Охорона земельних ресурсів

Далее ⇒

З В І Т

з переддипломної практики

на _____________________

(підприємство)

Студент Данельська Я.П.

(прізвище, ім’я, по батькові)

Група 4-ТЖ-24

Цех ____________________________

Керівник практики від

підприємства ____________________________

Керівник практики від

університету ____________________________

Дніпропетровськ ДВНЗ УДХТУ 2011

ЗМІСТ

Стр.

1. Історія, структура й перспективи розвитку підприємства

2. Характеристика сировини, матеріалів і готової продукції

2.1 Характеристика вихідної сировини 2.2 Характеристика готової продукції

3. Опис технологічного процесу

4. Норми технологічного процесу й контроль виробництва,

автоматизація виробництва

5. Специфікація устаткування

6. Характеристика будівлі та основних виробничих

приміщень

7. Охорона праці, техніка безпеки й протипожежна техніка

7.1 Характеристика негативних факторів об’єкту

7.2 Заходи по забезпеченню безпечних та здорових

умов праці

7.3 Характеристика приміщення за пожежо- та

вибухонебезпекою

7.4 Протипожежні заходи

8. Охорона навколишнього середовища

Охорона земельних ресурсів

Охорона атмосферного повітря

Охорона водного басейну

9. Економіка, організація й планування виробництва

10. Права та обов’язки технолога, майстра, начальника зміни

11. Лекції, практичні заняття, екскурсії

1 ІСТОРІЯ, СТРУКТУРА Й П ЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями “Дніпропетровський олійноекстракційний завод” створене на базі олійнопресового заводу, який був уведений в експлуатацію в 1947 році, потужністю 100 тонн за добу насіння соняшнику.

У 1965 році, після корінної реконструкції, завод був переведений на екстракційний спосіб перероблення насіння соняшнику потужністю 600 тонн за добу.

У результаті упровадження заходів по технічному переобладнанню підприємства, в екстракційному цеху в 1975 р. замінили завантажувальні колони екстрактора НД-1250 на колони “Олье” і наростили екстракційні колони.

В 1982 році на елеваторі насіння упроваджене дистанційне управління механізмами (ДАУ), а також автоматизована система контролю температури в силосах елеватора насіння та елеватора шроту.

В результаті проведеної реконструкції продуктивність заводу досягла 850 тонн/добу по переробленню насіння соняшнику.

В 1987 році в пресовому цеху агрегати ФП та МПЖ-68 замінили на високопродуктивні типу РЗ-МОА. В шеретувально-віяльному та вальцьовому відділеннях проведена заміна обладнання на високопродуктивне (100-200 тонн за добу насіння соняшнику).

У 1989 р. була проведена реконструкція: оборотного бензосховища, водовідділювачів та вдосконалена система рекуперації пари розчинника.

В 1994 році упроваджена автоматична система управління технологічними процесами (АСУ ТП) з центральним пультом управління (ЦДП). Дільниця дистиляції місцели автоматизована.

В 2000-2001 роках замінили 9 бичових шеретувальних машин на шеретувальні машини DOSB BUHLER і чотири насіннєвіялки М2С-50 замінили на ВСХ.

Це підприємство повністю механізоване та частково автоматизоване.

У 2001 році замінили чотири конденсатори, до I-го та II-го ступенів дистиляції з поверхнею охолодження 150м² кожний, на конденсатор з поверхнею охолодження 680 м² і замінили конденсатори газоповітряної суміші на дільниці рекуперації на абсорбційну установку.

У 2004 році проведена реконструкція цехів добування олії (1-а черга):

- в екстракційному цеху на базі установки фірми «ANDREOTTI IMPIANTI S.p.A» Італія: замінили два чанних випарника ЕХ 2200/10-12 на один більш потужний та замінили установку для дистиляції місцели на більш сучасну та потужну;

- у підготовчому відділенні на базі установки фірми „DOSB BUHLER” та фірми „Allocco”, Аргентіна проведена заміна:

· шеретувальних машин МНР-70 на відцентрові шеретувальні машини „DOSB BUHLER”;

· технологічних транспортних елементів;

· насіннєвіялок МІС-50 на СВХ Хорольського машинобудівного заводу;

· вальцьових верстатів ВС-5, та верстатів Б6-МВА на вальцьові верстати АС-600 фірми „Allocco”, Аргентіна, додатково установлені чотири зерноочисних сепаратори МТМА-15100ДS та циклони відділювачі лушпиння для контролю перевію.

