Вплив музики на вдосконалення рухових навичок 3 страница

 

 

Рис. 28. Види переносу фізичних якостей.

3. Принципи виховання фізичних якостей

На основі врахування закономірностей розвитку фізичних якостей будується процес їх виховання. Виділяють 4 основні принципи (рис. 29): принцип відповідності педагогічних впливів, принцип розвивального ефекту, принцип сполучної дії, принцип варіативності рішень рухових завдань.

 

 


Рис. 29. Взаємозв’язок закономірностей та принципів виховання фізичних якостей.

Засоби розвитку сили

 

Для розвитку сили використовують фізичні вправи, виконання яких вимагає від дітей більшої величини зусиль, ніж у звичайних умовах. Ці вправи називають силовими (рис. 30).

 

 
 

 


Рис. 30. Види вправ для розвитку сили

Вимоги до виховання сили в дітей дошкільного віку

Можливості дошкільників у проявленні сили при порівнянні з дітьми шкільного віку обмежені (рис. 31). Дітей 3-6 років втомлюють тривалі статичні положення тіла і значні м’язові напруження. Перевантаження в даних вправах можуть викликати негативний вплив на функції внутрішніх органів, призвести до розтягування деяких м’язів і, як наслідок, викликати порушення постави та опорно-рухового апарата (зниження екскавації склепіння стопи). Необхідно особливу увагу приділяти підвищенню їх рухової активності під час прогулянок та занять з фізичної культури (збільшення моторної щільності).

 

 


 

.

 

 

Рис. 31. Вимоги до виховання сили в дітей дошкільного віку.

Орієнтовні вправи для розвитку сили основних м’язових груп:

1. Вправи для м’язів рук і плечового поясу: згинання і розгинання рук в упорі лежачи; лазіння по канату; вправи з гантелями; вправи з резиновим амортизатором та ін.

2. Вправи для м’язів тулуба: з різних вихідних положень повільні нахили, повороти і колові рухи тулуба; з упору сидячи ззаду, піднімання ніг; піднімання і опускання прямих і зігнутих ніг у висі на перекладині та ін.

3. Вправи для м’язів ніг і тазу: з положення стоячи, повільні і швидкі піднімання навшпиньки на двох ногах, почергово на правій та лівій; стоячи боком до гімнастичної стінки, тримаючись ближньою рукою за рейку на рівні поясу, повільно (швидко) присідати і вставати; стоячи спиною один до одного, тримаючись під руки, присідати і вставати; лежачи на животі, згинання і розгинання ніг в колінах, долаючи опір партнера; стрибки з обтяженням на плечах: на двох ногах, на одній нозі на місці і з просуванням вперед тощо.

Методи виміру розвитку силових здібностей

Досліджуючи у дошкільників розвиток сили різних м’язових груп застосовуються такі тести: динамометрія кистей рук; метання набивного м’яча (1 кг) обома руками з-за голови (сидячи на гімнастичній лаві); стрибок у довжину з місця поштовхом правої та лівої ніг (руки на поясі).

Метод динамометрії дозволяє визначити силу рук. Її визначають за допомогою дитячого динамометра, що його зручно розташовують у дитячій руці стрілкою до долоні.

Дитина міцно стискує його почергово кожною рукою, витягаючи її в бік, по три рази. В протоколі фіксують максимальний результат правої та лівої рук. Під час проведення цього тесту динамометр і кисть не повинні торкатись тіла або яких-небудь предметів. Не потрібно також робити різких рухів рукою, це може призвести до значного підвищення результату.

Стрибок у довжину з місця.

Обладнання. Неслизька поверх­ня з лінією і розміткою в сан­тиметрах.

Опис проведення тестування. Дитина стає носками до лінії, робить змах руками назад, потім різко виносить їх уперед, від­штовхуючись ногами, виконує стрибок якомога далі.

Результат. Максимальна дальність стрибка в сантиме­трах у кращій з двох спроб.

Загальні вказівки та заува­ження: місце відштовхування і приземлення повинне бути на одному рівні.

Техніка виконання:

а) вихідне положення – стати прямо, ступні паралельно;

б) піднятися на носки, одно­часно підняти руки вперед – вгору;

в) опускаючись на всю стопу, зігнути ноги до напівприсідання (прийняти положення «старту плав­ця»), руки назад;

г) різким виведенням рук впе­ред – вгору відштовхнутися двома ногами одночасно вперед – вгору.

