Розвиток готельного господарства, туристської інфраструктури
Мережа туристських підприємств активно формувалась наприкінці 70-х — упродовж 80-х рр. Як свідчить аналіз, більшість готелів, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, баз відпочинку та туристських баз будувались за проектами, які не відповідають міжнародним стандартам. Інтенсивна їх експлуатація в період масового туризму (60 —80-ті рр.), а також несвоєчасне проведення капітальних та поточних ремонтів призвели до значного зносу цих будівель та їх оснащення. Тому пріоритетним напрямом зміцнення матеріальної бази туристських підприємств має бути проведення реконструкції, модернізації та будівництва об'єктів туристської сфери за рахунок власних коштів підприємств і за допомогою інвестицій, у тому числі іноземних.
За даними Міністерства фінансів України, на реконструкцію та будівництво закладів туризму впродовж 1997 — 2000 рр. вкладено коштів близько 400 млн грн (приблизно 80 млн дол. США) — власних, бюджетних, інвестованих і кредитованих. Динаміка обсягів виконаних робіт
3 будівництва та реконструкції матеріальної бази туризму України така: за 1997 р. було профінансовано робіт на 25, 8 млн грн, за 1998 р. — 121,
4 млн грн, за 1999 р. — 75, 1 млн грн, за 2000 р. — понад 150 млн грн.
За умов складної економічної ситуації в Україні обсяги вкладень у зміцнення матеріальної бази зростають повільно і не відповідають потребам галузі.
Враховуючи гостру потребу в інвестиціях для реконструкції та будівництва об'єктів туристської індустрії, проводиться копітка робота щодо пошуку та залучення іноземних інвесторів. Розроблений і розповсюджується рекламний матеріал у вигляді інвестиційних пропозицій, який увійшов до мультимедійного каталогу «Україна. Погляд у XXI століття». Матеріали щодо залучення коштів інвесторів для будівництва та реконструкції туристських підприємств були надані практично всім торговельно-економічним місіям України, посольствам та консульствам України за кордоном.
Як свідчить досвід, інвестори передусім звертають увагу на підприємства, які можуть запропонувати якісні сучасні інвестиційні проекти, бізнес-плани, і тому доцільно вкладати кошти в їх розробку.
Щорічний моніторинг, який проводиться Комітетом за діяльністю підприємств туристської сфери щодо розвитку та зміцнення матеріальної бази, дає змогу зробити висновок про недостатню увагу з боку більшості керівників закладів розміщення туристів до цього важливого питання. Вони не проводять належної роботи щодо пошуку інвесторів, не організовують розробку відповідних бізнес-планів, інвестиційних проектів, що не дає їм можливості брати участь у міжнародних інвестиційних ярмарках, салонах, переговорах з міжнародними банківськими та фінансовими колами.
Іноземні інвестиції, які надходять в Україну для будівництва й реконструкції матеріально-технічної бази туристсько-рекреаційного комплексу, незначні з різних причин. Одна з них полягає в тому, що чинним законодавством України не передбачено розвиток туристської індустрії на концесійних засадах. Тому доцільно внести зміни до Закону України «Про концесії» в частині, що передбачає перелік об'єктів концесії.
З метою розвитку туристської індустрії, зміцнення матеріальної бази постановою Кабінету Міністрів України створено Державну акціонерну компанію «Україна туристична», до складу якої увійшли підприємства колишнього «Інтуриста», розташовані у 16 регіонах країни та Автономній Республіці Крим. На компанію покладено виконання господарських функцій туристських підприємств, створення вітчизняних готельних ланцюгів на зразок закордонних.
Готельне господарство є однією з основних складових туристської індустрії України. У 2000 р. в Україні налічувалось 1308 готельних підприємств на 949,1 тис. місць (табл. 3).
За формами власності їх кількість розподіляється так: 40 % перебувають у загальнодержавній та комунальній, 57 — у колективній і 3 % — у приватній власності (табл. 4).
Середньорічний коефіцієнт завантаження готелів у 2000 р. в середньому по Україні становив 0,24. При цьому мінімальне використання місткості готелів — 9 % — було в Луганській та Миколаївській областях, а максимальне — 78 % — у Севастополі. У Києві цей показник дорівнював 40 %.
Якщо відкинути максимальне й мінімальне значення показників завантаженості, то використання місткості українських готелів у 2000 р. становило 0,20. Це значення є більш об'єктивним для характеристики стану готельного бізнесу в Україні. Винятком з цього незадовільного становища є Київ, де завантаженість у 1995 р. дорівнювала 0,52, в 1998 р. - 0,35, в 1999 р. - 0,37, у 2000 - 0,40.
У більшості регіонів України рівень завантаженості готелів коливався від 0,17 до 0,22.
Чисельність готелів в Україні скоротилась з 1995 р. по 2000 р. на 88 одиниць, або на 6 %, їх місткість зменшилась на 27 963 місця, або на ті °/
О.
