Поясніть співвідношення між методологією, мет. принципами та методами дослідження
М. - це сукупність пізнавальних зас. ,
Методів, прийомів, шо що викор. в б. -я. науці. Б. -я соц-псих дослідження базується на певних методологічних принципах, тобто на загальних положеннях, котрі зумовлюють взаємодію. принцип історизму забезпечує вивчення соц-псих з погляду її виникнення, розвитку та становлення, формування суч. та майб. стану. принцип об’єктивності забезпечує вивч. об’єктивних законів розвитку явищ соц. -псих. Використанні методи та позиція дослідника не повинні впливати на результати. принцип системності передбачає виокремлення певної системної властивості, що обєднує елементи в єдине ціле, у структуру, враховуючи звязки і стосунки з середовищем. принцип розвитку його застосування в прогнозуванні механізмів, моделюванні структур реальності. Принцип гуманізму визнвє людину чи члена групи як найвищу цінність. Принцип активності і творч. д-сті наряду з творчою активністю кожного передбачає активний взаємозвязок людем між собою. Принцип зворотнього звязку діє у сфері взаємодії, за умови подачі оцінки дій та вчинків партнерів одне одному. Метод – це сукупність прийомів та сперацій практ. Та теорет. освоєння дійсності. в соц. псих. Спрямовані на вивч. Соц- псих проявів особистості та у сфері взаємодії. сукупність методів зібрання, обробки та аналізу дають змогу реалізувати цілі та завдання соц-псих досліджень.
10 Виявіть специфіку соц-псих дослідження Соц-псих дослідження починається з розробки програми вивчення об`єкта, яка передбачає: постановку проблеми, визначення завдань, обєкта й предмета вивчення, уточнення головних понять, формулювання гіпотези; визначення емпіричних обєктів дослідження (вибірка) ; розробку методики конкретного дослідження; пробу методики (пілотаж) , її вдосконалення, перевірку надійності; збирання первинної інформації, що супроводжується контролем надійності та вірогідності отриманих даних; логічну та кількісну обробку зібраних результатів; інтерпритацію результатів, висновки, звіт. Розглянемо окремі етапи досл. Важливим є повнота і чіткість програми, однозначність визначення понять досл, продуманість гіпотези. Гіпотеза досл – це припущення, яке сформулював дослідник, щодо наявності чи відсутності емпіричних звязків, залежностей між обєктами чи явищами, що вивчаються. Саме вона є одним із вирішальних компонентів, що забезпечує досягнення мети. Гіпотеза може сформулюватися як окреме твердження або як логічна послідовна система тверджень. У процесі підготовки досл визначається його мета, формулюється гіпотеза, відповідно до якої виявляються залежні та незалежні змінні. Незалежні змінні – це конкретні ситуації або явища, спеціально організовані дослідником. Зміни, які він очікує спостерігати та фіксувати, будуть залежними змінними. Вибірка (вибіркова сукупність індивідів) – це та їх частина, яка відібрана з усієї маси, що має назву “генеральна сукупність”. Вибіркова сукупність завжди обєднана якоюсь спільною ознакою, що цікавить дослідника і відображає якості генеральної сукупності. Отже, генеральна сукупність – це те, що має вивчатися, а вибіркова сукупність – це те, що реально досліджується. Саме тому вибірка повинна адекватно відображувати генеральну сукупність, тобто бути репрезентативною (представницькою) . Важливо дотримуватись принципу репрезентативності при визначенні емпіричних обєктів досл, бо відомо, що