Стратегія виборчої компанії
Моделі електорату та підходи до формування стратегії.: наївний, соціально-економічна модель, модель ідеального кандидата, проблемна модель, адресний, комплексний та рекламний підходи. Модель домінуючого стереотипу. Ядро позитивного образу кандидата. Розширення електоральної бази позитивного образу. Другий тур голосування. І проблема анти образу.
Проблема узнаваемости. Стратегія на ототожнення. Побудова компанії на контр ході. Стратегія компанії та активність виборців. Тематика компанії. Стратегія стосовно конкурентів. Стратегічні характеристики компанії. Адресна побудова компанії як стратегічна проблема.
Обрання тактики
Тактичний малюнок компанії: напрями компанії, пріоритетність напрямів, основні заходи, етапи компанії. Принцип тотальності. Агітаційно-рекламний напрямок у виборчій компанії. Формування ті підтримка іміджу кандидата. Фірмовий стиль і основні агітаційні матеріали. Пряма та непряма реклама в ЗМІ. Скандали як інформаційний привід. Зовнішня реклама та розповсюдження агітаційних матеріалів. Нестандартні форми агітації. Організація роботи прес-служби.
МОДУЛЬ IV
Оргмасовий напрям виборчої компанії
Задачі напрямку та його роль у виборчій компанії. Формування команди. Основні принципи безпосередньої роботи з виборцями. Компанія «від двері до двері». Телефонне впровадження. Адресна розсилка та бази даних виборців. Зустрічі кандидата з виборцями. Масові заходи.
Інформаційно-аналітичне забезпечення
Обов’язкові задачі та особливості напрямку. Аналітика. Задачі соціології та рекомендації з організації досліджень. Перший соціологічний аналіз округа. Моніторинг та моделюючу дослідження. Зв’язки з зовнішніми організаціями. Юридичне, технічне та фінансове забезпечення компанії.
Проектування та управління компанією
Штаб виборчої компанії. Структура штабу. Проектна документація. План-графік виборчої компанії. Проект рекламної компанії. Корегування та уточнення проекту компанії. Пришвидшене проектування. Спецпроекти виборчої компанії та акції контрпропаганди.
Брудні технології
Що важать «сірим» чи «чорним» піаром. Адміністративний ресурс та брудні технології. Способи та методи боротьби з незаконними та напівзаконними заходами у виборчих технологіях.
Критерії
оцінювання знань студентів за кредитно-модульною системою:
а) робота на лекціях (активність роботи, написання конспектів) до 15 балів
б) робота на семінарському занятті до 8 балів
відповідь до 3 балів
доповнення до 2 балів
запитання до 2 балів
рецензування до 2 балів
в) реферат до 3 балів
г) самостійна робота до 35 балів
д) модульна контрольна робота до 5 балів
ж) інші види робіт (наукова робота, творчі завдання, участь в олімпіадах, конференціях і круглих столах) до 2 балів
з) екзамен до 25 балів
Ведення конспекту лекцій оцінюється за наступними критеріями: повнота, охайність, грамотність. Передбачається, що студент активно працює на лекційному занятті, відповідає на питання викладача.
(1 бал за лекцію ставиться в розрахунку – 0,5 балів за присутність і активну роботу на лекції, 0,5 балів – за конспект).
Відповідь на семінарському занятті оцінюється за наступними критеріями:
3 бали – студент у повному обсязі опрацював програмний матеріал (основну та додаткову літературу, джерела), має глибокі та міцні знання, упевнено оперує набутими знаннями, виявляє розуміння історичних процесів, робить аргументовані висновки, може вільно висловлювати власні судження та переконливо їх аргументувати, може аналізувати історичну інформацію, здатний презентувати власне розуміння, оцінку історичних явищ, вміє працювати з історичною картою.
2 бали – студент загалом самостійно відтворює програмний матеріал (на рівні підручника), може дати стислу характеристику питання, загалом правильно розуміє історичні терміни, але у викладеному матеріалі є істотні прогалини, виклад не самостійний (переказ підручника), є певні неточності як у матеріалі, так і у висновках, аргументація слабка.
1 бал – студент за допомогою викладача намагається відтворити матеріал, але відповідь неповна, в ній налічується багато неточностей, головний зміст матеріалу не розкрито.
Самостійна робота – (передбачає опрацювання проблем, винесених на самостійне опрацювання) може виконуватись у формі рефератів або виконання тестових завдань, складання колоквіумів. В залежності від якості виконання оцінюється від 1 до 25 балів.
За виконання модульної контрольної роботи студенти можуть отримати максимально 5 балів. Неповна відповідь на запитання, в якій є багато неточностей, не достатнє володіння науковим апаратом оцінюється від 1 до 2 балів. Відповідь повна, але має деякі неточності оцінюється від 3 до 4 балів.
Складання екзамену. Якщо студент отримав протягом навчальних модулів незадовільну оцінку (35-59 балів), то він може складати екзамен (з дозволу дирекції). Кожен студент, що отримав більше 59 балів, має можливість підвищити свій рейтинг під час складання екзамену, але не більше, ніж на 25 балів.
