Радянські танкісти перед наступом на Харків. 1942 р
Невдало завершився наступ і на північно-західній ділянці радянсько-німецького фронту, де 2-а ударна армія намагалась деблокувати Ленінград. Командуючий армією генерал Власов здався в полон і згодом очолив ”Русскую освободительную армию” (РОА), яка воювала на боці Німеччини.
Таким чином, навеснi 1942 р. південний фланг радянського фронту був значно ослаблений, а армію залишилась без резервів. У червні 1942 р. розпочався генеральний наступ вермахту до Волги та Пiвнiчного Кавказу. В середині липня 1942 р. німецькі війська вийшли до р. Дон і розгорнули наступ на Сталінград. Розгорнулась Сталінградська битва (17 липня 1942 – 2 лютого 1943 р.). 23 серпня 6-а армія під командуванням фон Паулюса вийшла до Волги і почала штурм міста.
Щоб припинити відступ радянських військ, 28 липня 1942 р. Сталіним був підписаний наказ №227, відомий як наказ "Ні кроку назад". Сутність його полягала в тому, що відступаючі бійці і командири розглядались як боягузи і дезертири й підлягали покаранню відповідно до умов військового часу. Позаду найменш стiйких частин ставились спеціальні загороджувальнi загони. За власні прорахунки і помилки Сталін перекладав відповідальність на армію.
В оборонних боях радянськi вiйська утримали частину мiста i знекровили ворога.
Одночасно тривала битва за Кавказ, в якій радянські війська зуміли зупинити німецькі війська на кавказьких перевалах.
Створення антигітлерівської коаліції
З перших годин нападу фашистської Німеччини на СРСР стало зрозумілим, що розрахунки Гітлера на міжнародну ізоляцію СРСР зазнали краху. В день початку агресії У.Черчілль заявив: "Кожний, хто воює проти Гітлера, – друг Англії, кожен, хто воює на його боці,– ворог Англії". 22 червня 1941 р. у звернені до нації англійській прем’єр заявив, що Великобританія надасть "Росії і російському народу всю допомогу, яку тільки зможе". Про свою підтримку СРСР заявив і президент США. Таким чином, з початком радянсько-німецької війни почала формуватися антигітлерівська коаліція.
12 липня 1941 р. було підписано англо-радянську угоду про спільну боротьбу проти Німеччини. Першою спільною акцією СРСР і Великбританії стала окупація Ірану з метою не допустити зближення його з Німеччиною.
14 серпні 1941 р. після зустрічі Рузвельта та Черчілля з`явився документ під назвою Атлантична хартія, яка підвела під майбутню коаліцію ідеологічне підгрунтя. До цієї Хартії у грудні 1941 р. приєднався і Радянський Союз. Хартія була першим документом, в якому були викладені цілі США і Великобританії у війні і загальні положення післявоенного устрою світу. Атлантична хартія висунула такі завдання: знищення нацистської тиранії, роззброєння агресора, загальне роззброєння світу.
Атлантична хартія
(Прийнята главами США і Великобританії 14 серпня 1941 р.)
Президент США Рузвельт і прем`єр-міністр Черчілль, що представляє уряд Її Величності в Об`єднаному королівстві, після спільного обговорення вважають необхідним оприлюднити деякі загальні принципи національної політики їх країн – принципи, на які вони покладають свої сподівання на краще майбутнє для світу.
1) США і Великобританія не прагнуть до територіальних чи інших придбань.
2) Вони не погодяться ні на які територіальні зміни, що не находяться у згоді з вільним виявом бажання зацікавлених народів.
3) Вони поважають право всіх народів обирати собі форму правління, за якою вони хочуть жити; вони прагнуть до відновлення суверенних прав і самоуправління тих народів, які були позбавлені цього насильницьким шляхом.
4) Дотримуючись належним чином своїх існуючих зобов`язань, вони будуть прагнуть забезпечити таке положення, за якого всі країни – великі і малі, переможці і переможені – мали б доступ на рівнихзасадах до торгівлі і до світових сировинних джерел, необхідних для економічного процвітання цих країн.
5) Вони прагнуть домагатися повного співробітництва між всіма країнами в економічній області з метою забезпечити для всіх більш високий рівень життя, економічний розвиток і соціальне забезпечення.
6) Після остаточного знищення нацистської тиранії вони сподіваються на встановлення миру, який дасть можливість всім країнам жити у безпеці на своїй території, а також забезпечити таке положення. За якого всі люди у всіх країнах могли би жити все своє життя, не знаючи ні страху, ні нужденності.
7) Такий мир повинен надати всім можливість вільно без всяких перепон плавати морями і океанами.
8) Вони вважають, що всі держави світу повинні з мотивації реалістичного і духовного порядку відмовитися від застосування сили, бо ніякий майбутній мир не може бути збережений, якщо держави, які загрожують або можуть загрожувати агресією за межами своїх кордонів, будуть продовжувати користуватися наземними, морськими і повітряними озброєннями. Черчілль і Рузвельт вважають, що до встановлення більш широкої і надійної системи системи загальної безпеки такі країни повинні бути розброєні. Англія і США будуть також допомагати і заохочувати всі інші заходи, що здійснюються. Які полегшать миролюбивим народам позбавитися від тягаря озброєння.
1 жовтня 1941 р. між СРСР, США та Великобританією в Москві була підписана трьохстороння угода про допомогу Радянському Союзу зброєю і продовольством. Поставки (400 танків, 500 літаків щомісяця, а також стратегічна сировина) почались одразу ж. США надали безпроцентний кредит в 1 млрд. доларів (листопад 1941 р.). У грудні 1941 р. на СРСР було поширено дію законодавства проленд-ліз. Перша військова техніка (особливо танки) з’явилася на радянсько-німецькому фронті під час битви під Москвою. Допомога союзників головним чином відбувалась північними морськими конвоями (до Мурманська та Архангельська) під охороною британських військово-морських сил. Також через Іран і Далекий Схід. Незважаючи на значні втрати від німецьких човнів і літаків, з жовтня 1941 р. по червень 1942 р. СРСР одержав 3 тис. літаків, 4 тис. танків, 20 тис. різноманітних транспортних засобів. Загалом СРСР отримав 4% (за іншими даними 7-11%) зброї, обладнання від обсягу власного виробництва. На СРСР припала тритина поставок США по Ленд-лізу(10,8 млрд. дол. з 30,3 млрд.). Крім США воєнну продукцію до СРСР направляла Великобританія, Канада.
Г.Жуков про ленд-ліз
«Ми б опинилися у важкому становищі без американського пороху, ми б не змогли випускати таку кількість боєприпасів… Без американських студебекерів, нам ні на чому було б тягти нашу артилерію. Випуск спеціальної сталі, вкрай необхідної для потреб війни, був також пов`язаний з низкою американських поставок”.
1 сiчня 1942 р. у Вашингтонi 26 держав, у тому числi СРСР, США i Великобританiя, пiдписали Декларацiю Об’єднаних Нацiй, яка будувалась на принципах і завданнях Атлантичної хартії. Вони зобов’язалися використовувати свої ресурси для боротьби проти агресорiв, спiвробiтничати у вiйнi i не укладати сепаратного миру. У Декларації зазначалось, що повна перемога над нацизмом є запорукою захисту життя, свободи і незалежності всіх народів.
В умовах створення антигітлерівської коаліції радянське керівництво визнало емігрантські уряди Польщі, Чехословаччини, Франції.