У польоті ноги зігнути, винес­ти вперед і приземлитися на зігну­ті ноги, руки винести вперед. Під час приземлення винесені вперед ноги треба поставити на п’яти з поступовим перекатом на носки. Для збереження рівноваги тулуб слід нахиляти вперед – вниз.

Профілактика травматизму в процесі силової підготовки

Заборонено під час виконання силових вправ:

Ø до занять приступати без розминки;

Ø використовувати максимальні обтяження;

Ø зловживати глибокими присіданнями;

Ø зловживати стрибками з великою висоти;

Ø зловживати тривалими напруженнями;

Ø виконувати вправи, які вимагають великого силового опору, особливо із затримкою дихання.

Необхідно:

Ö зробити ретельну розминку та зберігати організм у теплі протягом усього заняття;

Ö гармонійно розвивати усі скелетні м’язи, особливо на початковому етапі силової підготовки; для цього використовувати різноманітні силові вправи і виконувати їх з різних вихідних положень;

Ö систематично зміцнювати м’язи живота та тулуба; м’язи підошв. Це сприятиме зростанню пружності ступні й уникненню значної кількості травм та плоскостопості.

Ö у вправах з предметами застосовувати різноманітні хвати. Це допоможе уникнути травм рук.

Ö при відчутті болю або поколюванні в м’язах, зв’язках, сухожиллях чи суглобах негайно припиняйте виконання вправ.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

1. ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ОПОРНИХ КОНСПЕКТІВ

Ідея опорних конспектів як педагогічна система В.Шаталова складає основу технології інтенсифікації навчання за допомогою «системи опорних сигналів – символів, схем, формул, асоціацій, «вузликів’ на пам’ять». Використання знакових моделей у навчальному процесі дозволяє задіяти можливості як лівопівкульного вербально-логічного мислення, так і правопівкульного наочно-образного сприйняття дійсності. При цьому особистість з переважанням наочно-образної пам’яті вправляється в словесно-логічному запам’ятовуванні й навпаки.

Графічні зображення укрупненого блоку навчальної інформації (опорного конспекту) мають різні назви: системні опорні конспекти (Т. Лаврентєва), синтетичні конспекти (С.Шевченко), блок-схеми (О.Лисейчиков, М.Чошанов тощо), граф-схеми, матриці (П.Ерднієв), концепти (М.Щетинін), фрейми (Р.Гурина, Т.Колодочка тощо), логіко-смислові моделі (В.Штейнберг), опорно-довідкові конспекти (О.Дейнека, С.Кір’язова тощо), мислительні карти, карти розуму, ментальні карти (Т.Бьюзен, І.Носова, Г.Кондратенко та ін)., візуальні конспекти (О.Буйдіна, С.Калінін тощо), інтернет-конспект (О.Горенська та ін)., семантичні мережі тощо.

В опорному конспекті зміст інформації «кодується» за допомогою поєднання графічних символів, знаків, малюнків, ключових слів, цифр тощо. Такий запис навчального матеріалу дозволяє швидко його запом’ятати та миттєво відновити в пам’яті в потрібний момент.

Технологія навчання із застосуванням опорних схем-конспектів базується на тому, що знання повинні бути не лише сприйняті слухом, треба замальовувати їх, щоб через зір предмет зазначився в уяві. Взаємодія з текстом будується за принципом «розгортання – згортання» інформації, який полягає в розгорнутому інформаційному повідомленні автора та згорнутому сприйнятті реципієнтом. Правила створення опорних конспектів полягають у наступному:

1. Доцільно, щоб студенти записували опорні конспекти в зошиті, а не копіювали готові варіанти чи користувались для їх створення комп’ютерними редакторами векторної графіки (Corel Draw або MS One Note). Робота пальцями на клавіатурі сприяє дискретній активності лівої півкулі, а користування засобами для письма (ручка, олівець тощо) сприяє континуальній активності правої півкулі.

2. Конспект повинен полегшувати запам’ятовування матеріалу, тобто прийоми запису повинні мати властивості мнемонічності.

3. Використовувати не одномірний лінійний простір паперу, а двохмірний (широта і висота).

4. Застосовувати різні візуальні форми представлення: таблиця, матриця; дерево; мережа, граф (довільно розташовані вузли, пов’язані між собою лініями, стрілками тощо); топологія (довільно розташовані, пересічені, вкладені тощо геометричні фігури та форми); змішаний варіант тощо.

