Особливості розвідки колонного шляху і визначення
Прохідності місцевості
Розвідку колонного шляху проводять завчасно чи одночасно з проведенням робот по його прокладанню. Завчасну розвідку проводять завжди, коли це можливо.
Перед розвідкою необхідно вивчити всі матеріали, що с по даній місцевості, намітити на карті великого масштабу напрямок колонного шляху по заданому маршруту, підготовити необхідні засоби для проведення розвідки і намітити порядок виконання робіт і подання донесенню, При розвідці колонного шляху необхідно:
· вибрати і закріпити на місцевості напрямок (трасу) колонного шляху;
виявити місця і характер загороджень і перешкод;
встановити прохідність місцевості;
визначити види і обсяги робіт;
встановити наявність і можливість використання
дорожно-будівельних матеріалів.
Напрямок колонного шляху на місцевості вибирають в обхід знайденим загородженням, перешкодам і важкопрохідним ділянкам місцевості. При неможливості їх обходу відшукують місця, придатні для влаштування проходів (переходів).
Одною з найважливіших задач розвідки є визначення прохідності місцевості,
Під прохідністю місцевостірозуміють кількість автомобілів, які здатні пройти по одному сліду тої чи іншої ділянки місцевості без її підсилення, до повної посадки автомобіля заднім мостом на грунт.
Прохідність місцевості залежить від:
· тину машин (колісні, гусеничні, кількість ведучих осей, питомий
тиск, величина кліренсу і інше);
· характеру грунту, його зернового складу і вологості;
· нахилу місцевості;
· наявності дернового покрою і його щільності;
· пори року і стану погоди.
Прохідність місцевості визначають за допомогою лома-ударника, гирьового ударника чи пенетрометра. При визначенні прохідності місцевості заміри проводять лише в окремих місцях, зовнішні ознаки яких викликають необхідність виявлення ступеня прохідності, На кожному такому місці заміри проводять в двох-трьох точках.
Нахили місцевості визначають за допомогою кутомірних приладів чи іншими методами.
4. Під час інженерної розвідки броду визначається:
- напрямок, ширина та глибина броду;
- швидкість течії та стан ґрунту дна і берегів ріки;
- наявність загороджень на берегах та на дні ріки;
- наявність у воді перешкод (ям, каміння тощо);
- перевищення берегів та їх крутизна;
- стан шляхів, що йдуть до броду з обох берегів;
- наявність шлюзів, гребель та інших гідротехнічних споруд, що розташовані вгору по течії.
Ознаками броду є: дороги, стежки або колії, що підходять до річки з обох берегів; дрібна брижа на поверхні води, характерна для річкової мілини; перепади води, що вказують на перехід від мілких місць до глибоких.
Для переправи бойової техніки ширина броду повинна бути не менше 10 м, спуски на обох берегах повинні бути пологими з нахилом для колісної техніки до 10% (60), для гусеничної техніки – до 15% (90) (Додаток 8).
Під час обладнання броду необхідно:
проробити та позначити проходи у загородженнях і перешкодах на берегах та у воді;
провести укріплення дна перешкоди зі слабким ґрунтом;
улаштувати з’їзди та виїзди;
позначити границі броду й встановити на вихідному березі знак з вказівкою глибини броду;
встановити, при необхідності протимінне огородження броду.
Можливість руху колісної і гусеничної техніки бродом без проведення укріплення його дна визначають за допомогою гирьового ударника або ручного пенетрометра
5. Збірно-розбірні покриття
Збірно-розбірні покриття влаштовують:
• при побудові доріг і прокладанні колонних шляхів в
несприятливих грунтово-водних умовах (на заболочених
ділянках, при сильному зволоженні зв'язаних ґрунтів, на
сипучих пісках і на пучини стих ділянках доріг);
• при відновленні покрить доріг;
• при підсиленні переході через траншеї, ходи сполучень, рови і
вирви влаштовані шляхом засипання їх грунтом, а також
з'їздів і виїздів до пара прав;
• для подолання ділянок доріг і колонних шляхів, заражених
радіоактивними речовинами.
Збірно-розбірні покриття виготовляють:
• клеєфанерні;
• дерев'яні;
• металеві;
• залізобетонні;
. Дерев'яні і клеєфанерні дерев'яні покриття.
Дерев'яні і клеєфанерні покриття являють собою настил, який
вкладають безпосередньо на грунт чи на поперечні (повздовжні) лежні.
Деревині і клеєфанерні покритгя бувають двох типів:
• колійні - у вигляді двох колій, поділених міжколійним
проміжком;
• суцільні, що влаштовують по всій ширині проїжджої частини.
Клеєфанерні покриття звичайно виготовляються промисловістю
(СРДП), а дерев'яні - виготовляються військами.
Дерев'яні покриття можуть бути:
• збірними, які збираються з щитів і ланок;
• стаціонарними.
Збірні дорожні покриття являються покриттями колійного тиру, їх
влаштовують у вигляді:
• щитів з дощок і ланцюгів;
• решіткових дошкових щитів;
• щитів з жердин;
• щитів з колод;
• брускових щитів;
• дерево-металевих щитів;
• гнучкого колійного покриття з брусків чи жердин;
• гнучких суцільних покрить;
Основні розміри цих покрить, а також специфікація на їх виготовлення вказані в додатку №28 (Керівництва стор.288).
Щити збірних колійних покрить вкладаються на поперечні лежні з
колод, брусків чи пластин. Товщина лежнів повинна бути не менше 14-15см., а відстань між ними при використанні щитів з дощок і жердин - не більше 0,8м., а брусків І колод - 1,0м.