В 2005 році проведені такі роботи по реконструкції:

· в шеретувально-віяльному відділенні замінені три сепаратори TLF – 2000 “Comexol” для контролю лушпиння на п’ять сепараторів АС-40 „Allocco”;

· в підготовчо-пресовому цеху замінені пресові агрегати Р3-МОА на агрегати АС-МАХ800 „Allocco”;

· в екстракційному цеху замінені два екстрактора «Олье-НД1250» на екстрактор фірми «ANDREOTTI IMPIANTI S.p.A».

Ви робництво олії включає наступні стадії:

· Прийом сировини.

· Сировинне очищення та зберігання.

· Виробниче очищення.

· Шеретування насіння.

· Відділення лушпиння та ядра.

· Контроль ядра.

· Контроль перевію.

· Контроль лузги

· Подрібнення ядра.

· Пресування.

· Екстракція.

· Очищення олії.

· Зберігання олії в ємкостях.

· Гранулювання шроту.

· Сушіння та охолодження шроту.

· Зберігання шроту.

Технологічний регламент розроблений згідно з вимогами нормативної документації:

1. СОУ 15.4-37-215:2004 “Порядок розроблення, погодження, затвердження та реєстрації технологічних регламентів вибухонебезпечних хімікотехнологічних процесів олійно-жирового виробництва, вимоги до змісту та оформлення».

2. ОСТ 18-3.358 «Система технологической документации в пищевой 4. ДСТУ 3008 «Документація. Звіти у сфері науки та техніки. Структура та правила оформлення».

3. ДСТУ 3008 «Документація. Звіти у сфері науки та техніки. Структура та правила оформлення».

4. НАОП 1.8.10-1.10 “Правила безпеки у виробництві олії методом пресування та екстракції”, затверджені Держгіртехнагляд України 25.11.92.

5. НАОП 1.3.00-1.01 “Общие правила взрывобезопасности для взрывопожароопасных химических, нефтехимических и нефтеперерабатывающих производств”, затверджені Держгіртехнагляд СРСР, 06.1988.

6. ДНАОП 1.8.10-1.06 “Правила безпеки для олійно-жирового виробництва”.

7. ДСТУ 2423 “Олії рослинні. Виробництво. Терміни та визначення”.

8. ДСТУ 2576 “Олії рослинні. Сировина та продукти переробки. Показники якості. Терміни та визначення”.

9. ВБН В.1.1-37-200 «Перелік приміщень і будівель підприємств олійно-жирової промисловості з визначенням їх категорій і класів вибухопожежонебезпечних зон» .

2 ХАРАКТЕРИСТИКА СИРОВИНИ, МАТЕРІАЛІВ І ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

2.1 Характеристика вихідної сировини

Початковою продукцією для одержання соняшникової олії є насіння соняшнику.

Згідно з ГОСТ 22391 зі змінами №1 характеристика насіння соняшнику приведена в таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1 – Характеристика вихідної сировини, основних та допоміжних матеріалів, проміжних продуктів

Найменуван-ня сировини, матеріалів або напівфабри-катів	Сорт, марка	Позначення стандарту або технічних умов	Показники, обов’язкові для перевірки перед використанням	Спеціальні вимоги
Найменування одиниці вимірювання	Вели-чина
1 Насіння соняшнику	Вищий перший другий	ГОСТ 22391 зі змінами №1	Кислотне число олії, мг КОН, для насіння: вищий клас, не більше перший клас другий клас	1,3 1,4-2,2 2,3-5,0	Не токсичне, пожежо-небезпечне Температура займання, °С, +305
			Вологість, %: не менше не більше	6,0 8,0	Температура самозаймання, °С, +335
			Сміттєві домішки, %: не більше, в тому числі: насіння рицини	3,0 Не допус-кається
			Олійні домішки, %, не більше	7,0
			Зараженість шкідниками хлібних запасів	Не допус-кається крім заражен-ня кліщами не вище II-го ступеня

Хімічний склад насіння соняшнику (основних сортів), яке надходить на перероблення, коливається в значних межах у залежності від умов оброблення, та обробки насіння після збирання його.

Середній приблизний хімічний склад соняшнику сортів, які мають розповсюдження, (у % на суху речовину) поданий у таблиці 2.1.2.