5. Зосереджуватись на вузлових питаннях за рахунок усунення другорядних. Основа будь-якого конспекту – центральні, головні, ключові одиниці інформації («ключі»). Використання ключових слів сприяє поєднанню інформації, яка зберігається в пам’яті, зі свідомістю.

6. В якості ключової інформації («ключів») можна використовувати: окремі слова (терміни; ключові поняття, категорії; прізвища; імена тощо); цифри (важливі дати, оцінки; дані, що характеризують якісь події тощо); короткі фрази (наприклад, визначення ключових понять) тощо.

7. Оформлення ключових слів повинно відрізнятись від інших елементів конспекту, привертати увагу. З цією метою доцільно використовувати: заголовки, підзаголовки, абзаци, пробіли, інший шрифт, колір; підкреслення, зручне розташування на аркуші тощо.

8. Після наповнення конспекту ключовими словами, відбувається наповнення його необхідною інформацією (текст, окремі слова, фрази, спеціальні значки, символи, малюнки тощо).

9. Доцільно скорочувати окремі слова (інтенсивність – інтенсив., головні – гл., соціальна обумовленість – соц. обумов., кількість – кіл-сть, прийоми – пр-ми), використовувати абревіатуру, позначати найбільш часто вживані терміні умовними літерами (фізичні якості – Ф.Я)..

10. Використовувати знаки для позначення слів та виразів, математичні формули, смайлики: в результаті, буде, отримаємо, кінцевий результат ( ); дорівнює, складається з таких понять ( ); збільшення, підвищення, більше ( ); зменшення, зниження, менше ( ); не дорівнює, забороняється використовувати, методичні помилки (≠); поєднання складових поняття, позитив у використанні, суттєві сторони (+); прямопропорційний зв’язок (у=кх), оберненопропорційний зв’язок (у=к/х) тощо.

В символічній схемі навчальний матеріал має бути опрацьований так, що в усному його прочитанні можна багаторазово варіювати окремими частинами схеми. Варіативне синоніміче повторення дозволяє розкрити навчальний матеріал із різних сторін, тримаючи в пам’яті всю його цілісність і внутрішню стрункість. При цьому повинні бути як вербально, так і візуально виділені головні і допоміжні інформаційні одиниці схеми. Слід враховувати, що при згущенні навчального матеріалу міцність засвоєння досягається при подачі навчальної інформації одночасно на чотирьох кодах: малюнковому, числовому, символічному і словесному.

 

 

Опорний конспект на тему «Теоретико-практичні основи розвитку фізичних якостей»

 

2. КОМПЛЕКСИ ВПРАВ ДЛЯ РОЗВИТКУ СИЛИ В ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Комплекс 1

1. Пересування вперед стрибками на двох ногах, руки па пояс (при виконанні в колоні – руки на плечі партнеру, що стоїть попереду).

2. З вихідного положення – набивний м’яч у руках над головою – кидок об стіну чи іншу перешкоду (відстань 3-4 метри).

Комплекс 2

1. Сидячи па лаві, нахили вперед-назад.

2. Імітація греблі.

Комплекс 3

1. Перетягування в парах сидячи.

2. Лежачи на спині, по-черзі згинання та розгинання ніг у колінних суглобах з упором у ноги партнера.

Комплекс 4

1. Поперемінні присідання на одній нозі (правій, лівій) з опорою рукою об стіну.

2. Вис на зігнутих руках 5-10 сек.

Комплекс 5

1. Сидячи (ноги разом), нахиляти тулуб уперед при допомозі партнера.

2. Лежачи на підлозі, захопити набивний м’яч двома ногами: піднімання і опускання прямих ніг з набивним м’ячем.

Комплекс 6

1. З вихідного положення лежачи на спині, у руках інвентар (набивний м’яч, гантелі) сідати, руки вгору.

2. З вихідного положення лицем один до-другого, руки на плечах партнера. Кожний старається відтіснити суперника назад.

Комплекс 7.

1. Ходьба на руках із вихідного положения вгору лежачи, ноги підтримує партнер (із наростанням втоми, партнери міняються ролями).

2. Стрибки через скакалку.

Комплекс 8.

1. В. п. – сидячи руки позаду. Піднімання ніг у положення «кут» з наступним поверненням у в. п.

2. В. п. – лежачи на підлозі в упорі. Згинання та розгинання рук.