ОРІЄНТОВНА СТРУКТУРА КУРСУ
| № п/п | Тема | Кількість годин | |||||
| Лекції | Практичні | Самостійні | |||||
| Модуль І | |||||||
| Політичні технології сьогодні | - | ||||||
| PR як наука та її теоретичні засади | - | ||||||
| Функції PR у політичній сфері | - | ||||||
| PR як професія | - | ||||||
| Загальна кількість | |||||||
| Модуль ІІ | |||||||
| Історія виникнення зв’язків з громадськістю. Сучасна професія піармена | - | ||||||
| Громадськість у сфері PR | - | ||||||
| Громадська думка у сфері PR | - | ||||||
| Комунікаційний простір як сфера діяльності PR | - | ||||||
| Комунікація та її вплив на громадськість | - | ||||||
| Майстерність комунікації | - | ||||||
| Загальна кількість | |||||||
| Модуль IІІ | |||||||
| 1. | Технології формування іміджу | - | |||||
| 2. | Основи виборчих технологій | - | |||||
| 3. | Стратегія виборчої компанії | - | |||||
| Обрання тактики | - | ||||||
| Імідж і технології його формування | - | ||||||
| Загальна кількість | |||||||
| Модуль ІV | |||||||
| 1. | Оргмасовий напрям виборчої компанії | - | |||||
| 2. | Інформаційно-аналітичне забезпечення | - | |||||
| 3. | Проектування та управління компанією | - | |||||
| Брудні технології | - | ||||||
| Масові PR-кампанії | - | ||||||
| Організація акцій та комунікаційні технології РR-кампаній | - | ||||||
| Виборча компанія | - | ||||||
| Загальна кількість | |||||||
Семінарські заняття
МОДУЛЬ І
Тема 1: PR як професія
2 години
1. Професія іміджмейкера.
2. Функції спичрайтера
3. Функції прес-секретаря
4. Реклама як PR-діяльність: напрями, спеціалізація, професійні навички.
Реферати:
1. Формування та корекція іміджу особистості та організації.
2. Правила складання офіційних промов. Типи публічних виступів та їх підготовка.
3. Креатині здібності для рекламіста.
Література:
1. Блэк С. Введение в паблик рилейшнз. Р-н-Д, 1998
2. Бове К.Л., Аренс У.Ф. Современная реклама: Пер. с англ. – Тольятти: Изд.-й дом «Довгань», 1995 – 661 с.
3. Бове К.Л., Аренс У.Ф. Современная реклама: Пер. с англ. – Тольятти: Изд.-й дом «Довгань», 1995 – 661 с.
4. Богданов Е. Зазыкин В. Психологические основы «Паблик рилейшз». СПб., 2003
5. Бортник Е.М. Управление связями с общественностью. М., 2002
6. Бугрим В.В., Компанець Т.М. Український споживач і реклама // Телерадіовісник України.– 1997. – №5. – С.30-31.
7. Грин Э. Креативность в паблик рилейшнз. М., 2003
8. Демин Ю.М. Бизнес-PR. М., 2003
9. Джефкінс Ф. Реклама: Практ. Посібник: пер. З 4-го англ.. вид. / Доповнення і редакція Д.Ядіна. – К.: Знання; КОО, 2001. – 456 с.
10. Джулер А.Д., Дрюниани Б.Л. Креативные стратегии в рекламе: Пер. с англ. Под ред. Ю.Н.Каптуревского. – СПб.: Питер, 2003. – 384 с.
11. Доти Д.И. Паблисити и паблик рилейшнз. М., К., 2000
12. Имидж лидера - М.: «Знание» РФ, МГИУ, 1999, ч.2.
13. Имидж лидера. Психологическое пособие для политиков. – М., 1994.
14. Катлип С., Сентер А., Брум Г Паблик рилейшнз. Теория и практика: Уч. Пос. М., 2000
15. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз: Учебник. М., К., 2000
16. Марченко Г.И., Носов И.А., Имидж политика. М., 1997.
17. Честара Д. Деловой этикет. Паблик рилейшнз для всех и для каждого. М., 1999.
18. Шелекосова Н.П. Бессознательные аспекты имиджа политического лидера // Полис. – 2000. - № 4. – 130-132
19. Шепель В.М. Имиджелогия. Секреты личного обаяния. – М., 1994.
МОДУЛЬ ІІ
Тема 2: Комунікація та її вплив на громадськість
2 години
1. Визначення комунікаційного простору.
2. Принципи ефективної комунікації.
3. Використання неконтрольованих і контрольованих засобів комунікації.
4. Процес комунікації та його складові:
· сила переконання
· вплив на громадську думку
Реферати:
1. Інформаційний простір для PR-діяльності. Джерела інформації.
2. Зміни поняття «громадськості» в сучасному суспільстві.
3. Комунікативно-інформативна функція зв’язків з громадськістю.
Література:
1. Бортник Е.М. Управление связями с общественностью. М., 2002
2. Варакута С.А., Егоров Ю.Н. Связи с общественностью: Учебное пособие. М., 2001
3. Зверинцев А.Б. Коммутационный менеджмент. Рабочая книга менеджера PR: 2-е изд. СПб., 1997
4. Костенко Н. Іванов В. Досвід контент-аналізу: моделі та практика. К., 2003
5. Кочубей Л. Виборчі технології як механізм досягнення політичного результату // Людмила і Політика. – 2003.–№4. – С. 56-62
6. Кричевский Р.Л. Если вы руководитель – элементы психологии менеджмента в повседневной работе. М., 1993
7. Почепцов Г.Г. PR: Навчальний посібник для студентів вузів. К., 2000
8. Почепцов Г.Г. Коммукативные технологии двадцатого века. М., К., 2000
9. Синяева И.М. Паблик рилейшнз в коммерческой деятельности: Учебник Под ред. Проф.Васильева Г.А. – М.: ЮНИТИ, 1998
10. Системное проектирование службы PR большой коммерческой организации. М., 1999
11. Слісаренко І.Ю. PR у системі комунікації та управління: Навч. посібник для студентів вузів. К., 2001
12. Слісаренко І.Ю. PR у системі комунікації та управління: Навч. посібник для студентів вузів. К., 2001
13. Соколов И. Технологии популярности или паблик рилейшнз. Минск, 1999.
