Підготовка до перевірок додержання вимог законодавства щодо забезпечення прав неповнолітніх на працю та працевлаштування
Завданням перевірки є з’ясування стану додержання органами місцевої виконавчої влади і місцевого самоврядування, відділами у справах молоді та спорту, місцевими центрами занятості, органами освіти, навчальними закладами, службами у справах дітей, роботодавцями законів, які спрямовані на зайнятість молоді, захист прав неповнолітніх на працю та їх працевлаштування, у тому числі під час проходження виробничої практики, надання першого робочого місця випускникам навчальних закладів, а також встановлення та усунення причин і умов, які сприяють порушенням, поновлення прав неповнолітніх.
Ефективність проведення перевірок залежить від знань вимог законів, нормативно-правових актів, що визначають гарантії прав дітей на працевлаштування, працю, соціальний захист, а також інформаційного забезпечення щодо стану додержання вказаного законодавства. Орієнтовний список нормативно-правових актів викладено у додатку до методичних рекомендацій.
В підготовчу роботу входить також витребування і попередній аналіз необхідної для проведення перевірок статистичної інформації із відповідних відомств, управлінь, відділів, які організовують та здійснюють працевлаштування неповнолітніх, контролюють дотримання вимог законодавства про працю.
У вимогах, які направляються відповідним посадовим особам, прокурору слід чітко визначити зміст необхідної інформації. При цьому треба діяти в рамках повноважень, визначених ст.20 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якою прокурор має право витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення, мати доступ до відповідних інформаційних баз даних державних органів. Крім того, прокурор уповноважений мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або інформацію з обмеженим доступом. Письмово вимагати подання в прокуратуру у визначений ним розумний строк зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, у тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов’язаних з перевіркою.
Таким чином, інформація та документи недержавних підприємств, установ та організацій може витребуватися в межах перевірки у порядку, встановленому ст.21 Закону України «Про прокуратуру» (після прийняття прокурором обґрунтованої постанови із зазначенням відповідних підстав).
Рекомендується витребувати наступні дані:
З місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування:
- рішення або розпорядження про затвердження територіальної програми зайнятості населення, зокрема, молоді і неповнолітніх, заходи щодо її виконання, звіт про результати виконання аналогічної програми за попередній рік;
- рішення щодо бронювання робочих місць для молоді, яка закінчила загальноосвітні школи, професійно-технічні або вищі навчальні заклади, дітей-сиріт та дітей, яким виповнилось 15 років і які за згодою одного із батьків можуть, як виняток, прийматись на роботу;
- інформацію про стан працевлаштування випускників загальноосвітніх шкіл, що перебувають у впорядкуванні вказаних органів;
- інформацію про стан організації виконкомами сільських, селищних, міських рад проведення громадських та тимчасових робіт для осіб, зареєстрованих як безробітні, а також учнівської та студентської молоді у вільний від занять час на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до комунальної власності, а також за договорами - на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до інших форм (організація вказаних робіт на виконавчі органи відповідних рад покладена згідно з Законом України «Про зайнятість населення» №5067-VІ від 05.07.2012, який має набути чинності 01.01.2013);
- інформацію про результати контролю за охороною праці, забезпечення соціального захисту неповнолітніх працівників підприємств, установ, організацій;
- наявність на території міста (району) сервісних підприємств (СТО, автомийок), розважальних закладів, закладів харчування;
- наявність молодіжних центрів праці.
Із територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції:
- кількість неповнолітніх, які звернулись до органів зайнятості, із них працевлаштованих, таких, що їм відмовлено у працевлаштуванні;
- інформацію щодо кількості прийнятих рішень про надання роботодавцям дотацій для забезпечення молоді першим робочим місцем, суми наданих дотацій, фактів виявлених порушень під час використання вказаних дотацій.
Слід враховувати, що Закон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотацій роботодавцям» чинний до 01.01.2013, тобто до вступу в дію Закону України «Про зайнятість населення» №5067-VІ від 05.07.2012. Це означає, що такі дотації після припинення дії нормативного акту, який їх встановлює, не мають призначатись;
- інформацію про неповнолітніх, направлених на професійне навчання та перепідготовку, стан їх фактичного працевлаштування після його закінчення;
- дані про працевлаштування неповнолітніх на створені нові робочі місця під час реалізації державних цільових програм та інфраструктурних проектів;
- інформацію щодо кількості прийнятих рішень про надання роботодавцям компенсацій єдиних соціальних внесків, які працевлаштовують на нове робоче місце громадян;
- кількість розглянутих звернень з питань працевлаштування дітей;
- інформацію про випадки необґрунтованих відмов роботодавців у працевлаштуванні в межах відповідної квоти дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу, молоді, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу, а також дітей-інвалідів та неповнолітніх, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування;
- інформацію про стан організації громадських робіт та інших робіт тимчасового характеру для неповнолітніх, що мають статус безробітних, та інших категорій.
З органів охорони здоров’я:
- інформацію про факти звернення неповнолітніх за отриманням медичної допомоги у зв’язку з виробничими травмами та професійними захворюваннями.
Із відділів освіти:
- інформацію про працевлаштування випускників загальноосвітніх навчальних закладів;
- список випускників загальноосвітніх шкіл, які не продовжили навчання та не працевлаштовані, інформацію про вжиті заходи щодо їх влаштування.
