АНАЛІЗ СТРУКТУРИ І ЗМІСТУ БОЙОВИХ СТАТУТІВ ПОВІТРЯНО-ДЕСАНТНИХ ТА АЕРОМОБІЛЬНИХ ВІЙСЬК КОЛИШНЬОГО СРСР І ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ
Бойовий статут повітрянодесантних військ СРСР (частина ІІІ: взвод, відділення) в останній редакції був введений в дію у 1984 році. Він був написаний для багаточисельних повітрянодесантних військ СРСР, які планувалось застосовувати в широкомасштабних бойових діях поряд з збройними силами країн – учасниць блоку НАТО. Статут складався з п’яти глав, в яких викладено основні засади щодо підготовки до десантування, організації і ведення загальновійськового бою в тилу противника парашутно-десантним взводом (відділенням), а також рекомендації з дій гранатометного взводу (відділення) у різних видах бою. Аналіз застосування аеромобільних (повітрянодесантних) військ провідних країн світу дає підставу стверджувати, що коло покладених на ПДВ завдань суттєво розширилось. Досвід бойових дій збройних конфліктів сучасності свідчить, що у ПДВ перевага надається аеромобільним і десантно-штурмовим діям, а не десантуванню за допомогою парашутних систем з воєнно-транспортних літаків. Крім захоплення важливих об’єктів та ведення загальновійськових бойових дій в тилу регулярних збройних сил противника, аеромобільні війська, як найбільш мобільні та підготовлені, застосовуються при стабілізаційних діях, проведенні спеціальних, миротворчих і антитерористичних операціях, а також при боротьбі з НЗФ.
Таким чином, статут ПДВ 1984 року, у якому не розглядаються ці питання, не в повному обсязі відповідає сучасним вимогам і завданням, які можуть бути покладені на аеромобільні війська ЗС України.
Перший розділ має назву “Основи загальновійськового бою в тилу противника”.
В ньому розглядаються загальні положення, порядок управління підрозділами командиром взводу (відділення) та обов’язки особового складу відділення. Підкреслюється, що частини і підрозділи повітрянодесантних військ при виконанні бойових завдань в тилу противника ведуть загальновійськовий бій. При цьому підрозділи десанту починають бій одразу ж після приземлення. Стверджується, що бій є єдиним засобом для досягнення перемоги, а вестись він може не лише з застосуванням звичайної зброї, а й за допомогою ядерної зброї та інших засобів ураження. Основними способами ведення бою в тилу противника є атака, наліт, засада та оборона. Вважалось, що парашутно-десантний взвод (відділення) при виконанні завдання буде діяти, як правило, у складі роти (взводу). Тільки під час ведення розвідки й у бойовій охороні, а також при виконанні окремих бойових завдань взвод (відділення) планувалось застосовувати самостійно у відриві від роти (взводу). У розділі “управління підрозділами” обов’язки командира розглянуті стисло у рамках загальновійськового бою в тилу противника.
Висновки до 1 розділу. Статут ПДВ 1984 року не передбачає інших дій, окрім загальновійськових в тилу противника, наприклад, участь у спеціальних і миротворчих операціях. Вважаючи на суттєві зміни у завданнях, що покладаються на аеромобільні війська, доцільно було б змінити назву та зміст розділу. Наприклад, “Призначення та основи бойового застосування аеромобільних підрозділів”, де були б розглянути всі можливі форми і способи застосування аеромобільного взводу (відділення).
При залученні до проведення спеціальних, стабілізаційних та миротворчих операцій взвод (відділення) буде частіше діяти самостійно, у відриві від інших підрозділів. Можливо необхідно зробити доповнення, у якому більш детально вказати випадки, де взвод (відділення) діє окремо.
Більш доцільним вважалось би додати до розділу “Управління підрозділами” лише загальні основи управління. А в розділах, в яких розглядаються види застосування підрозділу – подати матеріал щодо управління взводом (відділенням) під час таких дій. Вважається доцільним аналогічно здійснити заміну обов’язків особового складу взводу (відділення). Крім цього, слід змінити терміни та суть розділу “Політичне виховання і морально-психологічне забезпечення” і внести його у розділ “Всебічне забезпечення аеромобільного взводу (відділення)”.