3. В. п. – о. с. Присідання з винесенням прямих рук з гантелями вперед, вставати на носки, руки відводити назад у в. п.

4. В. п. – лежачи на животі, руки за головою. Піднімання і опускання тулуба, прогинаючи спину.

5. В. п. – лежачи на спині. Згинання і розгинання ніг та тулуба із захопленням руками гомілок.

3. КОМПЛЕКСИ ЗРВ БЕЗ ПРЕДМЕТІВ (ЗА П.П.БУЦИНСЬКОЮ)

Комплекс 1

1. В. п. (вихідне положення): о.с. (основна стійка). 1 – нахилити голову вправо; 2 – прямо; 3 – вліво; 4 – прямо. Спочатку виконувати повіль­но, потім швидко. Повторити 6 разів.

2. В. п.: ноги нарізно, руки вгору. 1–3 – пружні нахили вперед – видих; 4 – в.п. – вдих. Повторити 5–6 разів.

3. В. п.: о.с., руки на пояс. 1 – піднятися на носки; 2–3 – постояти, зберігаючи рівновагу; 4 – в.п. Повторити 5–6 разів.

4. В. п.: ноги нарізно, руки вниз. 1-2 – прогинаючись назад, злегка зігнути коліна, дістати правою рукою гомілки правої ноги; 3-4 – в. п.; 5-8 – те саме до іншої ноги. Повторити 4-5 разів.

5. В. п.: о.с., руки вгору. 1 - підняти зігнуту в коліні ногу з одночасним махом рук назад; 2 – в. п. Зробити вправу 3-4 рази однією ногою, потім іншою.

6. В. п.: о.с. 1 – праву руку убік; 2 – ліву убік; 3 – праву вниз; 4 – ліву вниз. Повторити 5-6 разів, міняючи темп.

7. В. п.: о. с. Стрибки на місці (10 стрибків), чергуючи з ходьбою на міс­ці. Повторити 3–4 рази.

Комплекс 2

1. В. п.: о. с.; 1 – підняти плечі вгору; 2 – в. п. Повторити 8-10 разів.

2. В. п.: о. с.; 1 - повернути голову вправо; 2 - прямо; 3 - вліво; 4 – прямо. Спочатку виконувати повільно, потім швидко. Повторити 4–5 разів.

3. В. п.: ноги ширше за плечі, руки вгору. 1 - нахил уперед, торкнутися руками п’ят із внутрішньої сторони; 2 – в. п. Повторити 8 разів.

4. В. п.: о. с., руки на поясі. 1 - підняти пряму ногу вперед; 2 – махом відвести назад; 3 - знову вперед; 4 – в. п.; 5–8 – те саме, іншою ногою. Повторити 3–4 рази.

5. В. п.: ноги на ширині плечей, руки за головою. 1 - нахил вправо, одночасно руки підняти вгору; 2 – в. п.; 3-4 – те саме в іншу сторону. Повторити 4–5 разів.

6. В. п.: о. с.; 1 - присісти, розводячи коліна, відриваючи п’яти від підло­ги, руки за голову; 2 – в. п. Повторити 6-8 разів.

7. В. п.: о. с.; 1 - права рука вперед; 2 - ліва вперед; 3 - права вгору; 4 -ліва вгору; 5-8 – зворотний рух у тому самому порядку. Повторити 4-5 разів, міняючи темп.

8. В. п.: ноги злегка розставлені. Стрибки на двох ногах з поворотом навколо себе в одну, іншу сторону. Повороти робити на 4-рахунки. Повторити 4–5 разів.

Комплекс 3

1. В. п.: о. с.; 1 - руки через сторони вгору, хлопок над головою з одно­часним підніманням на носки; 2 – в. п. Повторити 6-8 разів.

2. В. п.: о. с.; 1 - повернути голову вправо; 2 - вліво; 3 - підняти вгору; 4- опустити вниз доторкання підборіддям грудей. Повторити 4-5 разів.

3. В. п.: ноги на ширині плечей, руки вгору. 1 – нахил уперед з одночасним відведенням рук назад; 2 – в. п. Повторити 6-8 разів.

4. В. п.: о.с, руки на поясі. 1 - підняти зігнуту ногу; 2 - відвести колі­но убік; 3 - коліно вперед; 4 – в. п. 5-8 – те саме іншою ногою. Повторити 3–4 рази.

