Повторне читання уривка прийомом «про себе»
Такий прийом після проведеної роботи допоможе учням яскравіше уявити світлицю Тараса Бульби.
Уроки читання національної предметності допоможуть учням зрозуміти красу й усвідомити велику цінність народної культури, викличуть в них пошану й інтерес до національної самобутності інших народів.
Особливістю шкільного предмета «Зарубіжна література» є також введення Біблії до програм майже кожного класу. Щоразу готуючись до уроків за цією темою, вчитель частково реалізовуватиме ту загальну мету, яка ставиться у вивченні Біблії, а саме: навчити учнів виразно читати й розуміти Біблію; формувати творче сприйняття прочитаного; розглядати Біблію як вагомий пласт мистецтва минулого; на прикладах біблійних легенд виховувати духовно освічених людей. Вживаючи термін духовно освічений, з'ясуємо його зміст. У філософії дух (духовність) — це поняття, яке ототожнюється з такими поняттями, як ідеальне, мислення, свідомість, розум. Німецький філософ Ф. Гегель трактував духовність як третій і останній (після логіки й природи) щабель абсолютної ідеї, яка має три етапи розвитку. Перший — суб'єктивна духовність (індивідуальна свідомість); другий — об'єктивна духовність (суспільство і громадська свідомість — мораль, право та ін.); третій — це абсолютний дух, який набуває форми мистецтва, релігії, філософії.
В умовах зростання інтелектуального рівня людини, відродження духовного потенціалу відкриваються навчальні заклади (школи, коледжі, гімназії, ліцеї і т. д.) гуманітарного профілю. Вони покликані вирішувати завдання гуманізації та гуманітаризації навчання й виховання молоді. У таких навчальних закладах розширено й поглиблено викладання дисциплін гуманітарного циклу, серед яких важливе місце посідає література.
У школах України поряд з рідною літературою вивчається і світова. Випускник середнього навчального закладу повинен мати загальне уявлення про головні відмінності між цими двома типами культур.
Різне у цих літературах ставлення й до релігії. Вищим символом духовності слов'ян є Богородиця, на Заході — Ісус. Не
можна нав'язувати учням той чи той шлях у релігії, але необхідно розкрити їм розмаїтість шляхів інших народів до неї.
Розробляючи методику вивчення Біблії, доцільно закцен-тувати увагу на твердженні Г. Сковороди про те, що Біблія сильна не зібраними в ній історіями, а духовним змістом, який ті історії наповнює. Український філософ один із перших висловив критичне ставлення до «історіальної нісенітниці» Святого Письма, наголосивши на тому, що ця книга допоможе кожному з нас пізнати самих себе. Схожі висловлювання знаходимо у Т. Шевченка («Давидові псалми»), Франциска Асидського («Молитва про світ»), навіть у самому «Псалтирі».
Важливе значення у вивченні Біблії має наочність. До неї передусім належить сама Біблія, тобто різноманітні її видання, зокрема чудово ілюстрована «Біблія для дітей». Вона повинна бути на кожній парті. Через наочність досить ефективно можна показати вплив Біблії на розвиток світової культури. Образи Біблії надихали багатьох митців: на біблійні сюжети творилися скульптури, картини, літературні художні твори, влаштовувалися театральні дійства. Виставка творів на біблійні сюжети, теми, мотиви зацікавить учнів, приверне їхню увагу. Це можуть бути: «Божественна комедія» А. Данте, «Втрачений рай» і «Повернений рай» Дж. Мільтона, «Звільнення Єрусалима» Торквато Тассо, «Слово» Данила Заточника, «Во Іудеї, во дні они», «Царі», «Марія» Т. Шевченка, «Хуторянка» П. Куліша, «Смерть Каїна», «Мій Ізмарагд» І. Франка, «Сам-сон», «Вавілонський полон», «На руїнах» Лесі Українки, «Вечори на хуторі біля Диканьки» М. Гоголя, «Майстер і Маргарита» М. Булгакова та багато інших. Під час роботи над добором наочності у вчителя обов'язково виникатимуть власні ідеї щодо варіантів вивчення Біблії. Це й не дивно, бо книга, як відомо, ввібрала в себе ритуальні та юридичні кодекси, хроніки, міфи, народні пісні, любовну лірику, притчі, приказки, фрагменти героїчних описів, народні перекази тощо. Таке змістове розмаїття й зумовлює варіативність її розгляду.