У другому розділірозглядаються питання підготовки до десантування і бойових дій, а також дії взводу (відділення) під час десантування.
Підготовка до десантування та бойових дій включає: екіпірування особового складу; марш у райони очікування; підготовку озброєння, техніки, матеріальних засобів і особового складу до десантування та виконання бойового завдання; постановку бойових завдань особовому складу, вихід підрозділів на аеродром (посадочний майданчик), завантаження бойової техніки (вантажів) і посадку особового складу в літаки (вертольоти).
Під терміном десантуванням у статуті розуміється перекидання підрозділів повітряного десанту літаками (вертольотами) у тил противника для виконання бойового завдання. Десантування включає наступні етапи: зліт літаків (вертольотів) з десантом, побудова бойових порядків частин і підрозділів військово-транспортної (армійської) авіації, політ і викид (висадка) десанту у призначений район. Таким чином, термін десантування поєднує як класичне викидання десанту за допомогою парашутів з літаків (вертольотів), так і висадження десанту з вертольотів посадочним способом (аеромобільні дії).
Дії парашутно-десантного взводу (відділення) на марші, у тому числі і в особливих умовах, аналогічні діям мотострілецького взводу згідно статуту сухопутних військ, частина ІІІ. Але відсутні дії взводу при підготовці та під час повітряних і залізничних перевезень.
З отриманням завдання на підготовку до десантування і виконання бойового завдання командир взводу (відділення) перевіряє стан бойових машин (бронетранспортерів, БМД), наявність пального, укладання боєприпасів; екіпірування особового складу; підготовку до швартування озброєння, бойової техніки і установку робочих частот на радіостанціях та радіотехнічній апаратурі збору десанту, стан засобів десантування і якість швартування озброєння, бойової техніки й інших матеріальних засобів, а також підготовку парашутів; особовому складу ставляться бойові завдання, проводиться передстрибкове тренування; взвод (відділення) виводиться на аеродром, завантажує озброєння, бойову техніку і матеріальні засоби, проводить їх передполітний огляд і посадку в літаки (вертольоти).
У розділі «Десантування і збір взводу (відділення) після приземлення» розглядається порядок дій при десантуванні взводу (відділення) парашутним способом та збір підрозділу на майданчику приземлення.
Висновок до 2 розділу. До змісту нового статуту бажано включити розділ «Дії взводу (відділення) при перевезенні повітряним і залізничним транспортом». Слід звернути увагу на факт відсутності у бойовому статуті, 1984 року видання, терміну «десантно-штурмові дії». Тому, організація взаємодії з екіпажами вертольотів зводиться до передполітного огляду завантажених у вертольоти озброєння і бойової техніки і визначення їх готовності до десантування. У новому ж статуті доцільно було б розглянути питання організації взаємодії з екіпажем вертольота щодо супроводу виконання бойового завдання. У розділі «Десантування і збір взводу (відділення) після приземлення» необхідно більш деталізувати дії при посадочному способі висадки з вертольотів та особливості при веденні десантно-штурмових операцій.
Розділ третій «Наступ та захоплення об’єктів. Рейд».
Розглянуті загальні положення, дії при захопленні об’єкта в районі десантування, наступ у місті, горах, пустелі, північних районах і взимку, а також дії взводу (відділення) під час рейду. Наступ вважається основним видом бою, який проводиться з метою знищення противника і захоплення призначених об’єктів (рубежів, районів). Він полягає у нанесенні ураження противнику всіма наявними вогневими засобами, можливими способами, рішучій атаці, захопленні призначеного об’єкта і його знищенні. Атака полягає в стрімкому і невпинному русі парашутно-десантних підрозділів у бойовому порядку в поєднанні з вогнем бойових машин (БМД), а при зближенні із противником, з інших видів зброї з метою його повного знищення.
