У яких випадках проводять експертну грошову оцінку земельних ділянок? 4 страница

Методи дохідного підходу:

1)Метод дисконтування ГП

Д1,2,3 – ГП від використання НА у відповідному році

R – термін корисного використання НА

Суттєвою особливістю даного методу є прогнозування величини ГП впродовж терміну корисного використання НА тому вартість реверсії не враховується.

При розрахунку ГП необхідно врахувати А ,які генеруються оцінюванням НА, а не усього сукупності активів п-ства і складність виділення таких активів є суттєвим обмеженням для застосування даного методу.

2)Метод прямої капіталізації ГП – застосовується, коли термін корисного використання оцінювання НА є достатньо тривалим, а ГП, що генерується цим А є постійним.

k- ставка капіталізації

Дпост- пост.ГП, що генерується даним НА.

3)Метод переваги в Д – полягає в розрахунку різниці між ГП, отриманим за допомогою використання НА і ГП, отриманим без їх використання.

∆Д – переваги в ∆ за період корисного використання НА.

Якщо прогнозуються постійні за розміром переваги в Д,то :

∆Дпост – постійна перевага в Д

4)Метод виграшу у собівартості (у В) – коли невикористаний НА дає змогу зекономити.

В НА визначається шляхом розрахунку економії на витратах, яку отримують при використанні НА.

Розрахований розмір економії у В потом капіталізується шляхом ділення на k.

5)Метод надлишкових ГП – базується на тому, що приріст вартості А п-ства забезпечується НА.

Днорм- нормалізований ГП

Ва- ринкова вартість матеріальних активів п-ства

Rc- середньо-галузева рентабельність активів виражена в частинах одиниці

Цим методом оцінюється заг. вартість НА п-ства та Гудвіл

Нормалізований ГП –це ГП з якого виключені усі надлишкові, випадкові та недоцільні витрати

6)Метод звільнення від роялті – використовується для оцінки НА, права на використання яких передаються за допомогою ліцензії.

Плата за ліценцію прив’язується до великих обсягів реалізації продукції, яка буде отримана власником ліцензії при її продажі.

Роялті - % винагороди за надання права використання об’єкта інтелектуальної власності

Інші форми ліцензійних платежів:

· Паушальна виплата - одноразова виплата за використання об’єкта ліцензійної угоди.

· Комбінований платіж – передбачає виплату поч. суми за використання ліцензії, так і відрахування % обсягу реалізації продукції

ОП – обсяг продажу товару

Р – ставка роялті

r- ставка дисконту

n- період отримання Д

Даний метод чутливий до вибраної ставки роялті, тому рекомендується для перевірки результ.оцінки додаткового використ.й ін..методи

У методі виділення частки ліцензіара в прибутку ліцензіата розмір ліцензійного платежу визначається шляхом множення річної величини прибутку, який отримується від реалізації продукції, випущеної з застосуванням нематеріального активу, на середньостатистичну частку ліцензіара. Розмір частки визначається обсягом переданих прав, наявністю та дійсністю патентної охорони та розміром прибутку.

157 Як визначається вартість нематеріальних активів методом дисконтування грошових потоків?

Метод дисконтування грошових потоків ґрунтується на аналізі грошових потоків за весь період використання об'єкта інтелектуальної власності і дає змогу оцінити вартість інтелектуальної власності при нестабільних грошових потоках.

Вартість нематеріальних активів методом дисконтування грошових потоків визначається за формулою:

Д – грошовий потік від використання нематер. активів у відповідному році;

r – ставка дисконту. t – термін корисного використання НА.

Суттєвою особливістю даного методу є прогнозування величини грошових потоків впродовж терміну корисного використання нематеріальних активів, тому вартість реверсії не враховується.

Іншою особливістю даного методу є те, що при розрахунку грошових потоків необхідно враховувати доходи, які генеруються оцінювани нематеріальними активами, а не усією сукупністю активів підприємств, і складність виділення таких доходів є суттєвим обмеженням для застосування даного методу.