Вивчення Біблії як літературної пам'ятки ефективніше проводити в логічній послідовності за такими етапами: підготовка до сприйняття змісту Біблії як художнього твору, читання тексту, підготовка до аналізу, ідейно-художній аналіз, висновки. На першому етапі — підготовки до сприйняття Біблії — доцільно дати загальне поняття про Біблію: її створення, побудову, міфологічні уявлення, поширені серед прихильників іудаїзму та християн. На цьому ж етапі потрібно розпочати словникову роботу, та лише розпочати, пояснивши слова Бог, Ісус Христос і Богородиця.
Починати читання Біблії найкраще у класі, використовуючи аналіз тексту за розвитком подій, тобто послідовно, вслід за автором уважно читати, вдивляючись у кожне слово, усвідомлюючи кожну фразу, осмислюючи всі компоненти, що становлять єдність естетичної структури твору. До читання Біблії потрібно ретельно підготуватися, передусім визначити, хто буде читати і як. Розпочинати читання повинен учитель — він подає зразок, як читати: повільно, правильно, виразно. Далі вчитель використовує метод творчого читання: учні читають «ланцюжком», а вчитель уважно стежить, робить зауваження, застосовує різні види коментарю: лексичний, фразеологічний, історичний тощо. Особливу увагу він приділяє тлумаченню релігійної лексики: ангели, серафими, херувими, престоли, архангели, пророки, апостоли, святі. Така робота підготує учнів до самостійного читання Біблії вдома.
Ті біблійні легенди, які учні читатимуть поза класом, ефективніше розглядати проблемно-тематичним шляхом аналізу. Він вимагає від учнів концептуальних форм мислення, вміння робити глибокі висновки, узагальнення, відкриває широкі можливості для виховного впливу змісту, за яким — уміння сфор-мулювати й уважно дослідити проблему духовного життя людини.
Після прочитання й аналізу біблійних легенд, запропонованих шкільними програмами (оскільки повний текст Біблії не вивчається в середніх шкільних закладах), цікаво використати й пообразний шлях аналізу, детальніше розглянути створені Біблією образи Ісуса Христа та Матері Божої як вищих символів духовності людства.
На завершальному етапі учні разом з учителем повинні дійти висновку, що впродовж віків Біблія мала великий вплив на духовне життя, літературу, культуру, образотворче мистецтво всіх народів світу.
Зважаючи на те, що сьогодні школярі вивчають два або й три окремі літературні курси (рідна, українська, зарубіжна), учитель повинен прагнути до їхньої інтеграції хоча б у межах свого предмета. З'являється ще одна специфічна риса вивчення нової дисципліни. Учителю необхідно зрозуміти, опанувати й застосувати її (інтеграція — лат. integratio — відновлювання, integer — цільний; об'єднання в ціле будь-яких частин; інтегрувати — лат. integrare — відновлювати; проводити інтеграцію — об'єднувати в єдине ціле), адже сприймаючи літературні курси як паралельні, що існують незалежно один від одного, учні не усвідомлюють сутнісної єдності духовного поступу людства, не розуміють спільності законів розвитку літератури як такої.
Поступове інтегрування рідної та зарубіжної літератур доцільно розпочати, ретельно спланувавши роботу над теоретичними питаннями, спільними для обох предметів.
У 5 —8 класах варто здійснити цілеспрямоване початкове накопичення теоретичних понять: світова та національна література, взаємодія літератур, ментальність, переклад тощо. У 9 —12 класах ці поняття можна поглибити, додати інші: діалектична єдність світового літературного процесу, методологічні основи і принципи існування світової літератури, типи взаємозв'язків, компаративний прийом, метод, аналіз.
В Україні компаративістика нині офіційно визнана наука. У 1994 р. вперше в нашій державі в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» на чолі з професором Д. Наливайком було створено кафедру компаративістики, яка готує фахівців з порівняльного літературознавства. Отже, шкільна методика викладання зарубіжної літератури незабаром матиме можливість звернутися до наукової методології. А поки що вчителі спираються на окремі праці вчених-ме-тодистів (Т. Зепалової, Н. Муравйової, К. Нартова, С. Тураєва, Д. Чавчанідзе, Л. Мірошниченко, Ж. Клименко та ін.).
