АДЕЛАЇДА СЕМЕНІВНА СИМОНОВИЧ
(1840 – 1933)
ДИТЯЧИЙ САДОК (практичне керівництво для дитячих садівниць)
Дитя
Дитя —маг i ,чародiй; сидячи в кутку. своєї дитячої кiмнати, воно бачить золотi нитки якi переплiтаються дивними вiзерунками; тримаючи в руцi тріску, воно уявляє собі прекрасно одягненого лицаря; воно чує музикут там; де її немає, воно розказує вголос саме собi про напад дикунiв., про зiткнення кораблів, про врятування на крижинi. Воно хвилюється, неначе все це вiдувається .насправдi. Воно живе маренням своєї фантазії. В своїх фантастичних iграх воно виявляє не тiльки фантазiю; а й переживання древнього язичницького світогляду, старовинних звичаїв воєн словом, давно минулу епоху первiсного людства.
Дитя найдіяльніший працiвник у всьому свiтi: цiлий день воно рухається і рухає, будує, ріже, ліпить, малює, фарбує, клеїть – словом, видозмінює матеріал, що потрапив йому до рук. У цих своїх творчих справах воно не знає пересичення. Щоденно, протягом восьми і більше років, дитя з однаковою старанністю береться за свою творчу роботу. На ньому лежить відбиток вічно творчого людського генія.
Дитя – суспільник: починаючи з чотирирічного віку, діти прагнуть гратися разом. Це природжене з чотирирічного віку, діти прагнуть гратися разом. Це природжене прагнення дітей добре відоме батькам і вихователям. Біологія пояснює нам, що люди здавна жили не поодинці, а громадою, тому почуття громадськості повинно бути міцно успадковане потомством. Як би там не було, але дитя, яке виросло сам-один, без товариства, - нещасне дитя.
Дитя – тонкий спостерігач і наслідувач: хто не бачив, як діти граються в «маму», «в школу», і не тільки чудово наслідують зовнішній бік справи і. на здивування, а іноді й незадоволення дорослих, підносять їм мовби дзеркало їхнього щоденного життя. В якому відбиваються не одні тільки благородні почуття.
На цих корінних властивостях дитячої натури: фантазувати, спостерігати, наслідувати і гратися в товаристві інших дітей, - властивостях, характерних для всіх племен людства. Фребель заснував свої дитячі садки. Ігри наслідувальні і фантастичні називаються в дитячих садках рухливими іграми; ігри творчі називаються роботами дитячого садка: будування, ліплення,малювання, вирізування, наклеювання.
Дитя любить слухати оповідання до ступеня забуття всього навколишнього. Фребель увів у дитячі садки оповідання, в основі яких лежить подія, яка знайомить з характером тварини: вона любить своїх дітей, вона боягузлива чи хоробра, благородна чи підступна, як це спостерігається в житті. Якщо темою оповідання є сама дитина, то вона зображена з своїми радощами і прикростями.
Дитя любить спів і дитячий садок дає йому пiснi, доступнi його вiку.
Отже, матерiал для занять з маленькими дiтьми був Фребелем знайдений. Вiн запозичив йото в дитячiй кiмнатi, в саду, в iграх на вулицi, якi передаються з роду в рiд вiд старших братів, сестер, вiд бабусь і нянь.
Але не досить було знайти загальну точку зору, знайти метод застосування. Вийшовши з гуманiтарної школи Песталоццi, Фребель був сповнений вiри в небхіднiсть вiльного виявлення дитячих сил, віри в непогрішимість дитячої натури, вiри в можливiсть всебiчного розвитку душі дитини. Щоб досягти цiєї великої мети, Фребель вибрав метод натуральний, що грунтується на чуттєвих сприйманнях, на конкретних образах тобто метод свiдомий, наочний.