158 Як визначається вартість нематеріальних активів методом капіталізації грошового потоку?

В основі методу капіталізації прибутків лежить капіталізація як процес переведення прибутків від використання майна у його вартість.

Метод капіталізації грошового потоку – застосовується у тому випадку коли термін корисного використання оцінюваного нематеріального активу є достатньо тривалим, а грошовий потік, що генерується цим активом є постійним. Поточна вартість об'єкта оцінки визначається шляхом ділення щорічного прибутку від його комерційного використання на коефіцієнт капіталізації :

Д_пост.– постійний грошовий потік, що генерується оцінюваним нематер. активом; k_кап– ставка капіталізації.

Суттєвим недоліком методу капіталізації є те, що його можна застосувати лише у випадках, коли прибуток стабільний або легко прогнозований. Якщо коефіцієнт капіталізації визначити неможливо, цей метод не використовують.

159 У чому суть методу переваги в доходах при оцінці нематеріальних активів?

Метод переваги в доходах- полягає в розрахунку різниці між грошовими потоками отриманими за допомогою використання нематеріальних активів і грошовими потоками отриманими без їх використання.Вартість НА за даним методом оцінюється за допомогою формули: .

∆Д – переваги в доходах за період корисного використання нематеріальних активів. r – ставка дисконту. t – термін корисного використання НА.

Якщо прогнозують постійну за розмірами перевагу в доходах, то вартість НА визначається зо ф-лою:

Часто цим методом оцінюється вартість винаходів. Вона визначається тією перевагою в прибутку, яку очікується одержати від їхнього використання. Під перевагою в прибутку розуміється додатковий прибуток, обумовлений нематеріальним активом, який оцінюється. Вона дорівнює різниці між прибутком, отриманим при використанні винаходів, і тим прибутком, що виробник одержує від реалізації продукції без використання винаходу. Ця щорічна перевага в прибутку дисконтується з урахуванням передбачуваного періоду його отримання.

160 У чому суть методу виграшу у собівартості при оцінці нематеріальних активів?

Метод виграшу у собівартості (метод виграшу у витратах).

Вартість нематеріальних активів визначається шляхом розрахунку економії на витратах, яку отримують при використанні нематеріальних активів.

Розрахований розмір економії у витратах (собівартості) потім капіталізується шляхом ділення на відповідну ставку капіталізації.

Економічний ефект за рахунок зниження сукупних витрат завдяки використанню нематеріального активу розраховується за формулою:

Д = К × (Взм_б/вик – Взм) + ΔВпост, (8.5)

де Взм, Взм_б/вик – змінні витрати на одиницю продукції з використанням і без використання нематеріального активу відповідно;

Δвпост – різниця в постійних витратах без використання і з використанням нематеріального активу.

Саме цей економічний ефект лежить в основіметоду виграшу в собівартості, що знаходить широке застосування в сфері оцінки ноу-хау, але не застосується у випадках оцінки нових видів продукції – товарів, що раніше не вироблялися і не вводилися в обіг.При цьому в калькуляціях використовуються дані за наступними статтями витрат: сировина та матеріали, комплектуючі виробів, обслуговування та ремонт виробничого обладнання, амортизація, паливо й інші види енергії, заробітна плата, адміністративно-управлінські витрати.

161 За яких умов доцільним є використання методу надлишкового прибутку в процесі вартісної оцінки нематеріальних активів?

Метод надлишкового прибутку належить до методів оцінки нематеріальних активів за способом виділення економічного ефекту - ґрунтується на тому, що в процесі оцінки важливою проблемою є необхідність виділення із грошового потоку, що створюється бізнесом, тієї частини, яку дійсно можна вважати результатом використання саме нематеріального активу.

В першу чергу доцільно визначити реальний економічний ефект, що створюється завдяки використанню нематеріального активу.

Метод надлишкового прибуткузастосовується для оцінки гудволу і передбачає виконання операцій у такій послідовності [11, 14, 21, 32, 45, 57]:

1. Визначення ринкової вартості всіх активів (або власного капіталу) підприємства.

