ТЕМА 4. Учасники кримінально-процесуальної діяльності

 

Семінарське заняття

Тема заняття: „Поняття і класифікація учасників кримінально-процесуальних відносин”

Час– 2 години.

Мета заняття:закріпити та поглибити знання слухачів, які були отримані на лекції, щодо повноважень та ролі кожного з учасників кримінального судочинства; виховання поваги до роботи посадових осіб, які займаються розкриттям і розслідуванням злочинів

Опорні поняття:суб’єкти (учасники) кримінально-процесуальної діяльності, процесуальний статус (положення), повноваження

План семінарського заняття

1.Поняття та класифікація суб'єктів кримінального процесу.

2.Державні органи і посадові особи, які ведуть криміна­льний процес, їх процесуальний статус.

Методичні рекомендації

Під час підготовки до першого питання семінарського заняття слухачі повинні усвідомити, що суб'єкти кримінально-процесуального права— це державні органи та їх посадові особи, громадські об'єднання, громадяни, які в хо­ді порушення, досудового слідства, судового розгляду криміналь­них справ та виконання постановлених у них рішень, здійснюючи певну функцію, вступають між собою в процесуальні правовід­носини.

Поняття „суб’єкти” та „учасники” є рівнозначними за змістом. Намагання вчених розмежувати учасників і суб'єктів кримі­нально-процесуального права не були успішними.

Є різні класифікації учасників процесу. Найбільш широковживаною є класифікація залежно від інтере­су, що його має той чи інший суб'єкт у кримінальній справі. За цією підставою всіх учасників поділяють на чотири групи.

1. Державні органи і посадові особи, які ведуть кримінальний процес
(представляють державні інтереси). До них належать: суд, суддя,
прокурор, начальник слідчого відділу, слідчий, орган дізнання,
особа, яка провадить дізнання.

2. Суб'єкти, які мають власний інтерес у кримінальному процесі. Це підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений, виправ­даний, потерпілий, цивільний позивач і відповідач.

3. Суб'єкти, які захищають або представляють інтереси інших осіб. До цієї групи належать: захисник, представник потерпілого, цивіль­ного позивача і цивільного відповідача.

4. Інші суб'єкти (особи, які не мають інтересу у кримінальній справі): заявник про злочин; особа, яка дає пояснення слідчим органам, прокурору, судді; свідок; експерт; керівник експертної установи; спеціаліст; перекладач; особа, яка розуміє знаки німого або глухого; поняті; поручителі; педагог; лікар; батьки або інші законні пред­ставники неповнолітнього свідка, які присутні при його допиті; особи, разом з якими особу пред'являють для впізнання; особи, які беруть участь у відтворенні обстановки й обставин події, обшу­куваний; особа, в якої беруть зразки для експертного дослідження; особи, що займають приміщення, в якому провадять обшук, виїмку, огляд або опис майна; особи, присутні при провадженні обшуку або виїмки; особа, котрій передано на зберігання майно, на яке накладено арешт; секретар судового засідання.

Ряд науковців найбільш вдалою вважають класифікацію в основі якої — процесуальна функція суб'єкта. За цією ознакою всіх суб'єктів поділяють на чотири групи:

1) суб'єкти, які виконують функцію правосуддя (суд, суддя);

2) суб'єкти, які виконують функцію кримінального переслідуван­ня (прокурор, начальник слідчого відділу, слідчий, орган дізнання, особа, яка провадить дізнання);

3) суб'єкти, які виконують функцію захисту (підозрюваний, обви­нувачений, підсудний, засуджений, виправданий, потерпілий, цивільний позивач і відповідач, захисник, представник потерпіло­го, цивільного позивача і цивільного відповідача);

4) суб'єкти, які виконують допоміжну функцію (склад суб'єктів цієї групи повністю збігається зі складом четвертої групи — за кла­сифікацією, здійсненою на підставі інтересу).

Готуючись до другого навчального питання, слухачам доцільно будувати свою відповідь шляхом характеристики суб’єктів за наступною логіко-правовою схемою:

1) визначення поняття суб'єкта;

2) підстава його участі у процесі;

3) вимоги процесуального закону, яким повинен відповідати учасник, або обставини, що виключають участь;

4) процесуальний статус (обов'язки і права);

5) час, протягом якого перебуває в такому статусі;

6) юридична відповідальність за невиконання процесуальних обов'язків.