Таблиця 2.1.2 – Середній приблизний хімічний склад соняшнику сортів, які мають розповсюдження

Компонент	Вміст
Ліпіди	47-56
Віск	0,1-0,2
Загальний азот	3,5-4,3
Небілковий азот (у % від загального)	0,5-1,0
Фосфоліпіди	0,4-1,0
Вуглеводи	24-27
Протеїн	16-22
Клітковина	23-32
Зола	1,8-4,9
Неомилювальні речовини	0,5-1,5

Хімічний склад ядра насіння соняшнику (у % на суху речовину) поданий у таблиці 2.1.3. Таблиця 2.1.3 – Хімічний склад ядра насіння соняшнику
Компонент	Вміст
Ліпіди (сирий жир)	52-65
Білок (N х 6,25)	18,5-25,5
Загальний фосфор у перерахунку на Р₂О₅	1,26-1,57
Вміст фосфоліпідів у перерахунку на фосфатидалколін		0,74-0,85

Загальний вміст Р₂О₅ фосфоліпідів		0,065-0,075
Клітковина	1,8-3,6
Зола	2,8-3,8

2.1.1 Методи визначення якості вихідної сировини

Відбір проб - за ГОСТ 10852.

Визначення зараженості шкідниками - за ГОСТ 10853.

Визначення сміттєвих та олійних домішок - за ГОСТ 10854.

Визначення вологості - за ГОСТ 10856-96.

Визначення кислотного числа олії у насінні - за ГОСТ 10858

або ГОСТ 26597.

Ураженість білим або сірим гниллям визначають по результатах попередньої оцінки рослин соняшнику у полі, перед збиранням врожаю.

Визначення ртуті - за ГОСТ 26927.

Визначення миш’яку - за ГОСТ 26930.

Визначення цинку - за ГОСТ 26934.

Визначення пестицидів та мікотоксинів - за методами, які затверджені Міністерством охорони здоров’я СРСР.

Визначення запаху і кольору - за ГОСТ 27988.

2.1.2 Транспортування та зберігання вихідної сировини

Насіння соняшнику розміщають, транспортують і зберігають в чистих, сухих, без стороннього запаху, транспортних засобах і зерносховищах, які не заражені шкідниками; за правилами перевезення, які діють на даному виді транспорту; санітарними правилами та умовами зберігання, які затверджені в установленому порядку.

Партію насіння соняшнику, яке призначене для вироблення продуктів дитячого харчування, розміщають, транспортують та зберігають окремо в умовах, які виключають можливість змішування його з другими партіями.

На тимчасове зберігання строком до 1 місяця необхідно закладати насіння з вологістю не більше 9,0% і засміченням не більше 3,0% при умовах їх активного вентилювання.

На тривале зберігання, в зерносховища без активного вентилювання, треба закладати насіння соняшнику з вологістю не більше 7,0% і засміченням не більше 2,0%.

2.2 Характеристика готової продукції

Одержуваний після подрібнення ядра матеріал називається м’ятка і відрізняється дуже великою у порівнянні з вихідним насінням новоствореною поверхнею, по якій відбувалося руйнування. Окрім руйнування клітинних оболонок при подрібненні інтенсивно руйнується також і олієвмістна частина клітини. По мірі її руйнування велика частина олії вивільняється і відразу ж покриває що утворюється величезну поверхню частинок м’ятки у вигляді дуже тонких плівок. Чим інтенсивніше подрібнення, тим менше клітин залишається незруйнованими, тим більше олії буде знаходиться у вигляді тонких плівок на поверхні частинок м’ятки.

При хорошому подрібненні м’ятка повинна складатися з однорідних за розмірами частинок, не містити цілих незруйнованих клітин і в той же час кількість дуже дрібних (борошняних) часток у ній має бути невелика, тому що дрібні частинки ускладнюють ведення подальших технологічних процесів.

Фізичні властивості одержуваної м’ятки визначаються, перш за все, вологістю і температурою насіння. Сухі насіння при подрібненні дробляться на порошок. Подрібнення при низьких температурах також веде до отримання борошнистої структури. Підвищення вологості і температури при подрібненні збільшує пластичність матеріалу і дозволяє отримати м’ятку у вигляді пластинок-пелюсток, практично вільну від борошнистих частинок. Пелюстковий помел містить найбільшу кількість зруйнованих клітин, олія в ньому найбільш доступна технологічним впливам. При дуже високій вологості ядра робота вальцьових верстатів стає важче - через підвищену пластичність ядро налипає на поверхні валків, забиває рифлі.