Простежимо технологію визначення методики запровадження елементів компаративного аналізу художніх творів зарубіжної літератури за чітко визначеними етапами: підготовчий, реалізації й узагальнення. На підготовчому етапі збирають додатковий матеріал, який сприяє глибшому розумінню художнього тексту. Мета цієї роботи — розкрити можливості вивчення зарубіжної літератури в тісному зв'язку з українською. На цьому етапі доречно звернутися до контактних зв'язків. Вони встановлюються під час вивчення:
—тієї чи тієї доби, літературного напряму, школи, течії;
—біографії і творчого шляху письменника (зустрічі, лис
тування, переклади, обмін творчими планами, впливи і вза
ємовпливи, обізнаність письменника із творчістю іншого мит
ця, традиції — все це за документального підтвердження);
—історії виникнення твору, сюжету (запозиченість сюжетів,
образів) тощо.
Матеріал, зібраний протягом кількох років, зручно систематизувати в таблицях, які можуть доповнюватися на наступних уроках студіювання творчості письменника (див. табл. на с 98).
Вивчення контактних зв'язків допомагає учням усвідомити взаємозв'язок і взаємодію національних літератур, готує їх до реалізації другого етапу, на якому переважно розглядаються зв'язки всіх визначених рівнів: тематичного (теми, сюжети, мотиви); генетичного (роди, жанри, види); міфологічного
(складові літературного твору або літературного процесу), тобто здійснюється саме аналіз конкретного художнього твору в порівнянні з іншим, обраним учителем. Наприклад, програмова тема «О. де Бальзак. Гобсек» може розглядатися в порівнянні з творами М. Гоголя «Мертві душі» або І. Карпен-ка-Карого «Хазяїн». Доцільно проводити тематичне порівняння: «Петербург Ф. Достоєвського та Париж О. де Бальзака» або розглядати сюжет твору через різні переклади, визначаючи якість відтворення оригіналу.
| В. Шекспір | |||
| Українські | Письменники | Твори В. Шекспіра | Розвиток |
| та російські | та критики | на театральній сцені, | шекспірівських |
| перекладачі творів | світу про | теле- та кіноекрані, | традицій у |
| В. Шекспіра | В. Шекспіра | в живопису | творчості митців |
| Є. Гребінка | Вольтер | «Гамлет». | Ф. Достоєвський |
| М. Л у каш | Й.-В. Гете | У головних ролях: | С. Колрідж |
| С. Маршак | В. Гюго | В. Висоцький, | О. Островський |
| М. Некрасов | Г. Лессінг | А. Гіннес, К. Ста- | О. Пушкін |
| Г. Кочур | О. Пушкін | ніславський, | Леся Українка |
| П. Куліш | Леся Українка | М. Чехов; | Т. Шевченко |
| Д. Пав личко | І. Франко | У фільмі — | А. Шлегель |
| Д. Паламарчук | Т. Шевченко | І.Смоктуновський; | |
| Б. Пастернак | Г. Юнг | гравюра Г. Крена; | |
| М. Старицький | пам'ятник П. Ші- | ||
| мейкерса; графіка | |||
| Д. Шмаринова |
Дж. Байрон
| Українські та російські | Письменники та критики | Дж. Байрон про | Байронізм |
| перекладачі творів | світу про | Укпаїну | у літературах світу |
| Дж. Байрона | Дж. Байрона | ||
| С. Голованівський | Г. Гейне | «Мазепа» | Чартистська поезія |
| П. Куліш | О. Герцен | Англії; | |
| В. Левін | М. Лермонтов | романтики Франції; | |
| Д. Паламарчук | Ш. Петефі | італійські поети | |
| В. Фішер | О. Пушкін | Н. Фосколо, С. Пел- | |
| І. Франко | Т. Шевченко | ліко, Дж. Леопарді; | |
| Г. Шенгелі | у Німеччині — | ||
| Г. Гейне; в Угорщи- | |||
| ні — Ш. Петефі; | |||
| у Польщі — А. Міц- | |||
| кевич; в Україні — | |||
| Т. Шевченко; в Ро- | |||
| сії — О. Пушкін, | |||
| М. Лєрмонтов |
Літературознавство, зокрема, приділяє найбільшу увагу вивченню творчих зв'язків М. Гоголя та О. де Бальзака. Відзначаючи велику популярність творів французького письменника, Л. Гроссман у своєму дослідженні «Бальзак у Росії» підкреслив, що зустріч М. Гоголя з О. де Бальзаком «не минула безслідно». Підтвердженням цієї думки стала дослідна робота — експериментальний урок за повістю О. де Бальзака «Гобсек».