на практиці вибірка часто формується стихійно. Але репрезентативність не слід ототожнювати з кількісними показниками – не завжди потрібна велика кількість піддослідних. Успіх вибору конкретної методики безпосередньо залежить від ретельності й “чистоти” проведення пілотажного дослідження. На цій стадії слід провести репетицію всього процесу збору та обробки інф. Це означає, що належить випробувати дослідницький інстрімент, дослідників-виконавців, їхню компетентність, придатність для тієї чи іншої роботи (спостереження, інтервю тощо) , перевірити оптимальність ситуації, місця, часу проведення досл тощо. У ході збору первинної інф. важливо дотримуватись наукової етики (принцип добровільності участі піддослідних в експерименті, використання одержаних даних лише з науковою метою) . Головне завдання досл – одержання надійної та вірогідної інф. Після проведення роботи дослідник має певну к-ть доброякісних документів (анкети, протоколи спостер або експерименту) , які потім опрацьовуються і аналізууться. Отримана інф. повинна відповідати вимогам точності, обгрунтованості, надійності. Точність інф. залежить від чутливості використаних методик до вимірювання досліджуваних якостей. Обгрунтованість (валідність) соц-псих інф-ції визначається проидатністю методу досліджувати (вимірювати) саме ті якості обєкту, що вивчаються. Надійність інф. , або її вірогідність, означає стабільність результатів при повторних експериментах різних дослідників. Надійність підтверджується методома дисперсного та факторного аналізів. Інтерпритація одержаних після обробки та аналізу даних – це творчий процес, який не піддається чіткій алгоритмізації і потребує врахування і використання багатьох інших даних теоритичних та емпіричних досліджень. Дослідження не вважається закінченим, доки не написаний досить повний звіт про нього.
11. Лабораторний експеримент. Експеримент – це організована дослідником взаємодіяміж піддослідним або групою піддослідних і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії та змінних, від яких вона залежить. Експеримент має 4 етапи: теоритичний етап дослідження (постановка проблеми) ; методичний етап (методика, експериментальний план) ; експериментальний етап; аналітичний етап (кількісний аналіз результатів, інтерпритація фактів, формулювання нових гіпотиз і рекомендацій) . Існують 2 головні різновиди експерименту (залежно від характеру та умов експериментальної ситуації) : лабораторний і природний. Лабораторний експеримент – це основний метод перших соц-псих досліджень. Він являє собою дослідження, проведене у штучно створених умовах (у лабораторії) . На відміну від природного експ. він передбачає організацію досить незвичної для піддослідних ситуації. В умовах лаб. експ. піддослідний знає, що його вивчають, але, як правило, не має інформації про характер завдань, які розвязує дослідник в експ. Використання методу лаб. експ. дає досліднику чимало переваг, зокрема можливість уникнути побічного впливу, наприклад, шуму; одночасно контролювати декілька змінних і точно реєструвати дії досліджуваного. Використання спеціальних приміщень, тренажерів дає також змогу моделювати реальні умови, які у повсякденному житті рідко зустрічаються або недоступні для спостереження (експ-ні, стресові ситуації) . Загальною вимогою під час проведення експ є виокремлення експ-ої і контрольної груп, щоб результати досліджень можна було порівняти з певним еталоном.