14. Соловьев А.И. Политология: Политическая теория, политические технологии: Учеб. пособ. для студ. вузов. – М.: Аспект Пресс, 2003. – 559˚с.
Тема 3: Майстерність комунікації
2 години
1. Інформація і інформаційний простір суспільства. ЗМІ як провідник інформації. Методи роботи з ЗМІ.
2. Боротьба за увагу громадськості. Етичність методів привернення уваги громадськості.
3. Ораторське мистецтво та публічні промови: загальні правила, корекція голосу, переконливість, принципи навіювання в публічних виступах.
4. Підготовка публічного виступу. Типи промов. Оцінка виступу.
5. Невербальні навички комунікації.
6. Плітки як інформаційний привід. Їхнє вплив та значення на сучасні політичні технології.
Реферати:
1. Причини народження та поширення чуток. Динаміка їх розростання. Загальні правила боротьби з чутками.
2. Вміння триматися перед аудиторією. Впевненість і привабливість.
3. Основні види інформаційних матеріалів, що використовуються для висвітлення в ЗМІ.
Література:
1. Алешина И.В. Паблик рилейшнз для менеджеров. М., 2002
2. Демин Ю.М. Бизнес-PR. М., 2003
3. Доти Д.И. Паблисити и паблик рилейшнз. М., К., 2000
4. Зверинцев А.Б. Коммутационный менеджмент. Рабочая книга менеджера PR: 2-е изд. СПб., 1997
5. Иванченко Г.В. Реальность PR. М., 1999
6. Синяева И.М. Паблик рилейшнз в коммерческой деятельности: Учебник Под ред. Проф.Васильева Г.А. – М.: ЮНИТИ, 1998
7. Системное проектирование службы PR большой коммерческой организации. М., 1999
8. Слісаренко І.Ю. PR у системі комунікації та управління: Навч. посібник для студентів вузів. К., 2001
9. Соколов И. Технологии популярности или паблик рилейшнз. Минск, 1999.
10. Соловьев А.И. Политология: Политическая теория, политические технологии: Учеб. пособ. для студ. вузов. – М.: Аспект Пресс, 2003. – 559˚с.
Питання для самостійного опрацювання:
1. PR-етика у роботі зі ЗМІ.
2. Роль корпоративних комунікацій у реалізації моделей репутаційного менеджменту.
3. Комплексні PR-заходи та заслуговане висвітлення у ЗМІ.
4. PR сегодня: новые подходы, исследования, международная практика / Пер. с англ. – М.: КГ «ИМИДЖ-контакт», 2002.
5. Катлип С., Сентер А., Брум Г Паблик рилейшнз. Теория и практика: Уч. Пос. М., 2000
6. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз: Учебник. М., К., 2000
7. Мирошниченко А.А. Pablic Relactions в общественно-политической сфере. М., 1998
МОДУЛЬ ІІІ
Тема 4: Імідж і технології його формування
2 години
1. Сутність іміджу. Його соціально-психологічна природа.
2. Природа формування іміджу. Типологія іміджів.
3. Технологія розбудови іміджу. Принципи його корекції.
4. Зовнішність у структурі іміджу особистості.
Реферати:
1. Імідж як об’єктивне явище.
2. Формування іміджу як керований процес.
3. Принципи формування та корекції іміджу.
4. Основні принципи імідж-маркетингу.
Література:
1. Блэк С. Введение в паблик рилейшнз Р-н-Д, 1998
2. Всеин В.Р. Основы менеджмента, М.: О-во «Знание» России, 1996.
3. Имидж лидера - М.: «Знание» РФ, МГИУ, 1999, ч.2.
4. Имидж лидера - М.: «Знание» РФ, МГИУ, 1999, ч.2.
5. Катлип С., Сентер А., Брум Г Паблик рилейшнз. Теория и практика: Уч. Пос. М., 2000
6. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз: Учебник. М., К., 2000
7. Ньюсом Д., Терк Д.В., Крукеберг Д. Все о PR. Теория и практика паблик рилейшинз. М., 2001
8. Паблик рилейшнз. Связи с общественностью в сфере бизнеса. М., 1999
9. Пашенцев Е.Н. Паблик рилейшнз: от бизнеса до политики. М., 2000
10. Почепцов Г.Г. Профессия: имиджмейкер. К., 1998
11. Почнепцов Г.Г. Имеджелогия: теория и практика. – К.: «Адеф-Украина», 1998.
12. Смолякова В.В. Имидж политического лидера в структуре коммуникативного пространства // Вест. МГУ. Сер. 18. Социология и политология.- 2000. - №2. – с. 102-108
13. Boorstin D.J. the Image. A guide to PseudoEvents in America: 25-th ed. – N.Y.: Vintage Books, 1992.
14. Lippman Walter. Public Opinion. – N.Y., 1965.
15. Marconi Joe. Image Marketing: Using Public Relations to Attain Business. – Chicago, 1997.
Питання на самостійне опрацювання:
1. Феномен лідерства. Основні параметри іміджу особистості.
2. Основні параметри іміджу особистості.
3. Якості особистості, що найбільше очікуються оточуючими.