Із професійно-технічних навчальних закладів:
- дані про проходження учнями виробничої практики, із зазначенням підприємств та стану оплати роботи дітей, виконаної при цьому.
Із служби у справах дітей:
- інформацію про кількість дітей працездатного віку, які ніде не навчаються та не працюють;
- списки дітей, які працюють;
- матеріали проведених протягом 2-х останніх років перевірок умов роботи дітей на підприємствах, установах, організаціях;
- інформації щодо рішень про надання згоди на звільнення за ініціативою власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу працівників молодше 18 років;
- інформацію про фактичне працевлаштування наявних на обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після закінчення навчальних та спеціальних закладів для дітей-сиріт;
- кількість виявлених із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, обдарованих дітей та їх подальше навчання та працевлаштування.
Із фінінспекції:
- кількість перевірок (акти), які проведені протягом останніх 2-х років з питань законності використання бюджетних коштів на професійну підготовку та перепідготовку неповнолітніх, виплати роботодавцям дотацій на забезпечення молоді першим робочим місцем.
Із територіальної державної інспекції праці:
- коли та на яких об`єктах упродовж поточного та минулого років проводились перевірки щодо додержання законодавства про працю та працевлаштування неповнолітніх;
- інформацію про виявлені порушення при використанні праці неповнолітніх.
Із управлінь праці та соціального захисту населення:
- інформацію про проведені перевірки з питань додержання законів про працю дітей, витрачання бюджетних коштів на працевлаштування;
- стан працевлаштування дітей-інвалідів, яким за індивідуальною програмою реабілітації рекомендується та дозволено працевлаштування;
- кількість розглянутих звернень з питань працевлаштування дітей.
Із місцевих органів Фондів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, соціального страхування від нещасних випадків:
- інформацію про зареєстровані страхові випадки за участю неповнолітніх.
Із органів внутрішніх справ:
- інформацію про кількість злочинів, вчинених неповнолітніми, які ніде не працюють та не навчаються;
- список працюючих неповнолітніх, які брали участь у вчиненні злочинів;
- інформацію про виявлені під час рейдів, перевірок факти незаконного використання праці неповнолітніх та прийняті за ними рішення.
Також необхідно зібрати інформацію про конкретні факти порушення законодавства чи прав дітей, причини та умови, що їм сприяли, викладені у зверненнях та скаргах громадян, повідомленнях засобів масової інформації тощо.
Проаналізувати в динаміці статистичні дані, узагальнити отриману інформацію, визначити найбільш проблемні сфери щодо забезпечення прав дітей на працю, працевлаштування, охорону їх трудових прав.
До прикладу, можна порівняти статистичні дані щодо випускників навчальних закладів та числа молоді, яка залишилась непрацевлаштованою. В разі суттєвої розбіжності цих показників можна зробити висновок про неналежну реалізацію прав неповнолітніх на працю та працевлаштування, насамперед надання першого робочого місця випускникам загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів. Необхідно встановити, чи розроблено органами влади та місцевого самоврядування конкретні заходи чи програми щодо покращання ситуації у цій сфері. Якщо такі програми є, то які саме заходи в них спрямовано на позитивні зрушення, чи передбачено їх належне фінансування, куди витрачаються кошти, чи настали очікувані результати їх виконання.
Після ґрунтовного вивчення та аналізу вищевказаної інформації планувати перевірку. На стадії планування прокурорами, з урахуванням виявлених підстав, що свідчать про можливі порушення законності, визначаються об’єкти перевірок, час проведення, послідовність та коло залучених спеціалістів.
Об’єкти, які підлягають перевірці: органи місцевої виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, управління (відділи) освіти, у справах сім’ї, молоді та спорту, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служби у справах дітей, управліннях праці та соціального захисту населення, територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, підрозділи кримінальної міліції у справах дітей, навчальні заклади, підприємства, установи, організації, де працюють неповнолітні, контролюючі органи (територіальна державна інспекція праці у Сумській області, управління Держгірпромнагляду).
Для ефективності перевірки доцільно залучати спеціалістів територіальної державної інспекції праці в області, фінансової інспекції, служби у справах дітей, відділу (управління) освіти, які разом з прокурором або самостійно перевіряють окремі питання додержання вимог законів про працю та працевлаштування неповнолітніх, надання їм першого робочого місця, використання бюджетних коштів, створення робочих місць для неповнолітніх та їх працевлаштування.
Питання, що підлягають з`ясування під час перевірок
Статтею 21 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що державний контроль та нагляд за додержанням трудових прав дитини забезпечується відповідно до законодавства України. На ряд органів державної виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, професійно-технічні навчальні заклади покладені обов`язки щодо захисту прав дітей. Законодавство, що регулює організацію господарської діяльності підприємств, які використовують найману працю, визначає обов`язки суб`єктів господарювання у соціальній сфері. Таким чином, національне законодавства має визначений механізм захисту прав неповнолітніх на працевлаштування, забезпечення молоді першим робочим місцем, безпечні умови проходження виробничої практики, охорону праці дітей відповідно до їх фізіологічних та соціальних особливостей.
Плануючи перевірки на конкретних об`єктах, необхідно враховувати функції, які виконують органи державної виконавчої влади, їх структурні підрозділи на місцях, органи місцевого самоврядування, заклади освіти, а також правовий статус суб’єктів господарювання, які надають робочі місця для проходження виробничої практики учнями професійно-технічних навчальних закладів або використовують працю неповнолітніх на підставі трудових договорів.
