Тема 9. Тлумачення норм права

Поняття і види тлумачення

Тлумачення права –це інтелектуально-вольова діяльність по встановленню справжнього змісту правових актів з метою їх реалізації й удосконалювання.

Мета тлумаченняполягає в тому, щоб з'ясувати точний зміст юридичних правил, правових розпоряджень, що містяться в нормативно-правових актах.

Об'єктами тлумаченнявиступають юридичні нормативні акти як письмові акти-документи, що містять норму права. 72

 

Процес тлумаченняскладається з двох стадій: з'ясування і роз'яснення. Тлумачення, як інтелектуально-розумовий процес, спрямований на пізнання юридичної норми, називається з'ясуванням.З'ясування – тлумачення для себе. У тому випадку, коли суб'єкт тлумачення в тій або іншій формі виражає результати з'ясування для інших осіб, має місце роз'яснення.

Існує дві класифікації тлумачення: за суб’єктами та за об’ємом.

Розрізняється два види тлумачення за суб'єктами:

I. Офіційне.

1. Легальне – тлумачення вищих судових органів.

2. Автентичне – тлумачення органа, що видав акт.

3. Правозастосувальне – як правило, це – тлумачення правозастосовчих органів.

II. Неофіційне.

1. Повсякденне – тлумаченням займається будь-який суб'єкт права.

2. Професійне – тлумачення дають фахівці-юристи.

3. Доктринальне – тлумачення проводиться вченими-юристами.

 

Крім того, існує ще два різновиди тлумачення:

1. Нормативне – дається офіційне роз'яснення норми в цілому безвідносно її реалізації.

2. Казуальне – норма інтепретується щодо конкретного випадку.

 

Щодо тлумачення за об'ємом,тобто з'ясування співвідношення між дійсним змістом норми та її текстуальним виразом, то розрізняються наступні види тлумачення:

1. Буквальне(адекватне) тлумачення означає відповідність словесного виразу норми права її дійсному змісту.

2. Розширювальнетлумачення – зміст норми, що тлумачиться, виявляється ширшим її текстуального виразу.

3. Обмежувальнетлумачення – зміст норми права виявляється вужчим її текстуального виразу.

 

Розширювальне та обмежувальне тлумачення – результат недосконалості законодавства.

Способи (прийоми) тлумачення правових норм

Під способами тлумаченнярозуміється сукупність прийомів і засобів, використовуваних для встановлення змісту норми права.

Основними способами тлумачення є: 73

 

 

1. Граматичний –сукупність спеціальних прийомів, спрямованих на з'ясування тексту на основі даних філології, правил мови.

2. Логічний –сукупність спеціальних прийомів, заснованих на безпосередньому використанні законів і правил формальної логіки.

3. Систематичний –сукупність спеціальних прийомів, обумовлених системністю права і законодавства, і спрямованих на аналіз системних зв'язків нормативного положення, що тлумачиться, з іншими елементами системи права і системи законодавства.

4. Історико-політичний –сукупність спеціальних прийомів, спрямованих на аналіз історичної ситуації, соціально-економічних і політичних чинників, що зумовили видання нормативно-правового акту і вплинули на волю законодавця.

5. Телеологічний (цільовий) –сукупність спеціальних прийомів, спрямованих на з'ясування мети видання нормативно-правового акту.

6. Функціональний –сукупність спеціальних прийомів, що враховують умови і чинники, при яких реалізується нормативно-правовий акт.

7. Спеціально-юридичний –сукупність спеціальних прийомів, заснованих на юридичних знаннях (юридичних понять, термінів, юридичних конструкцій, закономірностей правового регулювання, правил юридичної техніки тощо).

 

Використавши різні способи тлумачення, інтерпретатор може правильно і повно виявити волю законодавця, викладену в тексті нормативного акту.

Тема 10. Реалізація і застосування права

Реалізація права

Реалізація права –це здійснення юридично закріплених і гарантованих державою можливостей, проведення їх у життя в діяльності людей та їх організацій.

Можна сказати, що правова норма реалізується тоді, коли вона втілюється у фактичній правомірній поведінці суб'єктів. 74

 

Суб'єктами реалізації права є ті особи, на яких воно поширює свою дію, тобто суб'єкти права. Об'єктом реалізації виступає система законодавства, наявний масив нормативно-правових актів.

Реалізація права, як процес втілення права в життя містить у собі:

1. Юридичні механізми реалізації права.

2. Форми безпосередньої реалізації права, коли фактичні життєві відносини знаходять юридичну форму.

 

Юридичні механізми реалізації права різноманітні, їх зміст визначається особливостями правової системи тієї чи іншої країни.