Завдання:
Скласти та обґрунтувати план розбудови/корекції PR-іміджу довільно обранної та погодженої організації; особистості.
Обсяг роботи 0,5 др. арк. З планом роботи, висновками та списком використаної літератури.
МОДУЛЬ IV
Тема 5:Масові PR-кампанії
2 години
1. Типологія масових РR-кампаній та їх принципи та елементи.
2. Загальні принципи організації масових РR-кампаній. Головні умови успішної компанії.
3. Розробка стратегії і тактики РR.
4. Складання плану та графіку проведення РR-кампанії.
5. Основні елементи плану. Аналіз ситуації та окреслення проблеми.
6. Визначення цільової аудиторії. Ключове повідомлення – конкретні звернення (що організація хоче сказати “своїй” громадськості? Що організація хоче, щоб “її” громадськість почувала до неї, думала про неї? Що організація хоче, щоб “її” громадськість зробила?)
7. Строки та графік дій. Витрати. Методи оцінки.
Реферати:
1. Стратегічність мислення. Системний підхід до планування.
2. Цільове планування. Окреслення сприятливих факторів та перешкод для досягнення цілі.
3. Прогнозування та його методи (метод Делфі; мозкова атака; розробка сценаріїв).
Література:
1. Бортник Е.М. Управление связями с общественностью. М., 2002
2. Варакута С.А., Егоров Ю.Н. Связи с общественностью: Учебное пособие. М., 2001
3. Векслер А.Ф. Связи с общественностью для бизнеса. Н. Новгород, 2001
4. Грин Э. Креативность в паблик рилейшнз. М., 2003
5. Демин Ю.М. Бизнес-PR. М., 2003
6. Джулер А.Д., Дрюниани Б.Л. Креативные стратегии в рекламе: Пер. с англ. Под ред. Ю.Н.Каптуревского. – СПб.: Питер, 2003. – 384 с.
7. Доти Д.И. Паблисити и паблик рилейшнз. М., К., 2000
8. Зверинцев А.Б. Коммутационный менеджмент. Рабочая книга менеджера PR: 2-е зд. СПб., 1997
9. Иванченко Г.В. Реальность PR. М., 1999
10. Катлип С., Сентер А., Брум Г Паблик рилейшнз. Теория и практика: Уч. Пос. М., 2000
11. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз: Учебник. М., К., 2000
12. Кошелюк М.Е. Технологии политических выборов. – 2-е изд., перераб. И доп. – СПб.: Питер, 2004. – 232 с.
13. Лебедева Т.Ю. Паблик рилейшнз. Корпоративная и политическая режессура. М., 1999
14. Ляпина Т.В. Политическая реклама. – К.: Альтпрес, 2000. – 148 с.
15. Мирошниченко А.А. Pablic Relactions в общественно-политической сфере. М., 1998
16. Мирошниченко А.А. Выборы: от замысла до победы. (предвыборная компания в российском регионе). М.: Центр, 2003. – 304 с.
17. Чумиков А.Н. Связи с общественностью. Учебное пособие. – 2-е изд., испр. И доп. – М.: Дело, 2001.
18. Цветнов А.В. Управление социально-политическими процессами. Технология избирательной компании, лоббирование общественной деятельности. – М.: Палея, 1995. – 134 с.
Тема 6: Організація акцій та комунікаційні технології РR-кампаній
2 години
1. Діяльність та комунікаційна складова реалізації РR-програми.
2. Сутність методу створення спеціальних подій. Ознаки псевдоподії.
3. Практика використання спеціальних подій.
Реферати:
1. Координація акцій і комунікації. Засоби комунікації. Принципи ефективної комунікації.
2. Оцінка ефективності РR-програми. Складові процесу оціночного дослідження.
3. Інтерпретація оцінки РR-програми.
Література:
1. Богданов Е. Зазыкин В. Психологические основы «Паблик рилейшз». СПб., 2003
2. Бортник Е.М. Управление связями с общественностью. М., 2002
3. Варакута С.А., Егоров Ю.Н. Связи с общественностью: Учебное пособие. М., 2001
4. Векслер А.Ф. Связи с общественностью для бизнеса. Н. Новгород, 2001
5. Грин Э. Креативность в паблик рилейшнз. М., 2003
6. Демин Ю.М. Бизнес-PR. М., 2003
7. Доти Д.И. Паблисити и паблик рилейшнз. М., К., 2000
8. Зверинцев А.Б. Коммутационный менеджмент. Рабочая книга менеджера PR: 2-е изд. СПб., 1997
9. Иванченко Г.В. Реальность PR. М., 1999
10. Почепцов Г.Г. PR: Навчальний посібник для студентів вузів. К., 2000
11. Почепцов Г.Г. Коммукативные технологии двадцатого века. М., К., 2000
12. Чумиков А.Н. Связи с общественностью. Учебное пособие. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Дело, 2001.
13. Цветнов А.В. Управление социально-политическими процессами. Технология избирательной компании, лоббирование общественной деятельности. – М.: Палея, 1995. – 134 с.
14. PR сегодня: новые подходы, исследования, международная практика / Пер. с англ. – М.: КГ «ИМИДЖ-контакт», 2002.
15. Рябов С.Г. Політичні вибори: Навч. посібник. – К.: Тандем, 1998. – 96 с.
16. Синяева И.М. Паблик рилейшнз в коммерческой деятельности: Учебник Под ред. Проф.Васильева Г.А. – М.: ЮНИТИ, 1998
Питання на самостійне опрацювання:
1. Принципи розгортання комунікаційного процесу.
