ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ І ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ
Законодавство про зайнятість населення базується на нормах Конституції України, КЗпП України, Цивільного Кодексу України та Закону України «Про зайнятість населення», та іншими законодавчими актами.
Зайнятість – не заборонена законодавством діяльність осіб, що пов’язана із задоволенням їх суспільних та особистих потреб з метою одержання доходу і грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім’ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб’єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно [8].
Зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами чи контрактами, провадження підприємницької діяльності та інших видів діяльності, не заборонених законом [8].
Держава гарантує у сфері зайнятості вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір чи зміну професії, одержання заробітної плати, винагороди, відповідно до законодавства, соціальний захист у разі настання безробіття. Державна політика спрямована на:
1. Забезпечення рівних можливостей усім громадянам.
2. Сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва.
3. Сприяння підготовці робочої сили, професійний склад і кваліфікаційний рівень якої відповідає потребам ринку праці.
4. Підтримка громадян, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.
5. Забезпечення соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном.
Закон України «Про зайнятість населення» визначає статус безробітних та осіб, які шукають роботу.
Згідно із Законом України «Про зайнятість населення» безробітний – це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи [8]. Кожна особа має право на соціальний захист у разі настання безробіття. Статусу безробітного може набути особа, яка:
1) працездатного віку до призначення пенсії, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших доходів, готова та здатна приступити до роботи;
2) інвалід, який не досяг пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу;
3) особа молодше 16-річного віку, яка працювала та була звільнена [8].
Статус безробітного надається також особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції , незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України [8].
Громадяни, які шукають роботу – це працездатні громадяни працездатного віку, які через несприятливі умови не можуть знайти підходящу роботу і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу та готові приступити до неї.Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою вважається робота, яка потребує попереднього професійного підготування, у тому числі безпосередньо на робочому місці у роботодавця, а для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад шість місяців, – робота за професією, яку вони мали за останнім місцем роботи, або робота, що потребує попередньої перепідготовки за новою професією (спеціальністю) за направленням державної служби зайнятості. Реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводиться територіальним органом незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування. Щодо підходящої роботи для безробітного – вважається робота, що відповідає його освіті, професії та кваліфікації. Реєстрація проводиться за умови пред’явлення паспорта громадянина, його трудової книжки, облікової картки платника податків, а в разі потреби також військового квитка, диплома чи іншого документа про освіту чи здоров’я громадянина. Бронювання робочих місць – це форма збереження робочих місць для обов’язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці [8]. Бронювання та квотування кількості робочих місць відбувається за участю в центрі зайнятості місцевих державних адміністрацій, виконавчих комітетів місцевих рад та роботодавців або підприємств, установ чи організацій. Квота – це закріплена норма робочих місць, з гнучкою формою у процентній кількості робочих місць для обов’язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту [8]. Порядок бронювання та квотування на підприємстві, в установі чи організації обумовлюється в надсиланні фактичних даних на вимогу центру зайнятості інформації про наявність чи відсутність робочих місць. У разі наявності підходящого робочого місця для працівника здійснюється направлення на роботу. Контроль за додержанням законодавства про працевлаштування здійснюється державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, відповідними державними органами, інспекціями служби зайнятості та профспілковими об’єднаннями. У разі невиконання чи порушення установою норм законодавства про працевлаштування можуть застосовуватись штрафні санкції, через несплату яких стягнення здійснюється в судовому порядку.Внаслідок працевлаштування особи, трудові відносини оформлюються – трудовим договором, який потребує реєстрації у центрі зайнятості. Проект заяви та супровідних документів для реєстрації трудового договору зазначені в Додатку Д. Заява містить адресата, до якого спрямовується з необхідним проханням, щодо реєстрації трудового договору. Дані документи містять відомості про фізичну особу-підприємця та працівника, який наймається.
Отже, зайнятість населення та процес працевлаштування гарантуються нормами трудового законодавства України. Законодавство про зайнятість населення базується на нормах Конституції України, КЗпП України, Цивільного Кодексу України та Закону України «Про зайнятість населення», та іншими законодавчими актами.