Епіграф уроку — слова М. Гоголя з поеми «Мертві душі»: «І до такого нікчемства, дріб'язковості, гидоти могла дійти людина? Могла так змінитися? І схоже це на правду? Все схоже на правду, все може статися з людиною».
Повість «Гобсек» учні прочитали вдома, тому зрозумілим було звернення саме до цих слів. Учні самостійно прокоментували епіграф, пригадавши, що так М. Гоголь характеризував образ Плюшкіна. Розкриваючи концепцію «Мертвих душ», співзвучну з повістю «Гобсек», вони наголосили на таких рисах, як моральне виродження, розклад особистості, скнарість, що поглинула все живе, людяне. Серед інших запитань домашнього завдання і такі: «Як виникла зацікавленість М. Гоголя О. де Бальзаком?», «Чим близькі письменнику твори автора "Людської комедії"?»
Виявивши вміння мислити, спостерігати, порівнювати, учні зробили власні висновки й узагальнення. Вони склали порівняльну характеристику Гобсека та Плюшкіна (робота велася на уроці з попереднім забезпеченням текстами художніх творів).
Фрагмент уроку
Учень. М. Гоголь та О. де Бальзак — письменники одного часу. У своїй творчості вони прагнули до всебічного охоплення дійсності. В передмові до «Людської комедії» О. де Бальзак писав, що план задуманого ним твору виконає роль «секретаря» того великого «історика», яким мало стати французьке суспільство. «Вся Русь відгукнеться», — пише М. Гоголь про твір «Мертві душі», якому ще не знайшов тоді визначення «поема».
Учениця. Гоголь розпочав роботу над «Мертвими душами» у 1835 році. Тоді твори французького письменника були вже широковідомі в Росії як в оригіналі, так і в перекладах. У цей час О. де Бальзак видає другий варіант повісті «Гоб-сек». Безперечно, М. Гоголь був обізнаний з цим виданням.
Учень. Факти біографії М. Гоголя свідчать, що зиму 1837 р. він провів у Парижі, де продовжував працювати над «Мерт-
вими душами». Про це він сам писав: «Навіть смішно, як подумаю, що пишу "Мертві душі" у Парижі». Біографи О. де Бальзака запевняють, що він тричі відвідав Росію, де зустрічався з М. Гоголем. Ці зустрічі, безперечно, збагатили обох великих письменників.
Учитель. О. де Бальзак близький М. Гоголю своїм зверненням до теми, що хвилювала багатьох митців світу, — це руйнівна влада грошей. Розкриваючи цю тему, кожен з них мав на увазі своє, національне, але суть залишалась одна. В контексті нашого уроку її втілюють два герої — Гобсек і Плюшкін:
Орієнтовна порівняльна характеристика героїв творів М. Гоголя й О. де Бальзака
| Гобсек | Плюшкін |
| Сімдесят шість років Іноді я запитував себе, якої він статі?...очі маленькі і жовті, як у тхора, і майже без вій... | Сьомий десяток живу Довго не міг розпізнати, якої статі була постать: жінка чи чоловік... маленькі очиці ще не погасли й бігали з-під високо порослих брів, як миші... |
| У кімнаті, суміжній зі спальнею небіжчика, я виявив і протухлі паштети, і купи всілякого харчу, і навіть устриці та рибу, вкриту густою пліснявою... Ці дарунки, одержані не так давно, лежали впереміш із ящиками всіляких розмірів, з пачками чаю, кави... Кімната була захаращена меблями, срібними виробами, лампами, картинами, вазами, книгами.., найрізноманітнішими рідкісними речами... | ...він нарешті опинився на світлі і був вражений картиною безладдя. Здавалося, ніби в домі почалося миття підлог і сюди на цей час знесено всі меблі. На бюро... лежало безліч усілякої всячини: купа списаних дрібно папірців, накритих мармуровим позеленілим пресом з яєчком зверху, якась старовинна книга в шкіряній оправі з червоним обрізом, лимон, зовсім висохлий, не більший за лісовий горіх, відламана ручка від крісла, чарка з якоюсь рідиною і трьома мухами, накрита листом, шматочок сургучика, шматочок десь піднятої ганчірки, два пера, вимазані в чорнило... |
| Гобсек брав усе, починаючи від кошика з рибою, що його приносив бідняк, і кінчаючи пакунком свічок — подарунком якого-небудь святенника; брав він і срібний посуд від багатіїв, і золоті табакерки від спекулянтів... | ...він ходив ще кожного дня по вулицях свого села, зазирав під містки, під перекладини, і все, що тільки траплялося йому: стара підошва, баб'яча ганчірка, залізний цвях, глиняний черепок, — усе тягнув до себе... |
Продовження табл.