2. Використання неконтрольованих та контрольованих засобів комунікації.
3. Форми і засоби інформування про РR-акцію.
Завдання:
Скласти і обґрунтувати план-проведення РR-акції з добровільно обраної теми. Обсяг письмової роботи – 0,5 др.арк.
Тема 7: Виборча компанія
2 години
1. Типи масових компаній.
2. Загальні принципи виборчих компаній.
3. Кандидат: вимоги, ресурси.
4. Штаб ВК: організація та діяльність.
5. Команда виборчого штабу.
Реферати:
1. Компанії привернення уваги та компанії просування.
2. Ресурсні складові виборчої компанії.
Література:
1. Катлип С., Сентер А., Брум Г Паблик рилейшнз. Теория и практика: Уч. Пос. М., 2000
2. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз: Учебник. М., К., 2000
3. Кошелюк М.Е. Технологии политических выборов. – 2-е изд., перераб. и доп. – СПб.: Питер, 2004. – 232 с.
4. Лебедева Т.Ю. Паблик рилейшнз. Корпоративная и политическая режессура. М., 1999
5. Ляпина Т.В. Политическая реклама. – К.: Альтпрес, 2000. – 148 с.
6. Мальцева Н.М.Грязные политические технологии: Мифы и реальность. – М., 2003. – 207 с.
7. Марлоу Ю. Пиар в электронных СМИ. М., 2002
8. Марченко Г.И., Носов И.А. Имидж политика. М., 1997.
9. Михайленко В.С. Анализ выборных технологий (Россия, Украина, США) // Актуальные проблемы политики. – 2001. – Вып. 10/11.– . 321-326.
10. Моисеев В.А. Паблик рилейшнз. Теория и практика. М., 2001
11. Ньюсом Д., Терк Д.В., Крукеберг Д. Все о PR. Теория и практика паблик рилейшинз. М., 2001
12. Пашенцев Е.Н. Паблик рилейшнз: от бизнеса до политики. М., 2000
13. Петров О.В. Социологические избирательные технологии. – Днепропетровск: Арт-Прес, 1998. – 164 с.
14. Підготовка і проведення виборчих компаній: Дайджест навч. посібн. Республіканської партії США (за матеріалами експертів Міжнародного Республіканського інституту США) / В.О. Наумов (Авт.-уклад.). – К.: Інтертехнодрук, 2002. – 340 с.
15. Политиками не рождаются: как стать и остаться эффективным политическим лидером. - М.: Антиква, 1993.
16. Фаер С.А. Приемы стратегии и тактики предвыборной борьбы: РR-секреты общественных отношений. «Ловушки» в конкурентной борьбе. Механизмы политической карьеры. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. –136 с.
17. Филатов А.С. Электоральное поведение и политические технологии. Как добиться успехов на выборах. Симферополь: Partner, 2002. – 304 с.
18. Халиков В.Ф., Халипова Е.В., Шишкин А.Н. Выборы и власть: Словарь-справочник избирателя / Российское гуманитарное общество. – М.: Совершенство, 1999. – 380 с.
ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ
ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:
17. Блэк С. Введение в паблик рилейшнз Р-н-Д, 1998.
18. Богданов Е. Зазыкин В. Психологические основы «Паблик рилейшз». СПб., 2003
19. Бортник Е.М. Управление связями с общественностью. М., 2002
20. Варакута С.А., Егоров Ю.Н. Связи с общественностью: Учебное пособие. М., 2001
21. Векслер А.Ф. Связи с общественностью для бизнеса. Н. Новгород, 2001
22. Грин Э. Креативность в паблик рилейшнз. М., 2003
23. Демин Ю.М. Бизнес-PR. М., 2003
24. Джулер А.Д., Дрюниани Б.Л. Креативные стратегии в рекламе: Пер. с англ. Под ред. Ю.Н.Каптуревского. – СПб.: Питер, 2003. – 384 с.
25. Доти Д.И. Паблисити и паблик рилейшнз. М., К., 2000
26. Зверинцев А.Б. Коммутационный менеджмент. Рабочая книга менеджера PR: 2-е изд. СПб., 1997
27. Иванченко Г.В. Реальность PR. М., 1999
28. Имидж лидера - М.: «Знание» РФ, МГИУ, 1999, ч.2.
29. Катлип С., Сентер А., Брум Г Паблик рилейшнз. Теория и практика: Уч. Пос. М., 2000
30. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз: Учебник. М., К., 2000
31. Кошелюк М.Е. Технологии политических выборов. – 2-е изд., перераб. и доп. – СПб.: Питер, 2004. – 232 с.
32. Лебедева Т.Ю. Паблик рилейшнз. Корпоративная и политическая режессура. М., 1999
33. Ляпина Т.В. Политическая реклама. – К.: Альтпрес, 2000. – 148 с.
34. Мальцева Н.М.Грязные политические технологии: Мифы и реальность. – М., 2003. – 207 с.
35. Марлоу Ю. Пиар в электронных СМИ. М., 2002
36. Марченко Г.И., Носов И.А. Имидж политика. М., 1997.
37. Михайленко В.С. Анализ выборных технологий (Россия, Украина, США) // Актуальные проблемы политики. – 2001. – Вып. 10/11.– . 321-326.