12. Осн. методи соц-псих дослідження. Спостереження це цілеспрямованае та організоване сприймання та реєстрація данних Один з випробуваних методів, яким корист. природничі та сусп науки. Для проведення спостереження треба виділити: завдання спостереження може бути попереднє вивчення обєкта , висунення гіпотези, перевірка, уточнення результатів. Обєкти спостереження: або окремі особи, або групи людей. Предметом спостереження можеть виступати або вербальні або невербальні акти поведінки. Розрізняють включене, невключене, природне, приховане, відкрите і лабораторне спостереження. Включене- експериментатор нат деякий час стає членом групи дослідження, він для інших є рівноправним членом. Невключене, коли дослідник не є членом групи, самостійний прийом для уточнення гіпотез. Відкрите, коли піддослідні знають, що за ними спостерігають, приховане, коли не здогадуються. (магнітофони, відеокамери) . До природного відносять вивчення реальних соц процесів та явищ, а до лабораторного – дослідження в експпериментальних умовах. Метод спостереження дає змогу фіксувати події безпосередньо в момент їх перебігу, отримувати інфо незалежно від установок індивіда. Недоліки втрата часу, низька надійність, знання, що за тобою спостерігають, установки дослідника, обмежене застосування. Експеримент- організована дослідником вжаємодія між піддослідним або групою піддослідних і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії. Розрізняють 2 різновиди псих. есперименту- природний ( він базується на управлінні поведінкою досліджуваних у природних умовах: створюються спеціальні експериментальні умови, які не порушують звичайного перебігу) і лабораторний ( передбачає проведення дослідження за штучних умов) . Метод вивчення документів : Використовується здебільшого як додатковий, використовується переважно на ранніх етапах дослідження або на заключному етапі. Документи класифікуються: за способом фіксації ( письмові, друковані) , за мірою персонофікації : особисті, без особові, залежно від статусу джерела: офіційні і не офіційні. Використовується спеціальний прийом – « Контент-аналіз»: полягає втому, що в тексті виокремлють певні смислові одиниці та форми інформації Можна застосовувати, коли дослідник має справу з великим масивом інформації. Опитування – метод збору первинної інформації, який грунтується на безпосередній ( бесіда, інтервю) чи опосередкованій ( анкета) соціально-психологічній взаємодії дослідника та респондента. Цей метод дає змогу одержати велику кількість інформації . розрізняють групове, індивідуальне. очне та заочне , усне та письмове. Серед усних методів: бесіда- метод одержання інформації за допомогою вербальної комунікаціїї в ході довільного діалогу на певну тему між дослідником та піддослідним. Інтервю- метод одержання необхідної інформаціїї шляхом цілеспрямованої бесіди інтервюера з респондентом. Інтервюер фіксує відповіді респондента зберігаючи нейтрельну позицію. У стандартизованому і. . формулювання запитань та їх послідовність визначаються заздалегіть. Вони однакові для всіх. Нестандартизоване і характеризується повною гнучкістю. Інтервюер відповідно до ситуації може формулювати і змінювати порядок питань. Метод письмового опитування – анкетування, яке здійснюється за допомогою структурно-організованих запитань. Переваги: легка статистична обробка данних, будь-яка кількість осіб. Запитання бувають: закритими і відкритими, прямиим і не прямими. Буферні і зондуючі. . Перевірка надійності – повторне опитування. Тестування – це сис-ма завдань, яка пропонується піддослідному та визначається як стандартизоване вимірювання. Використовують для вимірювання соц-псих особливостей груп, та для диференціації груп на основі їх соц-псих характеристик. Запитання як правило непрямі, потрібен «ключ» для співвіднесення з певними параметрами. Використов. як додатковий засіб. Також соціометрія та семантичний диференціал.
13. Соціометричний метод в ΣΨ. 1934Морено. Соціометр. м-д - система технічних засобів та процедур кільк-го та якіс-го ан-зу соц. -емоц-х зв'язків даного індивіда з членами групи. Виявлення сис-ми емоц-х відносин в групі шляхом здійснення кожним з членів групи певних “виборів” з всього складу групи по заданому критерію. Дані про ці вибори заносяться в соціометричну матрицю або будується соціограма, після чого розраховуються індив-ні та групові соціометричні індекси: соціометричний статус (зірки, високостатусні, відштовхнуті, знехтувані, ізольовані) ; взаємність емоц-х виборів; групова згуртованість; інтегративність, референтність. Дає можливість разрах-ти позицію кожного члена в системі міжособистісних відносин. Соціометрія є відбитком міжособистісних відношень в групі, рівня розвитку позитивних чи негативних емоц-х відношень в ній. - за допомогою соціометрії фіксується лише одна сторона гр. дійсності - зовнішній емоц-й зріз гр-ї активності, кількісна сторона відносин, не враховує зв’язок між/ос відносин з суспільними, в яких існує група, не вивчається мотивація вибору.