У місцевих органах виконавчої влади та місцевого самоврядування необхідно звертати увагу на:
1. Наявність територіальної програми зайнятості населення, у тому числі молоді, неповнолітніх, заходів щодо соціальної захищеності осіб, які не досягли 18 років, від безробіття, стан їх контролю та виконання.
2. Чи приймались рішення або розпорядження про бронювання відповідно до ст.5 Закону України «Про зайнятість» на підприємствах, організаціях, в установах незалежно від форм власності з чисельністю понад 20 чоловік до 5% загальної кількості робочих місць за робітничими професіями для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних закладах освіти, дітям (сиротам), які залишились без піклування батьків, особам, яким виповнилось 15 років і які за згодою одного з батьків можуть, як виняток, прийматись на роботу.
Доцільно витребувати з місцевих органів статистики інформацію про кількість підприємств з чисельністю понад 20 працівників і з урахуванням неї перевірити, чи всім зазначеним підприємствам встановлена вказана квота. Чи врахована при складанні проекту вказаного рішення (розпорядження) інформація закладів освіти щодо кількості випускників навчальних закладів, служби у справах дітей – щодо кількості дітей-сиріт та дітей у віці від 15 років, які виявили бажання працювати, служби зайнятості – щодо кількості неповнолітніх, які звернулись за наданням допомоги у працевлаштуванні.
Слід пам`ятати, що Законом України «Про зайнятість населення» №5067-VІ від 05.07.2012 встановлено новий порядок визначення квоти робочих місць для категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, який діє з 01.01.2013.
3. Чи контролювався місцевою держадміністрацією (міськвиконкомом) виконання розпорядження (рішення) про бронювання робочих місць, які заходи вживались на усунення виявлених недоліків, чи вирішувалось питання про притягнення винних осіб до відповідальності.
4. Наявність регіональної програми щодо надання першого робочого місця дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, які закінчили загальноосвітні навчальні заклади, школи-інтернати, спеціальні навчальні заклади для неповнолітніх, стан їх виконання.
Доцільно вивчити дані обліку дітей вказаної категорії, який ведеться службою у справах дітей, щодо кількості дітей, які потребували працевлаштування, на предмет вжиття заходів щодо забезпечення їх роботою.
Особливу увагу необхідно звернути на стан фінансування вказаної програми та фактичне використання коштів.
5. Чи забезпечується надання допомоги випускникам шкіл у працевлаштуванні, яким чином здійснюється контроль за наданням підприємствами, установами і організаціями відомостей про наявність вільних робочих місць (ст.ст.32, 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
6. За період до 01.01.2013 необхідно з`ясовувати: яким чином організоване проведення оплачуваних громадських робіт з метою надання тимчасової роботи молоді у період до призову на військову службу, випускникам загальноосвітніх шкіл до направлення на професійну підготовку, учнівській та студентській молоді у вільний від навчання час.
Порядок організації та проведення громадських робіт було регламентовано Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №839 від 10.09.2008. Громадські роботи організовуються для осіб, які не мають роботи, а також для учнівської та студентської молоді, яка виявила бажання працювати у вільний від навчання час. Оплачувані громадські роботи проводяться виключно на спеціально створених для цього тимчасових робочих місцях.
Місцеві держадміністрації, виконавчі органи місцевих рад та роботодавці незалежно від форми власності організовують оплачувані громадські роботи за участю державної служби зайнятості.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі держадміністрації та органи місцевого самоврядування щороку відповідно до територіальних програм зайнятості населення приймають рішення щодо організації та проведення оплачуваних громадських робіт для осіб, зазначених у пункті 3 цього Положення, на підприємствах, в установах та організаціях комунальної форми власності, а також за договорами – у інших роботодавців та доводять цю інформацію до державної служби зайнятості і роботодавців, у яких планується організувати такі роботи.
З особами, зайнятими на оплачуваних громадських роботах, роботодавці відповідно до законодавства про працю укладають у письмовій формі строкові трудові договори.
Направлення осіб на оплачувані громадські роботи можливе тільки за їх згодою.
Фінансування оплачуваних громадських робіт може проводитися за рахунок коштів місцевих бюджетів, Фонду (в частині організації таких робіт для безробітних), роботодавців, для яких зазначені роботи виконуються, та інших джерел відповідно до законодавства.
Після вступу в дію 01.01.2013 Закону України «Про зайнятість населення» №5067-VІ від 05.07.2012 слід мати на увазі, що громадські роботи організовуються місцевими державними адміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад за участю територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на договірних засадах.
Порядок організації громадських та інших робіт тимчасового характеру затверджує Кабінет Міністрів України.
З особами, які беруть участь у громадських роботах, укладаються на строк, що сумарно протягом року не може перевищувати 180 календарних днів, строкові трудові договори для працевлаштування на створені тимчасові робочі місця. Оплата праці таких осіб здійснюється за фактично виконану роботу в розмірі, що не може бути меншим, ніж мінімальний розмір заробітної плати, та відповідно до положень угоди.
Фінансування організації громадських робіт здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел.
У разі залучення зареєстрованих безробітних до громадських робіт фінансування організації таких робіт здійснюється пропорційно рівними частинами за рахунок коштів місцевих бюджетів та Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Роботодавцями можуть організовуватися строком до шести місяців роботи, що носять тимчасовий характер. Для організації таких видів робіт тимчасового характеру не можуть бути використані постійні робочі місця та вакансії.