38. Моисеев В.А. Паблик рилейшнз. Теория и практика. М., 2001
39. Ньюсом Д., Терк Д.В., Крукеберг Д. Все о PR. Теория и практика паблик рилейшинз. М., 2001
40. Паблик рилейшнз. Связи с общественностью в сфере бизнеса. М., 1999
41. Пашенцев Е.Н. Паблик рилейшнз: от бизнеса до политики. М., 2000
42. Петров О.В. Социологические избирательные технологии. – Днепропетровск: Арт-Прес, 1998. – 164 с.
43. Підготовка і проведення виборчих компаній: Дайджест навч. посібн. Республіканської партії США (за матеріалами експертів Міжнародного Республіканського інституту США) / В.О. Наумов (Авт.-уклад.). – К.: Інтертехнодрук, 2002. – 340 с.
44. Политиками не рождаются: как стать и остаться эффективным политическим лидером. - М.: Антиква, 1993.
45. Почепцов Г.Г. PR: Навчальний посібник для студентів вузів. К., 2000
46. Почепцов Г.Г. Коммукативные технологии двадцатого века. М., К., 2000
47. Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз для профессионалов. М., К., 1999
48. PR сегодня: новые подходы, исследования, международная практика / Пер. с англ. – М.: КГ «ИМИДЖ-контакт», 2002.
49. Рябов С.Г. Політичні вибори: Навч. посібник. – К.: Тандем, 1998. – 96 с.
50. Синяева И.М. Паблик рилейшнз в коммерческой деятельности: Учебник Под ред. Проф.Васильева Г.А. – М.: ЮНИТИ, 1998
51. Системное проектирование службы PR большой коммерческой организации. М., 1999
52. Слісаренко І.Ю. PR у системі комунікації та управління: Навч. посібник для студентів вузів. К., 2001
53. Соколов И. Технологии популярности или паблик рилейшнз. Минск, 1999.
54. Соловьев А.И. Политология: Политическая теория, политические технологии: Учеб. пособ. для студ. вузов. – М.: Аспект Пресс, 2003. – 559˚с.
55. Технология и организация выборных компаний. Зарубежный и отечественный опыт. М.: 1993.
56. Фаер С.А. Приемы стратегии и тактики предвыборной борьбы: РR-секреты общественных отношений. «Ловушки» в конкурентной борьбе. Механизмы политической карьеры. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. –136 с.
57. Филатов А.С. Электоральное поведение и политические технологии. Как добиться успехов на выборах. Симферополь: Partner, 2002. – 304 с.
58. Халиков В.Ф., Халипова Е.В., Шишкин А.Н. Выборы и власть: Словарь-справочник избирателя / Российское гуманитарное общество. – М.: Совершенство, 1999. – 380 с.
59. Харрисон Ш Связи с общественностью М., 2003
60. Честара Д. Деловой этикет. Паблик рилейшнз для всех и для каждого. М., 1999
61. Чумиков А.Н., Бочаров М.П. Связи с общественностью: теория и практика. М., 2003
62. Шишкина М.А. Паблик рилешнз в системе социального управления. СПб., 1999
63. Яковлев И. Паблик рилешнз в организациях. СПб., 1995
64. Adams Wiliam. StrategicAdvise in Handling Risk. – Washington, DC, 1992, November 12.
65. Bernsfein Alan B. The Emergency Public Relations Manual. – N.J.: Pase, Inc., 1982.
66. Kendall R. Public Relations Campaign Stategies: Planning for implementation. 2 ed. – N.Y.: Logman,
67. Seitel Fraser P. Communication in Crisis // United States Banker. – 1990. December.
68. Boorstin D.J. the Image. A guide to PseudoEvents in America: 25-th ed. – N.Y.: Vintage Books, 1992.
69. Lippman Walter. Public Opinion. – N.Y., 1965.
70. Marconi Joe. Image Marketing: Using Public Relations to Attain Business. – Chicago, 1997.
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:
1. Алешина И.В. Паблик рилейшнз для менеджеров. М., 2002.
2. Бове К.Л., Аренс У.Ф. Современная реклама: Пер. с англ. – Тольятти: Изд.-й дом «Довгань», 1995 – 661 с.
3. Бугрим В.В., Компанець Т.М. Український споживач і реклама // Телерадіовісник України.– 1997. – №5. – С.30-31.
4. Бурмакова С.П. Політична соціологія: Курс лекцій. Навч. Посіб. Для студ. Вищ.навч. зал. – К., 2003. – 252 с.
5. Василенко А.Б. Пиар крупных российских корпораций. М., 2002
6. Василик М.А., Вершинин М.С., Козырева Л.Д. Паблик рилейшз в России: организация и документы. Спб., 2000
7. Всеин В.Р. Основы менеджмента, М.: О-во «Знание» России, 1996.
8. Громыко А.Л. Политическая власть. М.: О-во «Знание» России. МГИУ, 1999 ч.1.
9. Громыко АЛ. Политическая власть и ее составляющие. М.: О-во «Знание» РФ. МГИУ, 1999 ч.1
10. Джефкінс Ф. Реклама: Практ. Посібник: пер. З 4-го англ.. вид. / Доповнення і редакція Д.Ядіна. – К.: Знання; КОО, 2001. – 456 с.
11. Имидж лидера. Психологическое пособие для политиков. – М., 1994.
12. Здравомыслов А.Г. Социология конфликта. – М., 1995.
13. Королько В.Г. Политическая реклама: уроки, выборов, проблемы // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. – №6.