 

Питання для самоконтролю

1. Кого слід вважати суб'єктом кримінально-процесуальної діяльності?

2. Які функції виконує суд у сфері кримінального процесу?

3. Що розуміється під законним складом суду?

4. Який процесуальний статус судді в кримінальному про­цесі?

5. Який процесуальний статус народного засідателя?

6. Яку функцію виконує прокурор у кримінальному процесі і яким є його процесуальний статус?

7. Якими є завдання і повноваження слідчого?

8. Якими є повноваження начальника слідчого відділу (управління, відділення) та його заступника?

9. Які є органи дізнання за законодавством України?

10. Які процесуальні повноваження органу дізнання та осо­би, яка проводить дізнання (дізнавача)?

11. Якими є підстави для відводу судді, прокурора, слідчого та особи, яка проводить дізнання? Яким є порядок ви­рішення заявленого відводу?

12. Яким є порядок вирішення заявленого відводу?

13. Якими є наслідки задоволення заявленого відводу?

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України: розділи 7, 8, 12

2. Кримінально-процесуальний кодекс України (КПК): глава 3, 4; статті: 69-71, 127, 200, 201

3.Закон України від 7 лютого 2002 р. "Про судоустрій" // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 27—28. — Ст. 180.

4. Закон України від 15 грудня 1992 р. "Про статус суддів" // Відо­мості Верховної Ради України. — 1993. — № 8. — Ст. 56.

5. Закон України від 5 листопада 1991 р. "Про прокуратуру" // Відо­мості Верховної Ради України. — 1991. — № 53. — Ст. 793.

6. Закон України від 23 грудня 1993 р. "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" // Відомості Вер­ховної Ради України. — 1994. — № 11. — Ст. 51.

7. Закон України від 23 грудня 1993 р. "Про державний захист пра­цівників суду і правоохоронних органів" // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 11. — Ст. 50.

8. Коваленко Є.Г. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник / 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 77-113.

9. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 74-110.

10. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. і переробл. – К.: Атіка, 2007. – С. 76-135.

11.Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 5-е вид., доп. і перероб. – К.: А.С.К., 2007. – С. 119-189.

12. Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право: Учебное пособие: курс лекций. – Х.: Одиссей. – 2007. – С. 85-144.

13. Кримінальний процес України: Підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматов та ін.; За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – С. 80-110.

14.Гончаров І.Д. Кримінально-процесуальне право України. Досудове слідство: Навчальний посібник. – К. Центр навчальної літератури, 2005. – С.211-236.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Руководящие принципы, касающиеся роли лиц, осуществляющих судебное преследование. Приняты восьмым Конгрессом Организации Объе­диненных Наций по предупреждению преступности и обращению с право­нарушителями (Гавана, Куба, 27 августа—7 сентября 1990 года) // Права человека: Сборник международных договоров. Том I. Универсальные дого­воры. Организация Объединенных Наций. — Нью-Йорк и Женева, 1994.

2.Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1564/99 "Про додаткові заходи щодо забезпечення належних умов діяльності суддів та функціонування судів" // Офіційний вісник України. — 1999. — № 50. — С 7.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. № 1506 "Про затвердження Порядку виплати винагороди та відшкодування вит­рат на проїзд і наймання житла, виплати добових народним засідателям і присяжним за час виконання ними обов'язків у суді" // Офіційний вісник України. - 2002. - № 42. – С. 103.

4. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. №335-р."Про створення у структурі міліції громадської безпеки спеціаль­них підрозділів для забезпечення безпеки працівників суду, правоохо­ронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" // Офіційний вісник України — 1997. — № 27. — С 148.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 4 "Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суд­дів" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 червня 1999 р. № 10 "Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004.

7. Альперт С. А. Субъекты уголовного процесса. — Харьков, 1997.

8. Вапнярчук В. В. Особливості процесуального становища особи, яка провадить дізнання. — Харків, 2001.

