II. Практико - перетворювальний блок
Плани проведення лабораторних занять
Заняття 1.
Тема: Логіка й методика педагогічних досліджень.
Мета: розкрити логіку педагогічного дослідження; сприяти оволодінню студентами методикою науково-педагогічної роботи; домогтися усвідомлення ними специфіки методів науково-педагогічного дослідження.
I. Інформаційно-дискусійний блок
1. Що варто враховувати під час проведення педагогічного дослідження?
2. Які поняття не мають прямого відношення до запопонованої теми?
Методологія педагогіки, виховання, наукове педагогічне дослідження, методи й методика педагогічного дослідження, педагогічні технології, педагогічні системи, теоретичні методи дослідження, емпіричні методи, педагогічний процес, спостереження, дослідницька робота, педагогічний експеримент, опитування й види опитувань, педагогічна антропологія, педагогічний консиліум, педагогічне тестування, теорії розвитку особистості, тема, проблема, мета, завдання, об'єкт, предмет і гіпотеза дослідження.
3. Визначення яких понять наведені?
- пов'язана із установленням основних педагогічних закономірностей як вихідних напрямків наукового пошуку й включає світоглядну функцію, тобто функцію, що визначає, на яких філософських, наукознавчих, біологічних і психологічних ідеях ґрунтується педагогічне дослідження, пояснюються одержувані результати й робляться висновки.
- процес формування нових педагогічних знань; вид пізнавальної діяльності, спрямований на відкриття об'єктивних закономірностей навчання, виховання й розвитку.
- вивчення загальних принципів підходу до педагогічних об'єктів, вивчення системи загальних і часткових методів і прийомів наукового педагогічного дослідження.
- система знань про відправні положення педагогічної теорії, про принципи підходу до вивчення педагогічних явищ і методів їхнього дослідження, а також про шляхи впровадження здобутих знань у практику виховання, навчання й освіти.
4. Знайдіть невідповідність у визначенні понять.
Завдання дослідження – лаконічне й чітке обмеження аспектів досліджуваної галузі.
Гіпотеза дослідження – сфера (область) пошуку.
Тема дослідження – обмежений аспект сфери пошуку всередині об'єкта; процеси протікання або реалізації досліджуваних явищ, сукупність елементів, зв'язків, відносин.
Проблема дослідження – те питання, що виникає, на яке треба відповісти; це формулювання того, що невідомо в досліджуваному явищі.
Мета дослідження – виявлення причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей, розробка теорій і методик.
Предмет дослідження – конкретизація мети дослідження: вивчити, визначити, виявити, узагальнити, перевірити в досвідченій роботі.
Об'єкт дослідження – можлива відповідь на виникаюче питання, розроблений на основі всебічного вивчення теоретичного й практичного стану проблеми.
II. Практико - перетворювальний блок
1. Які методи дослідження доцільно використати при дослідженні таких тем: Формування екологічної культури учнів у позаурочній діяльності; Навчальна книга як засіб розвитку самоосвітніх умінь школярів середніх класів?
2. Формулювання теми дослідницької роботи повинна містити в собі проблему. Проаналізуйте, наскільки вдало сформульовані теми курсових робіт: «Педагогічні умови формування творчої активності учнів 5-6 класів на уроках пейзажного живопису»; «Навчально-виховні комплекси як новий тип освітньої установи»; «Майстерність учителя в керуванні собою в педагогічній взаємодії»; «Формування інформаційної культури школярів. Комп'ютерний клуб у позакласній роботі школи»
3. Запропонуйте свої формулювання тем дослідницьких робіт з педагогіки й доведіть, що вони відповідають висунутим до них вимогам.
4. Визначите, наскільки коректно й узгоджено визначений методологічний апарат дослідження:
Тема: Творчий підхід учителя до організації й проведення уроків читання.
Об'єкт дослідження: урок читання й форми підготовки вчителі до уроку.
Предмет дослідження: завдання уроків читання в сучасній школі в умовах особистісно-орієнтованої спрямованості навчання.
Гіпотеза: творчість, особливо творчість у процесі навчання й виховання, повинна мати міцну базу – інтелектуальну, культурну, професійну.
