Особливості кримінологічної характеристики злочинності молоді, її причин та заходів попередження

1. Характеристика злочинності серед неповнолітніх, її причин і заходів попередження повинна розглядатися у взає­ мозв'язку із злочинністю осіб молодого віку (від 18 до 25 років). Суттєво значущі показники тут співпадають або бу­ вають схожими. Звичайно, ступінь зрілості, як і засвоєння правил поведінки, змінюються відповідно до віку. Однак зазначені раніше особливості юнацької психології у тому чи іншому ступені продовжують проявлятися протягом де­ кількох років і після досягнення особою повноліття. Звідси відносне поширення «змішаних» злочинів, у яких беруть участь і неповнолітні, і особи молодого віку.

Усе наведене не виключає, однак, наявності особливо­стей кримінологічної характеристики злочинності осіб мо­лодого віку, які потребують самостійного розгляду.

2. Динаміка злочинності осіб молодого віку («молодих дорослих») виявляє у цілому тенденцію до збільшення. Ці особи складають відносно значну частку як у злочинності у цілому, так і в окремих видах злочинів порівняно з непов­ нолітніми. У розрахунку на один віковий рік контингент 1 8- 25-річних осіб перебуває на другому місці по розповсюджен­ ню злочинів (після контингенту 26-29 років), а 14-17-річних — на третьому. Такий розподіл осіб, які вчиняють злочини, за віковими ознаками відповідає соціально-побутовим умо­ вам життя, їх соціально-психологічній характеристиці.

За вибірковими даними частка осіб віком від 18 до 24 років порівняно з часткою неповнолітніх у складі контин­генту осіб, які вчинили хуліганські дії, вище у чотири-п'ять разів, пограбування і розбійні напади — у три-чотири рази.

Причому середній вік молодих осіб — корисливо-насиль­ницьких злочинців — припадає на вік до 18 років, у той час як пограбування і розкрадання найчастіше вчиняють особи більш старшого віку (19-21 рік).

Співвідношення осіб чоловічої і жіночої статі складає 9:1, не досягаючи, однак, величини відповідного показни­ка злочинності дорослих.

Освітній рівень осіб молодого віку, які вчиняють злочи­ни, як і у неповнолітніх злочинців, знижений: за вибір­ковими даними від 50 % до 75 % з них мають освіту нижче 8 класів і, відповідно, низький культурний рівень.

Серед злочинців віком від 18 до 24 років домінує част­ка тих, хто працює, і зменшується частка тих, хто навчаєть­ся, порівняно із структурою злочинності неповнолітніх. Меншою є і частка осіб, які не навчалися і не працювали на

момент злочину.

Молодими людьми віком 14-25 років вчиняється близь­ко 50 % злочинів в Україні. Кримінологічні дослідження підтверджують тісний зв'язок між злочинністю неповно­літніх і молодих дорослих, які залучають до злочинної діяльності осіб більш молодих вікових категорій.

Зв'язок між злочинністю неповнолітніх і молодіжною злочинністю має двосторонній характер. З одного боку, злочинність неповнолітніх є резервом молодіжної злочин­ності у цілому, а, з іншого, неповнолітні копіюють зразки молодіжної злочинності у своїй злочинній діяльності. Од­нак у них є і відміни. Молодіжна злочинність більш агресив­на, ніж злочинність неповнолітніх. Але загальнокримі-нальна корислива злочинність неповнолітніх більш тісно пов'язана із корисливою злочинністю молоді і дорослих, ніж насильницька злочинність.

За останні роки спостерігається процес усе більш масо­вого залучення неповнолітніх до структур тіньової економіки і організованої злочинності як низових виконавців.

Причини й умови злочинності осіб молодого віку пов'язані, передусім, із обставинами, що обумовлюють і злочинність неповнолітніх, але значення деяких із них змінюється.

3. Причини й умови злочинності молоді криються у протиріччях державної молодіжної політики і, перш за все, у сфері трудової зайнятості і професійного навчання, орга­нізації дозвілля молоді.

Соціально-економічні і соціально-психологічні проти­річчя переходу до ринкових відносин призвели до глибин­ної переорієнтації молоді з колективістських духовних цінностей, що пропагувалися у радянський період, на корис­ливо-індивідуалістичні цінності у період переходу до рин­кових відносин. Пропагується культ грошей і сили, ідея, що ціль виправдовує будь-які засоби, в тому числі і відверто злочинні. За останні десять років виросло ціле покоління молоді, яке займається лавочною і посередницькою комер­цією, охоронною діяльністю у кримінальних структурах, грубо нехтуючих кримінально-правовими, адміністративно-правовими, податковими та іншими заборонами.

Розшарування суспільства у часи кримінального ринку призвело до загострення соціальних конфліктів між багати­ми і бідними, на що найбільш гостро реагує молодь. Це спричинило появу психології помсти за несправедливість щодо незахищеної державою молоді, що психологічно по­легшує вчинення злочинів, особливо корисливої спрямова­ності, за принципом «грабуй награбоване». Безробіття вда­рило, перш за все, по молодих громадянах, які не встигли отримати досить високої кваліфікації або відповідної про­фесії для роботи у нових структурах. Руйнування механізмів трудоустрою молоді, що діяли раніше, у тому числі й осіб, які звільнилися з виправно-трудових колоній, стає сильним криміногенним чинником як для формування кримінальної психології, так і антисоціальної спрямованості діяльності молоді і злочинної поведінки.

