Національне законодавство з питань надання міжнародної правової допомоги
У цей час кримінально-процесуальне законодавство більшості країн-учасниць СНД, на відміну від України, детально регламентує міжнародне співробітництво у сфері кримінального судочинства (наприклад, глава IX «Міжнародна правова допомога по кримінальних справах» УПК Республіки Молдова, частина 5 УПК Російської Федерації, глава 55 УПК Республіки Казахстан і т.д.). У ньому закріплені основні положення про порядок взаємодії судів, прокурорів, слідчих і органів дізнання з відповідними компетентними органами й посадовими особами іноземних держав і міжнародних організацій.
Цей досвід заслуговує на увагу, тому що спеціальні, згруповані воєдино норми національного законодавства, що деталізують процедуру надання правової допомоги по кримінальних справах, сприяють правильному й точному встановленню суб'єктом співробітництва змісту, що об'єктивно виражений у словесній формі міжнародно-правового акту, а також формують структурний механізм реалізації закладеного в ньому припису.
У нашій країні, правова основа відповідної діяльності органів представлена численними нормативними актами, які досить часто за своїм змістом суперечать міжнародним документам.
Практика багатьох держав, у тому числі й Росії, йде по шляху включення до системи свого законодавства норм міжнародних угод (ст.9 Конституції України).
Крім Конституції України міжнародне співробітництво у сфері розкриття й розслідування злочинів здійснюється на основі ряду законів і підзаконних нормативних актів. До них, зокрема, відносяться:
§ УПК України (ст.31);
§ Закон України"Про правовий статус іноземців";
§ Закон України від 3 березня 1998 р. № 140/ 98-ВР „Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 долі”;
§ Положення про дипломатичні представництва й консульські установи іноземних держав в Україні. / Затверджено Указом Президента України від 10 червня 1993 року;
§ Консульський устав України. / Затверджено Указом Президента України №127 від 2 квітня 1994 року;
§ Закон України від 29 листопаду 2001 р. „Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів”;
§ Закон України від 29 червня 2004 р. "Про міжнародні домовленості
України".
§ Постанова Верховного Суду України № 16 від 08.10.04 р. "Про деякі питання застосування законодавства, яке регулює порядок і строки затримання (арешту) осіб при вирішенні питань, пов'язаних з їх екстрадицією".
§ Інструкція про взаємодію правоохоронних і інших державних органів у боротьбі зі злочинністю № 225/435. // Затверджено в Міністерстві юстиції України 21 вересня 1994 року.
§ Інструкція "Про порядок розшуку за межами України обвинувачених, підозрюваних по кримінальних справах і засуджених, які ховаються від правоохоронних органів". / Затверджено Генеральною прокуратурою й МВС України 6 вересня 1993 року.
§ Інструкція про порядок використання правоохронними органами Національного центрального бюро Інтерполу України./ Затверджено наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної податкової Адміністрації України, Міністерства юстиції України № 3/1/2/5/2/2 від 09.01.97 р.
§ Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства. / Затверджено наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної податкової Адміністрації України, Міністерства юстиції України від 29.06.99 р. № 34/5/22/103/512/326/73.
§ Інструкція про порядок зносин органів внутрішніх справ України з компетентними правоохоронними органами іноземних держав з питань запобігання, розкриття та розслідування злочинів. / Затверджено наказом МВС України від 3 вересня 1995 р. № 600.
§ Методичні рекомендації по організації підготовки та направлення до іноземних держав запитів про видачу осіб, які вчинили злочини, клопотань про продовження кримінального переслідування. Направлені МВС України до органів внутрішніх справ аркушем від 24 листопаду 1995 р. № 6235.
До основних напрямків міжнародного співробітництва органів досудового слідства ставиться наступне.