9. Гуляев А. П. Следователь в уголовном процессе. — М. , 1981.

10. Зеленецкий В. С, Куркин Н. В. Обеспечение безопасности субъектов уголовного процесса: Монография. — Харьков, 2000.

11. Кругликов А. П. Правовое положение органов и лиц, производящих дознание в советском уголовном процессе. — Волгоград, 1986.

12. Кузнецов В. Вдосконалення правового регулювання відносин // Про­куратура. Людина. Держава. — 2004. — № 8.

13. Маляренко В. Т., Вернидубов І. В. Прокурор у кримінальному судо­чинстві: Деякі проблеми та шляхи їх вирішення. — К., 2001.

14. Нестерук Л. П. Правовое положение капитана судна при производ­стве дознания // Акт. проблеми держави та права. — 2001. — Вип. 10.

15. Радушная Н. В. Народный заседатель. — М., 1973.

16. Русанова І. Становлення суду присяжних в Україні: деякі мірку­вання // Право України. — 1999. — № 7.

17. Шестопалов К. Всех следователей уравняют // Юридическая прак­тика. - 2004. - № 28.

18. Шумський П. В. Прокуратура України. — К., 1998.

19. Ярін В. М. Органи дізнання Збройних Сил України та інших війсь­кових формувань: сучасні аспекти їх діяльності // Вісник Хмельницького ін-ту регіонального управління та права. — 2002. — № 1.

Завдання для самостійної роботи

Час– 11 годин

Опорні поняття:суб’єкти (учасники) кримінально-процесуальної діяльності, процесуальний статус (положення), повноваження, визначення процесуального статусу

Для закріплення теоретичних знань, які були отримані слухачами під час лекції та семінарського заняття, рекомендовано додатково самостійно вирішити наступні завдання і задачі:

Завдання і задачі

1.Судді Брюховецького районного суду Лавриненку була надана чергова щорічна відпустка. Оскільки у його прова­дженні перебувала кримінальна справа про обвинувачення Бровчука у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (справа вже була направлена до суду і призначена до розгляду), він, щоб не допустити порушення встановлених за­коном строків розгляду справ, домовився з суддею сусіднього району Мартинюком про те, що останній вирішить згадану справу. У призначений день суддя Мартинюк прибув до Брю­ховецького районного суду, розглянув справу і постановив об­винувальний вирок.

Захисник підсудного подав до апеляційного суду апеляцію, якою обґрунтовував необхідність пом'якшити обране його підзахисному покарання. При цьому він відзначив, що коли б справу розглядав суддя Лавриненко, то він би обрав покаран­ня, не пов'язане з позбавленням волі.

- Що слід розуміти під поняттям «законний склад суду»?

- Чи законним є вирок, постановлений в описаній ситуації?

 

2. Прокурор району Микитка відповідно до ст. 30 Закону «Про прокуратуру» та ст. 227 КПК України, здійснюючи нагляд за виконанням законів при проведенні досудового слідства у справі про обвинувачення Журовського за ст. 122 та ст. 296 КК України, дав слідчому такі письмові вказівки:

1. Провести обшук у квартирі обвинуваченого з метою ви­явлення знаряддя (стамески) завдання потерпілому умис­них середньої тяжкості тілесних пошкоджень.

2. Допитати сусідів обвинуваченого — Бровчука та Волкову — про їх взаємини з потерпілим до вчинення злочинів.

3. Змінити обвинуваченому запобіжний захід — тримання під вартою — на підписку про невиїзд.

4. Закрити кримінальну справу в частині обвинувачення Журовського за ч. 2 ст. 296 КК, оскільки тілесні пошко­дження були заподіяні на ґрунті особистих неприязних відносин між обвинуваченим і потерпілим і в діях першо­го не було грубого порушення громадського порядку та вираження явної неповаги до суспільства.

Ознайомившись із наведеними вказівками, слідчий провів лише обшук, а від виконання інших відмовився, вважаючи їх безпідставними. За таких обставин прокурор вважав немож­ливим продовження досудового слідства цим слідчим і виніс постанову про усунення його від дальшого ведення досудового слідства.