Методи дослідження: аналіз літературних даних, цифровий метод, розробка серії уроків (подивіться, є чи є такі назви методів дослідження).
5. Розв’яжіть педагогічну задачу.
Вихователеві необхідно було з'ясувати відношення Дмитрика до мами. Підбираючи питання для бесіди з дитиною, він так сформулював їх: « Чи любиш ти маму? Як ти любиш маму? Тобі подобається робити приємне мамі? А твоя мама гарна? Що ти зробив приємного мамі? Як часто ти робиш мамі приємне? Як ти мамі допомагаєш? Ти маму слухаєш? Пам'ятаєш, як вчинила мама, коли ти її не послухався?»
Назвіть правильні формулювання. Поясніть, чому вони вірні.
Які вимоги висуваються до формулювання питань, що використовуються в бесіді?
III. Рефлексивний блок
1. Що являється методологічною основою науково-педагогічного дослідження?
2. Логіка педагогічного дослідження. Що ви вкладаєте в це поняття? Назвіть основні етапи педагогічного дослідження.
3. Чим визначається вибір методів дослідження?
4. Методика й технологія дослідження. Це поняття синоніми, чи кожне з них має свою специфіку?
5. Дослідницька діяльність – творчий процес. Які можливості прояву творчих можливостей дослідника ході такої діяльності.
IV. Блок вільного обміну інформацією
1. Чи вважаєте Ви, що за допомогою методів педагогічного дослідження можна поліпшити результати педагогічної діяльності?
2. Які номінації з формулювання теми, логіки й методики дослідження, що наводяться у ході заняття, зацікавили Вас?
3. Якщо Ви відстоюєте якусь ідею, то можете:
а) відмовитися від неї, якщо вислухаєте переконливі аргументи опонента;
б) залишитися при своїй думці, які б аргументи не вислухали;
в) змінити свою думку, якщо опір виявиться занадто сильним.
4. Що Вам сподобалося й не сподобалося в ході заняття?
V. Блок самоосвіти
Основна література:
1. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: «Академія»,2002.
2. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка:теорія та історія. – Рівне,1996.
3. Кондрашова Л.В., Пермяков О.А., Зеленкова Н.І., Лаврешина Г.Ю. Педагогіка в запитаннях і відповідях. - Київ: Знання, 2006.
4. Кочетов А.И. Педагогічне дослідження. - Рязань: РГПИ, 1975.
Додаткова література:
1. Бєляєв В. Сучасні підходи в історико-педагогічних дослідженнях // Педагогіка. - 1999. - №6. - С. 19-25.
2. Бережнова Е. Педагогічне дослідження: Соціально-гуманітарний аспект// Педагогіка. - 2005. - №6. - С. 23-31.
3. Бережнова Е. Аргументація в прикладному педагогічному дослідженні// Педагогіка. – 2001 - №9. - С. 33-39.
4. Валеєв Г. Постановка проблеми педагогічного дослідження// Педагогіка. - 2001. - №4. - С. 19-24.
5. Валеєв Г. Гіпотеза педагогічного дослідження// Педагогіка. - 1999. - №5. - С. 22-26.
6. Загвянский В., Атаханов Р. Методологія й методи психолого-педагогічного дослідження. - М., 2001. - 275 с.
Заняття 2.
Тема: Розвиток особистості. Співвідношення виховання й розвитку.
Мета: показати роль виховання й розвитку в становленні творчої індивідуальності особистості школяра; показати специфіку факторів, що позитивно впливають на розвиток особистості; стимулювати потребу студентів у постійному вдосконалюванні власної особистості.
1. Інформаційно-дискусійний блок
Про які фактори, що впливають на розвиток особистості, говорять автори наведених уривків? Чи з усіма висловлюваннями Ви згодні? Які з них викликають заперечення? Чому?
Я.А. Коменський
Людині властиві чотири частини, або якості, або здатності. Перша називається «розум» – дзеркало всіх речей, із судженням – живими вагами й важелем всіх речей і, нарешті, з пам'яттю – кладовою для речей. На другому місці – «воля» - суддя, всі вирішальний і що велить. Третя – «здатність руху», виконавиця всіх рішень. Нарешті, «мова» - тлумачення «всього для всіх». Для цих чотирьох діячів у тілі нашому є стільки ж найголовніших вмістилищ і органів: мозок, серце, рука й мова. У мозку ми носимо ніби майстерню розуму; у серці, як цариця у своєму палаці, живе воля; рука, як орган людської діяльності, є гідним подиву виконавцем; мова, нарешті, - майстер спілкування, посередник між різними розумами, укладеними в різних, одне від одного розділених тілах, зв'язує багатьох людей в одне суспільство для спілкування й дій.