5. В. п.: сидячи, ноги прямі разом, руки в упорі позаду. 1 -2 – підняти таз і стегна, прогнутися в спині, голову назад; 3-4 – в. п. Повторити 5-6 разів.

Основна стійка (о.с). – п’яти разом, носки нарізно. Один із способів навчання загально розвивальних (ЗРВ) вправ: за показом вправи. Показ може бути «дзеркальним», коли інструктор стоїть обличчям до дітей, або навпаки – інструктор показ вправ здій­снює декілька разів, стоячи спиною до дітей, а потім повертається до них обличчям для спостереження за дітьми і виправлення помилок. Іноді, коли діти розташовані у колі, інструктор знаходиться також в колі, а не в його центрі. Вправа показують «дзеркально», стоячи обличчям до дітей. Для початку подається команда «Вихідне положення ПРИЙНЯТИ». Якщо всі прийняли правильне положення, то далі йде команда «Вправа почи-НАЙ!». Інструктор при цьому разом з дитиною виконує вправу 2-3 рази сам. Для закінчення вправи подається команда «Вправу закінчили» або «СТІЙ!». Кожна вправа супроводжується підрахунком з першої вправи і до останньої. Якщо використовується музичний супровід, то підрахунок використовується тільки на початку першої вправи. Підрахунок передбачає зміну інтонації, тембру і ритму в залежності під характеру виконуваних вправ.

 

Тема 6. Методика виховання швидкості та витривалості

Цілі: перевірити знання студентів з теми «Теоретико-практичні основи розвитку фізичних якостей. Методика виховання сили», поглибити та розширити знання студентів з теми «Методика виховання швидкості та витривалості», уточнити знання вихідні положення для ніг та рук, навчати добирати вправи для виховання швидкості та витривалості в дітей дошкільного віку, уточнити засоби профілактики травматизму дітей дошкільного віку в процесі вдосконалення швидкості та витривалості, формувати вміння виконувати комплекси загальнорозвивальних вправ без предметів на місті; розвивати гнучкість мислення, уміння співпрацювати в колективі, виховувати толерантність у веденні дискусії.

Обладнання: роздатковий матеріал, інвентар, відеофрагменти занять фізичною культурою в ДНЗ.

Ключові слова: швидкість, форми прояву швидкості; рухова реакція, проста рухова реакція, складна рухова реакція; елементарна та комплексна форми прояву, фактори прояву швидкості, засоби розвитку швидкості; методика розвитку швидкості; швидкісний бар’єр, руйнування, згасання; витривалість, види витривалості, фази втоми; фактори, що зумовлюють витривалість; засоби розвитку витривалості; методика вдосконалення витривалості.

Зміст

1. Методика виховання швидкості.

1.1. Загальна характеристика швидкісних можливостей людини.

1.2. Фактори прояву швидкості. Засоби вдосконалення швидкості.

1.4. «Швидкісний бар’єр», його профілактика та усунення.

1.5. Вимоги до виховання швидкості в дітей дошкільного віку. Діагностика швидкості. Контроль за розвитком швидкості.

2. Методика виховання витривалості.

2.1. Загальна характеристика витривалості.

2.2. Вимоги до виховання витривалості в дітей дошкільного віку.

2.3. Загальні основи методики удосконалення витривалості.

2.4. Діагностика витривалості в дітей.

Контрольні запитання(«Методика виховання швидкості»):

1. Визначіть види рухової реакції у запропонованих ситуаціях. Відповідь обґрунтуйте.

- Діти виконують біг на 30 м. Виконання вправи починається після стартового сигналу.

- Дошкільнята грають у гру «Гаряча картопля». Зміст: учасники в колі швидко перекидають м’яч один одному.

- Діти грають у спортивну гру баскетбол.

2. Від якої здатності залежить розвиток швидкості в дошкільників?

3. Запропонуйте поради щодо профілактики травматизму у процесі вдосконалення швидкості (не менше чотирьох).

4. Яке реагування є складнішим: реакція на об’єкт, що рухається або реакція вибору. Відповідь обґрунтуйте.

5. Чому швидкісні вправи проводять до настання втоми?

6. Чим пояснюється така вимога у вихованні швидкості: швидкісні вправи необхідно включати в усі заняття незалежно від змісту?

7. Чи згодні ви з твердженням: «Дітям дошкільного віку необхідно урізноманітнювати зміст засобів та дотримуватися оптимального дозування фізичних навантажень у виховання швидкості».

8. У розвитку швидкості важливіші прості чи складні рухові реакції?

