Воїнам, що не зламали своїх присяг
1.
Під рідним небом жайворон співа,
Я радий знати тих пісень слова.
Я слухав, чув: співала та пташина
Одне святеє слово: Україна.
На ріднім полі шепчуть колоски.
Я радий знати тихі їх думки.
Я слухав, чув, як кожна колосина
Шептала тихо слово «Україна».
У ріднім краю зелен-гай щумить.
Я знати радий, про що він мріє-снить.
Я слухав, чув, як кожна деревина
Шуміла ніжно слово «Україна».
О Боже, дай повік любити край,
Де квітка, пташка і зелений гай,
Де кожна вірна тій землі дитина
Живе єдиним словом: «Україна».
****
Україна! Скільки глибини у цьому слові… Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес.
Тихі плеса річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, Карпатські верховини і донецькі простори, Полісся і Крим, біленькі полтавські хати і велич міських краєвидів – все це наша Україна.
Складною і бурхливою була твоя доля, рідна земле! Топталися по тобі орди чужинців, ворожі пазурі роздирали твоє тіло. Дітей твоїх вели загарбники у неволю.
Над тобою свистіли гостродзьобі стріли, чорною смертю дихали жерла гармат, шугали ненависні залізні круки,вирували нескінченні битви за твою честь і свободу.
***
Нехай ніхто не половинить
Твоїх земель, не розтина
Бо ти єдина Україно,
Бо ти на всіх у нас одна.
Одна від Заходу й до Сходу
Володарка земель і вод-
Ніхто не ділить хай народу,
Бо не поділиться народ
І козаки й Стрільці СічОві
За тебе гинули в полях,
У небесах сузір»я Лева
Нам світить на Чумацький шлях.
Страждальна чаєчко-небого,
Єдині два твої крила.
Виходим, нене, у дорогу,
Аби ти вільною була.
Нехай ніхто не половить
Твоїх земель, не розтина,
Бо ти єдина Україно,
Бо ти на всіх у нас одна.
***
Я из Донецка.
Я живу в Хмельницькому.
Приедешь в гости –
хлібом поділюсь…
Пусть я по-русски…
Хай я українською –
Та іншого, мій брате, я боюсь…
Боюсь я тех, кто делит нас с тобою,
Хто нам на труни зрубує дуби,
Я тех боюсь, кто призывает к бою:
«Нехай жеруться, підлії раби!»
А древний клич «ты разделяй и властвуй!»
Й понині розрива усі мости…
Но я, тебе, мой брат,
скажу сегодня: «Здравствуй!
Є люди, Україна, я і ти…»
Тобі «москаль» кричать.
Тебе «бандера»…
Ми хрест кладем, коли ударить грім…
А дай Господь терпения,
Любви, Надежды, Веры,
І мудрості-Софії нам усім…
***
Голгофа України триває
Хто скаже, яка це вже стація?
Скільки раз вона йде, скільки падає?
Та все із руїн піднімається!
Скільки в неї Пилатів було крізь історію,
Скільки вироків їй вже читалося,
Скільки раз її вели в приторію?
Та вона все з руїн піднімалася!
А гробів опечатаних владою?
І сторожа на зброю спиралася.
Скільки раз була зранена зрадою?
Та вона все з руїн піднімалася!
Ще живі ті, що з нею боролися,
Та змінити назад вже не зміниться ...
Кожній владі пора вже навчитися,
Україна повстане, підніметься!
Нині є знов такі, які з нею боряться,
І готують останню їй стацію...
Та вона не впаде, не підкориться,
Скаже «Богові Дякую! Грація!!!»
***
Дивлюся в небо,
А у небі - синя синь,
І хто б сказав, що в Україні ллються сльози,
Що в день весняний серце болісно щемить,
А в літню спеку душу сковують морози?
Дивлюся в небо,
Ні хмаринки, тільки даль,
Ну хто б сказав, що в Україні біль і горе,
Що вже немає краю тим гірким сльозам,
Що ріки сліз уже стікаються у море?