З безробітними, які залучаються до виконання робіт тимчасового характеру, укладаються трудові договори на строк, що сумарно протягом року не може перевищувати 180 календарних днів.
Фінансування організації робіт тимчасового характеру здійснюється за рахунок коштів роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел.
Також пп.7 п.б ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування» зі змінами, внесеними Законом України №5067-VI від 05.07.2012, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: організація проведення громадських та тимчасових робіт для осіб, зареєстрованих як безробітні, а також учнівської та студентської молоді у вільний від занять час на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до комунальної власності, а також за договорами - на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до інших форм власності.
7. Чи виносились питання працевлаштування неповнолітніх і молоді на засідання виконкомів сільських, селищних, міських та районних рад, колегій місцевих державних адміністрацій. Які рішення приймались з вказаних питань. Відповідність їх вимогам закону, стан виконання і реалізації на час перевірки.
8. Які заходи вживались органами виконавчої влади та місцевого самоврядування у забезпеченні виконання вимог закону щодо створення молодіжних центрів праці, трудових загонів для забезпечення працевлаштування молоді, їх фінансової підтримки. Засновниками трудових загонів поряд з іншими можуть виступати органи виконавчої влади та місцевого самоврядування. Порядок організації діяльності цих об`єктів визначений у Законі України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», а також у постановах Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про молодіжний трудовий загін» №899 від 03.07.2006, «Про затвердження Типового положення про молодіжний центр праці» №40 від 24.01.2001.
Правовідносини у сфері сприяння зайнятості населення зазнали корінної зміни у зв`язку з прийняттям Закону України «Про зайнятість населення» №5067-VІ від 05.07.2012. Вказаний нормативний акт має вступити в силу з 01.01.2013. Таким чином, при перевірці додержання законодавства у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, до 01.01.2013 необхідно керуватись нормативними актами, що були чинні у період часу, за який проводиться перевірка.
З урахуванням вказаного необхідно з`ясовувати стан додержання законодавства про зайнятість населення міськими, районними центрами зайнятості в період часу до 01.01.2013 та звертати увагу на наступні питання:
1. Стан виконання державної та територіальної програми зайнятості населення щодо працевлаштування неповнолітніх і молоді.
2. Додержання вимог Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №578 від 27.04.1998.
Працевлаштування неповнолітніх у рахунок встановленої броні мало здійснюватися на підставі направлення державної служби зайнятості. Про прийняте рішення підприємство повинно було у триденний термін повідомити центр зайнятості. У разі прийняття на роботу на заброньовані робочі місця молодих громадян, які вперше шукають роботу після закінчення або припинення навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних навчальних закладах, трудовий договір укладався не менше як на два роки. У разі відмови у прийнятті на роботу громадян вказаної категорії за кожну таку відмову державна служба зайнятості мала стягувати з підприємства штраф у п’ятикратному розмірі неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
3. Стан додержання законодавства щодо організації та проведення оплачуваних громадських робіт. Порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт регламентується Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №839 від 10.09.2008.
4. Стан роботи щодо працевлаштування дітей. Необхідно з’ясувати число зареєстрованих неповнолітніх, які не мають роботи. Скільки з них працевлаштовані, зняті з обліку, направлені на навчання. Чи додержувалися при цьому вимоги ст.ст.4, 5, 7 Закону України «Про зайнятість населення» №803-XII від 01.03.1991 з останніми змінами, внесеними Законом України №5290-VI від 18.09.2012, щодо гарантій прав на вибір діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 затверджений Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних.
Обов’язковій перевірці підлягає додержання вимог Порядку в частині реєстрації та ведення обліку неповнолітніх, які звернулися за сприянням у працевлаштуванні. Для громадян, зареєстрованих у службі зайнятості як такі, що шукають роботу, протягом семи календарних днів з моменту реєстрації підбирається підходяща робота. У разі, коли громадянин, зареєстрований у державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу, двічі відмовився в період пошуку від підходящої роботи, він знімається з обліку і протягом шести місяців йому можуть надаватись лише консультаційні послуги. Після закінчення вказаного терміну він може повторно зареєструватись як такий, що шукає роботу. Дитина, яка досягла 15 років і звернулась до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, як виняток, може бути зареєстрована як така, що шукає роботу, за згодою одного з батьків або осіб, що їх замінюють.
Необхідно встановлювати, чи не допускались випадки нереєстрації осіб, які звернулись за працевлаштуванням, порушень строків оформлення реєстраційних документів. Шляхом опитування неповнолітніх, які звертались до центру зайнятості, необхідно з’ясувати чи пропонувалося їм проходження професійної підготовки або оплачуваних громадських робіт, чи відповідають дійсності їх заяви про зняття з обліку у зв’язку з самостійним працевлаштуванням, а також про добровільну відмову від послуг центру зайнятості. За кожним фактом зняття неповнолітніх з обліку як таких, що шукають роботу, доцільно перевірити достовірність записів з приводу причини зняття з обліку, особливу увагу звернути на неповнолітніх, які після зняття з обліку повторно звернулись за сприянням у працевлаштуванні.
5. Стан додержання вимог законодавства щодо працевлаштування інвалідів з дитинства, наявність обліку таких осіб та робочих місць підприємств, на які можуть бути працевлаштовані інваліди.