2. Розрахунок скоректованого на нетипові доходи та витрати фактичного чистого прибутку, що отримується за рахунок сумарних історичних інвестиційних витрат на придбання (створення) всіх активів (або використання власного капіталу).

3. Визначення середньоринкової доходності на активи або власний капітал.

4. Розрахунок нормалізованого (очікуваного) прибутку підприємства за умов середньоринкової доходності активів (власного капіталу).

5. Розрахунок надлишкового прибутку як різниці скоректованого фактичного та нормалізованого прибутку.

6. Розрахунок вартості гудволу за формулою:

, (8.3)

де Г – вартість гудволу;

П – скоректований фактичний чистий прибуток підприємства;

– середньоринкова доходність на активи або власний капітал;

А – ринкова вартість активів (власного капіталу).

162 Що таке гудвіл?

Гудвіл може бути визначений як сукупність тих елементів бізнесу або персональних якостей, які стимулюють клієнтів продовжувати користуватися послугами даного підприємства або даної особи і приносять фірмі прибуток понад того, який потрібний для одержання розумного доходу на всі інші активи підприємства, включаючи доход на всі інші нематеріальні активи, що можуть бути ідентифіковані й окремо оцінені [17].Часто гудвіл розглядається як вартість ділової репутації підприємства, його ділових зв'язків, популярності найменування, товарного знаку [34, 86].

У стандартах бухгалтерського обліку гудвіл розуміється як інструмент відображення в звітності різниці між ціною продажу та балансовою вартістю активів, якщо цю різницю неможливо визнати як самостійну суму однієї чи декількох інвентарних одиниць нематеріальних активів [49].

Гудвіл може або співвідноситися з усім бізнесом, або з особою, що керує бізнесом (персональний гудвіл). У першому випадку можливе його передавання іншій особі при продажу такого бізнесу (і занесення у фінансову звітність). В другому випадку гудвіл не може бути відчужений від свого носія, не передається при продажу і не включається в розрахункову вартість, крім випадків, коли власник продовжує працювати в бізнесі [45].

163 За допомогою якого методу здійснюють оцінку гудвілу?

1. Визначення ринкової вартості всіх активів (або власного капіталу) підприємства.

3. Визначення середньоринкової доходності на активи або власний капітал.

5. Розрахунок надлишкового прибутку як різниці скоректованого фактичного та нормалізованого прибутку.

6. Розрахунок вартості гудволу за формулою:

, (8.3)

де Г – вартість гудволу;

П – скоректований фактичний чистий прибуток підприємства;

– середньоринкова доходність на активи або власний капітал;

А – ринкова вартість активів (власного капіталу).

164 Як визначається вартість нематеріальних активів методом звільнення від роялті?

Роялті - % винагороди за надання права використання об’єкта інтелектуальної власності

Інші форми ліцензійних платежів:

· Паушальна виплата - одноразова виплата за використання об’єкта ліцензійної угоди.

ОП – обсяг продажу товару

Р – ставка роялті

r- ставка дисконту

n- період отримання Д

165 Що таке роялті?

Роялті – це процент винагороди за надання права використання об’єкта інтелектуальної власності.

Розмір цих платежів (роялті) розраховується у відповідності зі сформованою практикою ліцензійних угод. Сума періодичного платежу у вигляді роялті визначається шляхом множення річної виручки від реалізації продукції, що випускається з застосуванням нематеріального активу (за винятком ПДВ і акцизів), на середньостатистичну ставку роялті. Основна маса відомих ставок роялті знаходиться в діапазоні від 0,01 до 0,15 [44, 57].

166 Що таке паушальна виплата?

Паушальна виплата – це одноразова виплата за використання об’єкта ліцензійної угоди.

Фактично є ціною ліцензії (фактичною ціною купівлі ліцензії), що встановлюється, виходячи з оцінок очікуваної економічної ефективності та майбутніх прибутків покупця ліцензії на основі використання ліцензії. Фіксується у договорі між ліцензіаром і ліцензіатом у розмірі чітко обумовленої суми.