- Чи мав право прокурор давати слідчому перелічені вка­зівки?

- Чи діяв слідчий в описаній ситуації відповідно до закону?

- Чи відповідали закону дії прокурора?

 

3. Начальник слідчого відділення Гаврилко, здійснюючи контроль за ходом розслідування кримінальної справи про об­винувачення неповнолітнього Зеленського у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, дав усну вказівку слід­чому провести відтворення обстановки та обставин події для перевірки можливості проникнення обвинуваченого через вікно до квартири потерпілого, а також допитати матір обви­нуваченого для з'ясування обставин, перелічених у ст. 433 КПК України.

На думку слідчого, названі обставини матеріалами справи достатньо з'ясовані, і він категорично відмовився їх виконува­ти. Начальник відділення сам провів відтворення обстановки і обставин події, допитав матір обвинуваченого, не приймаючи справи до свого провадження. Протоколи названих слідчих дій він передав слідчому для приєднання до справи, але слідчий відмовився це зробити на тій підставі, що він не брав участі у проведенні слідчих дій.

- Якими є повноваження начальника слідчого відділу (від­ділення) в процесі досудового слідства?

- Чи вправі слідчий не погодитися з вказівками начальни­ка слідчого відділу і не виконувати їх?

- Чи діяли слідчий і начальник слідчого відділення в описаній си­туації відповідно до закону?

 

4. Державний ветеринарний інспектор Галицького району м. Львова Заніздра за неодноразові і грубі порушення санітарних правил торгівлі продуктами і сировиною тваринного похо­дження на Галицькому ринку порушив кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 202 КК України. Постанову про порушення кримінальної справи та первинні матеріали він направив начальникові Галицького райвідділу внутрішніх справ м. Львова. Начальник РВВС доручив проведення невідкладних слідчих дій для встановлення і закріплення слідів зло­чину дільничному інспектору Галицького ринку. Останній вико­нав доручення начальника, після чого надіслав всі матеріали слідчому прокуратури Галицького району м. Львова.

- Які повноваження органів дізнання передбачені чинним законом?

- Яке співвідношення між поняттям «орган дізнання» й «особа, яка проводить дізнання»?

- Чи діяли посадові особи в описаній ситуації відповідно до закону?

 

5. Одержавши згоду обвинуваченого Зайчука на одноособовий розгляд кримінальної справи про злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, суддя місцевого суду Михайленко при­значив її до розгляду на 10 жовтня. У підготовчій частині судо­вого розгляду підсудний Зайчук заявив судді відвід, мотивуючи
його тим, що дружина судді працює головним бухгалтером на фірмі, зі складу якої була вчинена крадіжка.

Суддя, керуючись ст. 57 КПК України, на місці виніс поста­нову, якою залишив клопотання про відвід без задоволення, і продовжив розгляд справи, постановивши в ній обвинуваль­ний вирок.

- Які обставини виключають участь судді в розгляді спра­ви? (Випишіть їх у зошит.)

- Яким є порядок вирішення заявленого судді (суддям) відводу?

- Чи є особливості в порядку відводу і його вирішення, ко­ли справа розглядається суддею одноособово?

- Дайте оцінку діям судді на підставі чинного криміна­льно-процесуального закону?

 

6. Закінчуючи судове слідство, головуючий судового за­сідання опитав учасників засідання, чи бажають вони допов­нити судове слідство і чим саме. Підсудний Гончарук заявив клопотання про відвід державного обвинувача — прокурора Савчука на тій підставі, що останній проводив розслідування в справі, давав згоду на направлення до суду подання про обрання запобіжного заходу — тримання під вартою, і, на його думку, він не може бути об'єктивним обвинувачем. Суд відхилив кло­потання підсудного.

- Хто з учасників процесу наділений правом заявляти від­води?

- Кому може бути заявлений відвід у кримінальній справі?

- Які обставини виключають участь прокурора на досудовому слідстві та в розгляді кримінальної справи в суді?

- Коли мають бути подані заяви про відвід?

- Чи правильно суд відхилив клопотання (заяву) підсуд­ного?