| Гобсек | Плюшкін |
| ...до чого може дійти скупість, коли вона перетворюється на сліпий, позбавлений усякої логіки інстинкт | ...і до такого нікчемства, дріб'язковості, гидоти могла дійти людина? Могла так змінитися? І схоже це на правду? Все схоже на правду, все може статися з людиною... |
Працюючи з текстом, учитель з учнями доходять висновку: ненаситна скнарість руйнує людську сутність Плюшкіна, призводить його до повної самотності. Він не бере ніякої участі в житті людей. Спілкування з людьми, на його думку, завдає шкоди його матеріальному добробуту. Скупість створює прірву між Плюшкіним та його дітьми. А Гобсек? У нього немає друзів, знайомих, близьких. Він нікого не приймає в себе, окрім боржників та адвоката Дервіля. З єдиною сестрою він не бачиться, оскільки побоюється спадкоємців. Він залишається один, замкнений у своєму егоїзмі.
Ця робота допоможе учням успішно виконати домашнє завдання й іншого плану: дати порівняльну характеристику образів Плюшкіна та батька Гранде («Євгенія Гранде» О. де Бальзака) або Гобсека та скупого лицаря («Скупий лицар» О. Пушкіна). Працюючи над порівняльними характеристиками образів, учні простежують появу й розвиток «вічних» образів у світовій літературі й доходять висновку, що образ Гобсека доповнює собою галерею скнар, яку продовжили потім батько Гранде, скупий лицар і Плюшкін. Створюючи ці образи, письменники різних країн і народів намагалися допомогти людству позбавитися страшних вад.
Застосування елементів компаративного аналізу художніх творів можливе і в середніх класах. Звичайно, вчитель обмежиться тематологічним рівнем, але урізноманітнить форми й прийоми роботи з текстом, залучить учнів до дослідницької діяльності.
Наприклад, працюючи над темою «Казки» в 5 класі, словесник має можливість порівняти казки слов'янських народів, котрі споконвіку були сусідами й розмовляли схожими мовами. Ж. Клименко пропонує згрупувати казки за єдністю ідейно-тематичного спрямування, подібністю сюжетів та мотивів (див. табл. на с. 102).
Робота з цим матеріалом може будуватися по-різному. Творчій групі з 3 — 4 учнів можна запропонувати підготувати до уроку позакласного читання повідомлення про співзвучність казок різних народів.
Можливі взаємозв'язки у вивченні казок слов'янських народів
| Український варіант |
Твори зарубіжної літератури
І. Казки, в яких засуджуються черствість, пожадливість,
обмеженість багатіїв і підноситься чесність, доброта,
Розум простолюду
| «Про правду й кривду», «Вівчар Василько і золоті гори», «Мудра дівчина», «Як пан гавкав на старий |
«Два брати» (польська), «Чудодійний ма-люнок» (чеська), «Як вівчарський ватаг панів їсти вчив» (словацька), «Мудра діва» (російська), «Як Стецько з паном
розмовляв» (білоруська)
| добруй лиху |
II. Казки про мачуху та про двох дівчат -
| «Дідова дочка й бабина дочка», «Кобиляча голова» |
«Брати-місяці» (словацька), «Морозко» (російська), «Гарна і погана дівчина» (лужицька), «Про двох дівчат, добру й лиху» (польська)