Об’єктами захоплення взводу (відділення) можуть бути: засоби ядерного нападу (ракети, пускові установки, заряди), елементи пунктів керування, вузлів зв’язку, аеродромів, складів, залізничних станцій, гідротехнічних і інших споруд, радіотехнічні пристрої, насосні станції, трубопроводи, переправи на водних перешкодах, мости і підрозділи, що їх охороняють та обороняють, а також вигідні ділянки місцевості на шляхах висування противника. Захоплення об’єкта здійснюється безпосередньо після десантування, у ході рейду та в інших умовах обстановки.
Парашутно-десантний взвод при захопленні об’єкта у тилу противника наступає по фронту до 250 м, а відділення в пішому порядку – до 50 м.
Бойовий порядок взводу, що наступає на бойових машинах (бронетранспортерах, БМД), складається з бойової лінії бойових машин (бронетранспортерів, БМД) з інтервалом між ними до 100 м і засобів посилення, що діють у бойовій лінії або поза нею.
Бойовий порядок взводу, що наступає в пішому порядку, складається з ланцюга бойових машин (бронетранспортерів, БМД) та засобів посилення.
Бойовий порядок відділення, що наступає у пішому порядку, складається з ланцюга з інтервалом між військовослужбовцями 6-8 м (8-12 кроків) та бойової машини (бронетранспортера, БМД). Для зручності ведення вогню і кращого пристосування до місцевості військовослужбовці в ланцюгу можуть висуватися вперед або убік, не порушуючи загального напрямку фронту наступу ланцюга і не заважаючи діям сусідів. Бойова машина (бронетранспортер, БМД) діє за ланцюгом відділення, на його фланзі, а іноді і безпосередньо в ланцюгу.
Бойовий порядок гранатометного взводу, що діє на бойових машинах (бронетранспортерах, БМД) – лінія машин з інтервалом між ними до 50 м. Бойовий порядок гранатометного відділення, що діє в пішому порядку, складається з розрахунків, розгорнутих по фронту з інтервалом між гранатометами 10-20 м та бойової машини (бронетранспортера, БМД).
У розділі «Захоплення об’єкту в районі десантування» розглядаються дії взводу при десантуванні поблизу або на об’єкті десантування. При десантуванні на об’єкт особовий склад взводу (відділення) вступає в бій з повітря, вогнем і гранатами знищує живу силу та вогневі засоби противника на землі. Після приземлення особовий склад, як правило, діючи самостійно або окремими групами, проявляючи сміливість і ініціативу, вогнем та стрімкою атакою знищує противника та захоплює важливі елементи об’єкта. Бойові машини (бронетранспортери, БМД) вогнем з місця приземлення знищують найбільш важливі цілі або займають вигідні вогневі позиції і підтримують дії взводу (відділення). При десантуванні поблизу об’єкта захоплення взвод (відділення) після приземлення і збору на ходу приймає бойовий порядок, виходить на рубіж переходу в атаку і за сигналом командира взводу (відділення), не чекаючи підходу бойових машин (бронетранспортерів, БМД), у пішому порядку атакує противника, що обороняє об'єкт, прагнучи вийти у фланг та у тил основним силам опору. Механіки-водії і навідники-оператори відшукують та приводять у готовність до бою бойові машини (бронетранспортери, БМД), вогнем з місця приземлення знищують противника, що обороняється, і з максимальною швидкістю висуваються за напрямками де діють свої відділення, ведучи вогонь по живій силі та вогневих засобах противника, що перешкоджає просуванню особового складу до об'єкта захоплення.
Розділ «Наступ в місті, горах, лісі, пустелі, північних районах і узимку». При захопленні об'єкта в місті вимагається щоб взвод (відділення) викидався на найближчих підступах до нього, на аеродромах, а без важкої техніки – на керованих парашутах на стадіон, площу, парк та на інші відкриті площадки. Об'єктами захоплення в місті вважаються пункти управління, вузли зв’язку, що розташовуються у будинках або підземних спорудах, та інші об'єкти. Висування до об’єкта захоплення взвод (відділення) здійснює, як правило, на бойових машинах (бронетранспортерах, БМД), стрімко, найкоротшим маршрутом по одній з вулиць. Для захоплення підготовлених до оборони будинків та споруджень виділяється взвод, а іноді і відділення, що можуть діяти в складі штурмової групи. У цьому випадку вони зазвичай підсилюються саперами, самохідними артилерійськими гарматами, гранатометами та іншими вогневими засобами.
