Поняття та ознаки новітньої адміністративної юстиції

Розмову про адміністративну юстицію, на нашу думку, необ­хідно розпочати із з'ясування змісту зазначеної категорії. Як бачимо, термін "адміністративна юстиція" утворений з двох складових, де прикметник

 

"адміністративна" (від лат." (лат. ]и$Шіа — "справедливість, законність") — це ніщо інше, як правосуддя; система судових установ, їх діяльність Із здійснення правосуддя; судове відомство.

Отже, дослівно перекладаючи з латини термін "адміністра­тивна юстиція", ми отримуємо "управлінське правосуддя" або ж "правосуддя, яке належить до управління".

Незважаючи на наявність численних наукових доробок, присвячених дослідженню юридичної природи адміністра­тивної юстиції, це правове явище ще досить неоднозначно сприймається як вітчизняними так і зарубіжними вченими. До­казом цього можуть слугувати численні варіанти тлумачення даної категорії, які зустрічаються останнім часом на сторінках юридичних видань.

Так, наприклад, одні автори пропонують розуміти під адмі­ністративною юстицією систему судових органів (судів), які контролюють дотримання законності у державному управлінні шляхом вирішення в окремому процесуальному порядку пуб­лічно-правових спорів, що виникають у зв'язку із зверненнями фізичних чи юридичних осіб до органів виконавчої влади, ор­ганів місцевого самоврядування або їх посадових осіб'.

На думку інших, адміністративна юстиція є правовим Інститутом, що регулює організацію та діяльність судів з роз­гляду та вирішення публічно-правових спорів щодо законності правових актів, дій чи бездіяльності суб'єктів управління, що здійснюється відповідно до спеціальних процесуальних правил з метою захисту прав та свобод людини і громадянина".

Іноді, починаючи розмову про адміністративну юстицію, науковці наголошують на тому, що остання являє собою особ­ливий різновид правосуддя, який передбачає діяльність адмі­ністративних судів щодо розгляду та вирішення адміністратив­ного спору, який ініціюється шляхом оскарження протиправ­них дій чи бездіяльності органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, відповідно до правил адміністративного судочинства'.

З урахуванням наведених та інших підходів до розуміння поняття адміністративної юстиції можна виділити низку ознак, які найповніше характеризують її сутність:

1) запровадження та втілення в життя ідеології "людина, Її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпе­ка — найвища соціальна цінність" обумовили потребу у створенні в державі нових, дієвих способів захисту та по­новлення інтересів окремої людини, громадянина від неза­конних дій чи бездіяльності органів державної влади, міс­цевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Од­ним з таких способів і є адміністративна юстиція;

2) адміністративна юстиція нерозривно пов'язана з діяльністю спеціальних державних органів — судів, які, відповідно до чинного законодавства України та у встановленому проце­суальному порядку, розглядають і вирішують адміністра­тивні справи (публічно-правові спори);

3) адміністративні справи (публічно-правові спори) є наслід­ком звернення фізичних і юридичних осіб до органів дер­жавної влади, органів місцевого самоврядування або їх по­садових чи службових осіб. Проте підставою порушення адміністративної справи в адміністративному суді (виник­нення публічно-правового спору) є не будь-яке звернення до суб'єктів владних повноважень, а лише те, яке, на пере­конання заявника, порушує його права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин. Зазначимо, що цей момент є принциповим, оскільки у випадку, якщо незаконні дії суб'єктів владних повноважень не стосуються заявника безпосередньо, скажімо, порушують права інших громадян, право на адміністративний позов у громадянина не виникне. До адміністративного суду може звертатися лише та особа, права якої безпосередньо було порушено внаслідок дій (бездіяльності) або рішень суб'єкта владних повноважень. Принагідно зазначимо, що адміністративну юстицію не тре­ба плутати Із судовим порядксш розгляду справ про адм­іністративні правопорушення (проступки), суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи. Головна відмінність між ними

полягає у тому, що перша запроваджується з метою ви­рішувати не конфлікти, джерелом яких є дії чи поведінка приватних осіб (це характерно для судового розгляду справ про адміністративні правопорушення), а спори, зумовлені управлінською (адміністративною) діяльністю владних суб'­єктів. Саме цим, до речі, 1 пояснюється, чому така юстиція називається адміністративною;

4) суди, уповноважені розглядати та вирішувати адміністра­тивні справи, утворюють відносно самостійну, спеціалізова­ну гілку судової влади — адміністративні суди;

5) діяльність адміністративних судів пов'язана виключно із здійсненням контролю за дотриманням законності у специ­фічній сфері функціонування держави — публічному управ­лінні;

6) адміністративна юстиція має тісний зв'язок з нормами адмі­ністративного права, оскільки здійснюється у зв'язку із реа­лізацією адміністративно-правових норм: їх застосуванням, використанням та виконанням. Так само як і реалізація адміністративно-правових норм, їх недотримання, порушен­ня чи невиконання можуть призвести до процесуальної ді­яльності адміністративних судів;

7) порядок функціонування адміністративних судів щодо роз­гляду та вирішення адміністративних справ регламентуєть­ся правовими нормами, які закріплено у спеціальних нор­мативно-правових актах (Законі "Про судоустрій України", КАС України);

8) правові норми, які регулюють порядок розгляду та вирі­шення адміністративних справ адміністративними судами, визначають їх систему та структуру, у своїй сукупності утворюють окремий правовий інститут.

