Поняття економічної нерівності. Крива Лоренця. Розкрити основні елементи системи соціального захисту населення в Україні

Кінцевою метою функціонування суспільного виробництва є створення умов для життєдіяльності людей та досягнення певного рівня їхнього життя. Рівень життя означає забезпеченість населення необхідними матеріальними та духовними благами, тобто певний рівень задоволення людських потреб. Набір необхідних для життєдіяльності благ та послуг повинен задовольняти різноманітні потреби, що стосуються умов праці, освіти, охорони здоров’я, якості харчування, житла тощо. Ступінь задоволення потреб залежить від доходів,які отримують члени суспільства та їхні родини.

Перехід до ринкової економіки пов’язаний із виникненням проблеми розподілу доходу в суспільстві. Ця проблема має давню історію. Деякі економісти вважають, що основою стабільного розвитку економіки є рівність у розподілі доходу, інші - що прагнення до рівності в розподілі доходу не стимулює зростання виробництва та призводить до кризових явищ у економіці.

Головним аргументом на користь рівного розподілу доходу є його необхідність для максимізації задоволення потреб споживачів, а на користь нерівного розподілу – збереження стимулів до праці, виробництва продукції та зростання доходу. Для визначення ступеня нерівності доходів у макроекономіці використовують криву Лоренця (“лук Лоренця”), яка характеризує фактичний розподіл доходів між домашніми господарствами на основі зв’язку між відсотком сімей у складі населення та їхнім процентом у сукупному доході.

Крива Лоренця

Крива Лоренця показує фактичний розподіл доходу в країні. Ділянка між бісектрисою (лінія, яка показує абсолютну рівність у розподілі доходів) та кривою Лоренця відображає ступінь нерівності доходів. Що більша ця ділянка, то більший ступінь нерівності доходів.

Межа натягнення “луку Лоренця” настає тоді, коли найбідніші 40% населення починають усі разом отримувати менш ніж 12-13% від загальної суми доходів сімей країни.

Економісти використовують не тільки графічне зображення нерівності доходів, але й кількісне вимірювання за індексом Джині. Він розраховується як співвідношення площі фігури, що розташована між кривою Лоренця й бісектрисою, та площею усього трикутника О,Д,С.

Якщо в суспільстві існує абсолютна рівність доходів, то індекс Джині дорівнює нулю. Якщо в суспільстві всі доходи належать одній сім’ї, то індекс Джині дорівнюватиме одиниці. Проте, це дві абстрактні, нереальні ситуації. Тому індекс Джині (ІД) завжди більше нуля, але менше за одиницю

(0 < ІД < 1). Чим вище індекс Джині, тим більше нерівність доходів спостерігається в суспільстві, і навпаки. За підрахунками економістів, у розвинених країнах індекс Джині перебуває в інтервалі 0,2 – 0,3; у слаборозвинутих країнах: 0,7 – 0,9.

За умов диференціації доходів та рівня життя виникає гостра соціальна проблема бідності. Бідність – це той рівень життя, який не може забезпечити нормальних умов для відтворення населення. Кількісно цей рівень виражається показником “прожитковий мінімум”.

Соціальна політика держави – комплекс соціально-економічних заходів, направлених на послаблення нерівності в розподілі доходів та майна, на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінювання заощаджень.

Соціальний захист – це системазаходів, які захищають будь-якого громадянина країни від економічної та соціальної деградації не тільки внаслідок безробіття, а й у випадку втрати чи різкого скорочення доходів, хвороби, народження дитини, виробничої травми, інвалідності, похилого віку тощо.

Система соціальних гарантій передбачає надання соціально значущих благ та послуг усім громадянам без урахування їхнього трудового внеску і визначення потреби (безкоштовні освіта, лікування тощо).

Основні соціальні гарантії в Україні:

- мінімальний розмір заробітної плати;

- мінімальний розмір пенсій за віком;

- мінімальний розмір заробітної плати робітників різної кваліфікації в установах та організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів;

- стипендії учням професійно-технічних та вищих навчальних закладів;

- індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів під час зростання цін;

- забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах і послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.

Соціальна допомога - надання соціальних благ та послуг соціально уразливим групам населення на основі визначення їхніх потреб. Об’єктом соціальної допомоги є малозабезпечені верстви населення, доходи яких нижчі від прожиткового мінімуму чи межі бідності. Державна соціальна допомога здійснюється як у грошовій так і в натуральній формі, тобто у вигляді продовольчих талонів, шкільних сніданків та обідів, продовольчих товарів людям похилого віку, медичного обслуговування, житлової допомоги, позичок студентам тощо.

Соціальне страхування – найпоширеніша форма соціального захисту населення від різних ризиків, пов’язаних з втратою працездатності та доходів. Особливістю соціального страхування є його фінансування зі спеціальних позабюджетних фондів, які формуються за рахунок цільових внесків роботодавців і працівників за підтримки держави.