Для досягнення найкращої якості помелу необхідно мати оптимальну вологість насіння і ядра і оптимальну температуру, які забезпечують необхідну пластичність подрібнювального матеріалу.

Якість помелу м’ятки погіршується також зі збільшенням лужистості

ядра. Лушпиння має тверду структуру у порівнянні з ядром, її присутність у ядрі збільшує відстань між розмельними валками і призводить до погіршення тонкощі помолу м’ятки.

Якість одержуваної м’ятки визначається шляхом просіювання крізь сито з отворами діаметром 1 мм, має характеризуватися проходом її часток у кількості не менше 40% маси м’ятки.

3. ОПИС ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

3.1 Технологічна схема елеватора насіння (592-1А-ТХ1)

На завод насіння надходить залізничним та автомобільним транспортом. Після зважування на автомобільних вагах насіння вивантажується у приймальні бункери Б1.1, Б1.2 і стрічковим транспортером Т3 надходить в норію Н1. Сюди ж, після зважування на залізничних вагах стрічковими транспортерами Т1, Т3 насіння подається з бункерів Б2.1, Б2.2. З норії Н1 насіння надходить на транспортер Т4, а потім в бункер Б8 над сепараторами.

Насіння очищається на 3-х сепараторах С1, С2, С3, А1-БИС-100 (2шт.) і STOLZ SNST 2150 (1шт.).

Очищене насіння стрічковим транспортером Т5, норією Н3, транспортером Т8, норією Н6 і потім транспортерами Т12 і Т13 направляється в надсилосні транспортери Т14, Т16. В надсилосний транспортер Т15 насіння подається безпосередньо норією Н6. За допомогою надсилосних транспортерів Т14, Т15, Т16 насіння завантажується в силоси 1-го та 2-го корпусів. Або очищене насіння після норії Н3, транспортерами Т16 та Т21, норію Н8, транспортерами Т24 і Т25 подається на стрічкові надсилосні транспортери Т26, Т28, які розподіляють насіння по силосах 3-го та 4-го корпусів. В надсилосний транспортер Т27 насіння подається норією Н8.

Стрічковим транспортером Т21 через бункер Б5 насіння направляється на виробниче очищення, на сепаратори С6, С7. Очищене насіння через бункери Б7.1, Б7.2, або, обминувши сепаратори С6, С7 і бункери Б7.1, Б7.2, стрічковими транспортерами Т75, Т72, Т73 подається в шеретувально-віяльне відділення на переробку.

Сміття після сепараторів С1, С2, С3 і пил з циклонів сепараторів С1, С2, С3 гвинтовими конвейєрами Ш3, Ш8 і норією Н2 виводиться в бункер Б3.

Сміття після сепараторів С6, С7 гвинтовим конвейєром К75.1 транспортується в бункер для сміття Б6. Сміття з бункерів Б3, Б6 вивозиться автотранспортом.

Насіння з вагонів (точка вивантаження №2) із бункера Б4 транспортерами Т35, Т36, Т37, Т38, норією Н4 і транспортером Т40 подається в бункер Б9 над сепараторами. Очищення проводиться на 2-х сепараторах STOLZ SNST 2150 (С4, С5).

Очищене насіння стрічковим транспортером Т41 і норією Н9 подається або на транспортер Т11, звідки насіння транспортером Т8 і норію Н6 подається в силоси 1-го та 2-го корпусів, за вищеописаною схемою, або на транспортер Т21 і норією Н8 розподіляється в силоси 3-го та 4-го корпусів. Є можливість транспортером Т5 подати насіння, очищене в сепараторах С1, С2, С3, в норію Н9.

Сміття після сепараторів С4, С5 збірними гвинтовими конвейєрами Ш5 і Ш8, норією Н2 подається в бункер Б3. Пил з сепараторів збирається в циклоні і виводиться гвинтовим конвейєром Ш7 і норією Н2 в бункер Б3.

Сміття з бункера вивозиться автотранспортом.

У силосах корпусів 1 і 2 передбачене перекачування насіння з силосу в силос за допомогою транспортерів Т17, Т18, Т19, Т20, норії Н5, транспортерів Т11, Т8 і норії Н6.

З норії Н5 насіння транспортером Т21а можна подавати у виробництво.

