Основні напрями і особливості сучасної соціальної політики України
Здійснення економічних реформ при відсутності обґрунтованої економічної політики та розвиненої ринкової інфраструктури за умов руйнації економічних зв'язків призвело до кризового соціального стану суспільства. Розпад фінансової системи і гіперінфляція в першій половині 90-х pp. XX ст., відродження "тіньової" економіки породили такі украй негативні наслідки у соціальній сфері:
· зниження рівня життя значної частини населення;
· значну частку прихованого безробіття;
· різку поляризацію населення за рівнем доходу;
· майже повну ліквідацію відповідності між результатами й оплатою праці між секторами економіки і сферами економічної діяльності;
· посилення неформальних суспільне нерегульованих методів вирішення економічних і соціальних питань, розвиток корупції;
· формування маргінальних груп населення, готових до суспільне деструктивних дій.
Нерозв'язанім соціальних проблем викликає негативні соціальні явища, які стримують і деформують розвиток суспільства, унеможливлюють повноцінну участь громадян у всіх сферах суспільного життя.
Сьогодні Україна стоїть перед необхідністю:
· відміни системи субсидованого житлового фонду та комунальних послуг і підвищення видатків на комунальні послуги;
· раціоналізації і спрощення існуючої системи пільг;
· зменшення видатків на розподіл і доставку допомоги з метою підвищення рентабельності системи;
· впровадження цільового спрямування витрат на допомогу тим, хто її найбільше потребує, зокрема на пільги для дітей та пенсіонерів з низьким рівнем доходів;
· реформи пенсійного забезпечення;
· переходу від державного фінансування охорони здоров'я до його здійснення переважно на страхових засадах,
· підвищення межі пенсійного віку;
· відміни вікових пільг;
· обмеження прав на пільги:
· ліквідації прихованого безробіття тощо.
Важливими проблемами соціальної політики України є:
· визначення шляху суттєвого підвищення вартості національної робочої сили;
· поєднання політики економічного зростання з активною і сильною соціальною політикою;
· підвищення платоспроможного попиту населення;
· посилення мотивації праці;
· зайнятість населення.
Трагедія кризи в Україні
Причини та вплив світової кризи 2008 р. на економіку України
Оцінюючи перманентність виникнення кризових явищ в економіці України, можна сказати що розвивається "суспільний устрій з обмеженим доступом", оскільки цей лад ґрунтується на тому, що еліта навмисно обмежує доступ до ринків інших учасників і створює економічні преференції для своїх підприємців і сфер діяльності. В даному аспекті можна відмітити, що вітчизняні інсайдери, як правило, вкладають грошові кошти в свої власні підприємства і це є одним з вагомих чинників зниження конкурентоспроможності виробництва і уповільнення ефективності залучення капіталу в реальний сектор економіки.
На пострадянському просторі (Росія, Вірменія, Україна) спостерігається тотальна макроекономічна криза (фінансова, структурна, соціальна, кон'юнктурна, конкурентна), тоді як на Заході маємо справу з фінансово-структурною кризою. Ця тотальна криза поглиблюється ще й тому, що порівняно із Заходом у зазначених пострадянських країнах:
ü інфляція прискорюється, а не сповільнюється;
ü темпи падіння капіталізації ринку в 2-3 рази вищі, ніж на Заході
ü на перший план виходить проблема курсу національної валюти, з'їдаються валютні резерви;
ü дефіцит пропозиції кредитів, а не попиту;
ü у наявності масове вилучення вкладів населення із банків (в Україні -70 млрд. гривень лише за листопад - січень 2008-2009 років);
Основними проблемами, з якими зіткнулася українська економіка, є застарілі виробничі потужності в основних галузях, скорочення трудових ресурсів і міждержавна конкуренція.
Наступна проблема - застарілі виробничі потужності. Коефіцієнт зносу основних виробничих потужностей в Україні складає більше 50.
Як бачимо, в наявності симптоми стагфляційних процесів, тому подолання наслідків кризи затягнулося.
В Україні діють три регулятори, які мають опікуватися банківською системою та фондовим ринком: Національний банк України, Комісія з цінних паперів та фондового ринку та Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.
В Україні причини фінансової кризи, полягають у залежності фондового ринку від коштів нерезидентів, надмірній зовнішній заборгованості суб'єктів економіки, нестачі ліквідності в банківській системі.
Циклічне уповільнення світової економіки, що в цілому скорочує попит на експортну продукцію, а отже, експортну виручку і далі за ланцюжком призвести до зменшення надходжень до державного бюджету, девальвації гривні і зниження заробітної плати тощо.
Висока волатильність цін на світових товарних ринках, коли спостерігаються різкі стрибки цін на біржові товари, зокрема, залежно від ситуації на фінансових і валютних ринках. У разі їх значного падіння ефект буде такий саме, але ще може додатися проблема скорочення торговельного балансу, що, у свою чергу, здатне негативно позначитися на поточному рахунку, тобто ослабити міжнародну позицію України. Обвал котирувань на світових фондових ринках, який призвів до різкого падіння вартості акцій українських компаній.
Наслідки впливу світової" кризи на українську економіку є цілком очевидними: - зниження на товарних ринках попиту на сталь призвело до тимчасового скорочення обсягів виробництва, що позначилося на вугледобувних підприємствах, видобуванні руди та на інших супутніх виробництвах; - банки мають у своєму розпорядженні достатньо коштів для погашення зовнішніх запозичень, але для деяких з них можуть виникнути проблеми з рефінансуванням боргу на світових фінансових ринках.
На цьому тлі спостерігалося погіршення ситуації з кредитуванням економіки, а відтік, і депозитів. За цих умов банки схильні надавати кредитні ресурси на короткі терміни, орієнтуючись, передусім, на зниження ризику і втрат через падіння платоспроможності позичальників.