Отже, сутність адміністративної юстиції, виходячи із положень сучасної адміністративно-правової науки, може бути виражена через три основні аспекти, які характеризують ок­ремі елементи згаданого Інституту:

• матеріальний;

• організаційний;

• формальний.

/. Матеріальний аспект пов'язаний з природою публіч­но-правового спору. Цей аспект характеризує такі складові інституту адміністративної юстиції як:

— мету і значення цього інституту;

— сферу здійснення адміністративної юстиції;

— завдання адміністративної юстиції;

— суб'єктний склад і підстави публічно-правового спору;

— межі повноважень органів адміністративної юстиції.

2. Організаційний аспект обумовлений наявністю спеці­альних судових органів (адміністративних судів), створених для розгляду публічно-правових спорів.

Організаційний аспект адміністративної юстиції характери­зує принципи, підходи до побудови системи суб'єктів адмі­ністративної юстиції. Інакше кажучи, у межах даного аспекту ставиться питання про те, по-перше, які саме державні органи мають здійснювати правосуддя в публічно-правових спорах і, по-друге, як саме слід побудувати систему таких органів.

У юридичній літературі різних часів сформувалось два під­ходи до розуміння системи органів адміністративної юстиції: широкий і вузький.

Відповідно до першого цю систему утворюють: 1) дер­жавні органи, уповноважені вирішувати публічно-правові спо­ри; 2) загальні суди; 3) адміністративні (спеціалізовані) суди. Наприклад, Д. М. Чечот, розкриваючи зміст інституту адмі­ністративної юстиції, констатував, що вона становить порядок розгляду і вирішення у судовій процесуальній формі спорів, які виникають у сфері управління між громадянами чи юри­дичними особами, з одного боку, та адміністративними орга­нами— з іншого, який здійснюється юрисдикційними органа­ми, спеціально створеними для вирішення правових спорів'. Запропоноване визначення свідчить про те, що оцінка створе­них у різних країнах системадміністративної юстиції не до­зволяє пов'язати цей інститут з обов'язковою наявністю сис­теми адміністративних судів. Разом з тим розгляд і вирішення адміністративних спорів у межах самої адміністрації не може розглядатись як одна із форм адміністративної юстиції. З цієї точки зору ні прокурорський нагляд, ні адміністративний кон­троль не можна віднести до "засобів" адміністративної юстиції. Вона має місце лише у тому випадку, коли розгляд адм­іністративних спорів здійснюється спеціальним юрисдикційним органом, який тією чи іншою мірою відокремлений від так званої активної адміністрації і діє у межах відповідної су­дової процедури.

На відміну від широкого підходу, вузький передбачає включення до кола органів адміністративної юстиції лише ад­міністративних (спеціалізованих) судів.

Прийнято виділяти три типи побудови системи адмініст­ративної юстиції: німецьку (континентальна або романо-германська), англосаксонську (англо-американська) та французь­ку. Німецька система адміністративної юстиції характеризуєть­ся тим, що публічно-правові спори розглядаються спеціально створеними адміністративними судами. Головна особливість англосаксонської системи полягає у тому, що функції адмі­ністративної юстиції покладено на суди загальної юрисдикції, поряд з якими додатково діють ще й адміністративні трибуна­ли. Що ж до французької системи адміністративної юстиції, то її специфіка полягає у тому, що публічно-правові спори роз­глядаються переважно не судовими установами, а самими ад­міністративними органами'. Водночас цікаво буде зазначити, що Україна не вибрала для себе жодного з апробованих прак­тикою підходів до побудови системи адміністративної юстиції, створивши, по суті, власний, четвертий тип. Його особливість полягає у тому, що функції контролю за діяльністю суб'єктів владних повноважень було розділено між судами загальної юрисдикції та спеціалізованими адміністративними судами. Принагідно зауважимо, що такий підхід до побудови системи адміністративної юстиції не можна назвати вдалим через певні причини. По-перше, наділення загальних судів правом розгля­дати публічно-правові спори призвело до ще більшого заван­таження цих судів. По-друге, це ускладнило судову систему України і створило додаткові труднощі у питанні розмежуван­ня компетенції судів різних видів юрисдикції, задіяних у роз­гляді публічно-правових спорів.

3. Формальний аспект розкриває процесуальний порядок розгляду спорів між фізичними, юридичними особами та суб'­єктами владних повноважень. Формальний аспект адміністра­тивної юстиції, з огляду на його процесуально-правову сутність, становить адміністративне судочинство, яке здійснюєть­ся відповідно до норм КАС України.

Отже, узагальнюючи проаналізовані положення, які розкри­вають сутність адміністративної юстиції, можна визначити її поняття таким чином.

Адміністративна юстиція — це гарантований державою та закріплений чинним національний^ законодавством спе­ціальний спосіб захисту приватними особами своїх прав, сво­бод та законних інтересів від неправомірних дій (бездіяль­ності) та рішень суб'єктів владних повноважень (органів дер­жавної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб), який полягає у розгляді та вирішенні пуб­лічно-правових спорів системою адміністративних судів.

Рекомендована література

Нормативно-правові акти