Заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу; 4 страница
Про необхідність забезпечення доказів, відповідна особа подає суду заяву або клопотання в письмовій формі. Вимоги до цих документів встановлені в ст. 134 ЦПК.
Підстави для забезпечення позову
1. Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
2. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:
1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;
2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
3. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
4. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності. До заяви про забезпечення позову додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця особа є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності і що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову. До заяви додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову.
5. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
1. Забезпечення позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.[1]
Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Підставою забезпечення позову є обгрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
28. СУДОВЕ ДОКАЗУВАННЯ — процесуальна діяльність суду і інших учасників процесу, спрямовану на встановлення істини з конкретної справи і вирішення спору між сторонами.
мета - це встановлення істини по справі. Встановлення істини у справі неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права і висновку про права і обов'язки сторін.
В доказовій діяльності виділяють такі етапи:
1. з'ясування фактичних обставин;
2. висновки про правову кваліфікацію встановлених судом фактів і відношень;
3. правовий І фактичний висновок по справі в цілому.
Тому в процесі доказування прийнято виділяти такі елементи:
1. Збирання доказів.
2. Дослідження доказів.
3. Оцінка доказів.
ПРЕДМЕТ ДОКАЗУВАННЯ - це коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті.
На склад предмету доказування вказує норма матеріального права, яку слід застосувати в даному конкретному випадку.
факти, які згідно ст.32 ЦПК України не потребують доказування. До них відносяться:
1. Загальновідомі факти;
2. Преюдиційні факти, тобто факти встановлені вироком чи рішенням суду по Іншій справі з тими ж учасниками;
3. Презюміруємі факти, тобто які припускаються встановленими законом (правові презумпції).
Відповідно до ст.27 ЦПК доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ч.2 ст.27 ЦПК визначає якими засобами можуть встановлюватись докази по справі, це:
1. Пояснення сторін і третіх осіб;
2. Показання свідків;
3. Письмові докази;
4. Речові докази;
5.Висновок експерта.
29.
| 1. Суд, який розглядає справу, в разі необхідності збирання доказів за межами його територіальної підсудності доручає відповідному суду провести певні процесуальні дії. 2. В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть справи, що розглядається, зазначаються особи, які беруть у ній участь, обставини, що підлягають з'ясуванню, докази, які повинен зібрати суд, що виконує доручення, перелік питань, поставлених особам, які беруть участь у справі, та судом свідку. Ця ухвала обов'язкова для суду, якому вона адресована. 3. Судове доручення виконується у судовому засіданні за правилами, встановленими цим Кодексом. Суд повідомляє осіб, які беруть участь у справі, про час і місце засідання. Їхня присутність не є обов'язковою. 4. Протоколи і всі зібрані при виконанні доручення матеріали негайно пересилаються до суду, який розглядає справу. 5. Якщо свідки, які дали показання суду, що виконував доручення, прибудуть у суд, який розглядає справу, вони дають показання у загальному порядку. |
30. Процесуальні права та обов’язки сторін.
Закон встановлює, що сторони користуються рівними процесуальними
правами (ч.3 ст. 99 ЦПК). Відповідно вони несуть і рівні процесуальні
обов’язки. Всі процесуальні права сторін випливають із установленого ст. 55
Конституції права на судовий захист. Вся система цивільного судового
провадження являється по-суті конкретизацією цього конституційного
положення, реальним механізмом його здійснення.
Сторони, перш за все володіють правом на
безпосередню участь в справі. Вони вправі брати участь у всіх судових
засіданнях по справі, присутні при здійсненні процесуальних дій,
знайомитись з матеріалами справами, робити виписки з них, робити копії.
Сторони мають право попередньо оцініювати неупередженість членів суду їм
надано право заявлення відводів. Сторони, являється матеріально
зацікавленими особами, можуть самостійно визначати об’єм захисту своїх прав
та інтересів, а також вносить, зміни в заявлених вимогах. Так, позивач може
відмовитись від позову, а відповідач визнати позов. Між сторонами може бути
заключена мирова угода. Позивач може змінити, основу та предмет позову і т.