14. Костенко Н. Іванов В. Досвід контент-аналізу: моделі та практика. К., 2003
15. Кочубей Л. Виборчі технології як механізм досягнення політичного результату // Людмила і Політика. – 2003.–№4. – С. 56-62
16. Кричевский Р.Л. Если вы руководитель – элементы психологии менеджмента в повседневной работе. М., 1993
17. Маценко В.Ф. Технология создания имиджа // практична психологія та соціальна робота. – 1997. - №10. – с. 35-37
18. Мирошниченко А.А. Pablic Relactions в общественно-политической сфере. М., 1998
19. Мирошниченко А.А. Выборы: от замысла до победы. (предвыборная компания в российском регионе). М.: Центр, 2003. – 304 с.
20. Піскунова С. Психотроніка в передвиборчих технологіях – міф чи реальність? // Політикум: Додаток до журналу «Україна», №10/2003. – 2003. – №27 (жовтень). – С. 4-5.
21. Почепцов Г.Г. Профессия: имиджмейкер. К., 1998
22. Почнепцов Г.Г. Имеджелогия: теория и практика. – К.: «Адеф-Украина», 1998.
23. Смолякова В.В. Имидж политического лидера в структуре коммуникативного пространства // Вест. МГУ. Сер. 18. Социология и политология.- 2000. - №2. – с. 102-108
24. Справочник кризисного управляющего / Под ред. Уткини Э.А. М.: ЭКМОС, 1999.
25. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой / Под ред. А.П.Градова. – СПб.: Специальная литература. 1996.
26. Уткин Э.А. Конфликтология. Теория и практика. – М.: ЭКМОС, 1998.
27. Чумиков А.Н. Связи с общественностью. Учебное пособие. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Дело, 2001.
28. Цветнов А.В. Управление социально-политическими процессами. Технология избирательной компании, лоббирование общественной деятельности. – М.: Палея, 1995. – 134 с.
29. Шелекосова Н.П. Бессознательные аспекты имиджа политического лидера // Полис. – 2000. - № 4. – 130-132
30. Шепель В.М. Имиджелогия. Секреты личного обаяния. – М., 1994.
Питання на самостійне опрацювання:
1. Зв’язки з громадськістю як «мистецтво в науці».
2. Зв’язки з громадськістю як підприємницька та суспільна діяльність.
3. Перші практики PR: Е.Бернайз і А.Лі.
4. Особливості PR-діяльності в різних країнах.
5. PR-індустрія в США, Канаді.
6. Специфіка європейськиї зв’язків з громадськістю.
7. PR в країнах Латинської Америки.
8. Азійський ринок PR-послуг.
9. Сучасний світовий ринок PR-послуг.
10. Характеристика та основні тенденції розвитку світового ринку: розширення ринку послуг, його динаміка, ріст кількості зайнятих, ріст прибутковості, зростання конкуренції та вплив нових інформаційних технологій.
11. Становлення PR-діяльності в Україні та Росії.
12. Законодавчо-правова база, регулятор сфери діяльності PR.
13. Основні напрямки PR-послуг в Україні.
14. Чотири «образи PR» Дж.Грюніга та Т.Ханта.
15. Основі рівні діяльності PR.
16. Статус PR-інституцій в Україні і за кордоном.
17. Міжнародні та національні професійні об’єднання спеціалістів PR.
18. Професійні періодичні фахові видання.
19. Історія створення, цілі та завдання, структура основних міжнародних об’єднань: IPRA, ICO, CERP та ін.
20. Етичні норми професійної поведінки: загальнолюдські та професійні етичні норми. Покарання за порушення.
21. кодекс професійної поведінки IPRA, IPR, Афінський кодекс, Лісабонський кодекс.
22. Сучасні інформаційні технології та зміни дефініції «громадськість».
23. комунікаційний простір як поле діяльності PR-спеціаліста: особливості та методи формування.
24. PR і етоди дослідження ринку, споживача, виборця.
25. джерела інформації в PR.
26. основні функції спеціаліста PR в організації (комерційна структура, державна, фінансова, банківська установав, суспільно-політична організація).
27. професійна етика та соціальна відповідальність PR-спеціаліста.
28. Антикризовий PR: головні фактори кризи; Типові помилки; послідовність дій; аналітична робота в умовах кризи. Моніторинг загальної ситуації. PR-аудит. Комунікаційних аудит.
29. Характер заходів по формуванню або корекції іміджу.
30. Види та інструментарій іміджевих подій.
31. Основні правила підготовки виступу. Типологія промов.
32. Структура виступу. Прийоми ораторської майстерності.
33. Роль та характер використання ЗМІ у кампаніях по формуванню іміджу організації або особи.
34. Репутаційний менеджмент і імідж організації. Основні моделі тактики репутаційного менедженту.
Питання на іспит:
1.Розвиток виборчих технологій в Україні та іноземний досвід.
2.Загальні принципи виборчих компаній.
3.Типологія та класифікація громадськості
4.Складові стратегії виборчої компанії.
5.Вивчення цільової аудиторії для виборчої кампанії
6.Моделі електорату для обрання стратегії: соціально-економічна, проблемна, адресна, комплексна, рекламна.
7.Модель домінуючого стереотипу у виборчих стратегіях.
8.Особливості дослідження громадської думки .
9.становлення та розвиток PR як соціального інституту.
10.Напрямки, пріоритетність, зміст тактичного малюнку виборчої кампанії.
11.Тактичні прийоми виборчої компанії та їх ефективність.
12.Принцип тотальності у виборчій кампанії.
13.Планування тактичного моніторингу виборчої кампанії в медіа-просторі.
14.Агітаційно-рекламний напрям виборчої кампанії.
15.Складання агітаційних текстів. Розробка базової промови кандидата.