9. Якими методами доцільно організувати швидкісний біг дітей?

10. Як ви розумієте поняття «лабільність нервових процесів»?

Контрольні запитання(«Методика виховання витривалості»):

1. Назвіть фізіологічні передумови формування витривалості в дітей дошкільного віку.

2. Запропонуйте поради щодо профілактики травматизму в процесі виховання витривалості (не менше чотирьох).

3. Чи свідчить наступне твердження про те, що витривалість не потрібно розвивати в дітей дошкільного віку? Відповідь обґрунтуйте. Твердження: «Застосування великих фізичних навантажень неприпустимо через те, що у цей віковий період відбувається інтенсивне удосконалення тимчасових зв’язків, які регулюють діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем організму».

4. Як ви розумієте термін «аеробні можливості організму»?

5. Чому дошкільники краще переносять різноманітні за змістом та короткочасні фізичні навантаження

6. Чи згодні ви з твердженням, що «в дітей дошкільного віку розвивається не чиста витривалість, а швидкісна витривалість або витривалість у виконанні вправ силового характеру». Відповідь обґрунтуйте.

7. Тому розвивається не чиста витривалість, а швидкісна витривалість або витривалість у виконанні вправ силового характеру.

8. Що таке «охоронне гальмування»?

9. Чому в дітей дошкільного віку важко диференціювати витривалість за видами?

10. Чому спеціальні дихальні вправи віднесено до допоміжного засобу виховання витривалості?

11. Розвиток витривалості ніг відноситься до загальної чи до спеціальної витривалості? Відповідь обґрунтуйте.

12. Чому у вихованні витривалості інтервал відпочинку між вправами має бути активний?

Практичні завдання до заняття

1. Підібрати вправи, рухливі ігри для виховання швидкості та витривалості в дітей дошкільного віку (інформаційне забезпечення 1, дод. 1).

2. Написати дві казки про методичні особливості виконання вправ для виховання швидкості та витривалості для дітей дошкільного віку (завдання необов’язкового рівня).

3. Запропонувати поради щодо профілактики травматизму дітей дошкільного віку в процесі вдосконалення швидкості та поради щодо вдосконалення витривалості.

4. На основі інформаційного забезпечення 2 визначити не менше п’яти методичний рекомендацій до використання бігу з метою виховання швидкісних здібностей дітей.

5. Написати реферативне повідомлення на одну з запропонованих тем (завдання необов’язкового рівня): «Методика розвитку швидкісний якостей у дітей»; «Застосування інноваційних технологій у процесі виховання швидкості (витривалості) в дітей»; «Творчий підхід до формування прудкості в дітей дошкільного віку»; «Досвід організації процесу виховання швидкості (витривалості) в дітей... року життя в ДНЗ» тощо.

Основна література:

1. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку : навч. посіб. / Е. С. Вільчковський, О. І. Курок. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2008. – С. 126-145.

2. Папуша В. Теорія і методика фізичного виховання у схемах і таблицях : навч. посіб. / Папуша В. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2010. – С. 45–52.

3. Степаненкова Э.Я. Теория и методика физического воспитания и развития ребенка : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Эмма Яковлевна Степаненкова. – 2-е изд., испр. – М. : Издатель­ский центр «Академия», 2006. – С. 103-1113.

4. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів / Б. М. Шиян. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2001. − Ч.1. – С. 197–223.

Додаткова література:

1. Богініч О.Л. Фізичне виховання дошкільників засобами гри : навч.-метод. посіб. / О.Л. Богініч. - К. : Шкільний світ, 2007. - 120 с.

2. Вільчковський Е. С. рганізація рухового режиму дітей у дошкільних навчальних закладах : навчально-методичний посібник / Е.С. Вільчковський, Н.Ф. Денисенко. – Тернопіль : Мандрівець, 2008, 2011. – 128 с.

3. Дубогай О.Д. Інтеграція пізнавальної і рухової діяльності в системі навчання і виховання школярів : метод. посіб. для вчителів початкової школи та фізичної культури, студ. та батьків / О.Д.Дубогай, Б.П.Пангелов, Н.О.Фролова, М.І.Горбенко. – К. : Оріяни, 2001. – 152 с.

4. Ефименко H.H. Методика игрового тестирования двигательного развития и здоровья детей в норме и при патологии / Н.Н. Ефименко. – Таганрог, 2001. – 148 с.