З силосів корпусів 3-го та 4-го насіння надходить у виробництво за допомогою транспортерів Т29, Т30, Т31, норії Н7 через бункер Б5 і далі за вищеописаною схемою.

Передбачена подача насіння з силосів корпусів 3-го, 4-го в силоси корпусів 1-го, 2-го за допомогою транспортерів 29,30, 31 і норій Н7, Н8.

При складуванні насіння в силоси корпусів 3 і 4 передбачене повторне очищення насіння. З силосів корпуса 1 і 2 насіння транспортерами Т17, Т18, Т19, Т20 і норією Н5 і транспортерами Т11, Т8 направляється в бункер Б9 над сепараторами С4, С5.

Очищене насіння подається у виробництво транспортером Т41, норією Н9 і транспортером Т21 і далі за схемою.

Передбачене відсмоктування забрудненого повітря від ланцюгових, гвинтових і стрічкових конвейєрів, башмаків і головок норій, від обладнання та бункерів за допомогою вентиляторів і очищення повітря в циклонах.

3.2 Технологічна схема шеретувально-віяльного відділення

(592-1А-ТХ2)

Насіння соняшнику з елеватора насіння подається в ШВВ, в приймальну норію 5, яка подає його в бункер на тензодатчиках 6 для тарирування конвейєрних вагів фірми SAUTELMA ROTOLOK.

З бункера насіння самопливом надходить на конвейєрні ваги 7, над якими встановлений електромагнітний сепаратор 7.1 для вилучення металічних домішок з потоку насіння.

Після зважування насіння подається норією 8 в розподільний скребковий конвейєр 9 і далі через приймальні бункери 10.1-10.14 подається живильними шнеками FS11.1- FS11.13 на відцентрові шеретувальні машини “DOSB BUHLER” DH11.1-DH11.13 і шеретувально-віяльний агрегат DH11.14. Після шеретувальних машин і шеретувально-віяльного агрегату рушанка самопливом надходить на розсіви VS12.1-VS12.13, де відбувається розділення її по розмірах. Рушанка пройшовши через розсів розділяється на 7 фракцій, з яких шість надходить в аспираційну камеру насіннєвіялок VМ12.1-VМ12.13, а сьома виводиться з машини обминувши аспираційну камеру насіннєвіялок VМ12.1-VМ12.13.

В аспираційній камері за рахунок різновиду аеродинамічних властивостей лушпиння та ядра відбувається розділення рушанки.

Надлишок насіння з розподільного скребкового конвейєра 9 скидається в бункер 21, звідки гвинтовим конвейєром 10, гвинтовим конвейєром 17.1 (недоруша), гвинтовим конвейєром 18 і норією 19 повертається в скребковий конвейєр 9.

Ядро з II-го, III-го, IV-го, V-го розділів аспираційних камер насіннєвіялок VМ12.1-VМ12.14 самопливом надходить до збірного скребкового конвейєра 13, звідки направляється на вальцьові верстати 27.1-27.3 для подрібнення. Надлишок ядра конвейєром 13 скидається в норію 14 і далі скребковим конвейєром 15 направляється до бункера 31. З бункера 31

ядро збірно-розподільним конвейєром 13 подається на вальцьові верстати 27.1-27.3. Подрібнений матеріал у вигляді м’ятки після вальцьових верстатів 27.1-27.3 збирається скребковим конвейєром 32 і подається в підготовчо-підготовчо-пресовий цех.

Лушпиння з аспіраційних камер насіннєвіялок VМ12.1-VМ12.14 збірним гвинтовим конвейєром 22.2 направляється в гвинтовий конвейєр 23.2. Лушпиння з аспіраційних камер насіннєвіялок VМ12.5-VМ12.14 збірним скребковим конвейєром 22.1 направляється в гвинтовий конвейєр 23.1. Гвинтові конвейєри 23.1, 23.2 подають лушпиння в норію 24, за допомогою якої лушпиння подається в скребковий транспортер 25. Скребковим транспортером 25 лушпиння направляється на контроль. Контроль лушпиння здійснюється на сепараторах “ALLOCCO” 43.1-43.5. Лушпиння з сепараторів похилим скребковим конвейєром 41 надходить в котельну за допомогою скребкових конвейєрів 42.1 - 42.3, або в склад за допомогою конвейєрів 26.1, 26.2. Є можливість лушпиння обминувши сепаратори 43.1-43.5 гвинтовим конвейєром 25.1 подати на похилий конвейєр 41.