Угорах, на важкодоступних ділянках місцевості, взвод може діяти самостійно, у відриві від роти, а відділення, як правило, у складі взводу. Статті статуту вимагають в ході наступу підсилювати спостереження, особливу увагу звертати на своєчасне оволодіння основними висотами в районі об’єкта захоплення, придушення вогневих засобів противника, що ведуть фланговий вогонь, а також виявлення та знищення засідок. Для захоплення основних висот взвод, що не має у своєму розпорядженні важкої техніки, може на керованих парашутах десантуватися безпосередньо на ці висоти та атакувати противника зверху вниз.
У лісі взвод (відділення) наступає, як правило, уздовж дороги, чи просіки по визначеному азимуту. Взвод (відділення) діє зазвичай у пішому порядку, маючи скорочені інтервали між відділеннями. Командир взводу просувається за направляючим відділенням. Бойові машини і придані вогневі засоби пересуваються за ланцюгом взводу (відділення) по доступній для них місцевості і підтримують взвод (відділення) вогнем. У ході наступу у взводі (відділенні) ведеться кругове спостереження, при цьому особлива увага приділяється виявленню та знищенню протитанкових засобів противника.
При підготовці до десантування і захоплення об'єктіву північних районах і взимку статті статуту вимагають звертати особливу увагу на підготовку озброєння, бойової техніки і засобів індивідуального захисту до застосування їх в умовах низьких температур, на попередження переохолодження й обмороження особового складу, забезпечення машин засобами підвищеної прохідності. Особовий склад повинен забезпечуватися відповідними маскувальними костюмами, а бойова техніка фарбується в білий колір.
При глибокому сніжному покрові взвод (відділення) зазвичай діє на лижах. Бойові машини, забезпечені засобами підвищеної прохідності, просуваються по дорогах (уздовж доріг) і підтримують вогнем дії особового складу. Командир взводу (відділення) повинен передбачити заходи для надання допомоги машинам, що зупинились. У ході наступу та атаки об'єкта між взводами і відділеннями можуть бути збільшені відстані. Це вимагає організації розвідки на флангах і постійній безпосередній охороні підрозділів, особливо в період полярної ночі та в інших умовах обмеженої видимості.
Розділ «Рейд». Під рейдом (рейдовими діями) розуміють форму тактичних дій підрозділів, що полягає у пересуванні по території противника і веденні бою з метою послідовного захоплення і знищення (виведення з ладу) призначених чи виявлених об'єктів противника. Взвод (відділення) робить рейд, як правило, у складі роти (взводу). У ході рейду взвод (відділення) може робити нальоти, вести розвідувально-диверсійні дії, форсувати водяні перешкоди, виконувати завдання по прикриттю й охороні головних сил, влаштовувати засідки, виконувати інші завдання.
Наліт полягає в прихованому підході і раптовому нападі на об'єкт противника з метою його знищення (виведенні з ладу) чи здобування розвідувальних зведень. Бойовий порядок взводу при нальоті зазвичай складається з відділення (групи) нападу, відділення (групи) знищення (підриву, захоплення) і відділення (групи) прикриття. Взвод (відділення) у ході рейду може вестирозвідувально-диверсійні діїв складі чи роти самостійно. Йому можуть придаватися до взводу самохідних гармат і до відділення саперів, а також фахівці і засоби радіо – і радіотехнічної розвідки. Метою розвідувально-диверсійних дій є знищення (виведення з ладу) засобів ядерного нападу, аеродромів, складів різного призначення, трубопроводів, комунікацій, енергетичних пристроїв, ліній зв'язку, порушення керування військами і зброєю противника.
Висновки по 3 розділу.Загальні положення потребують корекції. Так, наприклад, у статуті 1984 р. бойовий порядок парашутно-десантного взводу передбачається в одну лінію як у пішому порядку, так і на бойових машинах. Більш доцільним було б надавати можливість шикування бойового порядку взводу в два ешелони, або з виділенням одного відділення у резерв.