167 Обґрунтуйте відмінність таких категорій, як «трудові ресурси», «трудовий потенціал», «людський капітал».

Ресурс – обліково-статистична категорія

Потенціал – діяльнісно-результативна

Ресурс - це те, що людина,спільнота, держава має і чим володіє: знання, досвід, власність, здоровя, природні багатства тощо.

Потенціал – результативний показник того як вона наявними ресурсами, як базою для ефективної діяльності, людина розпорядилася, тобто примножила чи перетворила в конкурентний товар.

Ресурс – це передумова, яка може стати позитивним чинником, що сприяє величині потенціалу, якщо вихідні ресурси ефективно використовувати, тобто задіяти через належну працю, творчо-інтелектуальну, конструктивно-позитивну чи продуктивну.

Поняття «труд.ресурс» ввів Струминів С.Г., який за матеріалами перепису населення 1920р. розробив демографічний прогноз чисельності населення.

Сьогодні це категорія к-сного порядку. Проте одного підходу до її визначення немає і найголовніше трудовим ресурсам виведена роль тільки числово-облікової одиниці.

Категорія «трудовий потенціал» до наукового обігу увійшла на поч. 60-х років минулого століття. Її розширене використання зумовлене необхідністю трансформації традиційних поглядів на роль місця людини у процесі виробництва при постійному розвитку НТП, х-ом демографічного процесу, якому притаманні поступові зниження частки населення у працездатному віці та вичерпання місткості категорії «трудові ресурси».

Трудовий потенціал – сукупність трудових можливостей і здібностей, які визначають чисельність, вікову структуру, проф.-кваліфікаційні ті ін. х-ки персоналу п-ства і покликані забезпечувати досягнення цілей довгострокового характеру.

На відміну від трудових ресурсів, трудовий потенціал – це конкретні працівники, ступінь можливого використання у виробництві залежить від якості управління.

Людський капітал – це соціально-економічна категорія, похідна від категорії робоча сила, труд. Ресурси, трудовий потенціал та людський фактор.

У заг. Вигляді людський капітал розглядається як сукупність належних працівникові природних здібностей, здоровя, творчої схильності тощо,а також самостійно нагромаджених навичок в результаті життєвого досвіду та розвинутих вміннях у наслідок інвестицій в освіту, професійного підготовлення та оздоровлення.

168 Що відноситься до характеристик трудового потенціалу підприємства?

До характеристик трудового потенціалу підприємства відносяться:

- освітній і професійно-кваліфікаційний рівень,

- стаж роботи за обраною спеціальністю;

- соціально-психологічний клімат в колективі,

- рівень задоволеності працею,

- рівень отримуваних доходів на підприємстві;

- привабливість праці;

- мінливість (нестабільність), що закономірно пов'язана з його активністю як відповідною реакцією на зміну умов зовнішнього середовища (макроекономічних, політичних, соціальних, демографічних, правових, ринкових і т.ін.) і внутрішньої структури підприємства;

- морально-діловий рівень працівників;

- вікова та статева структура працівників;

- рівень використання трудового потенціалу функціональними групами працівників підприємства;

- стан інтелектуального потенціалу, темп його розвитку, структура за освітою, кваліфікацією;

- демографічні чинники (приріст населення, міграційна рухливість та ін.);

- потреби суспільного виробництва у робочій силі;

- можливості задоволення потреби працездатного населення в робочих місцях;

- показники демографічного розвитку;

- медико-біологічні і фізичні характеристики;

- соціальні можливості.

169 Охарактеризуйте видові прояви трудового потенціалу підприємства.

У загальній структурі трудового потенціалу підприємства залежно від критерію аналізу можна відокремити такі його видові прояви:

1. За рівнем агрегованості оцінок:

1.1. Трудовий потенціал працівника - це індивідуальні інтелектуальні, психологічні, фізіологічні, освітньо-кваліфікаційні та інші можливості, використовуються виможуть бути використані для трудової діяльності.