ТЕМА 8ТРУДОВИЙ ДОГОВІРЗгідно з КЗпП України трудовий договір – є угода між працівником і власником підприємства, установи чи організації або уповноваженим органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін [3]. Сторонами трудового договору є працівник та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа. Зміст трудового договору розкривається через сукупність умов. Дані умови визначають взаємні права та обов’язки обох сторін. Умови поділяються на: обов’язкові (волевиявлення обох сторін) та факультативні (додаткові).Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладання у письмовій формі є обов’язковою у випадках:1) організованого набору працівників;2) укладання контракту;3) укладання трудового договору з неповнолітніми;4) укладання трудового договору з фізичною особою [3]. При укладанні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством – документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я. Укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу [3].При прийнятті на роботу працівника існує певний перелік гарантій, що передбачений нормами чинного законодавства. До таких гарантій відносять, зокрема, згідно Конституції України:- не допускається будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих чи непрямих переваг при прийнятті на роботу залежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, мови;- забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних із вагітністю, або у випадках, коли є діти віком до 3 років;- необґрунтована відмова у прийнятті на роботу [1].Трудовий договір може бути 3 видів:1. Безстроковим, що укладається на невизначений строк.2. На визначений строк, встановлений за погодженням сторін.3. таким, що укладається на час виконання певної роботи [3].У ПАТ КБ «Надра» застосовують строкові та безстрокові договори. Також можуть використовуватись трудові контракти, трудові договори із тимчасовими працівниками, договори з молодими спеціалістами та трудові договори за сумісництвом. Змінювати умови договору сторони можуть лише дійшовши взаємної згоди. Одностороння зміна умов не допускається.Переведення працівника на іншу роботу означає зміну його трудової функції, переведення на іншу посаду, роботу за іншою спеціальністю, в результаті чого змінюються його трудові права і обов’язки. Переведення на іншу роботу може бути постійним і тимчасовим, допускається лише за взаємною згодою сторін. У випадку переведення працівника на іншу постійну нижче оплачувану роботу за ним протягом двох тижнів з дня переведення зберігається середній заробіток за попереднім місцем роботи. Переведення працівника на іншу роботу обов’язково відображається в трудовій книжці. Як виняток, згідно з КЗпП України роботодавець має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації певних умов, що можуть зашкодити працівникові. Але забороняється переведення на іншу роботу вагітних жінок, жінок, які мають дитину-інваліда чи самотню жінку з дитиною до 3 років [3].
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається лише у разі:
1. Появи на роботі в нетверезому стані.
2. У стані наркотичного або токсичного сп’яніння.
3. Відмова чи ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони та у інших випадках передбачених законодавством [3].
При відсторонені від роботи трудовий договір з працівником не припиняється, трудова книжка не видається і розрахунок не проводиться. На певний час працівник до роботи не допускається, заробітна плата не нараховується і не виплачується.
Трудова книжка – це основний документ, що підтверджує трудову діяльність громадян і служить для встановлення загального стажу, безперервного стажу, а також спеціального стажу. Порядок ведення трудової книжки визначається Кабінетом Міністрів України. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад 5 днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться [3].
У день звільнення працівника, роботодавець зобов’язаний провести повний розрахунок. Всі суми, що належать працівнику виплачуються у день звільнення. У разі звільнення працівників згідно статті 43 КЗпП України передбачено виплату вихідної допомоги. При припиненні трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. У разі призову чи вступу на військову службу, направлення на альтернативну службу у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Трудовий договір – є угода між працівником і власником або уповноваженим органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. В даному додатку розміщений трудовий договір, який був складений на базі практики між працівником і роботодавцем [Дод. Е].
Укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Наказ містить основні реквізити і набуває чинності з моменту його підписання [Дод. Є].
Проект наказу керівника про звільнення з роботи працівника вказаний в Додатку Ж.
Отже, трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов’язано виникнення, зміна чи припинення трудових відносин між працівником та роботодавцем. Змістом трудового договору є сукупність умов, що визначають права та обов’язки працівника та роботодавця.
Трудова книжка – це основний документ, що підтверджує трудову діяльність громадян. При припиненні трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, підстави якої визначені Кодексом законів про працю України.
ТЕМА 9