Сутність та методика проведення спостережень

Фотографія робочого часу.

 

Фотографія робочого часу як метод дослідження складу й черговості витрат часу ґрунтується на спостереженні та вимірюванні всіх без винятку витрат робочого часу. Тому спостерігач фіксує не тільки корисні, але й некорисні витрати часу і його втрати незалежно від причин.

Цілі фотографіїполягають у такому:

- Вивчення складу, черговості й тривалості всіх наявних витрат робочого часу;

- складання фактичного балансу робочого часу та виявлення втрат і недоцільних витрат робочого часу і їх причин;

- визначення ступеня завантаження робітника, устаткування і агрегатів протягом зміни, отримання замірів для нормування підготовчо-завершальних операцій, обслуговування робочого місця, відпочинку та особистих потреб;

- виявлення передових методів праці для іх більш ґрунтовного вивчення та широкого впровадження;

- складання нормального балансу робочого часу як основи для розрахунку науково обґрунтованих норм праці.

У цілому вивчення робочого часу методом фотографування спрямоване на встановлення раціонального режиму праці, побудованого на максимальному ущільненні робочого дня за рахунок виявлення й виключення всіх втрат робочого часу та недоцільного його використання.

Проводять такі фотографії:

- Фотографія робочого дня виконавця або частини його робочого дня;

- фотографія виробничого процесу;

- фотографія роботи і перерв у роботі устаткування.

 

 

Проведення спостереження методом фотографії робочого часу складається з таких етапів:

- Підготовка до спостереження;

- спостереження з фіксацією замірів та обставин, що безпосередньо впливають на склад і тривалість операцій;

- обробка результатів спостереження;

- аналіз результатів спостереження та висновки.

Етап підготовки забезпечує подальшу ефективність спостереження, оскільки має запобігати всім невизначеностям та збоям у роботі спостерігача в процесі проведення фотографії. Він починається за кілька днів до здійснення спостереження.

Підготовка починається із складання плану проведення фотографії з уточненням мети, визначенням засобів проведення та конкретної зміни при багатозмінному графіку.

Вибір об’єкта спостереження відповідає поставленій меті: це може бути нове робоче місце, новий технологічний процес, для яких тільки встановлюють норму праці, або робочі місця, що вже досить довго функціонують, технологічні процеси, для яких виникла необхідність удосконалення організації виробництва і праці, перегляду норм.

При фотографуванні робочого часу вивчають всі без винятку витрати робочого часу виконавця виконавців) протягом повного робочого дня (інколи - частини робочого дня). Об’єктом спостереження може бути один робітник, який має високу (але не рекордну) продуктивність праці та якість продукції, група робітників або робоча бригада.

Етап підготовки починається з вибору та підготовки самого спостерігача до проведення спостереження. Він повинен знати виробничий процес, склад трудового процесу, поділ окремих операцій за функціями (основні, допоміжні, випадкові) у виробництві продукції, вміти відрізнити нормальний темп праці від прискореного чи сповільненого, володіти вимірювальними засобами та методиками фіксації часу в процесі спостереження, мати необхідні вимірювальні засоби та прилади, підготувати бланки для фіксації відрізків спостереження.

За кілька днів до спостереження слід вибрати конкретне робоче місце. Спостерігач повинен ознайомитися з цим робочим місцем: отримати повне уявлення про роботу техніки, організацію виробництва і праці, стан устаткування, зміст трудових операцій, доцільність застосування конкретних інструментів, оснащення, вимірювальних приладів.

У разі необхідності слід встановити раціональний маршрут переміщення спостерігача (при маршрутній фотографії) чи місце пікетного посту (при пікетній фотографії), слід вибрати таке місце знаходження спостерігача (фіксажний пункт), де він не заважав би праці робітника чи бригади.