Її (людини) тіло призначене для праці, однак ми бачимо, що, крім голої здатності, їй нічого більше не природжене. І сидіти, і стояти, і ходити вона повинна поступово привчатися; навіть пити вона не вміє без привчання.
Отже, необхідно всі дарування розвивати в досконалості, щоб народжена людина вчилася й діяти по-людськи. Але насамперед необхідно, щоб таку обробку одержували ті, хто повинен стати зразком, правилом і опорою для інших, тобто тих, хто призначений до керування якою-небудь частиною людського суспільства: родиною, школою, містом, царством. Але треба наставляти й тих, кого природа призначила для підпорядкування, щоб вони вміли розумно підкорятися порядку. Треба навчати бездарних, щоб вони приносили яку-небудь користь, хоча б ремісничою працею; треба навчати обдарованих, щоб, від надмірної рухливості розуму, вони не вдарилися в зло й не загинули б від власних оман. Гарним натурам освіта потрібна для того, щоб захистити їх від зіпсованості; потрібна вона й зіпсованим, щоб виправити їхні природні недоліки. (Про розвиток природних дарувань.)
Ш.А. Амонашвілі
Народження будь-якої дитини не є випадковістю.
Неповторність людини я розумію не у вузькофізичнному сенс: що ця людина більше не народиться; що мати вдруге не народить її і її не воскресити. А в тому розумінні, що саме вона була необхідна людям. Люди, що оточують її, мали потребу в ній. Можливо за нею ціле покоління, ціле суспільство, навіть минулі й майбутні покоління. Людина потрібна людині, і люди народжуються один для одного. Людина є підмогою для іншої людини. Саме життя, що вирує за своїми законами, викликає народження потрібної людини. Ось вона і народжується зі своєю місією.
Активність у дитині закладена споконвічно, Природою, тобто дитина сама у собі несе джерело руху, енергію активності, діяльності. І ця енергія, ці імпульси функцій, на мою думку, самі надають руху потрібним процесам, не чекаючи заклику середовища. Природа народжує не пасивні людські суті, а такі, які споконвічно вже активні, вже рухаються, вже перебувають у процесі цілісного розвитку. Ініціатива активності належить самій дитині, самій Природі в дитині. Є, так сказати, досередовищна пошукова активність, коли задатки самі починають шукати відповідне середовище й не чекають, чи наступить щаслива випадковість. Своєю здатністю вести пошукову діяльність функція створює дитині більше шансів на успіх, чим на невдачу. Функції починають прощупувати середовище, начебто вирішуючи для себе питання: чи будемо ми потрібні нашій дитині для її життєзабезпечення й досягнення успіхів? І якщо середовище заохочує їх спроби, то у дитини в результаті такої взаємності почнуть інтенсивно розвиватися ті або інші задатки.
Повертаюся до проблеми розвитку. Хочу загострити Вашу увагу на винятковій важливості цілеспрямованості педагогічного процесу на розвиток і тому наведу для порівняльного аналізу два приклади. Обидва вони відомі в психологічній літературі.
Перший приклад. Французький вчений-етнограф Веллар у джунглях Парагваю розшукував плем'я гуайкилів. Це плем'я – саме відстале серед відомих у цей час древніх племен. Харчується воно в основному медом диких бджіл, у пошуках їжі веде кочовий спосіб життя, не вступає в контакт зі сторонніми, має вкрай примітивну мову.
На стоянці, покинутій плем'ям, учений знайшов дворічну дівчинку. Хочу, щоб Ви, шановний Учитель, звернули увагу на вік дівчинки - дворічна. Він привіз її у Францію й віддав на виховання своїй матері. Через двадцять років, у 1958 році, вона нічим не відрізнялася у своєму розвитку від інтелігентних європейських жінок, стала етнографом, вивчила французьку, іспанську, португальську мови.