16.Фірмовий стиль та основні види агітаційних матеріалів під час виборчої кампанії.
17.Пряма та непряма реклама в ЗМІ.
18.Скандали та плітки як інформаційний привід під час виборчої кампанії.
19.Роль зовнішньої реклами та розповсюдження агітаційних матеріалів для результатів виборів.
20.Робота прес-служби виборчого штабу.
21.Організаційно-масовий напрям виборчої компанії.
22.Принципи формування команди виборчого штабу.
23.Загальні правила та прийоми безпосередньої роботи з виборцями.
24.Кампанія «від дверей до дверей». Адресна розсилка.
25.Зустріч кандидатів з виборцями.
26.Інформаційно-аналітичне забезпечення. Моніторинг виборів.
27.Функції, структуру і особливості діяльності виборчого штабу.
28.Планування виборчої кампанії.
29.Основні положення плану-графіку виборчої кампанії.
30.Різновиди консалтінгу.
31.Професійні та особистісні вимоги до PR-спеціаліста.
32.Структура виборчої кампанії.
33.«Компромати» і технології контрпропаганди під час виборчих кампаній.
34.Основні етапи формування іміджу організації.
35.«Чорний» РR у виборчих кампаніях.
36.Ресурси виборчої кампанії.
37.Стратегія виборчої кампанії стосовно конкурентів.
38.Науково-технічні передумови виникнення PR як професії та галузі бізнесу.
39.Історія становлення зв’язків з громадськістю як наукової дисципліни. Едуард Бернайз.
40.Міждисциплінарні зв’язки PR-діяльності з журналістикою, соціологією, психологією, політологією, менеджментом, бізнесом тощо.
41.Теоретичні засади PR- науки: теорії соціального управління (Ф. Тейлор, Е. Мейо); соціологічні теорії (М.Вебер, У.Ліппман, Р.Мертон); теорії масової комунікації (Р.Парк, Ч.Кулі, Г.Лассуел, Г.Маклуен), концепції соціальної відповідальності (Б.Рей).
42.Особливості PR-діяльності в різних країнах: США, Велика Британія.
43.Реклами та паблісіті.
44.Роль PR в сучасному громадянському суспільстві та ринковій економіці.
45.Роль кризового менеджменту і прикладної конфліктології у зв’язках з громадськістю.
46.Агітаційна кампанія телефоном.
47.Лобіювання у виборчому процесі.
48.Повноваження PR-менеджера в організаціях, установах, підприємствах.
49.Функції та особливості діяльності іміджмейкера.
50.Особливості діяльності політичного маркетолога.
51.Етика професійної поведінки політтехнологів: кодекс ІРRА Європейський кодекс поведінки – Лісабонський кодекс. Римська хартія.
52.Типологія масових РR-компаній.
53.План та графік проведення РR-компанії. Основні елементи плану.
54.Сутність методу створення спеціальних подій. Ознаки псевдоподії. Практика використання спеціальних подій.
55.Види PR-діяльності.
56.Місце соціологічних досліджень в підготовці виборів.
57.Функції та принципи PR-діяльності.
58.Заходи по просуванню образу політичного діяча.
59.Місце пропаганди в суспільно-політичному житті сучасної держави.
60.Прийоми маніпуляції під час публічних дебатів.
61.Споживацька поведінка різних культур. Маркетингові дослідження у сегментації електорату у виборчих кампаніях.
62.Роль технологій агітації у піднятті рейтингу.
63.Вплив реклами на суспільна свідомість.
64.Формування та управління громадською думкою під час виборчих кампаній.
65.Стратегія кампанії та активності виборців.
66.Засоби та методи боротьби з порушеннями і фальсифікацією під час виборів.
67.Комунікативний простір в Україні.
68.Феномен лідерства. Стратегія формування ефективного іміджу особистості.
69.Значення громадської думки для РR.
70.Зовнішній вигляд у структурі іміджу особистості..
71.Установки та громадська думка.
72.Значення громадської думки для РR.
73.Принципи побудови іміджу та корекції особистості та організації.
74.Внесок Айві Лі в процес становлення зв’язків з громадськістю як наукової дисципліни.
75.Місце та роль РR в державних структурах.
СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПІЛНИ ЗА МОДУЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ
| Вид роботи | І модуль | II модуль | IІІ модуль | ІV модуль | Разом |
| Лекції | |||||
| Семінари | |||||
| Самостійна робота | |||||
| Разом (год.) |
РОЗПОДІЛ БАЛІВ ЗА РЕЙТИНГОВОЮ СИСТЕМОЮ
| Модулі | І | II | ІIІ | ІV | Разом (балів |
| Бали | 0-25 | 0-25 | 0-20 | 0-30 | 0-100 |
| Лекції | 0-3 | 0-4 | 0-4 | 0-4 | 0-15 |
| Семінари | 0-4 | 0-8 | 0-4 | 0-12 | 0-28 |
| Самостійна робота | 0-12 | 0-8 | 0-6 | 0-9 | 0-35 |
| Контрольна робота | 0-5 | 0-5 | 0-5 | 0-5 | 0-20 |
| Інші види робіт | 0-1 | - | 0-1 | - | 0-2 |
| Підсумковий контроль – екзамен (до 25 балів) |
Шкала оцінювання якості знань студентів:
90-100 балів – відмінно (А);
75-89 балів – добре (ВС);
60-74 балів – задовільно (DE);
35-59 балів – незадовільно з можливістю повторного складання (FX);
1-34 балів – незадовільно з обов’язковим повторним курсом (F).