Переваги наочного методу були висловленi набагато ранiше Коменським i Песталоццi стосовно шкільного навчання. Заслуга Фребеля полягає в тому, що вiн здiйснив цей метод у справі виховання маленьких дiтей. Тепер нам здається, що в ньому немає ніякої особливої заслуги. Чи можливо з маленькими дiтьми дiяти iнакше, не наочно? Виявляється, що було можливо, і Фребелевi довелося боротися за своє нововведення, за наочнiстъ і за iншi принципи своєї системи. За його часiв були в Нiмеччинi школи для маленьких дiтей, де крихiтнi дiти протягом годин в’язали панчохи, вивчали напам’ять катехiзис і гаяли часу у мертвому мовчаннi. Фребелiвськi дитячi садки були світлим променем у цьому похмурому царствi і так рiзко вiдрiзнялися вiд тодiшнiх установ, що викликали до себе немилiсть духiвництва, а потім і уряду. Внаслiдок цього дитячi садки були в Пруссiї забороненi до 1860 року й iснували неофiцiйно, приховуючись у сiмейних гуртках, серед учнiв i шанувальникiв Фребеля.
Отже, теоретичний бiк дитячого садка полягає в розвитку тих душевних якостей дитини якi у неї є в зародку, або, за висловленням Фребеля, зсередини назовні. Це означає — нiчого показного, нічого такого, що згоджується лише з тимчасовою модою, все корiнне, вiчне, глибоко людське. З цiєї причини в дитячих садках не вивчають iноземнi мови, незважаючи на те що в цьому вiцi найлегше вивчити чужу мову. Знання iноземної мови не є загальною корiнною потребою дитячої натури, а тому належить до iнiцiативи сім’ї . В дитячому садку панує гра i робота дiтей дошкiльного вiку в товариствi ровесникiв, пiд керiвництвом освiченої виховательки. Остання спрямовує iгри, розвиває почуття справедливостi і рівностi, привчає до порядку й охайності, спiває і розповiдає, працює в садку, словом, є ласкавою, знаючою матір’ю, яка завжди готова допомогти. Iдеальний дитячий садок органiзований за взірцем великої сiм’ї, де дiти — брати i сестри. Саме в цьому й полягає важке, складне завдання органiзацiї дитячого садка. Бути матiр’ю для цiлої групи дiтей вгадати їхнi iндивідуальнi смаки, не обмежувати дитячий характер і все ж таки зберегти певну єдність занять — це складне завдання, і тільки талановиті виховательки можуть впоратися з ним.
Якщо так важко створити ідеальний дитячий садок, а може, й неможливо, то чи потрібний він взагалi? Чи треба дивитись на нього як на неминучу ланку в низці виховних закладів? Чи не краще маленькiй дитині сидіти в дома і розвиватися в тиші, відповідно до своєї індивідуальності поки вона не дозріла для навчання в школі?
Постараємось відповісти на це складне питання, маючи на увазі теоретичну і практичну точку зору.
Не можна заперечувати того, що коли сім’я має виняткові умови, тобто в нiй панує достаток, якщо мати освічена i може повнiстю вiддатись дiтям, якщо вона може створити їм необхідну сферу, то така обстановка являє собою вигідну рамку розвитку індивідуальності дитини .Остання не обмежена - нi часом, ні простором, ні матерiальними нестатками. Все в домі підпорядковане й смакові, й настрою; вона не зустрiчає протидій своїй волі, а навпаки, вона — законодавець для всіх, і всі інтереси дому крутяться навколо неї. Індивiдуальність збережена, але часто в межах щасливого сімейного життя пускає корiння глибокий i невиправний егоїзм. Дитина нічого і нікого, крiм своїх домашніх, не знає і нiчим і нiкому не поступається. Вона не цiкавиться порухами чужої душі?, бо це й не обходить. Почуття недоторканостi власності всмоктується з молоком матері.
Інша справа в дитячому садку. Там усе для всіх. дитина сама користується і ділить усе з іншими -- вона виховується в дусi громадському, а не вузькоегоїстичному.