д. А тепер розглянемо права і обов’язки сторін детальніше.
Сторони мають право перевірки законності і обгрунтованості рішення.
Вони можуть оскаржити рішення в касаційному порядку, порушувати питання про
його перегляду по нововиявленим обставинами про перегляд рішення в порядку
нагляду. Кінцева реалізація рішення (його виконання) залежить від
здійснення сторонами їх права вимагати примусового виконання рішення.
Сторони мають цілий ряд інших процесуальних прав: можуть вести справу
особисто або через представників, просити про забезпечення позову,
вимагати відшкодування судових витрат і т.д. Процесуальні обов’язки сторін діляться на загальні і спеціальні. В
ряді загальних зобов’язань важливе місце займає добросовісність. Маючи
широкі процесуальні права, сторони зобов’язані добросовісно виконувати. Спеціальні процесуальні обов’язки покладаються на сторони в зв’язку з
необхідністю здійснення окремих процесуальних дій.
31.Підготовка цивільної справи до судового розглядує обов‘язковою стадією. Ст.143 ЦПК – після прийняття позовної заяви суддя проводить підготовку справи до судового розгляду. Суддя виконує комплекс процесуальних дій, передбачених ст.143 ЦПК. Метою стадії підготовки є забезпечення своєчасного і правильного вирішення справи по суті. Завданням є підготовка справи до судового розгляду. Постанова пленуму ВС УРСР від 05.03.1977р. “Про підготовку цивільних справ до судового розгляду”. Завдання, поставлені перед судом: 1) суд уточнює обставини, що підлягають встановленню (факти, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін); 2) суд визначає характер спірних правовідносин сторін; 3) суд визначає матеріальний закон, яким необхідно керуватися при вирішенні справи; 4) визначає коло осіб, тобто встановлює суб‘єктів процесуальних правовідносин; 5) з‘ясовує коло доказів, необхідних для вирішення справи. Ст.143 ЦПК – перелік процесуальних дій суду, який не є вичерпним: 1) суд опитує сторони: відповідачу суд пропонує подати заперечення проти позову і подати докази, якими відповідач може підтвердити свої заперечення, суд може викликати сторони одночасно, в разі необхідності і саме під час опитування суд роз‘ясняє правило про укладення мирової угоди, наслідки, але остаточно вирішити щодо укладення мирової угоди можна тільки в судовому засіданні; 2) суд вирішує питання про притягнення або вступ у справу співучасників, третіх осіб, опитує третіх осіб з самостійними вимогами; 3) суддя вирішує питання про участь в справі прокурора, є категорія справ, в яких участь прокурора в справі обов‘язкова, щодо іншої категорії справ – питання про участь прокурора вирішує суд; 4) суд вирішує питання про допущення в справу представника громадськості, цей порядок вирішується ст.161, п.5 ст.143 ЦПК; 5) питання про необхідність залучення до участі у справі свідків в порядку, передбаченому ст.45 ЦПК; 6) необхідність допиту свідків, які перебувають в іншій місцевості ст.33, 43, 45 ЦПК; 7) питання про необхідність вжиття заходів до забезпечення доказів; 8) суд, з урахуванням думки осіб, які беруть участь у справі, може призначити проведення експерти, у певній категорії справ (про визнання особи недієздатною, поновлення дієздатності в разі одужання) суд зобов‘язаний призначити експертизу в стадії підготовки справи до судового розгляду; 9) може проводити огляд на місці як письмових, так і речових доказів (п.9 ст.143 ЦПК); 10) забезпечення позову можливо в будь-який стадії цивільного судочинства. Кожна стадія починається і закінчується ухвалою суду. В ухвалі суд визначає, які процесуальні дії суд виконував. Ст.147 ЦПК. Суд зазначає про час і день розгляду справи в судовому засіданні. Ця ухвала означає про закінчення підготовчої стадії. Стадія підготовки повинна бути виконана в ті строки, які зазначені в ст.148 ЦПК (трудові спори – 7 днів, про стягнення аліментів – 10 днів, інші справи – 15 днів).
