ОСОблИВОСТІ правової охорони сільськогосподарських земель В Укоаїні

Правова охорона сільськогосподарських земель у земельному праві України

може розглядатися в декількох значеннях, а саме: а) як право­вий інститут земель­ного права та законодавства України; б) як складова правового ре­жиму сільськогосподарських земель; в) як система обов'язків суб'єктів земельних правовідносин у сфері використання та охорони сільсько­господарських земель.

За чинним законодавством України особливості правової охорони земель сільськогосподарського призначення визначаються з огляду на нормативні вимоги щодо виконання комплексу ґрунтозахисних, ор­ганізаційних, економічних, нормативно-технічних і державно-правових засобів, спрямованих на поліпшення якості, продуктивності земель, підвищення родючості ґрунтів, забезпечення дотримання ви­мог їхнього збереження відповідно до земельного законодавства та зобов'язань за земельно-правовими договорами.

Зазначені засоби реалізуються шляхом законодавчого закріплення обов'язків щодо охорони сільськогосподарських земель держави в особі уповноважених органів, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб - власників і користувачів земельних ділянок, про­цедури проведення зазначених засобів, видів відповідальності за по­рушення законодавства у сфері охорони сільськогосподарських земель.

Відповідно до ч. 1. ст. 14 Конституції України земля як основне національне багатство перебуває під особливою охороною держави. У цьому зв'язку реалізація цього імперативу щодо сільськогосподарських земель зобов'язує державу в особі уповноважених органів ви­конувати такі організаційно-правові та інші заходи: розробляти зага­льнодержавну та регіональну (республіканської) програми викорис­тання та охорони земель (утому числі сільськогосподарських земель), документацію із землеустрою в галузі охорони земель; здійснювати державну комплексну систему спостережень, що включає топографо-геодезичні, картографічні, ґрунтові, агрохімічні, радіологічні та інші обстеження і розвідування стану земель і ґрунтів, їхній моніторинг; здійснювати поетапно до 2010 р. природно-сільськогосподарський, еколого-економічний, протиерозійний та інші види районування (зо­нування) земель; здійснювати економічне стимулювання впрова­дження заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів; здійснювати стандартизацію та нормування тощо.

Особливістю охорони сільськогосподарських земель є встановлення чинним земельним та екологічним законодавством специфічних, спе­ціальних обов'язків для власників і користувачів цих земельних діля­нок, що обумовлено використанням їх як основного засобу виробниц­тва для вирощування сільськогосподарської продукції (як продуктів харчування та сировини для промисловості), кормів для худоби тощо.

Охорона земель сільськогосподарського призначення при здійснен­ні господарської діяльності на цих землях з урахуванням принципу планомірного обмеження впливу господарської діяльності на земельні ресурси забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо: збереження продуктивності сільськогосподарських угідь; підвищення екологічної стійкості їх та родючості ґрунтів; обмеження їхнього вилу­чення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

Новелами законодавчого регулювання відносин у сфері охорони земель сільськогосподарського призначення стали норми ст. 39 Зако­ну України "Про охорону земель", щодо забезпечення охорони родю­чості ґрунтів при використанні осадів стічних вод: обов'язковість одержання дозволу на використання з метою удобрення ґрунтів оса­дів стічних вод, що накопичуються на водоочисних спорудах, від ор­гану виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з органами виконавчої влади з питань аграрної політики та охорони здоров'я; заборону щодо застосування осадів стічних вод на земельних ділянках, які використовуються для випасання худоби, вирощування овочів і фруктів, а також на земель­них ділянках, де вміст будь-якої з токсичних речовин перевищує гра­нично допустиму концентрацію.

Використання земель сільськогосподарського призначення як ос­новного засобу виробництва об'єктивно зумовлює застосування пес­тицидів та агрохімікатів у процесі вирощування продукції рослинни­цтва. А отже, умовами застосування пестицидів і агрохімікатів вітчи­зняного, а також іноземного виробництва, що завозяться для викори­стання на територію України, є державна реєстрація їх, а також від­повідність таким вимогам: висока біологічна ефективність щодо ці­льового призначення; безпечність для здоров'я людини та навколиш­нього природного середовища за умови дотримання регламентів їх­нього застосування; відповідність державним стандартам, санітар­ним нормам та іншим нормативним документам.

Правова охорона земель сільськогосподарського призначення пе­редбачає виконання відповідними суб'єктами вимог щодо рекульти­вації порушених земель. Підстави, умов і порядок її проведення ви­значаються ст. 166 ЗК України, ст. 52 Закону України "Про охорону земель", іншими законами.

Чинним ЗК України врегульовано загальні засади використання техногенно забруднених земель (гл. 27 ЗК України) та загальні засади консервації земель (гл. 28 ЗК України). Так, зокрема, техногенно за­бруднені землі сільськогосподарського призначення, на яких не за­безпечується одержання продукції, що відповідає встановленим ви­могам (нормам, правилам, нормативам), підлягають вилученню із сільськогосподарського обігу та консервації. Згідно зі ст. 172 ЗК Укра­їни консервації підлягають як деградовані й малопродуктивні землі сільськогосподарського призначення, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним, так і техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержа­ти екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земель­них ділянках є небезпечним для їхнього здоров'я. Правовою основою процесуально-правового забезпечення здійснення даного заходу ви­ступають норми " Порядку консервації земель", затвердженого нака­зом Держкомзему України № 175 від 17 жовтня 2002 р.

Складовою заходів щодо охорони земель сільськогосподарського призначення є застосування юридичної відповідальності до осіб, вин­них у вчиненні земельних правопорушень.

РОЗДІЛ 2 ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