Частинки ядра, які відділились від лушпиння на сепараторах “ALLOCCO” 43.1-43.5, збірними гвинтовими конвейєрами 45.1, 45.2 направляються в скребковий конвейєр для ядра 13 і далі за вищеописаною схемою.

Недоруш з аспіраційних камер насіннєвіялок VМ12.1-VМ12.14 збірними гвинтовими конвейєрами 17.1, 17.2 і гвинтовим конвейєром 18 подається в норію 19, а далі розподільним скребковим конвейєром 9 повертається на шеретування.

Перевій з аспіраційних камер насіннєвіялок VМ12.1-VМ12.14 збірним скребковим конвейєром з подвійним днищем 20 через живителі FS35.1-FS35.4 подається на сепаратори SV35.1-SV35.4, де відбувається контроль перевію.

Ядро та недоруш, що відділили на сепараторах, самопливом направляються в збірний гвинтовий конвейєр 37, а далі гвинтовим конвейєром 37.1, норією 14 подаються в загальну схему ядра на вальцьові верстати 27.1-27.3. Надлишок перевію надходить в норію 14.

Лушпиння з сепараторів SР35.1-SР35.4 відсмоктується вентиляторами 40.1, 40.2 через циклони SV36.1, SV36.2.

Лушпиння, що осіло в циклонах, гвинтовими конвейєрами 38, 39 подається в збірний скребковий транспортер лушпиння 22.1, а далі за вищеописаною схемою. Повітря очищене в циклонах SV36.1, SV36.2 викидається в атмосферу за допомогою вентиляторів 40.1, 40.2.

Олійний пил з насіннєвіялок уловлюється батарейними циклонами 28.1-28.14 і збірним гвинтовим конвейєром 16.1 та гвинтовим конвейєром 16.2 подається в похилий скребковий конвейєр для м’ятки 32 під вальцьовими верстатами 27.1-27.3, яким транспортується м’ятка в підготовчо-пресовий цех.

Блок-схема виробництва соняшникової олії наведена на рисунку 1.

Рисунок 1 - Блок-схема процесу очищення насіння соняшника і підготовки ядра до пресування

4. НОРМИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ І КОНТРОЛЬ ВИРОБНИЦТВА, АВТОМАТИЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

Основні норми технологічного процесу і контроль виробництва наведені у таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 – Основні норми технологічного процесу і контроль виробництва

Найменування стадій технологічного процесу	Параметр, що контролюється	Норма параметра	Метод або засіб контролю	Періодичність контролю	Хто контролює
Приймання, очищення та зберігання насіння
1.Надходження насіння	Вміст вологи в насінні: Соняшнику	Не більше 8,0% Не менше 6,0%	т.2, стор. 87-90, ГОСТ 10856	Для кожної партії насіння з документом про якість у середній пробі, або при прийманні декількох партій насіння однорідного за якістю, з документом про якість насіння, яке надійшло від одного постачальника на протязі оперативної доби, в середній пробі, яку виділили з средньодобової проби (ГОСТ 10852 “Семена масличные. Правила приемки, методы отбора проб”.)	Лабора-торія
	Вміст сміттєвих домішок у насінні: Соняшнику	Не більше 3,0%	т.2, стор. 98-101, ГОСТ 10854	Теж саме	Лабора-торія

Найменування стадій технологічного процесу	Параметр, що контролюється	Норма параметра	Метод або засіб контролю	Періодичність контролю	Хто контролює
	Вміст олійних домішок у насінні: Соняшнику	Не більше 7,0%	т.2, стор. 98-101, ГОСТ 10854	Теж саме	Лабора-торія
	Зараженість шкідниками насіння: Соняшнику	У відповідності з ГОСТ 22391 зі змінами №1	т.2, стор. 109-110, ГОСТ 10853	Теж саме	Лабора-торія
	Кислотне число олії в насінні соняшнику, не більше: вищий клас перший клас другий клас	1,3мг КОН/г 1,4-2,2 мг КОН/г 2,3-5,0 мг КОН/г	т.2, стор. 111-112 ГОСТ 10858 ГОСТ 26597	При необхідності	Лабора-торія
2Очищення насіння від сміття перед подачею в елеватор	Вміст сміттєвих домішок після очищення: Соняшнику На тривале зберігання На короткотривале зберігання (строком не більше 1-го місяця)	Не більше 2,0% Не більше 3,0%	т.2, стор. 98-101, ГОСТ 10854	1 раз за зміну з середньозмінної проби	Лабора-торія
	Відходи після очисних машин, вміст цілого насіння й олійних домішок	Не більше 3,0%	т.2, стор. 199-200	Кожна партія сміття, що вивозиться	Лабора-торія
3. Зберігання насіння	Кислотне число олії в насінні соняшнику у залежності від сорту	1,3-5,0 мг КОН/г	т.2, стор. 111-112	При необхідності	Лабораторія