А тепер спробуємо провести такий уявний експеримент. Якби Веллар привіз не дворічну, а 16-літню дівчину племені гуайкилів і віддав би її на виховання своїй матері, як Ви думаєте, могла б вона досягти успіху? (Міркування про гуманну педагогіку.)
А.С. Макаренко
Людина погана тільки тому, що вона перебувала у поганій соціальній структурі, у поганих умовах. Я був свідком численних випадків, коли найважчі хлопчики, яких виганяли із всіх шкіл, вважали їх дезорганізаторами, поставлені в умови нормального педагогічного суспільства, буквально на інший день ставали гарними, дуже талановитими, здатними йти швидко вперед. Таких випадків маса...
Десь у моїй книзі сказано, що найкращі хлопчики в умовах погано організованого колективу дуже швидко стають дикими звірятами. Це так і є. Зберіть найкращих дітей, поставте біля них поганих педагогів, і через місяць вони рознесуть і колонію, і дитбудинок, і школу, і цих педагогів. («Прапори на вежах»).
II. Практико–перетворювальний блок
1. Дайте визначення основних понять: особистість, структура особистості, розвиток і формування особистості, фактори розвитку особистості.
2. Розведіть поняття: «формування особистості» й «соціалізація особистості».
3. Поясніть основні ідеї педагогічної антропології й аргументуйте їх прикладами.
- цілісність і неподільність духовної й біологічної природи людини;
- суб’єктність людини як її сутнісна характеристика;
- сукупність розумового, моральному й фізичного в розвитку людини;
- вихованість і навченість людини;
- пластичність всіх особистісних властивостей.
4. Виправте помилки невідповідності віку й провідної діяльності.
Дитячий – безпосереднє емоційне спілкування.
Раннє дитинство – діяльність спілкування.
Дошкільний вік – сюжетно-рольова гра.
Молодший шкільний вік – навчально-пізнавальна діяльність.
Підлітковий вік – навчально-професійна діяльність.
Старший шкільний вік – предметно-маніпулятивна діяльність.
5. Розв’яжіть педагогічну задачу
Молоді батьки так представили свого сина Ваню вчительці першого класу: «Ось наш хлопчик. Він дуже здібний, веселий. Він уміє співати, танцювати, знає багато віршів».
Така рекомендація насторожила досвідченого педагога. І не випадково. На перших же заняттях Ваня не виявив успіхів у навчанні, хоча й намагався. Хлопчик засумував і став проситися додому. Школу він став відвідувати неохоче.
Чому Ваня не виявив своїх здібностей у навчанні? Як повинні були вчинити педагог і батьки?
Миколка (6 років) – неорганізований хлопчик. Він недбало одягнений і взагалі неохайний. Неспритний у рухах, повільний, часто порушує правила. Малюнки його брудні й недбалі. Зовні дуже байдужий до зауважень вихователя.
Припустіть, яке місце в класі посяде Миколка, які будуть його успіхи в навчанні й чому. Як можна допомогти Миколці?
III. Рефлексивний блок
1. Як співвідносяться виховання й розвиток у процесі становлення особистості?
2. Ким є вихованець у цілісному педагогічному процесі: об'єктом або суб'єктом виховання?
3. У чому Ви вбачаєте вплив факторів розвитку особистості? Чи можна з їхньою допомогою загальмувати або стимулювати прояв індивідуальності особистості?
4. Наведіть приклади з особистого досвіду, що підтверджують провідну роль виховання в розвитку особистості.
5. Чи може особистість учителя виступати засобом розвитку особистості?
IV. Блок вільного обміну інформацією
1. Чи вважаєте Ви, що особистістю народжуються, а не стають?
2. Яке завдання Вам було найцікавіше виконувати?
3. Якій відповіді на цьому занятті можна присвоїти звання «найкраща» відповідь?
4. Назвіть досягнення й недоліки проведеного заняття.
V. Блок самоосвіти
Основна література:
1. Волкова Н.П.Педагогіка. – К.: «Академія», 2002.
2. Кондрашова Л. В., Пермяков О. А., Зеленкова Н. І., Лаврешина Г. Ю. Педагогіка в запитаннях і відповідях. – Київ: Знання, 2006.
3. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания учащихся. – М.,1976.
4. Макаренко А.С. Проблемы школьного воспитания. -Соч. в 7 т. - т.5. – М., 1985.
5. Обучение и развитие /Под ред. Занкова Л.В. – М.,1981.
Додаткова література:
1. Гонтаровська Н. Розвиток особистості в психолого-педагогічному контексті // Педагогіка й психологія. - 2005. - №1. – С. 32-42.
2. Данилова Л. Формування особистості нового типу// Шлях освіти. - 2001. - №3. - С. 26-28.
3. Душенко В. Виховання особистості в процесі навчання// Початкова школа. - 1998. - №7. - С. 10-13.
4. Киричук О. Розвиток і самореалізація особистості в умовах освітнього заставі// Рідна школа. - 2002. - №5. - С. 28-70.
5. Кузнецова Л. Воспитание и развитие личности // Воспитание школьников. – 1995. – №5. – С. 6-8.
6. Проблеми становлення особистості в навчально-виховному процесі// Основи практичної психології. - К., 1999. - С. 402-447.
7. Тхоржевський Д. Всебічний розвиток особистості як педагогічна й методична проблема// Педагогіка й психологія. - 2002. - ;4. - С. 42-47.
8. Харламов И. Формирование личностных качеств в процес се воспитания // Педагогіка. - 2003. - №3. - С. 52-60.
Завдання для самостійної роботи
з розділу:
Загальні основи педагогіки
Мета: перевірити, як засвоєні студентами основні поняття з розділу «Загальні основи педагогіки».
Завдання 1. Охарактеризуйте предмет, мету, завдання педагогіки й покажіть її роль у системі педагогічних наук.
Завдання 2. Розкрийте сутність понять: виховання, формування, навчання, освіта, розвиток. Покажіть їхню специфіку й взаємодію.
Завдання 3. Охарактеризуйте цілісний педагогічний процес, його структуру, функції й рушійні сили.
Завдання 4. Розкрийте закономірності цілісного педагогічного процесу й принципи їхнього прояву.
Завдання 5. Як Ви розумієте, що таке «особистість», «індивідуальність», «особистість як суб'єкт і об'єкт виховання»?
Завдання 6. Покажіть співвідношення виховання й розвитку, які фактори впливають на розвиток особистості школяра. Покажіть їхню дію на конкретних прикладах.
Заняття 3.
Тема: Формування розумової культури учнів
Мета: показати роль розумової культури в становленні творчої особистості школяра; досягти усвідомлення студентами мети, змісту, форм, методів становлення особистості в процесі розумового виховання; забезпечити умови для розвитку інтелектуальних здібностей і можливостей студентів.
I. Інформаційно-дискусійний блок
1. Прочитайте уривки із книги В.А.Сухомлинського «Серце віддаю дітям» і визначите, як співвідносяться «розумова праця», «розумова культура» й «розумове виховання» учнів.
«Розумова діяльність – це праця, що потребує великих зусиль, вольової зосередженості, уміння змусити себе відмовитися від багатьох задоволень. Дитина, що навчилася критично ставитися до досягнутих результатів, пережила невдоволення своєю роботою й прагне зробити її краще, ніколи не стане ледарем».
«Розумова праця – пробний камінь мислення. Причина зла в тому, що дитина не навчилася думати; навколишній світ з його речами, явищами, залежностями не став для неї джерелом думки».
«Природа стає школою розумової праці лише за умови, коли дитина відволікається від навколишніх його речей, абстрагує. Яскраві образи дійсності необхідні для того, щоб дитина навчилася пізнавати взаємодію як найважливішу рису навколишнього світу».
«Розумова праця учня, успіхи й невдачі в навчанні – це його духовне життя, його внутрішній світ, ігнорування якого може привести до сумних результатів. Дитина не тільки довідаується про щось, засвоює матеріал, але й переживає за результати своєї праці, висловлює глибоке особисте ставлення до того, що їй вдається й не вдається».
Учитель повинен знати й відчувати, що на його совісті – доля кожної дитини, що від його розумової культури й духовного багатства залежить розум, здоров'я, щастя людини, яку виховує школа».