Заходи процесуального примусу

Процесуально-правове регулювання заходів (санкцій) процесуального примусу здійснено у главі 9 розділу І «Загальні положення» ЦПК України (статті 90-94). За нормативним визначенням заходами процесуального примусу є встановлені ЦПК України процесуальні дії (засоби), що застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені у суді правила або протиправне перешкоджають здійсненню цивільного су­дочинства. До заходів процесуального примусу згідно зі ст. 91 ЦПК України належать: попередження, видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід. До однієї особи за одне й те саме правопорушення може бути застосований тільки один засіб процесуального примусу.

Попередження і видалення із залу судового засідання. Учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні у залі судового засідання, зобов'язані додержуватися у судовому засіданні встановленого порядку і беззаперечно підкорятися розпорядженням головуючого (ч.3 ст. 162 ЦПК України). За порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого до учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, застосовується попередження, а при повторному вчиненні зазначених дій — видалення із зали судового засідання. При повторному вчиненні таких дій перекладачем, суд оголошує перерву і надає час для його заміни (ст. 92 ЦПК України).

Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом. Як що з отриманням доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали (частини 1, 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі неподання без поважних причин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання, суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів для дослідження судом. В ухвалі зазначаються: ім'я особи, у якої знаходиться доказ, її місце проживання (перебування) або місцезнаходження, назва або опис письмового чи речового доказу, підстави проведення його тимчасового вилучення (ст. 93 ЦПК України).

Привід відповідача і свідка. У справах про визнання батьківства, материнства суд має право, при ухиленні відповідача від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, постановити ухвалу про примусовий привід на прове­дення такої експертизи (ч. 2 ст. 146 ЦПК України).

Процесуальний порядок приводу свідка врегульований ст. 94 ЦПК України. Належно викликаний свідок, який без поваж­них причин не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки може бути підданий приводу через органи внутрішніх справ із відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення. Про примусовий привід свідка суд постановляє ухвалу, встановленого ч. 2 ст. 94 ЦПК України змісту. У ній миє бути зазначено: ім'я свідка, який підлягає приводу, місце його проживання, роботи чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди він повинен бути доставлений, кому доручається здійснення приводу. Ухвала про примусовий привід свідка виконується органом внутрішніх справ за місцем проживання справи або за місцем проживання свідка, його роботи чи навчання. Особи, які не можуть бути допитані як свідки (ст. 51 ЦПК України), не можуть бути піддані приводу, а також ма­лолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди першої та другої груп, особи, які доглядають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів. При неможливості виконання ухвали про привід свідка особа, яка її виконує, негайно повертає ухвалу до суду через начальника органу внутрішніх справ з письмовим поясненням причин невиконання.