Перегляд судових рішень у касаційному порядку
Як правило помилки суду першої інстанції повинні виправлятися апеляційними судами, але самі апеляційні суди не застраховані від можливості скоєння помилок. Саме тому касаційне оскарження рішень та ухвал суду виступає додатковою гарантією права на судовий захист.
Касаційний розгляд справи виступає одним з видів провадження в цивільному процесі, а не стадією цивільного процесу, як зазначають ряд авторів. Касаційний перегляд справи побудований як ряд стадій, які послідовно змінюють одна одну: порушення касаційного провадження, підготовка справи та розгляд справи судом касаційної інстанції.
В більшості країн даний спосіб оскарження рішень та ухвал суду також називається касаційний (в Німеччині – ревізійний), і розглядається як надзвичайний спосіб оскарження постанов суду. Надзвичайність проявляється в тому, що в країнах, де діє інститут повної апеляцій, право на апеляцію означає право на повторний перегляд справи, а не право на перевірку законності та обґрунтованості рішення чи ухвали суду і тому при касаційному оскарженні в законі чітко виписані підстави для реалізації даного права.
Відмінні риси апеляційного та касаційного провадження:
1. При апеляційному провадженні перевіряються постанови суду, які ще не вступили в законну силу, а при касаційному – ті, які вступили. Саме тому, при касаційному оскарженні суд касаційної інстанції може зупинити виконання тої постанови суду, що оскаржується (ст.327 ЦПК).
2. Об’єктом перегляду в касаційному порядку виступають постанови суду двоякого роду: рішення та ухвали суду першої інстанції, які вже переглядалися в апеляційному порядку (ст.324 ЦПК); рішення та ухвали суду апеляційної інстанції.
3. При касаційному провадженні перевіряється тільки правова сторона цивільної справи, а не й фактична як при апеляційному провадженні. Ця позиція відобразилася на повноваженнях суду касаційної інстанції: він не має права встановлювати нові факти (обставини справи) або вважати їх доведеними, якщо вони не перевірялися доказами у справі; а також не може вирішувати питання про достовірність чи не достовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими. Таким чином, фактична сторона справи судом касаційної інстанції не перевіряється, а тому він не займається встановленням юридичних фактів та їх перевірки за допомогою доказів. Він вирішує тільки питання правильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, тобто відбувається перевірка постанов суду з юридичної сторони.
4. Органом, який перевіряє рішення та ухвали суду в касаційному порядку виступає Верховний Суд України – найвищий судовий орган держави в системі судів загальної юрисдикції.
5. Правила розгляду справи судом касаційної інстанції відрізняються від правил розгляду справи судами апеляційної інстанції. Специфіка даних правил обумовлена повноваженнями суду касаційної інстанції.
Враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, перевірка правильності судових постанов не тільки спрямована на усунення допущених помилок по конкретним справам, але і здійснює великий вплив на судову практику. Значення касаційного провадження як раз і полягає в тому, що суд касаційної інстанції покликаний забезпечити правильне та одноманітне застосування судами діючого законодавства України.
Право на касаційне оскарження – це право на порушення діяльності суду касаційної інстанції по перевірці законності рішення чи ухвали суду першої або (та) апеляційної інстанції.
Об’єктом оскарження виступає рішення та ухвали суду першої інстанції, а також рішення та ухвали суду апеляційної інстанції, що були постановлені у справі. Стосовно постанов суду першої інстанції, то їх оскаржувати в касаційному порядку можна тільки в тому випадку, якщо вони були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції. Спільною рисою всіх оскаржуваних постанов є те, що вони вже вступили в законну силу.
Правом на касаційне оскарження володіють такі суб’єкти, які мають право на апеляційне оскарження. Але не вимагається, щоби дані особи для подачі касаційної скарги здійснили апеляційне оскарження рішення (ухвали) суду першої інстанції. Це можуть зробити інші суб’єкти. Головне, що рішення або ухвала суду першої інстанції пройшло етап апеляційного розгляду, а хто його ініціював для реалізації права на касаційне оскарження значення не має.
Право на касаційне оскарження може бути реалізовано в межах 20 денного терміну з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) суду апеляційної інстанції, тобто з дня їх проголошення (ст.325 ЦПК). Якщо особа подає касаційну скаргу поза межами вказаного строку, то суд касаційної інстанції повертає її особі.
Касаційне провадження порушується двома процесуальними документами: касаційною скаргою та ухвалою суду касаційної інстанції про прийняття касаційної скарги. Касаційна скарга повинна відповідати вимогам, які встановлені в законі та бути оплаченою судовим збором (70 % від суми судового збору, яка сплачувалася при подачі позовної заяви).
Сама касаційна скарга викладається у письмовій формі, де поряд із звичайною інформацією (найменування суду, до якого подається скарга; ім’я особи, яка подає скаргу та її місце знаходження; ім’я осіб, які беруть участь в справі та їх місце знаходження) вказується рішення (ухвала), яка оскаржується і в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального. Стосовно обґрунтованості касаційної скарги, то касатор повинен вказати в чому полягає неправильне застосування закону, який закон необхідно застосувати, виходячи з добутих доказів як судом першої, так і апеляційної інстанції. Обґрунтування також може стосуватися вказівкою на порушення судом норм процесуального права. В касаційній скарзі обов’язково вказується клопотання скаржника – скасування відповідного рішення або ухвали суду. Слід пам’ятати, що клопотання скаржника не повинно виходити за межі повноважень суду касаційної інстанції. Якщо касаційна скарга подається представником, то до неї має бути доданий документ, який підтверджує його повноваження на це. Подача документу (напр. довіреності) не потрібно, якщо він знаходиться в справі. Сама касаційна скарга та матеріалів доданих до неї подаються в кількості копій осіб, які брали участь в розгляді справи.
Порядок касаційного оскарження полягає в подачі всіх необхідних документів касатором безпосередньо до суду касаційної інстанції, а не першої як це було раніше. З моменту надходження таких матеріалів вони передаються в порядку черговості судді-доповідачу щоби він в межах 3-х денного строку вирішив питання про прийняття касаційної скарги (ст.328 ЦПК). Якщо касаційна скарга не відповідає встановленим в законі вимогам або не оплачена відповідними сумами судового збору, то скарга залишається без розгляду, про що постановляється ухвала і скаржнику встановлюється відповідний строк для виправлення недоліків. Від результатів дій скаржника в подальшому виноситься ухвала про повернення скарги скаржнику або ухвала про прийняття скарги до розгляду.