32. 1. Суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Заява про заміну способу забезпечення позову розглядається судом у строки, встановлені частиною другою статті 153 цього Кодексу. На заміну способу забезпечення позову за заявою відповідача погрібна згода позивача, за винятком випадку, визначеного частиною другою цієї статті. 2. У разі забезпечення позову про стягнення грошових коштів відповідач може з дозволу суду замість допущеного виду забезпечення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві. 3. Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. 4. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів. 5. Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову. 6. Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову. 7. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини п'ятої статті 151 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
33. Судовий розгляд — вирішальна стадія судового процесу. Під час судового розгляду суд виконує основні завдання всього кримінального процесу: вирішує кримінальну справу по суті, дає в постановленому ним вироку відповіді на основне питання будь-якої кримінальної справи — про кримінальну відповідальність підсудного (його винуватість чи невинуватість, про застосування чи незастосування до нього покарання). На попередніх стадіях кримінального процесу було сформульовано суть обвинувачення, зібрано і перевірено докази цього обвинувачення, тобто створено необхідні умови для розгляду судом справи по суті. Наступні після судового розгляду стадії (апеляційна та касаційна) мають характер перевіркових проваджень. Судовий розгляд — це складний комплекс судових дій, які поділяють на п'ять основних самостійних частин, кожна з яких має свої завдання. Враховуючи дії, що відбуваються на стадії судового розгляду, КПК виокремлює такі його частини:
підготовча частина судового розгляду (ст.ст. 283-296);
судове слідство (ст.ст. 297-317);
судові дебати (ст. 318);
останнє слово підсудного (ст. 319);
постановления вироку (ст.ст. 321-346).
Всі ці частини судового розгляду йдуть одна за одною в зазначеній кримінально-процесуальним законодавством послідовності. Характерним для структури судового розгляду є не лише послідовне розташування його складових частин, а й внутрішня логічна побудова кожної з них. В цьому ми впевнимося, характеризуючи далі зазначені частини судового розгляду.
Розгляд справи здійснюється у судовому засіданні, яке відбувається в призначений день та час в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду – залі судових засідань. Ходом судового засідання керує головуючий, який спрямовує судовий розгляд. На нього завдання щодо забезпечення додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, а також забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи. Тому головуючий наділений повноваженнями вживати необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку, розглядати клопотання та інші звернення. У разі виникнення заперечень у будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, а також свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого, ці заперечення заносяться до журналу судового засідання, і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу.Процесуальні дії, які проводяться у стадії судового розгляду, не є неупорядкованими, вони складаються у певні частини (етапи), кожна з яких має своє значення, зміст та призначена для вирішення певного кола питань. Таких частин чотири:1) підготовча частина; 2) розгляд справи по суті; 3) судові дебати; 4) ухвалення та проголошення рішення. Підготовча частина. Цей етап носить попередньо-перевірочний характер і полягає у тому, що процесуальні дії суду та інших учасників процесу спрямовуються головним чином на визначення можливості розгляду справи по суті в конкретному судовому засіданні. Послідовність вчинення процесуальний дій в підготовчій частині судового засідання визначається ст.ст. 163-172 ЦПК.У підготовчій частині вирішуються такі питання: чи може справа розглядатися цим складом суду; чи можливе засідання при наявній явці учасників процесу, при наявності наявних доказів;
34.
| 1. Суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі: 1) неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, шо їм вручені судові повістки; 2) неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) першої неявки без поважних причин належним чином повідом-леного позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності; 4) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. 2. Неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд. 3. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, без поважної причини або неповідомлення ним про причину повторної неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду. 4. Якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). 5. Наслідки, визначені частинами другою - четвертою цієї статті, настають і в разі, якщо сторона залишить залу судового засідання. |
35. Про призначений день судового засідання по розгляду справи суд зобов'язаний своєчасно повідомити осіб, які беруть участь у ній, та інших учасників процесу, щоб надати їм можливість належно підготуватися до участі в справі. Для цього використовуються судові виклики і повідомлення, які провадяться повістками, що надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, представникам громадських організацій і трудових колективів за адресою, вказаною стороною, самими цими особами або іншими учасниками справи.