У системі ціннісних орієнтацій молоді традиційно важ­ливе місце займають дозвілля і спорт, спілкування з одно­літками. Комерціалізація сфер дозвілля і спорту призвела до того, що вони стали досяжними лише для частини молоді. Більшість молоді стала шукати умови для задоволення своїх потреб дозвілля на вулиці. Це призвело до зростання нар­команії, проституції, злочинів серед молоді.

І 145

Таким чином, виникли всі умови для посиленого форму­вання антисоціальної спрямованості молоді, яка знайшла свій вихід у вчиненні корисливих, корисливо-агресивних, сексу­ально-агресивних і хулігансько-агресивних злочинів. Саме це і є безпосередньою причиною злочинної поведінки молоді.

Сприяють її проявам і недоліки державного регулювання молодіжних проблем, індивідуальні обставини життєдіяль­ності, які не стимулюють законослухняну поведінку.

Молоді люди віком 18-25 років проводять у сім'ї батьків значно менше часу, ніж неповнолітні; вплив і контроль сім'ї, як правило, послаблюються при збереженні піклування про матеріально-побутові потреби молодих людей. У той же час у них збільшується вільний час, кількість власних грошей (заробітки, стипендія). Нерідко саме у цей період дають про себе знати негативні погляди і звички, сформовані сім'єю: споживацьке ставлення до життя, уявлення про те, що ви­моги і заборони суспільства мають лише формальний харак­тер; потяг до розваг як головного змісту життя; занижене уявлення про свої обов'язки перед суспільством і завище­не — про обов'язки суспільства; притуплення відчуття соціальної справедливості; правова невихованість, жорсто­кість, егоцентризм, вузькість інтересів. У результаті протиріч між настанням фактичної зрілості і опікою сім'ї, яка продов­жується, ці негативні морально-психологічні якості можуть інтенсифікуватися у відповідній ситуації, стати базою форму­вання і реалізації конкретного злочинного умислу.

Слід відмітити також, що близько однієї третини моло­дих злочинців проживали у сім'ях із стійкою негативною поведінкою батьків; частка неповних сімей у досліджу­ваного контингенту є у півтора-два рази вищою, а частка батьків з низькою освітою — у два-три рази вищою порів­няно з контрольною групою.

Посилюється і значення негативного впливу побутово­го оточення, оскільки у осіб, які досягай 18-річного віку, розширюється можливість встановлення і підтримки різних знайомств.

Для осіб молодого віку, які вчинили злочини, характер­ними є шлюбні проблеми (за вибірковими даними на момент

злочину у більшості були коханки або коханці з негативним впливом).

Умовами, які об'єктивно сприяють вчиненню злочинів особами молодого віку, є недоліки в організації дозвілля молоді, у роботі закладів загальноосвітнього, культурного, професійного рівня.

4. Система попереджувальних заходів стосовно злочин­ної поведінки молоді суттєво відрізняється від системи по­переджувальних заходів злочинності неповнолітніх перш за все тим, що на цю категорію осіб не може впливати систе­ма попередження злочинності неповнолітніх, значно по­слаблений і вплив сім'ї. Тому головна роль тут належить загальносоціальній системі профілактики і раннього попе­редження злочинів.

Викладене визначає і основні напрямки загального і спеціального попередження злочинності серед молоді. Заходи державних органів і суспільства по підвищенню загально­освітнього і культурного рівня, забезпеченню правильного вибору професії і організації нормального дозвілля, форму­ванню відчуття соціальної відповідальності і свідомості, смаків і інтересів — усі ці елементи виховання молоді ма­ють у той же час значення заходів загального попереджен­ня злочинності у її середовищі. Важливо також враховува­ти специфічні інтереси і потреби молоді, надавати допомо­гу молодій сім'ї.

Суттєве значення має своєчасне припинення дій конк­ретних джерел негативного впливу на молодь (зокрема, встановлення гласного адміністративного нагляду за особа­ми, які засуджувалися за тяжкі злочини).

У відношенні конкретних осіб молодого віку, поведінка, спосіб життя і зв'язки яких створюють реальну можливість вчинення ними злочину, практикується проведення роз'яс­нювальної роботи, застосування (відповідно до характеру вчинків) громадських або адміністративних заходів впливу, щоб у них не складалося уявлення про безкарність. Ці за­ходи поєднуються з контролем за поведінкою, усуненням дій конкретних джерел негативного впливу і обставин, що полегшують їх дії (постановка на профілактичний облік,

усунення можливості збиратися для пияцтва у під'їздах, сараях, на горищах тощо).

У ході провадження по кримінальних справах про зло­чини осіб молодого віку значна увага має приділятися ви­явленню недоліків сімейного, шкільного, виробничого вихо­вання, недоліків в організації дозвілля. Практично ця робо­та проводиться у тому ж обсязі, що і у справах неповнолітніх. Подібні і заходи, що застосовуються для попередження ре­цидиву. Потрібно лише відмітити, що відносно осіб моло­дого віку ширше, ніж стосовно неповнолітніх, практикуєть­ся влаштування їх на роботу не у місця колишнього прожи­вання після відбуття покарання з тим, щоб не припустити повернення у колишнє негативне середовище; у необхідних випадках застосовується також гласний нагляд.

ЛІТЕРАТУРА:

Закон України «Про органи і служби у справах непов­нолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» // Відо­мості Верховної Ради України. 1995. № 6. Ст. 35.

Криминология / Под ред. В. Н. Кудрявцева й В. Е. Зми-нова. М., 1995.

Миллер А. Й. Противбправное поведение несовершен-нолетних (генезис й ранняя профилактика). К., 1985.

Тузов А. П. Мотивация противоправного поведения несовершеннолетних К., 1982.

г

*3

г -^^

ПОСАДОВІ ЗЛОЧИНИ ТА ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