1.2. Груповий (бригадний) трудовий потенціал крім трудового потенціалу окремих працівників включає додаткові можливості їх колективної діяльності на основі сумісності психофізіологічних і кваліфікаційно-професійних особливостей колективу.

1.3. Трудовий потенціал підприємства - це сукупні можливості працівників підприємства активно чи пасивно брати участь у виробничому процесі в рамках конкретної організаційної структури виходячи з матеріально-технічних, технологічних та інших параметрів.

2. За спектром охоплення можливостей:

2.1. Індивідуальний трудовий потенціал працівника враховує індивідуальні можливості працівника.

2.2. Колективний (груповий) трудовий потенціал враховує не тільки індивідуальні можливості членів колективу, а й можливості їхньої співпраці для досягнення суспільних цільових орієнтирів.

3. За характером участі у виробничо-господарському процесі:

3.1. Потенціал технологічного персоналу - це сукупні можливості працівників підприємства, задіяних у профільному та суміжних виробничо-господарських процесах для виробництва продукції (роботи, послуг) встановленої якості та визначеної кількості, а також працівників, які виконують технічні функції апарату управління.

3.2. Управлінський потенціал - це можливості окремих категорій персоналу підприємства щодо ефективної організації та управління виробничо-комерційними процесами підприємства (організації).

4. За місцем у соціально-економічній системі підприємства:

4.1. Структурно-формуючий трудовий потенціал - це можливості частини працівників підприємства щодо раціональної та високоефективної організації виробничих процесів і побудови найбільш гнучкої, чіткої, простої структури організації.

4.2. Підприємницький трудовий потенціал - це наявність та розвиток підприємницьких здібностей певної частини працівників як передумови для досягнення економічного успіху за рахунок формування ініціативної й інноваційної моделі діяльності.

4.3. Продуктивний трудовий потенціал - це можливості працівника підприємства генерувати економічні й неекономічні результати виходячи з існуючих умов діяльності у рамках певної організації.

170 Які складові містить трудовий потенціал окремого працівника?

Трудовий потенціал працівника містить:

· психофізіологічний потенціал – здатності і схильності людини, стан її здоров’я, працездатність, витривалість, тип нервової системи і т. п.;

· кваліфікаційний потенціал – обсяг, глибину і різнобічність загальних і спеціальних знань, трудових навичок і умінь, що обумовлює здатність працівника до праці визначеного змісту і складності;

· соціальний потенціал – рівень цивільної свідомості і соціальної зрілості, ступінь засвоєння працівником норм ставлення до праці, ціннісні орієнтації, інтереси, потреби і запити в сфері праці, виходячи з ієрархії потреб людини.

Результативність праці робітників залежить від ступеня взаємного узгодження в розвитку кваліфікаційного, психофізіологічного й особистісного потенціалу, механізм керування кожним з яких істотно різниться.

Психофізіологічний потенціал. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, “...здоров’я – це стан повного фізичного і соціального благополуччя. Благополуччя – це динамічний стан розуму, що характеризується певною психічною гармонією між здібностями, потребами та сподіваннями працюючого і тими вимогами та можливостями, що пред’являє і дає навколишнє середовище”. Отже, психофізіологічний потенціал працівника – це комплекс властивостей його організму, якість виховання, стан психіки та ціннісно-культурні риси, що у сукупності забезпечують можливість участі у виробничо-комерційній діяльності.

Кваліфікаційна складова трудового потенціалу, з одного боку, характеризує підготовленість працівників до виконання трудових функцій, що постійно ускладнюються, зміни характеру праці, а з іншого – є фактором, що формує ставлення до праці, трудову дисципліну, інтенсивність праці.

Виділення соціальної складової у складі трудового потенціалу покликане акцентувати увагу на потенційних, або перспективних, інакше кажучи “невикористаних”, соціальних можливостях працівника. Дана складова характеризує здатність людини до само-перетворення і саморозвитку.

171 Які кількісні і якісні показники використовуються для характеристики трудового потенціалу підприємства?