Також потребує зміни або доповнення бойовий порядок відділення. Згідно статуту піший бойовий порядок відділення складається з ланцюга (інтервал між солдатами 6-8 м) і бойової машини. Більш доцільним було б перейти на дії тактичними групами („двійкам”, „трійкам”). За прикладом дій механізованого підрозділу ретельний аналіз можливостей відділення свідчить, що до складу відділення можуть входити до трьох бойових груп. Розподіл відділення на бойові групи дає можливість створити більш гнучкий та розосереджений бойовий порядок, підвищити ефективність вогневого ураження противника та живучість підрозділу, забезпечує взаємну підтримку і прикриття вогнем на полі бою у ході здійснення маневру. У разі посилення відділення вогневими засобами, до складу бойових груп можуть додатково входити: вогнеметник, розрахунок автоматичного гранатомету або ПТРК.
З урахуванням вищенаведеного матеріалу, елементами бойового порядку відділення можуть бути: перша група (трійка), друга група (трійка), третя група (бойова машина).
Варіант складу бойових груп може бути наступним:
1 група – старший стрілець (старший групи), кулеметник та стрілець;
2 група – командир відділення, приданий снайпер, гранатометник, стрілець-помічник гранатометника;
3 група – навідник-оператор (кулеметник КПВТ) та механік-водій (водій).
Розділ «Захоплення об’єкту в районі десантування», вцілому, відповідає сучасним вимогам. Потребує лише доповнення щодо дій взводу при захваті об’єкту ведення десантно-штурмових дій.
Аналіз застосування повітрянодесантних та аеромобільних військ в локальних війнах та збройних конфліктах другої половини ХХ – початку ХХІ століття дозволяє стверджувати, що ПДВ часто використовувались як загальновійськові частини, в першу чергу через можливість перекинути їх завдяки мобільності до лінії фронту у найближчий час. Таким чином вважається доцільним ввести у розділ «наступ взводу (відділення) під час загальновійськового бою», який, вцілому, відповідав би діям механізованого взводу у наступі згідно статуту сухопутних військ, відповідної частини. Можливо є необхідність створити додатковий розділ, щодо дій командира взводу (відділення) при підготовці до наступу.
Назву розділу «Наступ в місті, в горах, лісі, в пустелі, північних районах та зимою» потрібно замінити на «Наступ в особливих умовах», а сам розділ суттєво доповнити та відпрацювати більш детальним. Бажано додати в нього дії в умовах застосування противником ЗМУ (особливості ведення наступу на зараженої території), при наступі вночі та при подоланні водних перешкод.
Особливо велику кількість питань викликає розділ «Рейд». Ретельний аналіз даного розділу свідчить, що терміни рейд, наліт та розвідувально-диверсійні дії в даній трактовці однакові за смислом і лише дублюють один одного. Таким чином залишаючи термін рейд треба визначитись, що це дії підрозділів у складі спеціального крупного загону (наприклад: рота, батальйон), а розвідувально-диверсійні дії подати як окремий розділ, де взвод (відділення) діють автономно, а способи їх дій аналогічні діям відповідних підрозділів військової розвідки та спеціального призначення. Незрозуміло як взвод може проводити розвідувально-диверсійні дії при підсиленні його самохідними гарматами. Бажано було б розкрити порядок підготовки командира підрозділу до ведення розвідувально-диверсійних дій та управління підрозділом під час їх ведення. Подолання водних перешкод доцільно було б висвітити у розділі «Дії в особливих умовах», так як схожі дії можуть проводитись при інших видах бойових дій. Дії взводу у бойовій охороні також не можна було б віднести до рейду і тому доцільно було би розглянути їх у розділі «Всебічне забезпечення».
Розділ четвертий «Оборона». Він складається з розділів, у яких розглядаються загальні положення, дії взводу (відділення) в обороні, а також оборона в місті, в горах, лісі, в пустелі, північних районах та взимку.
Оборона розглядається як вид бою. Вона має на меті зірвати або відбити наступ (удар) переважаючих сил противника, нанести йому значні втрати, утримати важливий район (рубіж, об'єкт) і тим самим створити сприятливі умови для виконання поставлених завдань (переходу до наступу). Оборона може готуватися завчасно або організовуватися у ході бою, при відсутності безпосереднього зіткнення із противником і в умовах зіткнення з ним.
