Екологічні постулати Б. Коммонера
Екологія як наука є теоретичною основою охорони навколишнього середовища й раціонального природокористування. Закони екології були сформульовані в 1974 році американським екологом Б. Коммонером і по своїй суті є законами природи. Вони зводяться до чотирьох основних принципів, що пояснюють стійкий розвиток природи й закликає людство керуватися ними у своєму впливі на навколишнє середовище.
Все зв’язано з усім.
Біосфера Землі є рівноважною екосистемою, у якій всі окремі ланки взаємозалежні й доповнюють один одного. Порушення якої-небудь ланки спричиняє зміни в інших ланках. Будь-яка зміна, чинена людиною в природі, викликає ланцюг наслідків, як правило несприятливих. Наслідком втручання людини в природу з'явилося зникнення видів і зменшення видової розмаїтості в біоті.
Наприклад, важким є екологічний стан Світового океану, який в умовах техногенної цивілізації ризикує загинути як глобальна екологічна система. Загальна вага забруднюючих відходів, що скидаються в Світовий океан, дорівнює мільярдам тон на рік. Це нафта і нафтопродукти - 5-10 млн. т., залізо - 320 млн. т., ртуть 5 млн т. та інші шкідливі для живого речовини. Внаслідок ядерних військових випробуваннь, затоплення підводних човнів тощо, води Світового океану забруднені радіоактивними відходами. Внаслідок величезного забруднення, океанська та морська флора та фауна гине. За даними дослідників, щорічно знищується 250 тис. дельфінів, а загалом за останні 20 років кількість живих організмів в морях і океанах зменшилась майже в чотири рази.
За підсумком екологів, водне середовище більш ніж половини всіх річок та озер планети непридатне для життя. Екосистеми таких найбільших річок світу, як Амазонка. Міссісіпі, Сена, Дунай, Дністер, Волга, Дніпро знаходяться в катастрофічному стані
Все мусить кудись діватися.
Ландшафти Землі, географічна оболонка в цілому - у відомому змісті замкнуті системи. Будь-яке забруднення природи повертається до людини у вигляді "екологічного бумеранга". Планета стала занадто тісною для нас. Вона вже не справляється із силою антропогенного впливу на неї. Будь-яке наше втручання в природу повертається до нас підвищеними проблемами. Побутові й виробничі відходи, потрапляючи в оточуюче середовище, не зникають безслідно. У природних систем залишається все менше сил, щоб справлятися з переробкою речовин, забруднюючих середовище перебування людей. Навколо міст ростуть сміттєзвалища, забруднюючі речовини розносяться далеко від місць викиду повітряними й водними потоками.
На тлі цього народжуються різні "сміливі" проекти утилізації наших відходів, особливо радіоактивних, у космосі, на інших планетах, пропонують навіть відправляти їх на Сонце. На щастя в цих проектів є величезна кількість опонентів. Тому що другий закон Коммонера ніхто не скасовував. Ми поки ще навіть не уявляємо, якими можуть бути конкретні механізми "екологічного бумеранга" у випадку спроби "забруднити Сонце". Але краще навіть не намагатися.
Цей принцип випливає із закону збереження матерії. Ніщо в природі не зникає, а лише переходить із однієї форми існування матерії в іншу.
Природа знає краще.
Людство пройшло набагато коротший шлях розвитку, чим біосфера Землі. За багато мільйонів років існування біосфери Землі повністю сформувалися зв'язки, механізми і її окремі ланки. Необдумане й безвідповідальне втручання людей у природу може привести до знищення окремих зв'язків між ланками екосистеми й до неможливості повернення екосистеми в первісний стан. Людина, самовпевнено бажаючи "поліпшити" природу, порушує хід природних процесів.
Життя людей на нашій планеті безпосередньо залежить від стану родючих грунтів Наслідки різного роду меліорацій часто роблять середовище перебування людей ще менш сприятливим.
В умовах техногенної цивілізації прогресують процеси ерозії та засолення грунтів. Так, втрати продуктивних грунтів становлять 6-7 млн га за рік. В результаті тільки ерозії з сільськогосподарських угідь щорічно вивітрюється 26 млрд. т. грунту. За прогнозами ООН, за таких обставин людство на початок ХХ1 ст. втратить третину грунтів. Відповідно, засуха і опустелювання сприяють голоду та зубожінню, в наслідок чого гинуть мільйони людей на планеті.
Дійсно, все в природі разюче доцільне й функціональне. І це можна зрозуміти, адже в природи було досить часу, щоб відкинути всі невдалі варіанти й залишити тільки вивірені.
Трагічний егоцентризм в крайньому своєму проявівисловлений відомим селекціонером 30-х років В.І.Мічуріним: "Ми не можемо чекати милості в природи; взяти їх в неї - наше завдання".
Діяльність людини тільки тоді буде виправдана, коли мотивація наших вчинків буде визначатися в першу чергу тією роллю, для виконання якої ми були створені природою, коли потреби природи будуть мати для нас більше значення, чим особисті потреби.
Тому людство повинне навчитися жити в гармонії з природою.