5. Калуська Л. В. Казковий дивосвіт. Формування життєвої компетентності та базових якостей дошкільника на основі казок Василя Сухомлинського : науково-методичний практико орієнтований посібник на допомогу дошкільним працівникам / Л. В. Калуська. - Івано-Франківськ : Симфонія форте, 2010. - 160 с

6. Театр фізичного виховання та оздоровлення дошкільнят: авторський стиль роботи методичні рекомендації / авт.-укл. М.М. Єфименко. – К. : ІСДО, 1995. – 40 с.

7. Фізичний розвиток майбутнього першокласника / Н. В. Андренко, І. М. Сорокопуд, А. М. Щербак. – X. : Вид-во «Ранок», 2012. – 256 с.

8. Балыбердин О. А. О развитиии скоростно-силовых качеств на занятиях лёгкой атлетикой / О. А. Балыбердин // Физическая культура в школе. – 2011. – № 6. – С. 35-39.

9. Гаращенко Л. Мандрівка до лісу (фізкультурне заняття на майданчику для старших дошкільнят // Дошкільне виховання. – 2012. – №5. – С. 30– 31.

10. Голубева Г.Н. Система формирования активного двигательного режима ребенка до 6 лет / Г.Н. Голубева // Физкультура в профилактике, лечении и реабилитации. – 2008. – №3. – С. 4-8.

11. Демидова Е. Организация самостоятельной дви­гательной деятельности детей / Е. Демидова // Дошкольное воспитание. – 2004. – № 1. – С. 28.

12. Донич В. Розвиток фізичних якостей за допомогою українських народних ігор / В. Донич // Здоров’я та фізична культура. – 2009. – Червень(№ 16-18). – С. 51-63.

13. Єфімова Г. В. Вправи з довгою скакалкою / Г. В. Єфімова // Фізичне виховання в школах України. – 2012. – № 3. – С. 17-22.

14. Козин Е.А. Спортивная акробатика как базовое средство физической подготовки детей дошкольного возраста (6-7 лет) / Е.А. Козин // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. – 2007. – № 1. – С. 50-52.

15. Ковальчук Н. Формування культури рухів з ходьби та бігу / Н. Ковальчук // Фізичне виховання в школі. − 2003. − №2. − С. 10-16.

16. Полякова Л. С. Ходьба на ходулях – нетрадиционная форма физкультурно-оздоровительной работы / Людмила Поляковая, Елена Даниш / / Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2013. – № 4. – С. 40–44.

17. Поспєлова І. О. Спортивні ігри і вправи – ефективний засіб фізичного виховання дошкільників / Інна Поспєлова // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2012. – № 6. – С. 49–55.

18. Раскова Г. В. Використання степ-платформи в оздоровчій роботі з дітьми / Галина Раскова, Тетяна Бєлова // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2011. – № 3. – С. 66–71.

19. Рунова М. Занятия-игры по физичес­кой культуре / М. Рунова, И. Гронец // Дошкольное воспитание. – 2004. – № 6. – С. 30.

20. Терещенко І. А. Туристичний похід узимку / Ірина Терещенко // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2010. – № 1. – С. 62–65.

Інформаційне забезпечення заняття

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Загальна характеристика швидкісних можливостей людини.

Дошкільний вік найсприятливіший для розвитку швидкості. Відповідність короткочасних навантажень функціональних можливостей організму дітей обумовлена високою збуджуваністю іннерваційних механізмів, що регулюють діяльність опорно-рухового апарата. Висока динаміка нервових процесів, властива дошкільникам, обумовлює швидку зміну скорочення і розслаблення м’язів, максимальний темп рухів.

Виконання рухів з максимальною швидкістю значною мірою залежить від розвитку інших якостей (спритності, сили, гнучкості). Тому розвиток швидкості у дошкільників пов’язаний з удосконаленням усього комплексу рухових якостей. Однак у дошкільному віці, враховуючи анатомо-фізіологічні здібності дітей, розвитку швидкості приділяють особливу увагу. У фізичному вихованні та спорті важливішим є виховання здатності до прояву швидкості в цілісній руховій діяльності, оскільки, наприклад, наявність швидкої реакції ще не гарантує швидкого подолання дистанції. Вимоги до швидкості в різних рухових діях не однозначні. Наприклад, у спортивних іграх (теніс, баскетбол) вирішальне значення має стартова швидкість. А в стрибках у довжину – швидкість бігу по дистанції.