До кількісних відносяться показники:

– чисельності працівників;

– професійно-кваліфікаційного складу кадрів;

– статевікового складу;

– середнього віку працівників;

– стажу роботи на підприємстві в цілому й у певній посаді;

– рівня ротації (руху) кадрів;

– укомплектованості підприємства кадрами (рівня заміщення посад) і т.ін.

До якісних показників відносяться:

– індивідуально-кваліфікаційний потенціал кожного працівника;

– індивідуальні професійні характеристики;

– соціально-психологічні й організаційні параметри групової динаміки: групова згуртованість, соціально-психологічний клімат, організаційна культура та цінності підприємства.

Під індивідуально-кваліфікаційним потенціалом працівника розуміють його професійні характеристики, які визначаються відповідно до кваліфікаційних довідників посад керівників, фахівців, службовців і робітників.

До індивідуальних професійних характеристик працівника також відносяться:

– професійний досвід, що накопичується протягом багатьох років;

– соціально-психологічні властивості особистості, що мають безпосереднє відношення до професійної діяльності (контактність, самоконтроль, систематичність мислення та вчинків, ініціативність, здатність до навчання та розвитку і ін.);

– конкурентоспроможність працівника – ступінь розвитку здібностей працівника, які використовуються в його професійній діяльності, та його готовність до реалізації можливостей підприємства.

Кадровий потенціал характеризується мінливістю (нестабільністю), що закономірно пов'язана з його активністю як відповідною реакцією на зміну умов зовнішнього середовища (макроекономічних, політичних, соціальних, демографічних, правових, ринкових і т.ін.) і внутрішньої структури підприємства.

172 Чим зумовлена висока мінливість трудового потенціалу підприємства?

– руху кадрів (звільнення, додаткового прийому працівників);

– зміни кваліфікації як через її підвищення, так і через зниження (застарівання знань, втрати вмінь);

– зміни (підвищення або зниження) мотивації працівників;

– створення умов, що сприяють прояву індивідуально-кваліфікаційного потенціалу і професійних характеристик працівника;

– виникнення конфліктних ситуацій у колективі.

173 Які методи можуть використовуватись для оцінки трудового потенціалу окремих працівників та які їх особливості?

Методи оцінки трудового потенціалу окремих працівників:

1. Метод анкетування. Трудовий потенціал працівника оцінюється на основі заповнених ним самим анкет, розроблених оцінювачем і де фіксуються всі істотні позитивні та негативні характеристик.

2. Описовий метод. Оцінювач самостійно визначає й описує позитивні та негативні характеристики працівника, які зумовлюють розмір його трудового потенціалу.

3. Метод класифікації. Трудовий потенціал окремого працівника визначається на основі ранжирування всіх працюючих підприємства, за визначеним критерієм, а також вибір трудових характеристик найкращого з них як еталонного значення.

4. Метод порівняння парами. Трудовий потенціал окремого працівника визначається через багатоетапне зіставлення продуктивності, освітньо-культурних та інших його характеристик з аналогічними параметрами інших працівників підприємства, які виконують схожі роботи.

5. Рейтинговий метод. Трудовий потенціал працівника визначається на підставі оцінювання його істотних трудових якостей за оціночними шкалами, які розробляються оцінювачем за певними критеріями (залежно від мети аналізу).

6. Метод визначеного розподілу. Трудовий потенціал працівника встановлюється експертом-оцінювачем у рамках допустимих інтервалів, які у сукупності формують фіксований розподіл усіх оцінок.

7. Метод оцінки за вирішальною ситуацією. Трудовий потенціал працівника визначається на основі його поведінки чи вирішення основних виробничо-господарських ситуацій, змодельованих чи ініційованих оцінювачем у рамках конкретної організації. Можливе також встановлення бажаних критеріїв, які формують еталонне значення трудового потенціалу.

8. Метод шкали спостереження за поведінкою. У цілому метод базується на постулатах попереднього, але фіксуються не бажані характеристики, а відсутність негативних (деструктивних) дій, специфічної поведінки, стресових навантажень тощо. Оцінка трудового потенціалу працівника проводиться «від негативного».