6. Які спільні заходи вживаються центром зайнятості, службою у справах дітей, підрозділами кримінальної міліції у справах дітей, освіти по працевлаштуванню підлітків, схильних до вчинення правопорушень.
7. Виконання вимог Закону України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю», який має втратити чинність 01.01.2013 на підставі Закону України №5067-VІ від 07.05.2012.
Відповідно до ст.2 Закону забезпечення молоді першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю покладається на державну службу зайнятості. Вказана дотація надається роботодавцю в разі прийняття на роботу за направленням державної служби зайнятості молоді, якій надається перше робоче місце за отриманою відповідною професією (спеціальністю). На службу зайнятості покладено громадський контроль за дотриманням роботодавцями умов дотації.
8. Додержання Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №1 від 10.01.2001.
Центр зайнятості повинен щоквартально перевіряти подані роботодавцем для отримання дотації дані та фактичне використання ним дотації. У зв’язку з цим обов’язковому вивченню підлягають акти перевірок, проведених працівниками центру зайнятості.
До проведення перевірок цільового використання сум дотації, правильності розрахунку її розміру доцільно долучити фахівців фінансової інспекції, інспекції праці тощо. Беручи до уваги, що розмір дотації дорівнює фактичним витратам на заробітну плату прийнятих на роботу осіб, у тому числі дітей, під час перевірок доцільно поспілкуватися безпосередньо з ними для з’ясування сум фактично отриманих винагород. Відповідно до п. 14 Порядку відповідальність за порушення умов та порядку надання дотації несе керівник центру зайнятості.
Для окремих професій і посад, які одержала молодь у професійно-технічних та вищих закладах освіти, встановлений спеціальний порядок надання дотацій підприємствам, які створюють перші робочі місця для них. Ці відносини врегульовані Законом України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю», а також постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання роботодавцям дотації для забезпечення молоді першим робочим місцем» №223 від 19.03.2008.
9. Додержання вимог законодавства щодо обліку дітей-інвалідів, які звернулись за допомогою у працевлаштуванні, щоквартального надання місцевим органам соціального захисту населення інформації про їх працевлаштування.
10. Стан обліку призначених для працевлаштування інвалідів робочих місць, створюваних понад встановлений норматив.
11. Виконання вимог ст.23 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», згідно з яким місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за участю центрів зайнятості населення для забезпечення тимчасової зайнятості залучають дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа до оплачуваних громадських робіт на підприємствах, в установах і організаціях комунальної власності та за договорами – на інших підприємствах, в установах і організаціях. Відповідальність за працевлаштування вихованців закладів для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа покладається на органи праці та соціальної політики і на керівника закладу, де перебувала дитина.
Держава забезпечує працевлаштування осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, надання їм першого робочого місця, інформації, професійної консультації, послуг з професійної підготовки і перепідготовки відповідно до законодавства.
Під час перевірок додержання законодавства територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом періоду часу, починаючи з 01.01.2013, необхідно керуватись положеннями Закону України «Про зайнятість населення» №5067 від 05.07.2012.
У службах у справах дітей:
1. Чи вивчається службою проблема працевлаштування підлітків, чи надавались пропозиції щодо кількості робочих місць для працевлаштування молоді при підготовці рішень про бронювання робочих місць, затвердженні місцевих програм зайнятості.
2. Чи розроблялись самостійно або разом з іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями заходи щодо захисту трудових прав та інтересів дітей, у т.ч. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
3. Чи зверталась служба до підприємств, установ та організацій з питань працевлаштування дітей.
4. Чи проводились перевірки додержання трудових прав дітей на підприємствах, організаціях, установах усіх форм власності. Які рішення приймались за їх результатами, чи ставилось питання про притягнення винних осіб до відповідальності.
5. Законність рішень про надання згоди на звільнення працівників молодше 18 років за ініціативою власника підприємства, установи або організації незалежно від форми власності або уповноваженого ним органу.
Під час перевірки необхідно мати на увазі, що діючим законодавством не передбачений обов’язок служби у справах дітей вести облік дітей, які працюють або які бажають працевлаштуватись. Разом з цим, контроль за додержанням законодавства про працю та працевлаштування необхідно розглядати як складову частину соціального захисту дітей, заходів щодо запобігання дитячої бездоглядності, захисту їх прав, свобод та інтересів. Координація зусиль органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств у вирішенні вказаних питань покладена на служби у справах дітей. У зв’язку з цим необхідно надати оцінку стану координації роботи та взаємодії з питань праці та працевлаштування дітей, насамперед з центром зайнятості, органами освіти, центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.
У центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді:
1. Чи здійснюється центром облік дітей, що виховуються у сім’ях, які опинилися у складних життєвих умовах і бажають працевлаштуватися. Яким чином організовано взаємодію центра з цього питання зі службою у справах дітей, центром зайнятості, відділами у справах сім’ї та молоді.
2. Чи надавались центром пропозиції щодо працевлаштування дітей при підготовці місцевих програм зайнятості, рішення про бронювання робочих місць.
3. Які заходи вживались центром для працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
4. Чи вживались заходи до працевлаштування дітей, які перебували під соціальним супроводом та контролем у зв`язку із засудженням до покарань, не пов`язаних із позбавленням волі, звільненням від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково.