Стаціонарні покриття влаштовують колійного чи суцільного типу.
Елементи настилу колійних покрить вкладають на поперечні, а суцільних на повздовжні лежні.
Стаціонарні покриття використовують у вигляді:
• колійних покрить з брусків;
• колійних покриті, з колод;
• колійних покрить з пластин;
• прямого настилу з накатника чи колод;
• косого настилу з накатника чи колод;
• хворостяної вистілки;
• фашинної вистілки;
6. Дорожні споруди і знаки.
До дорожніх споруд відносять:
• водопропускні споруди: мости, труби, лотки і фільтруючі
насипи;
• шляхопроводи і переїзди;
• огородження і з'їзди.
Водоперепускні споруди бувають на всіх водотоках, а також на
суходолах з яскраво визначеними логами при великих водозбірних
площинах.
Труби на військових дорогах влаштовують із:
• дерева;
• каміння;
• залізобетонних елементів;
• металевих труб.
Для забезпечення стійкості труб над ними влаштовують ґрунтову
засипку товщиною не менше 0.5м. Отвори труб визначають гідравлічним
розрахунком. Методика розрахунку проведена в додатку №10 стор. 323
(Керівництва).
Дерев'яні труби будують наступних типів:
• з стандартних дощатих щитів чи СРДП з отвором 0.4x1.47м.
чи з колод з отворами 0.6x10 чи 0.4x1.Ом., ці труби
заготовляють при малих витратах води.
• трикутного перерізу з колод з отвором 1.5-2м.
• з палевими чи повздовжніми рамками опорами, ці труби будують
при високих насипах з отворами до 4.0м.;
• міст-труба з пальовими чи повздовжніми рамними опорами,
застосовують при значних витратах води чи при насипах висотою
не менше 1.0м,, з отворами не більше 5м.:
Кам'яні труби і труби з габіонів влаштовують з отворами 0.7м. і 1.0-
1.2м.Бетонні (залізобетонні) труби влаштовують з окремих ланок довжиною1 чи 2м. і діаметром 0.5, 0.75, 1.0, 1.25, 1.5 м. чи з суцільних труб того ж діаметра.
Лотки обладнуються для перепуску через дорогу води періодично
діючих водотоків. Ухил лотку впоперек дороги приймають 1-3%. Найбільша глибина води у лотку не повинна перевищувати 0.5м. Дно лотка укріплюють кам'яною відмосткою 15-20см.
Фільтруючі насипи застосовуються для перекриття невеликих
водотоків, суходолів, з малими витратами води та при наявності місцевих
кам'яних матеріалів. Висоту фільтруючого насипу встановлюють на 0.5м.
вище підпертого горизонту вод.
Шляхопроводи обладнують при перетинанні залізничних та
автомобільних доріг з високою інтенсивністю руху. Шляхопроводи
влаштовують з комплектів промислового виготовлення (МАРМ,САРМ,
БАРМ), чи будують з місцевих матеріалів (дерева, металу);
Переїзди обладнують на перетині залізничних доріг з автомобільною дорогою, на відкритих ділянках, що забезпечують видимість на відстані не менше ніж 150м.
Огородження дороги влаштовують:
• при насипах висотою більше ніж 2.0м.;
• на крутих поворотах в насипах;
• на косогорах з ухилом більше ніж 1:5;
• біля труб, на підходах до мостів;
• біля переїздів через залізничну колію.
Огородження виготовляють у вигляді надовбів висотою їм., і заритих в землю на 1.0м., або на особливо небезпечних ділянках у вигляді суцільних чи розріджених кам'яних чи залізобетонних стінок.
З'їзди з дороги обладнують у вигляді пологого спуску, з вкладанням
труби, при наявності водотоку. Радіуси, довжину і ширину з'їздів приймають в залежності від ТТХ техніки, яка буде по ним пересуватися.
Дорожні знаки.
Для забезпечення безпеки руху та орієнтування військ на дорогах
встановлюються дорожні знаки двох типів:
• знаки, передбачені правилами дорожнього руху;
• спеціальні військові дорожні знаки.
Дорожні знаки, передбачені правилами дорожнього руху поділяються
- попереджувальні знаки; заборонні знаки; наказові знаки вказівні знаки, знаки пріоритету; знаки сервісу;знаки допоміжної інформації;
Ці знаки встановлюються за правилами, що передбачені загальними
"Правилами дорожнього руху". Спеціальні військові знаки встановлюються на військових дорогах і колонних шляхах і поділяються на:
- вказівники напрямку руху з'єднань і частин;
- вказівники позначення військових доріг і колонних шляхів вночі;
- вказівники проходів в загородженнях;
- знаки огородження ділянок заражень;
- вказівні військові дорожні знаки.
Вказівники напрямку руху з'єднань і частин можуть мати різну форму і
вид і призначені для вказування напрямку руху і належності військової
дороги чи колонного шляху. Вони відрізняються формою, видом,
пофарбуванням, а також умовними номерами і написами. Форма, вид,
пофарбування та інше призначаються наказом командира для кожної
частини.Вказівники встановлюються праворуч по ходу руху чи попарно з обох сторін на відстані 250 -300м. Обладнання доріг і колонних шляхів для руху в ночі проводять спеціальними знаками як промислового виготовлення (знак МБФ), так і знаками, що виготовляються в військах з допомогою різних світло відбиваючих плівок і фарб.
Призначення проходів в загородженнях і позначення проходів і
огородження зон заражень проводять за вказівками спеціальних настанов.
Вказівні військові дорожні знаки призначені для визначення місця знаходження медпунктів, ПВП, пунктів заправки ПММ, та інших об'єктів.