У процесі ознайомлення з робочим місцем спостерігач повинен спілкуватися з робітником (бригадою) для роз’яснення мети і завдань запланованого спостереження, відповісти на запитання, разом виявити недоліки умов праці на даному робочому місці. Тобто має проводитись попередня підготовка робітників до спостереження за їхньою працею, інструктаж про порядок надання потрібної інформації, а при самофотографії ще слід навчити виконавців правильно фіксувати у бланку спостереження витрати часу на трудові операції. Для цього трудовий процес потрібно заздалегідь розкласти на трудові операції, трудові дії та рухи (з визначеними фіксажними точками) і дати умовні скорочені позначення для кожної.

На етапі підготовки слід розробити основний документ спостереження – бланк спостереження, де помістити скорочену характеристику об’єкта спостереження та опис змісту дій, що спостерігаються, визначити спосіб запису замірів часу (графічний, цифровий, змішаний).

На етапі проведення спостереження спостерігач приходить на вибране робоче місце за 20-25 хвилин до початку спостереження, щоб подивитись як підготовлені до роботи робоче місце та устаткування, зайняти зручне місце, щоб мати в полі зору всі дії робітника (бригади) і не відволікати його від роботи запитаннями. Винятком може бути випадок, коли спостерігач самостійно не зможе встановити причину виконання нетипової роботи або простою.

До початку зміни у бланку спостереження спостерігач записує: прізвище, ім’я та по батькові робітника (членів бригади), спеціальність (професію), розряд, стаж загальний і на даній роботі, фіксує характеристику сировини, устаткування, готової продукції, її якість.

Протягом робочого часу в бланку спостереження фіксується все, що відбувається на робочому місці. Сама техніка запису зале­жить від об’єкта спостереження та виду фотографії робочого часу.

Методи запису можуть бути такими:

- За поточним часом,цифровий, тобто шляхом фіксації цифрами часу початку й закінчення кожного елемента трудової операції;

- графічний, на спеціально розграфленому бланку (з нанесеною годинною сіткою у масштабі часу) відмічають час послідовно відпрацьованих операцій;

- графічно-цифровий, коли на годинній сітці у масштабі часу відмічають відпрацювання послідовно всіх операції, а для найважливіших, часто повторюваних операцій ще позначають цифрами час їх початку та закінчення.

У разі групової фотографії записи у фотокартці роблять через певні відрізки часу так званий період спостереження, протягом якого враховуються дії всіх робітників, за якими одночасно здійснюється спостереження. Чим більша кількість робітників, за якими здійснюється спостереження, тим довший цей період. Коли робітників 26, він дорівнює 1 хв., якщо більше 6 – то 2 хв. (на 1 спостерігача не повинно припадати більше 10 робітників).

Дещо іншим чином відбувається спостереження при самофотографуванні, коли спостерігачем є сам робітник. Він записує лише втрати робочого часу та їх причини. Бланк для самофотографії дуже простий.

Етап обробки результатів необхідно здійснити відразу після завершення спостереження, поки спостерігач ще пам’ятає всі особливості виробничого й трудового процесів, за якими він спостерігав. Обробка полягає в підрахунках, що виконуються в самому бланку спостереження при одночасному зведенні однойменних витрат часу в сумарну тривалість кожної окремої операції та визначенні процентної частки у часі зміни підготовчо-завершального часу, оперативного часу (основного та допоміжного), часу регламентованих перерв, часу нерегламентованих перерв, часу інших витрат. На основі цієї інформації складається «Фактичний баланс робочого часу». Він дає уявлення про раціональні витрати часу та його втрати. Наприклад, у машинобудуванні найбільш типові причини простоїв такі: несвоєчасне забезпечення заготовками, матеріалами, несправність устаткування, несвоєчасне забезпечення інструментом, оснащенням, відсутність роботи, очікування підйомно-транспортних засобів, порушення трудової дисципліни. Наявність цих видів втрат свідчить, що в їх основі недостатня розпорядливість адміністрації, неузгодженість роботи окремих служб та інші причини. Значна частина організаційних недоліків може бути подолана без значних інвестицій та серйозної перебудови технологічного процесу. Економічний виграш буде рівнозначним або скороченню трудомісткості виготовлення продукції, або нарощенню її виробництва без додаткового залучення робітників.