Центри соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді у своїй діяльності, у т.ч. і з вказаних питань, керуються Законом України «Про соціальну роботу з сім`ями, дітьми та молоддю», Порядком здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, затвердженим наказом Міністерства України в справах сім`ї, молоді та спорту №1795 від 25.04.2008, Порядком взаємодії кримінально-виконавчої інспекції і центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді щодо забезпечення соціального супроводу і контролю за поведінкою дітей та молоді, які засуджені до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, звільнені від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, затвердженим спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту №288/4322 від 28.10.2008.
Під час перевірки додержання законодавства у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, починаючи з часу набрання чинності Законом України «Про зайнятість населення» №5067 від 05.07.2012, необхідно враховувати положення цього закону, який визначає основні повноваження вказаного органу, обсяг прав та обов`язків його службових осіб.
У відділах освіти, вищих та професійно-технічних навчальних закладах:
1. Яким чином відділами освіти організована робота щодо забезпечення зайнятості випускників загальноосвітніх шкіл. З`ясувати стан влаштування випускників 9-х класів. Чи мали місце факти відмови у прийнятті їх у школи для здобуття повної середньої освіти. Чи володіє відділ інформацією щодо їх фактичного влаштування.
2. Яким чином організовано ведення статистичної звітності щодо зайнятості випускників загальноосвітніх шкіл, її повнота та достовірність.
3. Чи всі випускники професійно-технічних навчальних закладів працевлаштовані, у тому числі ті, потреба в яких раніше була замовлена підприємствами.
Особливу увагу звернути на те, яким чином організоване працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Необхідно мати на увазі, що відповідно до ст.43 Закону України «Про професійно-технічну освіту» держава гарантує випускникам професійно-технічних навчальних закладів - дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків, працевлаштування за набутою професією та забезпечення житлом згідно з законодавством.
Стаття 23 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» регламентує відносини щодо працевлаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа.
Відповідальність за працевлаштування вихованців закладів для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа покладається на органи праці та соціальної політики і на керівника закладу, де перебувала дитина. Держава забезпечує працевлаштування осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, надання їм першого робочого місця, інформації, професійної консультації, послуг з професійної підготовки і перепідготовки відповідно до законодавства.
Діяльність вищих навчальних закладів щодо працевлаштування студентів та випускників врегульована наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту «Про затвердження Типового положення про підрозділ вищого навчального закладу щодо сприяння працевлаштуванню студентів і випускників» №404 від 27.04.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2011за №596/19334.
Дітям, які навчаються роботам та професіями зі шкідливими умовами праці, має бути організоване проходження практики відповідно до Положення про порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов'язаним з роботами із шкідливими та важкими умовами праці, а також з роботами підвищеної небезпеки, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці №130 від 30.12.1994 і зареєстрованого Міністерством юстиції України 20.01.1995 за №14/550.
Крім цього, обов’язковій перевірці підлягають питання забезпечення учнів професійно-технічних закладів освіти права на оплату та охорону праці під час проходження виробничої практики згідно з вимогами Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №992 від 07.06.1999.
Зокрема, виконання вимог законодавства щодо своєчасного укладання договорів з підприємствами на проходження виробничої практики (не пізніше ніж за місяць до направлення учнів на практику), відповідність умов укладених договорів типовому договору про надання робочих місць для проходження учнями професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики.
Перевірці у закладах професійно-технічної освіти також підлягають питання:
- наявність та відповідність вимогам чинного законодавства наказів щодо направлення учнів на виробничу практику, закріплення майстрів виробничого навчання, здійснення контролю за умовами виробничої практики;
- виплата учням стипендії за час виробничої практики;
- своєчасність надання підприємствам (не пізніше ніж за два тижні до початку виробничого навчання та виробничої практики) списків учнів, слухачів із зазначенням прізвищ майстрів виробничого навчання навчальних груп - керівників професійно-практичної підготовки від навчальних закладів, навчальних програм з виробничого навчання та виробничої практики;
- забезпечення попередньої професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки учнів, слухачів, які направляються для проходження виробничого навчання та виробничої практики, вивчення ними правил технічної експлуатації виробничого обладнання, правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії, правил внутрішнього трудового розпорядку підприємств та інших правил і норм, установлених для відповідних професій, спеціальностей, спеціалізацій та рівнів кваліфікації, правильне використання засобів індивідуального захисту, а також економне витрачання учнями, слухачами сировини, матеріалів, енергетичних та інших ресурсів;
- здійснення через майстрів виробничого навчання навчально-методичного керівництва виробничим навчанням та виробничою практикою учнів, слухачів, вжиття заходів до своєчасного забезпечення їх матеріалами, інструментом та іншими засобами, необхідними для виконання виробничих завдань відповідно до навчальних програм, перевірки виконання учнями, слухачами встановлених норм виробітку, часу, обслуговування, здійснення інших заходів, пов'язаних з вивченням учнями, слухачами нової техніки, технології виробництва, передових методів праці, застосуванням наукової організації праці;
- використання коштів, перерахованих підприємствами за проходження практики учнями.
Особливу увагу звернути на недопущення фактів стягнення з учнів закладу, виробнича практика яких не оплачувалася, власних коштів під виглядом 50% нібито отриманої зарплатні під час проходження практики.
