Заходи щодо виведення токсинів, які не всмоктались з ШКТ
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З
__30.06.2004___ №___325__
м. Київ
| Про затвердження Протоколів лікування дітей зі спеціальності "Дитяча токсикологія" |
На виконання доручення Президента України від 06.03.03 вих. №1-1/152 п.а.2. і спільного наказу Міністерства охорони здоров’я України та Академії медичних наук України від 11 вересня 2003 р. №423/59 з метою уніфікації вимог до обсягів і якості надання медичної допомоги дітям з гострими отруєннями, гострою та хронічною нирковою недостатністю
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Протоколи лікування дітей зі спеціальності "Дитяча токсикологія" (додається).
2. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров’я обласних, Севастопольської міської, Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державних адміністрацій, керівникам лікувально-профілактичних закладів, підпорядкованих МОЗ України, забезпечити:
2.1. Впровадження в діяльність закладів охорони здоров’я Протоколів лікування зі спеціальності "Дитяча анестезіологія” за профілем “Дитяча токсикологія" починаючи з 1 лютого 2004 року.
2.2. Щороку до 1 січня направляти до Міністерства пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Протоколів лікування дітей зі спеціальності "Дитяча анестезіологія” за профілем “Дитяча токсикологія".
3. Управлінню організації медичної допомоги дітям і матерям раз в три роки переглядати та вносити пропозиції щодо змін до Протоколів лікування дітей з гострими отруєннями, гострою та хронічною нирковою недостатністю.
4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника міністра Орду О.М.
Міністр А.В.Підаєв
| Затверджено Наказ Міністерства охорони здоров’я України від _30.06.2004_ № _325____ |
ПРОТОКОЛИ
ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ
“ДИТЯЧА ТОКСИКОЛОГІЯ”
І. ТОКСИЧНА ДІЯ АЛКОГОЛЮ
Шифр МКХ-10: Т51
· Отруєння етанолом.
· Отруєння багатоатомними спиртами.
· Отруєння тетурамом.
Клінічний діагноз:ОТРУЄННЯ ЕТАНОЛОМ.
Класифікація отруєнь етанолом за ступенем тяжкості:
1. Легкого ступеню – концентрація етанолу в крові від 1 до 1,5% .
2. Середнього ступеню – концентрація етанолу в крові від 1,5 до 3%.
3. Тяжкого ступеню – концентрація етанолу в крові від 3 до 5%.
4. Алкогольна кома – концентрація етанолу в крові від 5% та більше.
Летальна доза 96% етанолу коливається в межах від 4 до 12 г \ кг
маси тіла. Концентрація етанолу в крові більш за 6 % є смертельною.
1. Клінічні стадії захворювання:
1.1. Токсикогенна:
· Період резорбції (інтервал часу від моменту потрапляння етанолу в організм людини до досягнення його максимальної концентрації в крові), триває, в середньому, близько 1,5 год.
· Період елімінації.
1.2. Соматогенна.
2. Діагностичні критерії:
2.1. Коматозний стан (кома поверхнева або глибока, ускладнена або неускладнена).
2.2. Наявність специфічного запаху з рота постраждалого або дані, що свідчать про вживання алкоголю.
2.3. Порушення функцій зовнішнього дихання.
2.4. Порушення функцій серцево-судинної діяльності.
3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:
3.1. Лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво, підвищення рівню гематокриту в загальному аналізі крові.
3.2. Помірна протеїнурія з лейкоцитурією в загальному аналізі сечі.
3.3. Порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) у біохімічному аналізі крові.
3.4. Підвищення рівню а-амілази крові у біохімічному аналізі крові.
3.5. Порушення КОС ( метаболічний ацидоз).
3.6. Зниження рівня глюкози крові ( гіпоглікемія).
3.7. Наявність етанолу в крові та сечі постраждалого.
4. Лікування:загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій - виведення з організму токсинів, що не всмоктались у шлунково-кишковому тракті (ШКТ); виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров’яне русло з ШКТ; ситуаційна та коригувальна терапія.
Заходи щодо виведення токсинів, які не всмоктались з ШКТ.
Промивання шлунку.
· Попереднє спорожнення шлунку перед його промиванням.
· Об’єм рідини для одномоментного введення не повинен перевищувати 75% від вікового об’єму шлунка постраждалого.
· Сумарний об’єм рідини для промивання шлунку у постраждалого повинен складати 0.5-1.0 л на рік життя, але не більше 10 л.
· Для промивання шлунку використовують ізоосмолярний водний розчин (1% розчин NaCL).
· Після промивання, в шлунок ввести обволікальні препарати (жирові емульсії або ін., в дозі 2-3 мл\кг маси тіла) та ентеросорбенти (активоване вугілля або ін., у віковій дозі).
Промивання кишечнику гіперосмолярним водним розчином (5% розчин NaCL).
Ентеросорбція на протязі усього гострого періоду захворювання (призначення ентеросорбентів у вікових дозах).