З урахуванням виявлених недоліків розробляють організаційно-технічні заходи для ліквідації втрат робочого часу та зайвих і непродуктивних витрат часу.

На етапі аналізу та висновків складається «Нормативний баланс робочого часу» на основі вилучення з фактичного балансу всіх зайвих витрат часу та прямих його втрат. Потім виконується аналіз поліпшень.

Аналіз результатів спостереження включає:

- Встановлення коефіцієнта зайнятості робітника протягом зміни: як відношення суми тривалості виконання підготовчо-завершальної роботи (Тпз), основної роботи (То), допоміжної роботи (Тдоп), обслуговування робочого місця (Тобсл) та відпочинку (Твідп) і особистих потреб (Тос.потр) до всього робочого часу як тривалості зміни (Тзм):

- встановлення коефіцієнта оперативної роботи у зміні:

Коефіцієнт зайнятості робітника дозволяє визначити ступінь використання його робочого часу і порівняти різні організаційні варіанти розстановки робітників по робочих місцях. Хоча найкращий варіант досягається у випадку, коли Кзайн= 1, та на практиці він завжди дещо менший.

Розрахунки коефіцієнтів оперативної роботи і продуктивної роботи дозволяють оцінити ефективність використання робочого часу і визначити головні шляхи їх раціоналізації за елементами витрат. У цьому разі завдання зводиться до збільшення частки оперативної роботи і до оптимізації скорочення підготовчо-завершального часу та часу обслуговування робочого місця.

- встановлення коефіцієнта втрат робочого часувнаслідок організаційно-технічних причин: як відношення тривалості простоїв з організаційно-технічних причин (Торг.техн) до тривалості зміни:

- встановлення коефіцієнта втрат робочого часу з вини робітнника внаслідок порушення трудової дисципліни: як відношення тривалості втрат часу з порушень трудової дисципліни (Тдисц.) до тривалості зміни:

- встановлення сумарного коефіцієнта втрат часу в зміні:

Завершують аналітичні розрахунки встановленням узагальнюючих показників:

- коефіцієнта ущільнення робочого дня: як відношення суми можливого приросту тривалості оперативної роботи (проти фактичної) за рахунок впровадження заходів, спрямованих на запобігання простоям, втратам часу з організаційно-технічних причин та з вини робітника, раціоналізації та скорочення допоміжних робіт і витрат часу на обслуговування робочого місця; ця сума зекономленого часу з усіх перелічених напрямків дорівнюватиме тривалості витрат, які можна усунути (ΣΔtус.); коефіцієнт ущільнення робочого дня становитиме:

- коефіцієнт підвищення продуктивності праці:

- за рахунок ліквідації втрат часу з організаційно-технічних причин коефіцієнт зростання продуктивності праці становитиме:

- за рахунок усунення втрат часу з вини робітника (Тдисц – з порушень трудової дисципліни) коефіцієнт зростання продуктивності праці становитиме:

- за рахунок усунення всіх втрат часу з вини робітника (Твтр) коефіцієнт зростання продуктивності праці становитиме:

Таким чином, аналіз дозволяє отримати уявлення про те, як щільно зайнятий робітник протягом зміни, наскільки значна частка пасивного спостереження за роботою устаткування, які застосо­вуються методи обслуговування устаткування. Зіставлення фактичних витрат за елементами операцій з нормативними, обґрунтованими науково методами розрахунків, дозволяє раціоналізувати структуру операції та поліпшити використання часу виконавця. У цих випадках нормування не тільки допомагає знайти резерви часу, але й визначити можливості впровадження багатоверстатного чи багатоапаратного обслуговування, суміщення професій та функцій, дослідити засоби скорочення допоміжних прийомів, можливостей суміщення їх виконання з роботою устаткування. На основі цього як результат і найважливіша частина аналітичної роботи складається нормативний баланс робочого часу, відповідно до раціональної організації виробничого та трудового процесів.