Безпосередня реалізація,тобто здійснення права у фактичній поведінці відбувається в трьох формах:

1. Дотримання заборон –пасивне дотримання вже існуючих заборон.

2. Виконання обов'язків– активна поведінка, що спрямована на виконання взятих на себе суб'єктом обов'язків.

3. Використання суб'єктивного права.Здійснюється в наступних формах:

 

а) фактичні дії (власник речі використовує її за прямим призначенням);

б) юридичні дії (дарування);

в) вимоги до зобов'язаної особи (вимога до боржника повернути борг);

г) позов – звернення до компетентного державного органу (наприклад, до суду) за захистом порушеного права.

Проблема методів (способів) реалізації права – це проблема формування у громадян, посадових осіб і організацій мотивів до виконання і дотримання юридичних норм.

Існує три основних методи:

1. Стимулювання.

2. Переконання.

3. Примус.

 

Застосування права

Застосування права (застосування правових норм) –це здійснювана компетентними державними органами, уповноваженими на це громадськими об’єднаннями або їх посадовими особами організаційно-правова діяльність, результатом якої є встановлення піднормативних, формально обов’язкових індивідуальних правил поведінки персоніфікованих суб’єктів. 75

 

Ознаки застосування права:

1. Здійснюється органами або посадовими особами, наділеними функціями державної влади.

2. Має індивідуальний характер.

3. Спрямовано на встановлення конкретних правових наслідків – суб'єктивних прав, обов'язків і відповідальності.

4. Реалізується в спеціально передбачених процесуальних формах.

5. Завершується винесенням індивідуального юридичного рішення.

 

Види застосування права:

1. Позитивне –правозастосування, що здійснюється як обов'язкова умова нормальної реалізації деяких регулятивних норм (призначення пенсії).

2. Юрисдикційне –застосування санкцій охоронних норм за порушення диспозиції (відповідальність за крадіжку).

 

Як складний процес, правозастосування розпадається на ряд стадій,тобто відрізків процесу, що мають своє проміжне завдання і в силу цього мають відносну самостійність і завершеність.

Виділяються три основні стадії застосування права:

I. Встановлення фактичних обставин справи. Ця стадія протікає як процес доведення наявності або відсутності юридично значимих обставин (складовий предмет доведення) за допомогою фактів-доказів.

II. Формування юридичної основи справи. Воно містить у собі наступні правозастосувальні дії:

1. Вибір юридичної норми, що підлягає застосуванню.

2. «Вища критика» – перевірка дійсності норми у часі, просторі та за колом осіб.

3. «Нижча критика» – перевірка правильності тексту нормативно-правового акту.

4. З'ясування змісту норми права за допомогою тлумачення.

III. Вирішення справи – процес, що може бути розглянутий і як формально-логічний, і як творчий, і як державно-владний.

 

За результатами правозастосування виноситься акт застосування права. Тому в своєрідною додатковою стадією може виступити державно-примусова реалізація акту застосування права.

§ 3. Акти правозастосування76

 

Акт застосування права –це правовий акт компетентного органу або посадової особи, виданий на підставі юридичних фактів і норм права, що визначає права, обов'язки або міру юридичної відповідальності конкретних осіб.

Особливості актів правозастосування:

1. Вони видані компетентними органами або посадовими особами.

2. Вони строго індивідуальні.

3. Вони виконують функції індивідуального регулювання.

4. Їхня реалізація забезпечується державним примусом.

 

Класифікація актів застосування права:

I. За суб'єктами прийняття.

1. Акти органів державного управління.

2. Акти контрольно-наглядових органів.

3. Акти судових органів.

4. Акти органів місцевого самоврядування.

II. За способом прийняття.

1. Прийняті колегіально.

2. Прийняті одноосібно.

III. За характером правового впливу.

1. Регулятивні.

2. Охоронні.

IV. За значенням у процесі застосування права

1. Допоміжні.

2. Основні.

V. За формою.

1. Мають вид окремого документу. До таких актів належить вирок суду.

2. Резолюція на інших матеріалах справи. До таких актів належить затвердження прокурором обвинувального висновку.

3. Усний вигляд. До таких актів належить накладення штрафу за проїзд без квитка.

 

Вимоги до актів правозастосування:

1. Обгрунтованості.

2. Законності.

 

Структура акту застосування права:

1. Вступна частина. Складається з елементів: найменування акту; орган (посадова особа), що видав акт; час видання; адресат (на кого спрямовано акт).

 

 

2. Описова частина. Складається з фактичних обставин справи, доказів тощо.

3. Мотивувальна частина. Аргументація і обгрунтування прийнятого рішення.

4. Резолютивна частина (рішення в справі).