Найменування стадій технологічного процесу	Параметр, що контролюється	Норма параметра	Метод або засіб контролю	Періодичність контролю	Хто контролює
	Температура насіння	Не перевищує температуру зовнішнього повітря більше ніж на 5°С	За допомогою приладів	Систематично	Опера-тор
	Температура повітря		За допомогою приладів	Систематично	Опера-тор
	Відносна вологість		За допомогою приладів	Систематично	Опера-тор
4 Очищення насіння від сміття перед подачею у виробництво	Вміст сміттєвих домішок після очищення: Соняшнику	Не більше 2,0%	т.2, стор. 98-101, ГОСТ 10854	1 раз за зміну з середньозмінної проби	Лабораторія
	Відходи після очисних машин, вміст цілого насіння й олійних домішок	Не більше 3,0%	т.2, стор. 199-200	Кожна партія сміття, що вивозиться	Лабораторія
Шеретувально-віяльне відділення Перероблення насіння соняшнику
5 Надходження насіння соняшнику у виробництво	Вміст вологи в насінні	6,0-8,0%	т.2, стор. 87-90, ГОСТ 10856	1 раз за зміну з середньозмінної проби	Лабораторія
	Вміст сирого протеїну в насінні в перерахунку на абс. суху речовину		т.2, стор. 287-291	1 раз за зміну	Лабораторія
	Вміст лушпиння в чистому насінні	22-30%	т.2, стор. 115-116 ГОСТ 10855	1 раз за 15 днів у пробі, що складена з середньозмінних зразків	Лабораторія
	Вміст олії (основним екстракційним методом)	40-54%	т.2, стор. 127-129 ГОСТ 10857	1 раз за добу в пробі, що складена з середньозмінних зразків	Лабораторія
Найменування стадій технологічного процесу	Параметр, що контролюється	Норма параметра	Метод або засіб контролю	Періодичність контролю	Хто контролює
	Олійність лушпиння (ботанічна) основним екстракційним методом		т.2, стор. 195-196	1 раз за 10 днів у пробі, що складена з середньозмінних зразків	Лабораторія
6 Обрушування насіння.	Вміст у рушанці: цілого насіння та недоруша; олійного пилу; січки	Не вище 35% Не більше 12% Не більше 6%	т.2, стор. 161	При необхідності з записом результатів	Лабораторія
7 Розділення рушанки.	Вміст вологи в ядрі	5,5-6,0%	т.2, стор. 163-164 ГОСТ 10856	При необхідності	Лабораторія
	Вміст лушпиння в ядрі	До 12,0–14%	т.2, стор. 163	1 раз за 15 днів у пробі, що складена з середньозмінних зразків	Лабораторія
	Олійність лушпиння, що відходить	Не більше 0,8% вище ботанічної	т.2, стор. 192, ГОСТ 10857	1 раз за 10 днів у пробі, що складена з середньозмінних зразків	Лабораторія
	Вміст вологи в лушпинні	9-12%	т.2, стор. 192	1 раз за 10 днів у пробі, що складена з середньозмінних зразків	Лабораторія
	Вміст ядра в лушпинні	Не більше 1,5%	т.2, стор. 191	3 рази за зміну	Лабораторія
8Подрібнення ядра	Якість подрібнення, прохід через 1 мм сито	Не менше 40 %	т.2, стор. 167 Метод збовтування	При необхідності з записом результатів	Лабораторія
	Вміст сирого протеїну в м'ятці при надходженні в жаровню у перерахунку на абс. суху речовину		т.2, стор. 287-291	1 раз за зміну	Лабораторія

5. СПЕЦИФІКАЦІЯ УСТАТКУВАННЯ

Специфікація устаткування подана у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 – Специфікація устаткування

Далее ⇒