Злочини у сфері службової діяльності. Поняття службової особи
У Розділі XVII Особливої частини КК - «Злочини у сфері службової діяльності» - передбачена кримінальна відповідальність за діяння, родовим об'єктом яких є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність державного і громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.
До кола таких діянь КК відносить:
- зловживання владою або службовим становищем (ст.364),
- перевищення влади або службових повноважень (ст.365),
- службове підроблення (ст.366),
- службову недбалість (ст. 367),
- одержання хабара (ст.368),
- давання хабара (ст. 369) і провокацію хабара (ст.370).
Об'єктивна сторона злочинів, які вчиняються у сфері службової діяльності, характеризується такими ознаками: Зловживання владою або службовим становищем (ст.364) і службова недбалість (ст.367) можуть бути вчинені як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Інші злочини вчиняються лише шляхом дії. Однак для всіх службових злочинів (за винятком давання хабара) характерною є наявність безпосереднього зв'язку між діянням, яке вчиняє особа, та посадою, яку вона займає, чи службовою діяльністю, яку здійснює.
Інакше кажучи, суспільно небезпечне діяння завжди зумовлене тут службовим становищем службової особи, яка: або а) використовує його для вчинення злочину, діючи у межах своїх повноважень; або б) виходить за межі прав і повноважень, наданих їй за посадою; або, нарешті, в) не виконує або виконує неналежним чином покладені на неї службові обов'язки. При цьому діяння, що створює об'єктивну сторону службового злочину, завжди вчиняється всупереч інтересам служби, тобто є незаконним і таким, що суперечить цілям і задачам, заради досягнення яких функціонує апарат відповідних органів і для виконання яких службові особи цього апарату наділяються певними повноваженнями.
Службове підроблення (ч.1 ст.366), одержання хабара (ст.368), давання хабара (ст. 369) і провокація хабара (ст.370) відносяться до злочинів ізформальним складом,об'єктивна сторона яких вичерпується лише вчиненням суспільне небезпечного діяння. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочинів, передбачених частинами першими статей 364, 365 і 367 КК є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб. Істотна шкода може виражатися у заподіянні: матеріальних (майнових) збитків; нематеріальної (фізичної, моральної тощо) шкоди; матеріального збитку у поєднанні з наслідками нематеріального характеру. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони службових злочинів із матеріальним складом є причинний зв'язок між вчиненим службовою особою порушенням службових обов'язків і наслідками цього порушення. Заподіяння істотної шкоди є одним з критеріїв відмежування службових злочинів від дисциплінарних проступків.
З суб'єктивної сторони службові злочини можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність. Вина у таких злочинах із формальним складом, як службове підроблення без обтяжуючих обставин (ч.1 ст.366), одержання хабара (ст.368), давання хабара (ст.369) і провокація хабара (ст.370) можлива лише у формі прямого умислу. У злочинах із матеріальним складом (ст. 364, 365, 367 і ч.2 ст.366) вина визначається психічним ставленням винного до самого діяння і до суспільно небезпечних наслідків, які наступили внаслідок його вчинення. Напр. при вчиненні недбалості (ст.366) діяння може бути як умисним (коли винний свідомо порушує встановлений законом порядок здійснення службової діяльності), так і необережним (коли винний приймає неправильне управлінське рішення внаслідок, наприклад, відсутності з його боку належної уважності, обачності, в разі невірної оцінки ситуації, що склалася). Психічне ставлення службової особи до наслідків його діяння характеризується як умисною, так і необережною формою вини.
Суб'єктом злочинів, які вчиняються у сфері службової діяльності, може бути тільки службова особа, тобто спеціальний суб'єкт (за винятком ст.369 –давання хабара). Відповідно до п.1 примітки до ст.364 службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням. Таким чином, до кола службових закон відносить осіб, які: здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків. Особа визнається службовою не тільки тоді, коли вона виконує відповідні функції постійно, а й тоді, коли вона виконує їх тимчасово або за спеціальним повноваженням за умови, що ці повноваження покладені на неї у встановленому законом порядку правомочним органом або службовою особою. Обіймання особою певної посади або доручення тимчасово виконувати службові обов'язки має бути оформлено відповідним (усним чи письмовим) рішенням - наказом, розпорядженням, постановою, протоколом, довіреністю тощо. Для визнання особи службовою не має значення, чи обіймає вона відповідну посаду за призначенням або внаслідок виборів, отримує за виконання службових обов'язків винагороду чи виконує їх на громадських засадах. Не є суб'єктами службових злочинів ті працівники підприємств, установ і організацій, які виконують суто професійні (напр., лікар, педагог, адвокат), виробничі (напр., водій, робітник) або технічні (напр., друкарка, охоронець, вантажник) обов'язки. У той самий час, якщо поряд із зазначеними, ці працівники виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов язки, вони визнаються службовими особами. Напр., лікар, який зловживає своїми обов'язками при видачі листів непрацездатності або викладач, який ставить позитивні оцінки на екзамені за незаконну винагороду вчиняють юридичне значущі дії, здатні породжувати, змінювати чи припиняти правовідносини, що дозволяє визнати ці дії організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими, а осіб, які їх вчинюють - службовими.
Хабарництво та його види.
Хабарництво включає в себе три самостійних склади злочину: одержання хабара (ст.368), давання хабара (ст.369) і провокацію хабара (ст.370).
Об'єкт злочинів - службові відносини.
Предметом хабара можуть бути матеріальні цінності (гроші, продукти, речі, будівельні матеріали) або майнові блага (надання безкоштовної путівки, пошиття одягу).
Суб'єктивна сторона злочинів проявляється у вигляді прямого умислу.
Стаття 368. Одержання хабара.
Об'єктивна сторона злочину полягає в одержанні службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Склад злочину - матеріальний.
Суб'єкт злочину - спеціальний, лише службова особа. Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чиадміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: у великому розмірі; службовою особою, яка займає відповідальне становище; за попередньою змовою групою осіб; повторно; поєднане з вимаганням хабара; в особливо великих розмірах; службовою особою, яка займає особливе службове становище.
Стаття 369. Давання хабара.
Об'єктивна сторона злочину полягає в передачі особисто або через посередників службовій особі матеріальних цінностей або наданні їй майнових вигод чи послуг майнового характеру за виконання або невиконання нею в інтересах хабародавця будь-якої дії, яку ця службова особа повинна була або могла вчинити, використовуючи своє службове становище.
Давання хабара вважається закінченим з моменту прийняття службовою особою хоча б частини хабара.У тих випадках, коли запропонований хабар не прийнятий або відхилений, дії хабародавця слід кваліфікувати за ст. 369, 370 КК.
Склад злочину - матеріальний.
Суб'єкт злочину - загальний.
Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його повторно.
Стаття 370. Провокація хабара.
Об'єктивна сторона злочину полягає у свідомому створенні службовою особою обставин та умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабар.
Злочин вважається закінченим з моменту створення службовою особою обстановки та умов, які викликали пропозицію хабара або його одержання.
Склад злочину - формальний.
Суб'єкт злочину - спеціальний, лише службова особа.
Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його службовою особою правоохоронного органу.