 

7.З будинку культури с. Підгайці Золочівського р-ну був викрадений акордеон. На запитання слідчого, хто б міг вчини­ти крадіжку, директор будинку культури Неписьменний зая­вив, що підозра падає на мешканця села Рябоконя. Останній у день крадіжки брав у руки акордеон і сказав: «Непогано було б
придбати таку річ». Крім того, він у минулому був судимий за крадіжку зерна в колгоспі і взагалі є сумнівною особою.

Одержавши ці відомості, слідчий викликав Рябоконя і за­пропонував йому розповісти, як він викрав акордеон. Рябокінь заперечив свою причетність до крадіжки. Тоді слідчий сказав, що він затримує його за підозрою у вчиненні крадіжки, і дав розпорядження відвезти Рябоконя до камери попереднього ув'язнення.

- Хто визнається підозрюваним у кримінальному процесі?

- Якими є підстави для затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину?

- Дайте оцінку діям слідчого.

8. Під час огляду магазину, з якого було вчинено крадіжку товарів, до слідчого Гирі підійшов громадянин Хмурий і ска­зав, що бачив, як на світанку його сусід Співак, який працює продавцем у магазині, щось закопував у саду. Хмурий підоз­рює, що там сусід ховав викрадені ним товари.

Припинивши огляд місця події, слідчий взяв понятих і пі­шов до громадянина Співака в сад, де дійсно виявив викраде­ні у магазині речі. Присутньому при цьому продавцю Співаку слідчий заявив: «Ви обвинувачуєтеся у викраденні товарів з магазину. Прошу не лишати без мого дозволу місце постійного проживання і через день з'явитися в прокуратуру для допиту».

Зайшовши до голови сільського споживчого товариства, слідчий заявив йому, що продавець Співак обвинувачується у вчиненні крадіжки товарів з магазину і що він усуває його від роботи.

- Дайте правову оцінку діям слідчого.

- Хто визнається обвинуваченим у кримінальному процесі?

 

9. Пушкар обвинувачувався в порушенні правил безпеки руху. Під час допиту він дізнався від слідчого, що останній буде проводити відтворення обстановки й обставин події з метою перевірки показань 60-річного свідка Процик, який стверджував, що бачив автодорожню подію, хоч і перебував на значній відстані від неї. Обвинувачений попросив слідчого надати йому можливість бути присутнім при проведенні вказаної слідчої дії. Слідчий відмовив у проханні, заявивши, що закон нічого не говорить про присутність обвинуваченого під час проведення цієї слідчої дії. Коли ж Пушкар запитав слідчого, чи може він з таким проханням звернутися до прокурора, слідчий відповів, що незабаром розслідування справи буде закінчено і він ознайомить обвинуваченого зі всіма матеріалами справи. Коли у нього під час ознайомлення виникнуть якісь клопотання або скарги, він вправі їх заявити слідчому або прокуророві.

- З'ясуйте процесуальне становище обвинуваченого.

- Дайте правову оцінку дій слідчого.

 

10. Кротову, інваліду Афганської війни (він був без обох рук і сліпий на одне око), було пред'явлено обвинувачення у вчи­ненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Під час пред'явлення обвинувачення Кротов заявив клопотання слід­чому, що він бажає мати захисником свого старого фронтового
товариша Співака. Останній працює юрисконсультом на під­приємстві, вважається висококваліфікованим юристом і сам виявив бажання його захищати. Зі Співаком вони разом вою­вали і після закінчення війни підтримують дружні стосунки.

Порадившись із прокурором, який здійснював нагляд за досудовим слідством, слідчий задовольнив клопотання обвинува­ченого, призначивши захисником Співака, і в його присутності пред'явив обвинувачення Кротову.

- Хто може бути захисником у кримінальному процесі?

- Дайте правову оцінку дій слідчого.

Варіант: Кротов заявив клопотання в судовому засіданні про призначення його захисником професора юридичного інституту Іванця, якого він не знав, але знає, що Іванець також є інвалідом війни, і чув від знайомих, що останній є чудовим оратором.

Варіант: під час ознайомлення з матеріалами досудового слідства Кротов заявив клопотання про допуск до участі в справі як захисника його сина — студента 5-го курсу юридич­ного факультету, відмовившись від захисника — адвоката Ги­кавки.

