Обробка та аналіз отриманих результатів хронометражу
Етап обробки й аналізу результатів спостереження починається з встановлення тривалості кожної операції (якщо спостереження проводилося за поточним часом) шляхом віднімання від значення поточного часу даного елемента значення поточного часу попереднього елемента. Отримані ряди чисел спостереження конкретного елемента являють собою хронометражний ряд. Числа хронометражного ряду дещо відрізняються одне від іншого, тому що виконавець у процесі роботи не в змозі забезпечити абсолютну стабільність факторів, що впливають на тривалість елементів операції, а також абсолютну точність повторювання своїх дій, рухів. Мають важливе значення й організаційно-технічні фактори на робочому місці.
Відносні розміри коливань окремих вимірів (значень елементів хронометражного ряду) характеризують ступінь сталості хронометражного ряду (тобто стабільність тих умов, в яких відбувалось виконання даного елемента операції).
Обробка хронометражних спостережень полягає в:
1 Обчисленні тривалості кожного окремого вимірювання;
2 перевірці стійкості хронорядів;
3 встановленні неправильних і випадкових вимірювань, в виключенні їх з хронорядів і вторинної перевірки стійкості хронорядів;
4 визначенні середньої величини по кожному хроноряду і по оперативній роботі в цілому.
По приведеному запису вимірювань часу в наглядовому листі хронометражу проводять обчислення як тривалості кожного прийому, так і середньої тривалості за всіма (в даному випадку) спостереженнями.
Ступінь сталості хронометражного ряду характеризується коефіцієнтом сталості хроноряду, який визначається як відношення максимальної тривалості елемента операції (Тmax) до мінімальні тривалості цього ж елемента (Тmin).
Сталість хронометражного ряду залежить від характеру виконуваної роботи й тривалості елемента операції. При малій тривалості більша вірогідність розсіювання хроноряду, тому нормальний коефіцієнт сталості має бути вищим (таблиця 2).
Таблиця 2. Нормальні коефіцієнти сталості хроноряду
| Тип виробництва | Тривалість елемента операції | |||||||
| до 3с ( 0,05 хв. ) | 3 - 6 с ( 0,05-0,1 хв. ) | 6 - 18 с ( 0,1-0,3 хв. ) | Більше 18 с (більше 0,3 хв. ) | |||||
| машинні | ручні | машинні | ручні | машинні | ручні | машинні | ручні | |
| Масове | 1,8 | 2,5 | 1,5 | 2,0 | 1,3 | 1,7 | 1,2 | 1,5 |
| Багатосерійне | 2,2 | 2,8 | 1,8 | 2,5 | 1,5 | 2,0 | 1,3 | 1,7 |
| Серійне | - | - | 2,0 | 2,8 | 1,8 | 2,5 | 1,5 | 2,0 |
| Малосерійне | - | - | 2,5 | 3,0 | 2,0 | 2,8 | 1,8 | 2,5 |
Примітка. Для елементів операції основного машинного часу коефіцієнт сталості не повинен перевищувати 1,1 для всіх типів виробництва.
Для підвищення сталості хронометражного ряду з нього виключають нетипові (так звані дефектні) спостереження: надто короткі чи надто довгі. Після цього визначається середня арифметична хроноряду х, як частка від ділення суми значень окремих тривалостей (Х1, Х2, Х3, … Хn) окремих замірів на їх число (п).
Показники середньої тривалості визначаються із сталого хронометражного ряду. Вони приймаються за нормальну тривалість елементів, що вивчаються, і використовуються як вихідні дані для розробки трудових нормативів чи їх коригування.
Важливою частиною аналізу є перевірка достатності кількості спостережень з точки зору забезпечення достатньої точності отриманих результатів, тому що хронометражне спостереження завжди більш чи менш вибіркове.
Достатність середніх показників за тривалістю виконання окремих елементів (що багато разів повторюються робітником протягом зміни) визначається методом розрахунку середньої квадратичної помилки.
,
де δ – середнє квадратичне відхилення;
n – кількість спостережень.
Головними питаннями, що вирішуються за допомогою хронометражу, є раціональний поділ операції на прийоми, вивчення їхніх взаємозв’язків та послідовності, визначення моментів їх перекриття та суміщення. На основі цього можливе проектування раціонального складу комплексу рухів робітника.
У сучасному складному виробництві іноді виникає необхідність у комплексному дослідженні як складу та послідовності операцій у виробничому процесі протягом зміни, так і ритмічності, циклічності, синхронності окремих, більш типових, найчастіше виконуваних прийомів та рухів. У цих випадках застосовують такий метод спостереження, як фотохронометраж.
Фотохронометраж – це комбіноване спостереження, у процесі якого виконується фіксування всіх елементів робочого часу, а також вибіркове фіксування окремих повторюваних, циклічних елементів операцій. Елементи операцій вивчаються шляхом хронометражного спостереження, а самі операції, їх послідовність і тривалість – шляхом фотографії робочого часу чи робочого процесу.
У результаті фотохронометражного спостереження отримують:
- баланс робочого часу, що характеризує його використання;
- хронометражні ряди для проектування структури окремих операцій, прийомів, рухів.
Для фотохронометражу використовують бланки спостереження для фотографій робочого часу чи робочого процесу та хронометражні карти для отримання хронорядів. Цей вид спостереження досить складний. Як правило, його виконують 2 спостерігачі: один веде фотографування, а другий – хронометраж.
Етапи проведення фотохронометражу об’єднують відповідні етапи фотографії і хронометражу. Обробку й аналіз матеріалів також виконують за методиками фотографії і хронометражу, що були розглянуті раніше.