Фактори, причини та умови організованої злочинності

Існування організованої злочинності пов'язано із склад­ним розвитком нашого суспільства, із суперечностями, які особливо загострилися у перехідний до ринкових відносин період. Деякі з цих суперечностей набувають властивостей криміногенних факторів злочинності, в тому числі й орга­нізованої. За змістом їх можна класифікувати на економічні, соціальні, організаційно-управлінські, суспільно-моральні та правові фактори. Вони у своїй сукупності породжують організовану злочинність.

До економічних факторів належать глибокі кризові яви-Ща в економіці: розрив господарських зв'язків, дефор-

мування зовнішньої торгівлі, тривалі взаємонеплатежі, по­милки в процесі приватизації, неналежний контроль за діяльністю комерційних банків, широка лібералізація цін, поява спільних змішаних акціонерних товариств з участю іноземних фізичних і юридичних осіб (економічна репута­ція деяких з них породжує сумніви), зростання «тіньової» економіки і бартерних взаєморозрахунків, «непрозорість» паливно-енергетичного ринку та ін.

«Тіньова» економіка — це не враховані офіційною ста­тистикою і не контрольовані суспільством виробництво, споживання, обмін та розподіл матеріальних благ і коштів. Інакше кажучи, це економічна діяльність, що суперечить чинному законодавству, тобто сукупність нелегальних гос­подарських дій. Сьогодні «тіньова» економіка являє собою розгалужену систему, яка має власну спеціалізацію і своїх «тіньових» лідерів, пронизана мафіозними структурами. За даними Кабінету Міністрів України обсяг незаконної «тіньо­вої» економіки сягає 50%, і по суті вона діє не в інтересах держави, а всупереч їм. У «тіньовий» сектор перекочувало 14 млрд. гривень, вкрай необхідних державі. Вони перебу­вають поза банківським обігом. За масштабами «тіньової» економіки Україна, за даними Всесвітнього банку, посіла перше місце серед країн СНД.

Глибокі корені в економіці країни пустив бартер (пря­мий або через посередників). Він зараз становить близько 40% валового внутрішнього продукту. Така його поши­реність завдає істотної шкоди країні, сприяє процвітанню організованої злочинності.

Виразно дають про себе знати криміногенні фактори соціального характеру. Це — безробіття; часто-густо від­сутність можливості одержувати заробітну плату, адекват­ну затраченій праці та своїй діловій кваліфікації; розшару­вання суспільства на бідних та багатих; прагнення окремих громадян жити на рівні високих стандартів сучасних роз­винутих країн (дорогий автомобіль, вілла, відпочинок за кордоном і т.ін.) при фактичній відсутності домогтися всього цього правомірним шляхом; недовіра окремих лю­дей до держави тощо.

Організаційно-правові фактори, що обумовлюють орга­нізовану злочинність, проявляються у відсутності жорсткого контролю з боку державного апарату за обліком і розподі­лом національного багатства, недоліках господарського механізму і практики його функціонування, у кричущій без­господарності та безкарності за її конкретні прояви, не­задовільній роботі контролюючих органів. Ще не викоріне­на роз'єднаність у функціях по боротьбі з організованою злочинністю між різними правоохоронними відомствами. У цьому зв'язку слід відмітити також неналежне матеріально-технічне, ресурсне та кадрове забезпечення підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю. Викликає спра­ведливі нарікання стиль їх роботи.

Під суспільно-моральними факторами у першу чергу розуміють погіршення морального клімату у суспільстві, девальвацію духовних цінностей. Багато прошарків насе­лення заражені корисливо-здирницькою психологією. Тон у суспільстві стали задавати ділки «тіньової» економіки і ко­румповані чийовники. Ці особи вже не бояться демонстру­вати свої неправомірні доходи. Антисуспільні елементи пев­ною мірою сприйняли досвід і спосіб життя зарубіжних злочинних спільнот.