Дивлюсь у небо,
Лиш блакить і журавлі,
Ну хто б сказав, що в цю хвилину хтось загинув,
Що дзвони знову б”ють у місті чи селі,
Що знов героя проводжає Україна?!
Дивлюся в небо,
Шлю молитву в синю вись,
Та хто б сказав, а чи буде вона почута?
І раптом шепіт : “Ти молись...молись...молись...,
Бо лиш молитва розірве зневіри пута!”
***
БОЖЕ мій, ЗБЕРЕЖИ Україну!
Це славетна, прекрасна земля.
Милосердний, ВРЯТУЙ Батьківщину!
Чорна зграя накрила поля.
Українець не встав на коліна,
Не схилив голови і не впав.
Вигук "СЛАВА!" луна по країні –
То народ мій за волю повстав !!!.
***
Боже, як же важко говорити,Коли ж припиниться нарешті ця війна? Там гинуть люди, їм ще б жити й жити Але від пострілів здригається земля, Що буде далі? Чи настане завтра? Для тих людей, хто зараз у бою, На них чекають вдома їхні мами Благаю, припиніть вже цю війну! 10
Прошу у Бога миру для країни,
Щоб повернулися живими усі ті,
Хто захищає зараз Україну,
Хто там на Сході, ніби в іншому житті…
Молюся небу, молюся і вірю,
Що все закінчиться, що скоро все мине
Тримайся, моя рідна Україно,
Борися люба за життя своє,
***
Героям слава!
Когда рискуешь каждую минуту
Згубити розум и сойти с ума,
Нас називають «банда майданутих»,
«Бендеровцы», «фашисты» и «чума».
Но может быть… Не хочешь ли узнать-ка,
(уверен, ты не знал, что это так),
Що «вуйко» означає «рідний дядько».
А мамы брат – тебе он разве враг?
Подумай, що заховане у слові!
Тогда добра настанет перевес.
Галичина – земля краси й любові,
А вовсе не «дивизия SS».
Шахтер – герой труда и работяга,
А не «донецьке бидло із совка».
И подвиг есть – і також є звитяга.
Тримай-но руку! – Вот моя рука!
Им нас не разделить. Не розлучити,
Бо ми брати. Мы братья навсегда,
Нам рядом жить – нам поруч вічно жити!
Я знаю – час настане,
и тогда В краю родном,
у рідному у краю,
Перетнемо ту прокляту межу.
Героям слава! – не перекладаю.
Героям – слава. Не перевожу.
***
Воїнам, що не зламали своїх присяг
Коли весна настане в нашім краю,
З небес
сумне злетить
«курли-курли»,
Дівчат і хлопців
з війська пригадаю,
Котрі за Україну полягли.
Не здалися. Не впали. Не зігнулись!
Не щезли марно сльозами з дахів!
І не пішли. А тихо обернулись
У білих з чорним
ознаком
птахів.
Летить у втомі в небі клин лелечий –
Потомки й предки,
як одна сім’я.
Відсталим
підставляє крила-плечі…
А, може, там летіти мав і я?
Ще буде час і сіяти, й збирати –
Вони летять, щоб я за них
прожив.
І щоб за правду
силу
брав стояти
У білих з чорним
ознаком
птахів.
Коли весна настане в нашім краю,
З небес
сумне
злетить
«курли-курли»,
Я лицарів
із війська
пригадаю,
Що нашу Україну здобули.
***
А від вибухів уранішніх
Підлітало сонце, cходило,
І по променю відходили
Душі чисті не у день…
Пам’ятайте нас героями –
Ми закінчуємо правильно!
Все що було в нас неправедне –
Далі фронту не піде…
Пам’ятайте нас героями!
А не згадуйте проклятими!
А дружині, сину й матері
Ви святу нелжу скажіть!
Будьте ж мудрістю озброєні!
Бо, щоб жили в Україні ви –
Так вже сталося – герої Полягли!
І героям – треба жить!
***