Повістки про виклик до суду надсилаються тим особам (особам, які беруть участь у справі, та іншим учасникам процесу), участь яких у судовому засіданні або вчиненні окремих процесуальних дій є обов'язковою. Така повістка повинна бути завчасно вручена особі, яка викликається, але у всякому разі не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. За формою повістка про виклик до суду — письмова, а за змістом повинна відповідати ст. 92 ЦПК та містити в собі: 1) найменування і адресу суду з зазначенням місця, дня і часу явки за викликом; 2) назву справи, по якій робиться виклик; 3) вказівку, як хто викликається дана особа (як позивач, відповідач, третя особа, свідок, експерт, перекладач); 4) вказівку, чи викликається дана особа в судове засідання чи на прийом до судді; 5) попередження про наслідки неявки або неповідомлення про причини неявки в судове засідання.
Відповідачу разом з повістками надсилається копія позовної заяви і в необхідних випадках копії документів, доданих до неї (ст. 138 ЦПК). В повістці зазначається, що за наявності у нього заперечень проти позову він повинен подати докази на ствердження своїх заперечень.
Повістки-повідомлення надсилаються судом особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, в яких участь цих осіб не є обов'язковою. За змістом вони повинні містити в собі найменування і адресу суду, назву справи, вказівку про те, яку процесуальну дію буде вчинено, місце, день і час її вчинення.
Повістки разом з зворотною розпискою надсилаються рекомендованим листом або через розсильних. Повістку можна видати на руки стороні або її представникові з їх згоди для вручення відповідним особам.
Повістка вручається громадянину, який викликається, під розписку. Зворотна розписка з їх підписом підлягає поверненню до суду з зазначенням часу одержання.
36.Відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді
Суд може відкласти розгляд справи у випадках, встановлених цим Кодексом, а також у разі неможливості розгляду справи у зв'язку з необхідністю заміни відведеного судді або залучення до участі в справі інших осіб. 2. У разі неможливості продовження розгляду справи у зв'язку з необхідністю подання нових доказів суд оголошує перерву на час, необхідний для цього. 3. Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в її розгляді, призначає відповідно день нового судового засідання або його продовження, про що ознайомлює під розписку учасників цивільного процесу, присутніх у судовому засіданні. Учасників цивільного процесу, які не з'явилися або яких суд залучає вперше до участі в процесі, викликають у судове засідання на призначений день. 4. У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з'явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову. 5. У справі про розірвання шлюбу суд може відкласти розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення. 6. Якщо розгляд справи відкладався, справа розглядається спочатку. 7. У випадках, коли сторони не наполягають на повторенні пояснень учасників цивільного процесу, наданих раніше, знайомі з матеріалами справи, в тому числі з поясненнями учасників цивільного процесу, якщо склад суду не змінився і до участі у справі не було залучено інших осіб, суд має право надати учасникам цивільного процесу можливість підтвердити раніше надані пояснення без їх повторення, доповнити їх і поставити додаткові питання.
37. Зупинення провадження у справі
Суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:1) перебування сторони на строковій військовій службі або альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання;2) захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;3) перебування сторони у тривалому службовому відрядженні;4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності;5) призначення судом експертизи.Суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника.З цих питань суд постановляє ухвалу.
38.Закриття провадження у справі
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;2) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;3) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;4) сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом;5) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим;6) померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;7) ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.