У статуті підкреслюється, що оборона повинна бути стійкою та активною, здатною відбити удари противника з застосуванням усіх видів зброї. Вважається що, як правило, взвод обороняється у складі роти. Він може також знаходитися в резерві батальйону, призначатися в бойову охорону чи засідку і діяти як підрозділ прикриття. Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту і до 300 м у глибину, відділення - позицію до 100 м по фронті. Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень – до 50 м. Таким чином загальні положення відповідають сучасним вимогам.
Розділ «Оборона в місті, в горах, лісі, в пустелі, північних районах та зимою». Передбачається, що у місті парашутно-десантний взвод буде обороняти опорний пункт, та може включати один-два будинки, а або будинок чи поверх будинку. Оборона в будинках повинна організовуватися так, щоб підступи до них прострілювалися фланговим і перехресним вогнем. При цьому велика частина взводу (відділення) і придані вогневі засоби розміщаються в нижніх поверхах і напівпідвалах, а для ведення вогню по повітряним цілям вогневі позиції розташовуються на дахах чи на горищах будинків.
У горах взвод обороняє опорний пункт у складі роти чи самостійно, у відриві від інших взводів роти. Позиції відділень вибираються в місцях, що виключають можливість обвалів, зсувів і затоплень, і так, щоб забезпечувалося ураження противника багатоярусним фланговим, перехресним і кинджальним вогнем, виключалася наявність непрострілюємих просторів. Вогневі засоби розташовуються ярусами, система вогню відділень при цьому організується таким чином, щоб вони знаходилися у вогневому зв'язку між собою і забезпечували кругову оборону. Вогневі позиції машин (бронетранспортерів) вибираються в місцях, звідкіля забезпечуються ведення вогню на граничні дальності і потайне їх розташування.
У лісі опорний пункт взводу (позиція відділення) зазвичай займає дорогу (перехрестя доріг), просіку, місцевину між болотами та озерами. Вогневі позиції для бойових машин, гранатометів і приданих вогневих засобів обладнаються в місцях, відкіля забезпечується можливість ведення вогню уздовж просік, галявин і по ділянках рідкого лісу.
У північних районах і взимку взвод (відділення) повинен займати опорний пункт (позицію), що буде охоплювати дорогу, просіку й інші доступні для противника напрямку руху. Вогневі позиції для бойових машин (бронетранспортерів, БМД), гранатометів і приданих вогневих засобів розташовуються приховано, як правило, за природними протитанковими перешкодами і з таким розрахунком, щоб забезпечувався обстріл усіх доступних для противника напрямків і ділянок на якомога більшу дальність, а також прихованих підступів до переднього краю оборони і ураження противника фланговим, перехресним і кинджальним вогнем. Для взводу (відділення) підготовляються також запасні вогневі позиції і шляхи виходу на них.
Висновки по 4 розділі.
Назву розділу «Оборона в місті, в горах, лісі, в пустелі, північних районах та зимою» потрібно замінити на «Оборона в особливих умовах», а сам розділ суттєво доповнити та відпрацювати більш детально. Бажано доповнити в нього дії в умовах застосування противником ЗМУ (особливості при обороні на зараженої території), при обороні в ночі, оборона на рубежі водної перешкоди та займаної оборони після відступу з урахуванням подолання водної перешкоди.
Останній розділ має назву «Бойове забезпечення». Він розглядає наступні питання: як ведення розвідки, захист від ЗМУ, маскування, інженерне та хімічне забезпечення, охорона.
Висновки по 5 розділу. Статут ПДВ від 1984 р. розглядає тільки бойове забезпечення, тилове та моральне-психологічне забезпечення у ньому не розкриті. Особливості застосування повітрянодесантних (аеромобільних) військ передбачають ведення бойових дій в тилу противника, тобто без безпосереднього зв’язку з своїми військами. У цій обстановці велику увагу слід приділяти тиловому та морально-психологічному видам забезпечення. Таким чином доцільно було б змінити назву розділу на «Всебічне забезпечення» та розширити главу за рахунок цих питань.