З’ясувати, чи ведеться закладом облік випадків травматизму під час проходження практики, своєчасність їх виявлення та заходи реагування згідно з вимогами Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №616 від 31.08.2001.
У підрозділах кримінальної міліції у справах дітей:
1. Чи аналізувались причини злочинності серед неповнолітніх, які ніде не працюють та не навчаються. Які заходи вживались з метою профілактики вчинення злочинів вказаною категорією неповнолітніх.
2. Як здійснюється працевлаштування осіб, які перебувають на обліку у відділах кримінальної міліції у справах дітей і не зайняті суспільно-корисною працею і навчанням, що повернулись з місць позбавлення волі.
3. Яким чином організована співпраця підрозділів кримінальної міліції у справах дітей з центрами зайнятості, органами освіти.
На підприємствах, організаціях, установах:
1. Яким чином виконується рішення органу виконавчої влади про встановлення квоти на працевлаштування соціально незахищених верств населення, зокрема неповнолітніх.
2. Додержання вимог ст.189 КЗпП України щодо ведення спеціального обліку працівників у віці до 18 років. Скільки неповнолітніх фактично працює на підприємстві. Чи відповідає їх вік та умови прийняття на роботу ст.188 КЗпП України.
3. Як виконуються вимоги ст.24 КЗпП України щодо обов’язкового укладання трудового договору у письмовій формі, ст.26 КЗпП України – щодо заборони на встановлення випробування при прийнятті на роботу осіб, які не досягли 18 років.
4. Проведення неповнолітніми працівниками згідно з вимогами ст.191 КЗпП України до прийняття на роботу та щорічно до досягнення 21-го року обов’язкового медичного огляду.
5. Чи додержуються власником або уповноваженим ним органом вимоги закону щодо заборони використання праці дітей на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, підземних роботах, залучення до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.
6. Чи додержуються вимоги ст.ст.193-195 КЗпП України щодо встановлення норм виробітку, оплати праці та надання відпусток працівникам віком до 18 років.
Відповідно до вимог ст.6 Закону України тривалість щорічної відпустки особам віком до 18 років складає 31 календарний день. Згідно зі ст.10 вказаного Закону особам віком до 18 років щорічні відпустки у перший рік роботи можуть надаватись до настання шестимісячного терміну безперервної роботи. Щорічна відпустка надається вказаним особам за їх бажанням у зручний для них час. Забороняється ненадання щорічних відпусток особам до 18 років протягом робочого року. У ст.24 Закону зазначено, що не допускається заміна грошовою компенсацією всіх видів відпусток особам до 18 років.
7. Чи мали місце випадки звільнення неповнолітніх за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Чи надавалась службою у справах дітей згода на звільнення вказаних осіб.
Відповідно до ст.198 КЗпП України звільнення неповнолітніх на підставі п. п. 1, 2, 6 ст.40 КЗпП України допускається лише за умови їх подальшого працевлаштування.
8. Чи додержуються на підприємстві норми глави XIV КЗпП України щодо пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням.
9. Додержання вимог законодавства щодо забезпечення трудових прав неповнолітніх під час проходження виробничої практики.
Вказаній перевірці повинно передувати ретельне вивчення умов укладених між навчальним закладом та підприємством договорів, відповідність їх вимогам законодавства в частині оплати та охорони праці, режиму роботи. Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.29 Закону України «Про професійно-технічну освіту» підприємства, установи, організації незалежно від форм власності надають учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики відповідно до укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику. Типовий договір про навчально-виробничу практику та порядок надання робочих місць визначаються Кабінетом Міністрів України. Керівники підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за забезпечення належних умов праці та оплату праці учнів, слухачів на виробництві, дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії відповідно до укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику (в редакції Закону від 22.06.2012).
Порядок надання робочих місць для вказаних цілей встановлено постановою Кабінету Міністрів України №992 від 07.06.1999 (далі Порядок). Відповідно до п. 8 Порядку навчальний заклад та підприємство, яке надає робочі місця для проходження виробничої практики, не пізніше ніж за місяць до її початку зобов’язані укласти відповідний договір на основі типового договору, доданого до Порядку.
Тривалість роботи учнів, слухачів повинна відповідати часу, визначеному навчальними планами, програмами, і не перевищувати тривалості робочого часу, встановленого законодавством для відповідної категорії працівників.
Перевірити наявність наказів по підприємству про персональний розподіл учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу на робочі місця, призначення з числа інженерно-технічних працівників та кваліфікованих робітників підприємства відповідальних за проведення виробничого навчання та виробничої практики, забезпечення умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог, установлює системи оплати праці учнів, слухачів.
Врахувати, що з моменту розподілу учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу на робочі місця або навчально-виробничі ділянки на них поширюються обов'язки щодо виконання правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії, правил внутрішнього трудового розпорядку та інших правил і норм, що діють на підприємстві, з відповідних професій, спеціальностей і рівнів кваліфікації робітників та службовців. Учні, слухачі підлягають соціальному та іншому страхуванню нарівні з відповідними працівниками підприємства.