 

11. Під час розгляду кримінальної справи про обвинувачен­ня трьох підсудних у вчиненні ними розбійного нападу на ма­газин у селі Брюховичі адвокат Співак зробив суду заяву, в якій відмовився від захисту інтересів підсудного Мацюка. Свою заяву адвокат обґрунтував тим, що його підзахисний не визнає пред'явлених йому обвинувачень, хоч досудовим слідством зібрано достатньо доказів, які викривають його у вчиненні злочину, і він (захисник) глибоко переконаний, що підзахисний був співучасником вчинення злочину, а тепер по­водиться в судовому засіданні вкрай цинічно і навіть допускає нетактовні зауваження на адресу свого захисника.

Львівський апеляційний суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, відхилив прохання адвоката Співака. Нас­тупного дня адвокат вдруге заявив суду, що він відмовляється від прийнятого на себе захисту, оскільки внаслідок виникнен­ня у нього до підзахисного глибокої неприязні, він недостатньо активно, а лише формально захищає підсудного Мацюка. Одержавши і на цей раз відмову в клопотанні, адвокат Співак самовільно залишив судове засідання.

- З'ясуйте права й обов'язки захисника у кримінальному процесі.

- Дайте правову оцінку діям адвоката та Судовій колегії апеляційного суду.

Варіант: адвокат відмовився бути захисником Мацюка на тій підставі, що останній своїми показаннями в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину перекладає на іншого підзахисного — Швайку.

12. Боркович, Гірний і Стецюк обвинувачувалися у вчинен­ні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. Суть обви­нувачення полягала в тому, що всі троє перебували у не­тверезому стані в будинку культури залізничників і вчинили злісні хуліганські дії: розбили стенд передовиків виробництва; в присутності відпочиваючих затіяли брудну лайку, насильно відібрали в одного з музикантів ударні інструменти, розірвав­ши при цьому йому піджак, ходили по танцювальному залу, б'ючи в барабани. Коли співробітниця будинку культури Горба­чова підійшла до них і сказала: «Такі гарні хлопці, а так погано себе ведуть! Як вам не соромно!», — Гірний у відповідь на це плюнув їй в обличчя.

У процесі розслідування справи потерпілим від хуліга­нських дій слідчий визнав музиканта Феська, винісши про це відповідну постанову. Клопотання Горбачової визнати її по­терпілою слідчий залишив без задоволення. У своїй постанові про відхилення клопотання слідчий відзначив, що хуліганські дії обвинувачених були спрямовані проти громадського поряд­ку взагалі, а не проти інтересів окремих осіб, присутніх на ве­чорі. Крім того, обурена поведінкою обвинувачених була не тільки Горбачова, але й багато інших. І коли визнавати по­терпілою її, то необхідно це зробити і стосовно інших осіб, які були присутні на вечорі. Заяв же про визнання потерпілими від інших осіб не надходило. Горбачова оскаржила дії слідчого прокуророві.

- Хто визнається потерпілим у кримінальному процесі і яким є порядок визнання?

- Чи має право Горбачова оскаржити дії слідчого?

- Яке рішення повинен прийняти прокурор?

- Визначте права потерпілого у кримінальному процесі.

 

13.Колективному сільськогосподарському підприємству «Авангард» Золочівського району злочинними діями бухгалтера підприємства була заподіяна матеріальна шкода на суму 25 000 грн. У процесі розслідування слідчий виніс постанову, якою визнав підприємство потерпілим. Викликавши голову підприємства, слідчий оголосив йому постанову і роз'яснив процесуальні права й обов'язки потерпілого.

У ході їх розмови слідчий заявив, що він міг би визнати під­приємство ще й цивільним позивачем, але не хотів цього роби­ти, оскільки права й обов'язки потерпілого нічим не відрізня­ються від прав і обов'язків цивільного відповідача.

- Дайте правову оцінку дій слідчого.

- Зробіть порівняльну характеристику процесуальних прав потерпілого і цивільного позивача.

