Оцінка як елемент методу бухгалтерського обліку

У бухгалтерьському розумінні оцінка є способом вираження в узагальнюючому грошовому вимірнику господарських засобів та їх джерел , представляючи собою один із методів бухгалтерського обліку.Вона полдягає в тому , що натуральніпоказники первинних документів переводяться в грошові множенням встановленої ціни на кількість цінностей.Процес оцінки представляє собою процедуру присвоєння об’єктам бухгалтерського обліку певних грошових величин, отриманих таким чином, щоб їх можна було використати як агреговано (наприклад, для підсумкової оцінки активів), так іокремо в залежності від певної ситуації.Технологія оцінки – це визначена на підприємстві діючим наказом про обліковуполітику послідовність процесу оцінки вартості активів і зобов’язань, яка включає в себе наступні етапи: визначення об’єкта, предмета, мети і функції оцінки, розробку способів оцінки, визначення шляху найкращого та найбільш ефективного застосування способу, збір та аналіз необхідної інформації, співставлення вартостей, отриманих різними способами, і встановлення найбільш вірогідної вартості майна, яке оцінюється, складання висновку, одержаного відоцінки фінансового результату. Вибір основи оцінки залежить від її мети. Оскільки оцінка використовується дляцілей бухгалтерського обліку, то останні в значній мірі і є визначними.Мета оцінки – це формулювання основного завдання, яке слід вирішити в результаті оцінки.Визначення мети оцінки – важливий етап, від якого залежить вибір методикиоцінки. Формулювання мети оцінки дозволяє встановити, що слід визначити, асаме:- повне і правильне найменування об’єкта оцінки;- вид активів, які оцінюються;- вид майнових прав, які оцінюються;- дату оцінки.Мета оцінки визначає вид вартості, яку необхідно з’ясувати. Метою бухгалтерської оцінки завжди є визначення на певну дату фактичної собівартості здійсненого господарського факту. Різновидом такої оцінки вважається калькуляція, тобто обчислення собівартості одиниці продукції на підставі даних облікової інформації.

Сьогодні у зв'язку переходом на національні стандарти на шляху інтеграції України в міжнародне суспільство широко застосовуються такі варіанти оцінки:

за первісною вартістю (витрати на придбання конкретного об'єкта) (ФІФО - такий метод застосовується сьогодні в П(С)БО 9, щодо оцінки запасів що вибувають);

за чистою вартістю реалізації (П(С)БО 10);

за приведеною вартістю (дисконтована величина майбутніх грошових надходжень від реалізації об'єкта в результаті комерційної операції);

за справедливою вартістю (П(С)БО 19 (визначення справедливої вартості), П(С)БО 7, 8, 9 (у разі безоплатного отримання активів), П(С)БО 30, П(С)БО 32 (щодо інвестиційної нерухомості).

Пéрвісна вáртість – історична (фактична) собівартість основних засобів чи нематеріальних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних засобів або нематеріальних активів.

Залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю і сумою нарахованого зносу.

Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Звичайна ціна на продукцію (роботи, послуги) - це ціна, не менша від середньозваженої ціни реалізації аналогічної продукції (робіт, послуг) за будь-якими іншими угодами купівлі-продажу, укладеними з будь-якою третьою стороною протягом 30 календарних днів, що передували даті реалізації, за винятком випадків, коли ціни внутрішньої реалізації підлягають державному регулюванню згідно з порядком ціноутворення, встановленим законодавством.

Порядок формування первісної вартості

№ п/п	Об’єкти оцінки	Первісна вартість

	Будинки і споруди	Складається із затрат на будівничі та монтажні роботи по спорудженню об¢єкта, затрат на проектно-розвідувальні роботи, а також інших затрат, що підлягають включенню у встановленому порядку в інвентарну вартість об¢єктів
	Обладнання, що потребує монтажу	Складається із затрат на придбання, первісних витрат на доставку, на монтаж і установку фундаменту, а також інших витрат, що підлягають включенню в установленому порядку до інвентарної вартості об¢єктів
	Обладнання, що не потребує монтажу	Складається із затрат на придбання, включаючи первісні затрати на доставку, та інших затрат, пов¢язаних з придбанням вказаного обладнання
	Об’єкти, що внесені засновниками в рахунок їх внесків до Статутного фонду	Визначається за домовленістю сторін
	Об’єкти безоплатно отримані підприємством	Визначається експертним шляхом або за даними документів приймання - передачі

Для визначення реальної вартості зношених основних засобів на кожний конкретний період обчислюють залишкову вартість як різницю між їх первісною вартістю і сумою нарахованого за період експлуатації зносу, тобто це оцінка в розмірі вартості, що не витрачена на продукт і залишилася в основних засобах.Справедлива (реальна) вартість об’єкту основних засобів дорівнює сумі, за якою актив може бути обміняний при здійсненні угоди між компетентними, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість за умови тривалого збереження способу господарського використання відповіднихоб’єктів, тобто використання для ведення одного і того ж або аналогічного виду діяльності. Ринкова вартість визначається професійними оцінювачами. При неможливості отримання інформації про ринкову вартість яких-небудь об’єктівчерез їх специфічний характер, вони переоцінюються за відновленою вартістю з врахуванням фактичного зносу. Поточна дебіторська заборгованість включається до балансу за чистою вартістю реалізації.Для визначення ЧВР на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Чиста вартість реалізації запасів розраховується як різниця між ціною продажу в умовах звичайної діяльності і розрахунковою сумою витрат на завершення їх виробництва і збут. Чиста вартість реалізації необоротного активу справедлива вартість необоротного активу за вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію. Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу товарів (робіт, послуг) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах

Чинниками, що впливають на формування звичайної ціни та цінової політики в цілому, є:

— кількість (обсяг) товару (обсяг товарної партії) — маленька чи, навпаки, велика партія;

— умови платежів, звичайних для такої операції, — готівковий або безготівковий розрахунок, можливість оплати в бартерній формі; відстрочення або розстрочення платежу;

— сезонні та інші коливання споживчого попиту на цей товар або послугу;

— втрата товаром якості та інших властивостей;

— закінчення (наближення дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації);

— надання дослідних моделей та зразків з метою ознайомлення з ними потенційних покупців, у зв’язку з чим ціна може бути або дуже низькою, або, навпаки, дуже високою.