Екологічна функція держави і права

Серед основних функцій держави як головних напрямків і ви­дів здійснення діяльності, обумовлених її завданнями й цілями, окреме місце посідає екологічна функція. Вона сформувалася нещодавно і отримала своє конституційне закріплення. її виник­нення прийнято пов'язувати із загостренням сучасної екологіч­ної ситуації, зростанням ролі і значимості сфери взаємодії сус­пільства і природи, коли проблеми співвідношення останніх за­жадали окремого, специфічного підходу і вже не могли вирішу­ватися в рамках здійснення економічної функції.

Призначення екологічної функції виражається в забезпеченні науково обґрунтованого співвідношення екологічних та еконо­мічних інтересів, а також у створенні комплексу необхідних га­рантій для реалізації й захисту прав людини на здорове і сприят­ливе навколишнє середовище. Вона спрямована на гармонізацію відносин суспільства і природи, забезпечення оптимального вра­хування економічних та екологічних інтересів суспільства. Сут­ність екологічної функції полягає в гарантуванні екологічної безпеки й підтриманні екологічної рівноваги на території дер­жави; в охороні й раціональному використанні як окремих при­родних ресурсів, так і навколишнього природного середовища в цілому; у збереженні генофонду.

Основними цілями цієї функції держави є охорона оточую­чого людину середовища, гарантування екологічної безпеки її життя і здоров'я.

Реалізується ця функція за допомогою економічних, органі­заційних, ідеологічних і правових механізмів. Правовий меха­нізм реалізації екологічної функції держави пов'язаний в ос­новному з функціонуванням права.

Екологічна функція права – основний напрямок впливу еколого-правових норм на суспільні відносини з метою їх упоряд­кування. Як інструмент управління суспільством вона властива праву і спочатку реалізовувалася в процесі здійснення економіч­ної функції держави.

Виникнення і функціонування екологічної функції права є результатом розвитку й поглиблення протиріч у взаємодії сус­пільства і природи. Саме це привело до усвідомлення потреби і необхідності розширення правової регламентації у сфері охоро­ни довкілля і всебічного наукового дослідження природних ре­сурсів. Мета цієї функції полягає в забезпеченні якості навко­лишнього природного середовища в умовах розвитку суспільст­ва за допомогою належного правового регулювання відповідних відносин. Зазначена мета досягається шляхом опрацювання, прийняття і застосування еколого-правових норм, які не тільки відбивають закономірності взаємодії суспільства і природи, а й закріплюють науково обґрунтовані нормативи антропогенного впливу на довкілля.

Екологічна функція має певну специфіку і зумовлена особ­ливостями сфери суспільних відносин, яка є предметом правової регламентації - сфери взаємодії суспільства і природи. Регулю­вання цих відносин здійснюється нормами екологічного права.

У сучасних умовах прийнято розрізняти загально-правові і спеціальні (галузеві) функції екологічного права. До загально-правових належать такі з них, як регулятивна, превентивна, ви­ховна, охоронна, до спеціальних - природна й антропоохоронна функції.

Важлива роль у регулюванні екологічних відносин належить принципам екологічного права.

Принципи екологічного права - це виражені в нормах права основоположні й системоутворюючі ідеї, положення, риси, відпо­відно до яких здійснюється регламентація екологічних відно­син і які спрямовані на досягнення цілей екологічної політики держави. Ці принципи або офіційно закріплені в загально-правовій та екологічній доктринах держави чи нормах екологічно­го законодавства, або випливають зі змісту останнього.

Класифікація еколого-правових принципів можлива за різно­манітними ознаками. Вирізняються, зокрема, загально-правові і спеціальні принципи екологічного права. Загально-правовими виступають міжнародне співробітництво у сферах використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середо­вища й гарантування екологічної безпеки; демократизм і глас­ність у процесі прийняття екологічно значимих рішень та ін.

Провідним спеціальним (галузевим) принципом екологіч­ного права, що складає підґрунтя для виникнення і формування інших принципів, виступає правове забезпечення досягнення гар­монійної взаємодії суспільства і природи. Крім того, до спеціа­льних принципів належать правове забезпечення цільового, ра­ціонального й ефективного використання природних ресурсів; стимулювання власників природних ресурсів і природокористувачів до належного використання природних ресурсів, їх відтво­рення й охорони; пріоритетність екологічних вимог перед інши­ми в підтриманні екологічної рівноваги тощо.