Найвідоміші з них «Бу-Ба-Бу», «Пропала грамота», «ЛуГоСад» та ін

1. Бу-Ба-Бу (бурлеск - балаган - буфонада)- літературне угруповання, що об’єднує поетів Юрія Андруховича, Віктора Неборака та Олександра Ірванця. Актуальність проблематики, неканонічність форми, метафоричність, вигадливість, іронічність - такі основні ознаки їхньої поезії:
Останні вагання
Зливає і злизує злива
Останніх благань
Благенькі блакитні вогні
А я тебе кидаю, я тебе кидаю, мила,
Мов круг рятівний.
О. Ірванець. Прощальний романс
2. «Пропала грамота» - гурт, який об’єднав Семена Либоня,Юрка Позаяка, Віктора Недоступу(зб. «Пропала грамота»). Їхня поезія «вибухово авангардна», спрямована на епатаж, що досягається, зокрема, й «низькою» мовою творів.

3. «ЛуГоСад» - це львівські поети Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський, які вважають себе неоавангардистами, заперечуючи класичні канони поезії:
Плюси:
Гарна, хороша, красива, пригожа, вродлива,
Прегарна, красна, чудова, розкішна, чарівна…
Мінуси:
Зла, дрібничкова, недобра, погана, гидка,
Паскудна, кепська, противна, плюгава…
а все одно дивись плюси.
І. Лучук. Математична лінгвістика
Творчість учасників цих об’єднань у першу чергу розрахована на молодіжну читацьку аудиторію.

З інших мистецьких позицій осмислює сучасність ”молодше” покоління поетів. Серед них найпомітніші Роман Скиба, Галина Крук , Андрій Бондар. Одним з найбільш інтригувальних митців останніх років, «українським Рембо» називають Сергія Жадана.

Неоавангардистські літгурти кінця 80-х pp. XX ст. - явища «сміхової культури», вивільненої з-під тиску тоталітаризму. У творчості молодих поетів вихлюпнулася справжня лавина непокори, ґрунтом якої стали раніше заборонені політичні анекдоти, «чорний гумор», поширений серед інтелектуалів. А предметом висміювання стали суспільна депресія та її вияви в психіці людини.

 


Зразки поезії.

ЛуГоСад Іван Лучук
Епос і нині сопе відкіль німе тіл бароко? різне газеті дай - антипопит. жінок ори широко, дужо, глибоко, відун-віра - це навіки шал. Петро - та ренегатом?! - а став (ерам!) і раз, і раз, і раз. важив Саваот: хабар, вирок, хосен і чеснота - з діл пива Гога-Магога. Яма манив, випив могорич, вив. гула Покрови дар і сон вола: мене мене і текел фарес. а рес демосу - віра, хандра, кокаїн.;.

Назар Гончар
а рима Назар Гончар
а рима дверима гуп

ПРОПАЛА ГРАМОТА
Віктор Недоступ
Ноктюрн І
Взимку серед ночі щось будить мене
щось хапає мене за горлянку
дихати не дає
ненавиджу стіни
голими темними вулицями блукаю
шукаю сонця
змерзлими вустами пригадую щось
чи то пісню чи то ім'я
нема цьому назви
нема цьому ради
це Київ
мабуть друзі мої тех. Не сплять
це слава Богові Київ.

На Подолі мене відпустило.
Простіть мені. Мені вже,

їй-богу краще.

Юрко Позаяк
Якщо птаха тримати в неволі,
Якщо птаху підрізати крила
Якщо відрубать йому лапи,
А до того ще й вищипать пір'я,
І напхать йому в задницю яблук,
І усе це в духовці спекти, -
То це буде засмажена качка,
Це окраса святкового столу.

НОВА ДЕГЕНЕРАЦІЯ
Олесь Ульяненко
Сталінка
...Лорд був найбільш думаючою людиною, - в ньому медперсонал помічав щось зверхнє, щоправда, Лорд тішився першими днями з того, що не такий, мовляв, недоумок, не вам, придуркам, до мене, ні мені до вас; та, певне, оте нотування старого жида навернуло на втечу, коли вже Лорд зовсім сомнамбулою переставляв ноги, споглядаючи тільки, як осінь по вікнах - голо і падлюче в'їдається, і відтоді Лорд став придивлятися за старим жидом Бушгольцом, що завше осторонь - чи то дурень, чи ні те ні друге...

Іван Андрусяк Нова дегенераціями не маски ми стигми тих масок що відійшли ми не стіни ми стогін імен що об стіни розлущені ідемо до людей у вінках недоспілих олив у простертих долонях несемо гріхи як окрушини ми останні пророки в країні вчорашніх богів ми останні предтечі Великого Царства Диявола ми зчиняємо галас і це називається гімн ми сякаємось в руку і це називається правила Із відходом Назара Гончара ЛУГОСАД не перестає існувати, він просто переходить в історію літератури. Хоча я "мудрий клен" Хоч зараз ми в весні І клен вже трошки зелен І дуж - признаюсь чесно Згадавсь мені Верлен Верлен згадавсь мені Мені Верлен згадавсь І слово "декаданс" А потім ще Єсєнін Ага признаюсь чесно Кленові думки (В честь двадцятого кільця у стовбурі Клена Мудрого) Схиляють своє чоло: Корифеї і Костя   *** Вже давно неживі і давно вже - во славі, Корифеї на хмарках літали. Дуже їх здивувало: тут, над яром ріс Клен, а тепер - тільки Пень, зверху, ніби мішень СТОКІЛЬЦЕВА. [малюнки Кості Досина]   Бажаю днів найгірших, тих, що вже минули. А дарую віршик, якого ще не чули.   Ось віршик - це я, та тільки не тільки. Ось віршик - це я, та тільки не весь. ще не кінець*   Чи на провінцію податись, бо хоч­нехоч, а мус признатись: є факти зримі - я другий в Римі.