Організованій злочинності сприяють і такі нездорові явища, як хвиля беззаконня, що вразила окремих громадян і керівників різного рангу; низька державна фінансова і ви­конавча дисципліна; недосконалість системи адміністратив­ного управління; значна поширеність і дозволеність пору­шень службової честі та етики. Перелічені та інші подібні явища підживлюють організовану злочинність.

Особливу роль у визріванні злочинної діяльності кри­мінальних структур відіграють корупція та її найбільш не­безпечний прояв — хабарництво. Згубний вплив корупції, тобто зловживання владою в особистих цілях (продажність влади), відчувається у всьому світі. Це відбувається тому, що владні та управлінські повноваження містять у собі велику спокусу для осіб, схильних до протиправного збагачення. Цим користуються учасники організованих злочинних угру­повань, зближуючись з чиновництвом. Слід підкреслити, що

деякі державні службовці нерідко самі йдуть назустріч кри­мінальним елементам, бажаючи найдорожче продати свої послуги.

Впровадження основних елементів ринкової економіки, децентралізація державних структур, обов'язковість одер­жання ліцензій на право заняття різною господарською, торговельною, посередницькою діяльністю, штучні проти­законні можливості занизити оцінку майна, що привати­зується, ухилитися від сплати податків та зборів у повному обсязі та багато інших небажаних обставин періоду перебу­дови усіх сторін нашого життя відкрили необмежені мож­ливості для корупції. Вона, немов злоякісна пухлина, підри­ває здоров'я державного і суспільного механізму. Кримі­нальні структури витрачають на підкуп посадових осіб різного рангу до 50% своїх злочинних доходів. У подібні кримінальні відносини втягнуто понад половину підпри­ємців та комерційних структур.

Про високий рівень корупції в Україні йдеться на чис­ленних нарадах, у пресі, на телебаченні, у Верховній Раді. Інформація щодо неї надходить від власних оперативних органів, зарубіжних спецслужб, Міжнародного банку, іно­земних інвесторів та ділових кіл. Проте реальних успіхів у боротьбі з корупцією поки що немає.

На стані боротьби з організованою злочинністю нега­тивно позначаються деякі обставини правового характеру, що належать як до законодавства, так і до процесуальної діяльності правоохоронних і правозастосовних органів. Туї мається на увазі відсутність оптимальної правової бази по протидії організованій злочинності; низька якість поперед­нього розслідування по даній категорії справ; необгрунто­ване розчленування багатоепізодних і багатосуб'єктних кри­мінальних справ, котре не дає змоги до кінця встановлюва­ти усі злочинні зв'язки усередині кримінальних угруповань, що дозволяє багатьом їх членам уникнути кримінальної відповідальності; невиправданий лібералізм при призна­ченні покарання, а то й взагалі порушення принципу його невідворотності щодо окремих винних осіб; недостатньо га­рантована безпека свідків, судово-слідчих працівників по

справах щодо злочинів, вчинених організованими кримі­нальними угрупованнями; не вирішено однозначно питан­ня про право керівників спецслужб по боротьбі з організо­ваною злочинністю вимагати відомості і документи із банків про фінансові операції юридичних і фізичних осіб та ін.

Що ж до причин та умов конкретних злочинів, які вчи­няють члени організованих злочинних груп, то поняття цих видів детермінації наведено в інших розділах посібника стосовно інших різновидів злочинів. Тут лише нагадаємо, що слід під ними розуміти. Так, безпосередньою причиною одиничного злочину є окремі негативні соціальні явища та процеси, притаманні сучасній дійсності, під впливом яких у свідомості винної особи виникають глибокі, стійкі анти­громадські погляди, звички, що породжують у неї високо­го ступеня наміри вчинити певний злочин. Під умовою кон­кретного злочину розуміються ті об'єктивні обставини, що сприяють вчиненню злочину і досягненню злочинної мети.

Причини і умови діють на індивідуальному рівні, фак­тори злочинності мають місце на загальносощальному рівні.