 

14. Назаренко завдав тілесних пошкоджень середньої тяж­кості Сивулі, за що був відданий до суду. Перед початком судового слідства потерпілий Сивуля заявив суду клопотання про визнання його цивільним позивачем і просив стягнути з під­судного 310 грн., витрачених потерпілим на додаткове харчування під час лікування.

Висловлюючи свою думку з приводу заявленого клопотання, прокурор заявив, що він не знаходить підстав для його задово­лення. Свою думку прокурор обґрунтував такими міркування­ми: потерпілий міг заявити своє клопотання на досудовому слідстві, але цього не зробив; визнання потерпілого ще й ци­вільним позивачем значно ускладнить судовий розгляд спра­ви; відхилення клопотання потерпілого не відіб'ється на його майнових правах, оскільки відшкодування збитків, завданих злочином можливе і шляхом пред'явлення позову в порядку цивільного судочинства; відхилення клопотання потерпілого не відіб'ється на його правах у процесі, оскільки права по­терпілого значно ширші, ніж права цивільного відповідача.

- Яке рішення повинен прийняти суд?

- Дайте аналіз кожному з аргументів прокурора.

- З'ясуйте процесуальні права цивільного позивача.

- Якими міркуваннями керувався законодавець, допуска­ючи можливість вирішити цивільний позов при розгляді кримінальної справи?

 

15.У справі про вчинення квартирних крадіжок слідчий притягнув як обвинуваченого двірника Грицика. З'ясувавши кількість вчинених ним крадіжок і розмір викраденого, слід­чий виніс постанову, якою визнав Грицика ще й цивільним відповідачем, оскільки він своїми діями заподіяв трьом сім'ям матеріальні збитки на загальну суму 30 485 грн.

- Дайте правову оцінку діям слідчого.

- З'ясуйте процесуальне становище цивільного відповідача.

Варіант: у цій справі як обвинувачений був притягнений неповнолітній Кравчик.

 

16. Карпенко обвинувачувався в тому, що він самовільно взяв на вулиці Львова автомашину «Волга», яка належала агрооб'єднанню «Винниківське», і поїхав до м. Стрий. Перебуваючи в нетверезому стані і не справившись із керуванням, він виїхав в одному з населених пунктів на пішохідну доріжку і збив ма­лолітню Кравець Ліду. Від одержаних ушкоджень Ліда тут же померла.

У процесі розслідування справи слідчий встановив, що водій «Волги» залишив машину на вулиці, а сам пішов у кіно, при цьому навіть не замкнувши дверей.

Цивільним відповідачем слідчий визнав агрооб'єднання «Винниківське».

- Зробіть правовий аналіз описаної ситуації.

- Ким і до кого може бути пред'явлений цивільний позов?

 

Методичні рекомендації

Під час самостійної підготовки слухачі повинні оволодіти знаннями щодо повноважень суб’єктів процесу, які здійснюють кримінально-процесуальне провадження, відповідно до норм КПК України.

Основні положення щодо процесуального статусу суду (судді) закріплені у ст. ст. 15, 17, 18, 23-2, 24, главі 2, ст.ст. 54-57, 257-258, 260 КПК та багатьох інших нормах кримінально-процесуального закону, що присвячені стадіям судового розгляду, апеляційного та касаційного провадження.

Повноваження прокурора у кримінальному судочинстві закріплені переважно у ст. 25, 227, 264 КПК України.

Щодо переліку органів дізнання та їх прав і обов’язків необхідно звернутися до ст.ст. 101, 103, 104 КПК України.

Органи досудового слідства наведені у ст. 102 КПК, а їх повноваження закріплені у ст. 114, 114-1 КПК України. Студентам також необхідно ознайомитися з положеннями Наказу МВС України № 160, який регламентує побудову та порядок діяльності слідчого апарату у системі МВС України, який є найбільш численним.

