Принципи формування доходів населення

Праця робітника, який виконує певну операцію технологічного процесу, чи комплекс таких операцій або етап обробки великої деталі практично не може не оплачуватися за нормованими витратами праці, що.необхідні для досягнення необхідного (планового) виробничого іезультату Це можливо, але не занадто часто, тому що подібна бригада повинна, по суті, розростися до розмірів заводу, що випускає абсолютно готову машину

Стосовно праці, що містить істотну частку елементів новизни, тобто творчості, організація оплати повинна бути принципово іншою. Чим вища частка елементів творчості, тим більшою мірою розподіл неминуче орієнтується не на витрати, а на результати праці. У таких видах творчості, як наукова, технічна, педагогічна і т. ін., розподіл продуктів праці здійснюється як за витратами, так і за результатами. Іереважання тієї чи іншої бази розподілу визначається часткою творчості в даному виді діяльності. В економічному аспекті творчою варто вважати працю, основою оплати якої може бути авторський гонорар. Але в даний час не тільки в нашій країні, а й у всіх юзвинутих країнах, більшість вчених і інженерів не можуть жити пише на гонорар за своєю творчу діяльність. Оскільки підприємництво є одним із видів творчої діяльності, остільки прибуток підприємця — не не що інше як вид авторського гонорару. Разом із тим у сучасних умовах найбільших успіхів домагаються, як правило, ті підприємці, котрі доводять до практичної реалізації нові наукові і технічні ідеї чи відкривають нові імена в мистецтві.

У ринковій економіці принцип розподілу за працею реалізується виходячи з граничної продуктивності конкретного працівника на конкретному робочому місці, тобто доход працівника за інших рівних умов збільшується відповідно до зростання доходу підприємства від даного виду праці.

"ранична продуктивність працівника залежить від попиту та пропози­ції на відповідному ринку праці. При раціонально організованій економіці ціна висококваліфікованої творчої праці значно вища, ніж малоквалі-фікованої. Це відображає більш високу продуктивність кваліфікованої праці. Однак в умовах різкої зміни суспільних відносин і технологічних укладів істотно змінюється структура попиту на працю, і ціна деяких видів висококваліфікованої праці може значно знизитися

Таким чином, у нормально функціонуючій ринковій економіці принцип розподілу за працею модифікується в принцип розподілу за граничною продуктивністю праці.

В умовах ринкової економіки поряд з доходами від праці істотну золь відіграють доходи від власності. Проблема відносної значимості зозподілу за працею і за власністю обговорюється в економічній літературі не одну сотню років.

Структура особистих доходів істотно змінилася упродовж XX ст. У розвинутих і постсоціалістичних країнах істотну роль стали відігравати пенсії, допомоги по безробіттю і в разі захворювання, стипендії й інші виплати з державних фондів.

У теоретичному аспекті можливе обговорення принципу розподілу іа здібностями. Однак практично цей принцип може бути реалізований тільки через розподіл за працею. Здібності істотно впливають на результати праці, а виходить, і на відповідну частку суспільного багатства. Цю обставину слід враховувати в системах оплати праці.

Для нашої країни важливе значення має розподіл за посадою. Відомі багато фактів, що змушують засумніватися в наявності достатньої позитивної кореляції між займаною посадою і реальним внеском у суспільне багатство. Більше того, тут кореляція часто зиявляється негативною. Це робить дуже актуальною проблему такого розподілу доходів, при якому їхній рівень залежав би не від посади, а від економічного і соціального ефекту діяльності конкретної особи, що займає дану посаду.

Розглянуті вище принципи розподілу орієнтовані переважно па економічний аспект проблеми. Однак у розподільних відносинах дуже важливим є також соціально-етичний аспект. За певних умов він може виявитися навіть важливішим ніж економічний. Основна суперечність між цими аспектами полягає в тому, що розподіл за результатами іраці, не говорячи про розподіл за власністю, веде до значної нерівності в доходах, а відповідно й у споживанні.

Ця нерівність неминуча через розходження в здібностях людей, їхньому соціальному стані й інших умовах. Хоча зазначена суперечність обговорюється уже протягом сторіч, оптимального рішення дотепер не знайдено.