Підрозділ розвідка охоплює всі дії взводу (відділення) під час ведення військової розвідки, у тому числі і при веденні розвідувально-диверсійних дій. Під час ведення розвідувально-диверсійних дій слід розуміти автономні дії взводу (відділення) в глибокому тилу противника з метою знищення (виведення з ладу) його важливих об’єктів та проведення диверсій на основних комунікаціях. А у розділі «розвідка» п’ятого розділу слід розкрити способи ведення військової розвідки взводом (відділенням), який призначено на роль розвідувального органу зі складу батальйону (роти) при підготовці та веденні наступу, рейду та оборони.
У підрозділі «Захист від ЗМУ» розглядаються питання щодо організації захисту військовослужбовців взводу (виділення) від ураження підрозділів внаслідок застосування ядерної, хімічної і бактеріологічної (біологічної) зброї, збереження боєздатності особового складу взводу (відділення) і забезпечення успішного виконання поставленої бойової завдання. Зміст розділу відповідає сучасним вимогам, але можливе доповнення його за рахунок конкретизації порядку дій підрозділів у випадку ліквідації техногенних катастроф.
Підрозділи «Маскування» та «Інженерне забезпечення», вцілому, відповідають сучасним вимогам, але їх слід доповнити і зробити дещо детальнішими.
Розділ «Хімічне забезпечення» включає: радіаційну і хімічну розвідку; своєчасне і уміле використання засобів індивідуального і колективного захисту; дозиметричний контроль; спеціальну обробку підрозділу і матеріальних засобів; застосування димів і аерозолів. Таким чином, підрозділ у багатьох питаннях дублює підрозділ «Захист від ЗМУ». На наш погляд у такому виді цій розділ не потрібен. Загальні питання, щодо використання засобів індивідуального і колективного захисту, дозиметричного контролю, спеціальної обробки підрозділу і матеріальних засобів слід розглядати у розділі «Захист від ЗМУ», а у підрозділах, щодо дій у наступі і обороні в особливих умовах звертати увагу більш детально, особливо на організацію цих дій.
Застосування димів і аерозолів слід розглядати у підрозділі «Маскування». Тоді можливе створення розділу «РХБ розвідка», у якому розглянути порядок підготовки та ведення радіаційної, хімічної та бактеріологічної розвідки.
Крім підрозділу «Охорона», у якому розглядаються питання, щодо організації охорони у взводі (відділенні) з метою виключення раптового нападу наземного противника і забезпечення часу і вигідних умов для розгортання і вступу в бій, в розділі слід зробити окремий підрозділ «Взвод (відділення) у бойовій охороні», в якому слід розглянути питання організації і ведення підрозділом бойової охорони у наступі, під час рейду та в обороні.
Загальні висновки по розділу. Ретельний аналіз бойового статуту ПДВ від 1984 р. дає зробити висновок, що положення статуту не зовсім відповідають сучасним вимогам. Розроблений для застосування багаточисельних ПДВ у широкомасштабній війні, він не є досконалим та не задовольняє аеромобільні війська ЗС України, на які будуть покладені менш глобальні, але більш різноманітні завдання. Таким чином деякі розділи та підрозділи потребують суттєвого розширення та зміни назв (Всебічне забезпечення аеромобільного (парашутно-десантного) взводу (відділення), оборона (наступ) в особливих умовах), а терміни і поняття корекції стосовно змісту (наприклад, рейд, наліт, розвідувально-диверсійні дії). Крім того слід доповнити проект нового статуту новими підрозділами, що зможуть охопити всі завдання і способи дій, які будуть покладатись на аеромобільні війська ЗC України. Ці розділи повинні розкрити наступні питання: «Десантно-штурмові дії аеромобільного (парашутно-десантного) взводу (відділення)», «Аеромобільні дії аеромобільного (парашутно-десантного) взводу (відділення).», «Дії аеромобільного (парашутно-десантного) взводу (відділення) в ході стабілізаційних дій», «спеціальні операції та ведення специфічних дій взводом (відділенням)» та «Участь аеромобільного (парашутно-десантного) взводу (відділення) у міжнародних миротворчих операціях».