Також слухачі повинні засвоїти положення глав 3 та 4 КПК України, де закріплені повноваження учасників процесу, які мають у справі власні інтереси або представляють інтереси інших осіб. Також, для успішного вирішення завдань та задач, необхідно звернутися до рішень Конституційного Суду України, Постанов Пленуму Верховного Суду України в яких відображено тлумачення положень КПК щодо повноважень учасників процесу названої групи. Пошук необхідних рішень вказаних судових органів зручно проводити за допомогою мережі Інтернет: ВСУ - http://www.scourt.gov.ua/ ; КСУ - http://www.ccu.gov.ua/

Суб’єктами, які виконують допоміжну роль у кримінальному судочинстві, є: свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, поняті. Їх повноваження регламентовані ст. ст. 68-71, 75, 77, 127, 128, 128-1 КПК України.

До таких учасників також відносять: заявника про злочин; особу, яка дає пояснення слідчим органам, прокурору, судді; керівника експертної установи; особу, яка розуміє знаки німого або глухого; поручителів; педагога; лікаря; батьків або інших законних пред­ставників неповнолітнього свідка, які присутні при його допиті; осіб, разом з якими особу пред'являють для впізнання; осіб, які беруть участь у відтворенні обстановки й обставин події, обшу­куваного; особу, в якої беруть зразки для експертного дослідження; осіб, що займають приміщення, в якому провадять обшук, виїмку, огляд або опис майна; осіб, присутні при провадженні обшуку або виїмки; особу, котрій передано на зберігання майно, на яке накладено арешт; секретаря судового засідання. Проте процесуальні повноваження цих суб’єктів практично неврегульовані. Їх можна окреслити шляхом аналізу ст. ст. 95, 97, 198, 169, 152 та ряду інших КПК України.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. КПК України: глави 3, 4, 9; статті 32, 75, 77, 114, 1141, 127, 128, 1281, 147, 227, 370, 441—443.

2. Закон України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15 груд­ня 1992 р. зі змінами й доповненнями.

3. Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 5 листо­пада 1991 р. зі змінами й доповненнями.

4. Закон України «Про судоустрій України» № 3018-Ш від 7 лютого 2002 р. зі змінами й доповненнями.

5. Закон України «Про попереднє ув'язнення» № 3352-ХІІ від 30 червня 1993р. зі змінами й доповненнями.

6. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» № 2135-ХІІ від 18 лютого 1992 р. зі змінами й доповненнями.

7. Коваленко Є.Г. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник / 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 77-113.

8. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 74-110.

9. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. і переробл. – К.: Атіка, 2007. – С. 76-135.

10.Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 5-е вид., доп. і перероб. – К.: А.С.К., 2007. – С. 119-189.

11. Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право: Учебное пособие: курс лекций. – Х.: Одиссей. – 2007. – С. 85-144.

12. Кримінальний процес України: Підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматов та ін.; За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – С. 80-110.

13.Гончаров І.Д. Кримінально-процесуальне право України. Досудове слідство: Навчальний посібник. – К. Центр навчальної літератури, 2005. – С.211-236.

14.Нор В.Т. Кримінальний процес України: Практикум: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.Т. Нор, Н.Р. Бобечко, В.П. Бойко та ін. / За ред. В.Т. Нора. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2008. – С. 30-41.

15. Л.В. Удалова, В.В. Рожнова Практикум із кримінального процесу (Загальна частина) – К.: „Текст”, 2007. – С. 63-108.

16. Лукашина Т.В., Н.И. Пашковский Уголовный процесс: Практикум. – Х.: «Одиссей». – 2005. – С. 53-64

 

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Баулін О. До встановлення правового інституту процесу­альної незалежності слідчого // Право України. — 1997. — №7.

2. Брынцев В. Д. Судебная власть (правосудие): Пути реформирования в Украине. — Харьков, 1998.

3. Бушуев Г. И. Судья в уголовном процессе. — М., 1984.

4. Гуляев А. П. Следователь в уголовном процессе. — М., 1981.

5. Кузнєцов В. Вдосконалення правового регулювання відносин між особою, яка проводить дізнання, та начальником органу дізнання // Прокуратура. Людина. Держава. —2004. — №8.

6. Маляренко В. Т., Вернидубов І. В. Прокурор у криміна­льному судочинстві. — К.: Юрінком Інтер, 2001.

7. Мінюков П. І., Мінюков А. П. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу. — К., 2004.

8. Шпилев В. Н. Участники уголовного процесса. — Минск, 1970.