Перевірити виконання адміністрацією підприємств вимог законодавства щодо:
- створення необхідних і безпечних умов праці відповідно до змісту навчальних програм, нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, нормативно-правових актів і навчально-методичних документів з професійно-технічної освіти, наукової організації праці та забезпечення опанування учнями, слухачами нової техніки і технологій виробництва, передових методів праці;
- проведення інструктажів з охорони праці, правил поведінки на робочих місцях та на підприємствах, змісту роботи чи обслуговування робочих місць або навчально-виробничих ділянок у порядку, передбаченому для працівників відповідних професій, спеціальностей підприємств, та у разі потреби навчання учнів, слухачів безпечних методів праці;
- створення умов для повного і продуктивного завантаження учнів, слухачів на кожному робочому місці або навчально-виробничій ділянці на час проведення виробничого навчання та виробничої практики, недопущення простоїв і використання їх на роботах, що не відповідають навчальним програмам та майбутнім професіям, спеціальностям і спеціалізації;
- забезпечення учнів, слухачів та, якщо цього потребують умови виробництва чи сфери послуг, майстрів виробничого навчання на період виробничого навчання та виробничої практики спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту та лікувально-профілактичне обслуговування за нормами, встановленими для відповідних штатних працівників підприємств;
- надання учням, слухачам та майстрам виробничого навчання можливості користуватися лабораторіями, кабінетами, майстернями, бібліотеками, технічною та іншою документацією, необхідною для виконання навчальних програм та відповідних завдань;
- забезпечення технічного контролю, обліку виконаних кожним учнем, слухачем робіт та оплати їх праці відповідно до законодавства;
- здійснення технічного керівництва роботою учнів, слухачів і контролю роботи інженерно-технічних працівників та кваліфікованих робітників підприємств, які залучаються для керівництва виробничим навчанням та виробничою практикою.
За всі роботи, виконані учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань, підприємство нараховує їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.
Нараховані учням, слухачам кошти переказуються для виплати на рахунок професійно-технічного навчального закладу або виплачуються їм безпосередньо підприємством не пізніше п'яти днів після виплати заробітної плати працівникам підприємства.
П'ятдесят відсотків заробітної плати, нарахованої за час виробничого навчання і виробничої практики учням професійно-технічних навчальних закладів, які отримують стипендію і харчування, може бути направлено на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи.
Питання щодо направлення п'ятдесяти відсотків заробітної плати учнів на рахунок професійно-технічного навчального закладу для використання у зазначених цілях вирішуються ним разом з підприємством, де учні проходять виробниче навчання та виробничу практику, в кожному конкретному випадку з урахуванням наявності підстав та доцільності і обумовлюються в договорі про надання робочих місць як додаткові зобов'язання підприємства.
Необхідно враховувати недопустимість залучення учнів до робіт у нічний час, у святкові та вихідні дні або на важких роботах.
Як зазначалось раніше, яким чином має проводитись виробнича практика на роботах із шкідливими та важкими умовами праці визначено у Порядку навчання в професійно-технічних закладах, які здійснюють навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з роботами із шкідливими та важкими умовами праці, роботами підвищеної небезпеки, затвердженому наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від №130 30.12.1994 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 20.01.1995 за №14/550.
З`ясуванню також підлягає питання нарахування заробітної плати учням під час виробничого навчання. Необхідно реагувати на випадки залучення учнів до робіт безоплатно чи виплати заробітку нижче ніж встановлений законодавством мінімальний розмір заробітної плати.
Перевірки додержання вимог законодавства щодо працевлаштування дітей-інвалідів:
Окремій перевірці підлягає стан додержання вимог законодавства щодо працевлаштування дітей-інвалідів. Особливості трудових прав такої категорії неповнолітніх визначені у законодавстві про працю інвалідів. Основні положення із вказаного питання містяться у Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та постанові Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №70 від 31.01.2007. У ході перевірки необхідно звернути увагу на наступні питання:
- чи встановлювався для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, норматив робочих місць для працевлаштування дітей-інвалідів. Вказаний норматив встановлюється на рік у розмірі 4% середньооблікової чисельності працівників, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості 1 робочого місця. Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування інвалідів, для яких це місце роботи є основаним;
-своєчасність надання звітності про зайнятість, працевлаштування інвалідів, наявність робочих місць для інвалідів, як до державної служби зайнятості, так і до місцевих органів соціального захисту населення;
- своєчасність та повнота сплати відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів їх сплати. Вказані санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня наступного року;
- наявність фактично створених робочих місць для інвалідів. При цьому необхідно враховувати гарантії інвалідів на забезпечення працевлаштування та оплачувану роботу, визначені у ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів». Зокрема, підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою виконання роботи вдома.
Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою;
- наявність інструкції про робоче місце інваліда;
- перевірити дотримання вимог п.21-2 Порядку використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007. Робочі місця для працевлаштування інвалідів, створені за рахунок коштів наданої відділенням Фонду фінансової допомоги або цільової позики, не можуть бути скорочені протягом трьох років з дати завершення виконання умов договору про надання фінансової допомоги або цільової позики.
До участі в перевірках додержання трудового права суб`єктами, що використовують найману працю, доцільно залучити державних інспекторів праці та працівників інспекції охорони праці з метою виявлення фактів залучення неповнолітніх до праці з тяжкими, шкідливими умовами, порушень законодавства про оплату праці.
У зв’язку з цим необхідно, у відповідності до вимог ст.20 Закону України «Про прокуратуру», направити у зазначені органи вимогу про виділення спеціаліста або проведення перевірок.
Прокурор має також звертати увагу на виконання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, центрами зайнятості, підприємствами вимог Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду заяв і скарг щодо забезпечення прав дітей на працю та працевлаштування.