Поряд із цим- -теоретичним міркуванням на користь дитячого садка свідчить цілий ряд практичних мотивів. Із них найсуттєвіший такий: сучасна жінка бере участь у громадському житті та праці. Чи може трудяща жінка створити своїм дітям атмосферу для виховання? Очевидно, ні. В такому випадку дитячий садок є - порятунком для неї, а також і для дитини. В розширеннi поля діяльності жінок полягає майбутнє дитячих садків. Далi, не всi матері схильнi і здатнi до виховання маленьких дітей: для цього потрібнi терпiння, винахiдливiсть, і одного материнства для цього недостатньо. Нарешті, останнє мiркування: економiчний стан бiльшості родин такий, що зручна обстановка для дитини — велика рідкість. Квартира тісна, простору і повітря мало, заняття дорослих вимагають тиші, і за таких умов нормальне життя дитини неможливе.
Із сказаного вище зрозуміло, що в культурному суспільстві дитячий садок набув прав громадянства і увійшов до групи виховних закладів. Звільняючи матір, він звільняє також дитину.
ЩО ТАКЕ ДИТЯЧИЙ САДОК?
Дитячий садок—це виховний заклад для маленьких дiтей вiд 3 до 7 рокiв.
Головні заняття дитячого садка такi:
1. Рухливi iгри. Це iгри, в яких переважають рухи тiла, вони супроводяться приспiвуванням простих мелодiй. Iгри є наслiдуванням реального життя; дiти наслiдують у них дії хлiборобiв, мисливців, ремiсникiв, тварин тощо.
Рухливi iгри сприяють фiзичному розвитковi дiтей, дають по. живу фантазії i наслiдуванню та привчають пiдкорятися в грi загальним законам.
2. Будування. Це одна з найулюбленiших дитячих iгор. Вона знайомить з формою .рiзних фiзичних тiл: кубикiв, цеглинок, стовпчикiв, трикутникiв тощо. За допомогою кубикiв дитина навчається самостiйно творити і виробляти предмети з життя, якi вона бачила. Будуючи з них будиночки, башти, дитина пiзнає практичне застосування законiв ваги, рiвноваги тiл, передачi руху (наприклад, якщо поставити цеглинки вертикально не дуже далеко одну вiд. одної i штовхнути одну з них, то всi вони падають одна за одною). Ця гра служить також для ознайомлення дiтей з поверхнями, лiнiями, кутами та з різноманітними положеннями їх.
3. Викладання паличками. Ця гра навчає дiтей, по-перще, лiчити (до 10). По-друге, викладаючи з паличок який-небудь предмет, дитина навчається вiдрiзняти контур, подобу предмета вiд самого предмета. Таким чином вона сприяє розвитковi уявлення: з простору, що займає предмет, дитина уявляє собi увесь предмет. Далi, палички служать для ознайомлення дитини з розмiром, довжиною предметiв.
4. Малювання навчає вимiрювати предмети на око. Рука i пальцi привчаються твердо i сміло водити олiвцем, а пiзнiше — пером. Таким чином дитина підготовлюється до справжнього малювання.
5. Вирiзування. Одна з найулюбленiших робiт дитячого садка, навчає користуватися ножицями. дiти виявляють дуже рано бажання рiзати рiзнi речi, що потрапляють їм під руку: папiрцi, ганчiрочки. Батьки, боячись поганих наслiдкiв, якi можуть бути вiд того, що дiти не вмiють користуватися ножицями, вiдбирають цей iнструмент. Дитячий садок навчає дiтей користуватися. ними і робити з допомогою їх рiзноманiтi красивi предмети.
6. Виколювання розвиває спритнiсть руки i пальцiв і вмiння користуватись ними за бажанням, око, стежачи за крапками, привчається розглядати маленькi предмети. Форма тiла, якi дитина виколює, чiткiше вiдбиваються в мозку. Далi, це заняття розвиває терпiння і вмiння закiнчувати розпочату роботу. Виколювання, поєднане з вишиванням, навчає також кольорiв.
7. Плетіння. Ця робота має значення для наочного ознайомлення з числом. Коли дитина бере двi смужки вгору по канвi i двi вниз, вона дiстає поняття про двiйку, як про двi одиницi. Затягуючи потiм поперечну смужку, вона утворює довгастi чотирикутники ,якi уявляє собi у виглядi нероздiльних двiйок. Дитина прийняла б х за крупнi одиницi, якщо б вона тут же поряд і знизу не мала смужки для порiвняння. В такий спосiб дитина пiзнає цiлу двiйку. Так само дитина ознайомлюється і з iншими числами до 10. Спосiб плетiння є не що iнше, як спосiб ткання рiзних тканин. Робота ця також використовується для ознайомлення з кольором предметiв i для розвитку чуття симетрії.
8. Складання або згинання з паперу знайомить дитину з геометричними фiгурами. Квадратний папiрець згинається у рiзний спосiб. довiдуються про горизонтальнi, прямi і похилi лiнiії засвоюються форми трикутникiв, чотирикутникiв, квадратiв. Привчають розрiзняти схожi i несхожi ознаки предметiв i розвивають спритнiсть i гнучкiсть пальцiв, а також набувають елементарних понять про деякi геометричнi фiгури.
10. Робота а гороху. Горох використовують як сполучний матерiал мiж паличками, з яких роблять предмети життя геометричної форми. Трохи попрацювавши, дiти бачать, що перед ними виникають знайомi з життя предмети. Легкість і швидкiсть, з. якою дитина виготовляє рiзнi речi, пiдтримує в нiй бажання робити i творити. В такий спосiб ця робота сприяє розвитку самодiяльностi.
11. Роботи з глини базуються на творчих здiбностях дiтей, бажаннi трудитися самостiйно i не припиняти розпочату роботу а закiнчувати її. Ця робота розвиває спритнiсть руки, гнучкiсть пальцiв, окомiр і спостережливiсть.
12. Робота в саду. дiти сiють i саджають рослини в землю, яка попередньо пiдготовлена садiвником, поливають, полють, устромлюють палички, де треба, знайомляться з назвами тих рослин, за якими доглядають, i спостерiгають за їх ростом. Влітку i восени дiти збирають насіння i зберiгають його до наступного року. В саду дiти граються в рухливi iгри. Пiщанi гiрки і пiсок, якими посипанi дорiжки, дають дiтям багато ресурсiв для рiзних iгор. У саду дiти спостерiгають за життям птахiв, рiзних комах, метеликiв, бджiл, жукiв, черев’якiв, лялечок. Розглядають зовнiшнi форми їх. Стежать також за життям тварин, яких утримують або якi живуть у саду чи приходять туди: крiт, зайчик, вiвця, собака. Заняття в саду вимагають повної участi садiвницi.
13. Оповiдання: Вони призначенi для ознайомлення дитини з навколишнiм середовищем. Оповiдання слід пов’язувати з життях і iнколи супроводити показом картин, а часто прогулянками. Останнi знайомлять дiтей з садом, полем, рiчкою, ставом, будинком і речами, якi там знаходяться. Корисно розповiдати дiтям про життя тварин, про властивостi їх, радощi i прояви в них розуму.
Дiти в дитячому садку перебувають під керiвництвом садiвницi, яка грається з ними, вчить їх працювати, розв’язує їх сварки i розмовляє з ними. Вихователькою має бути освiчена особа, вiддана вихованню дiтей, вона повинна бути енергiйна, бадьора, весела, ласкава, тверда, але не сувора: Вона повинна розумiти душу дитини і рiзноманiтнi душевнi прояви у рiзних дiтей. Вiд ступеня розумового i морального розвитку садiвницi залежать характер та спрямування дитячого садка. Садiвниця повинна бути знайома не тiльки з практичною стороною дитячого садка, а й з педагогiкою взагалi i стояти на такому рiвнi розвитку, щоб бути спроможною впливати на дiтей...