Найбільше скорочення спостерігалось у Києві — на 4287 місць, областях Хмельницькій (2953), Донецькій (2709), Львівській (1719),
Таблиця 3- Кількість готелів та інших місць для короткотермінового проживання по регіонах України за типами в 2000 р.
| Область, регіон | Кількість місць, од. | ||||||
| готелів | мотелів | готельно-офісних центрів | кемпінгів | молодіжних турбаз та гірських притулків | інших | усього | |
| Автономна Республіка Крим | |||||||
| Вінницька | - | - | - | - | |||
| Волинська | - | - | - | ||||
| Дніпропетровська | - | - | - | ||||
| Донецька | - | - | |||||
| Житомирська | ЗО | - | - | - | - | ||
| Закарпатська | - | - | |||||
| Запорізька | - | - | - | ||||
| Івано-Франківська | _ | __ | .._ | ||||
| Київська | - | - | - | - | |||
| Кіровоградська | - | - | - | ||||
| Луганська | - | - | - | ||||
| Львівська | - | ||||||
| Миколаївська | - | - | - | ||||
| Одеська | - | - | |||||
| Полтавська | - | ||||||
| Рівненська | - | - | - | - | |||
| Сумська | - | - | - | ||||
| Тернопільська | - | - | |||||
| Харківська | - | - | |||||
| Херсонська | - | - | - | ||||
| Хмельницька | - | - | - | - | ЗО | ||
| Черкаська | ЗО | - | - | - | - | ||
| Чернівецька | - | - | - | - | |||
| Чернігівська | - | - | |||||
| м. Київ | - | - | - | - | |||
| м. Севастополь | - | - | - | - | |||
| Усього по Україні |
Таблиця 4. Кількість готелів та інших місць для короткотермінового проживання за формами власності по регіонах України в 2000 р., од.
| Область, регіон | Форма власності | ||||
| державна | комунальна | колективна | приватна | власність міжнародних організацій | |
| Автономна Республіка Крим | |||||
| Вінницька | — | — | |||
| Волинська | - | - | |||
| Дніпропетровська | - | ||||
| Донецька | - | ||||
| Житомирська | - | - | |||
| Закарпатська | |||||
| Запорізька | - | ||||
| Івано-Франківська | - | - | |||
| Київська | - | - | |||
| Кіровоградська | - | ||||
| Луганська | - | ||||
| Львівська | - | ||||
| Миколаївська | - | ||||
| Одеська | - | ||||
| Полтавська | - | ||||
| Рівненська | - | ||||
| Сумська | - | - | |||
| Тернопільська | - | ||||
| Харківська | - | ||||
| Херсонська | - | ||||
| Хмельницька | - | ||||
| Черкаська | - | ||||
| Чернівецька | - | ||||
| Чернігівська | - | ||||
| м. Київ | |||||
| м. Севастополь | - | - | - | ||
| Усього по Україні |
Сумській (1661), Луганській (1623), АР Крим (1476). Однак при цьому кількість готелів у Києві зросла на 8 одиниць, у Харківській області — на 2, в Донецькій — на 8. Це, на перший погляд, протиріччя пояснюється тим, що в цих регіонах зменшилась кількість багатомісних та низькокомфортабельних готельних номерів, за рахунок чого відбулось підвищення комфортабельності номерів та готелів загалом.
Усього готелями України надано послуг 358 446 іноземним громадянам, що становить 10,9 % загального числа осіб, яким надано послуги (табл. 5).
Найбільшій кількості іноземних туристів надано готельних послуг у таких регіонах України: Київ (36,1 %), АР Крим (10,4%), областях Львівській (9,1 %), Одеській (5,3 %), Дніпропетровській (5,3 %), Київській (4,2 %), Донецькій (4,0 %).
Таблиця 5. Надано послуг приїжджим у готелях та інших місцях для короткотермінового проживання по регіонах України
| Область, регіон | Кількість туристів, осіб, яким надано послуги | |||||
| 1998р. | 1999р. | 2000 р. | ||||
| усього | у тому числі іноземцям | усього | у тому числі іноземцям | усього | у тому числі іноземцям | |
| Автономна Республіка Крим | ||||||
| Вінницька | ||||||
| Волинська | ||||||
| Дніпропетровська | ||||||
| Донецька | ||||||
| Житомирська | 79146] | |||||
| Закарпатська | ||||||
| Запорізька | ||||||
| Івано-Франківська | ||||||
| Київська | ||||||
| Кіровоградська | ||||||
| Луганська | ||||||
| Львівська | ||||||
| Миколаївська | ||||||
| Одеська | ||||||
| Полтавська | ||||||
| Рівненська | ||||||
| Сумська | ||||||
| Тернопільська | ||||||
| Харківська | ||||||
| Херсонська | ||||||
| Хмельницька | ||||||
| Черкаська | ||||||
| Чернівецька | ||||||
| Чернігівська | ||||||
| м. Київ | ||||||
| м. Севастополь | ||||||
| Усього по Україні |
Середня тривалість перебування однієї особи в готелях становить для громадян України 2,7 доби, для іноземців — 2,6 доби.
Середня місткість номера по Україні дорівнює 2,02, у Києві — 1,9, а в областях, зокрема Рівненській і Донецькій, — 1,8, в Одеській — 2,2, у Чернігівській і Херсонській — 2,3, у Сумській — 2,6.
На виконання статті 15 Закону України «Про туризм» з 1 жовтня 1999 р. введено обов'язкову сертифікацію готельних послуг та послуг харчування, які надають суб'єкти туристської діяльності. Згідно з чинним законодавством обов'язковій сертифікації в Україні нині підлягають 266 підприємств, що надають готельні послуги, та 455 підприємств харчування. Станом на 01.10.2000 р. сертифікат відповідності надано: на готельні послуги — 158 підприємствам, на послуги харчування — 274 підприємствам.
Результатом проведеної роботи стало помітне підвищення рівня обслуговування на підприємствах готельної галузі.
Разом з тим існуюча інфраструктура туризму ще не відповідає вимогам міжнародних стандартів. У більшості готелів відсутні сучасні засоби зв'язку та комунікацій, конференц-зали з відповідною аудіовізуальною технікою та технічними засобами для синхронного перекладу.
Подальший розвиток готельного господарства неможливий без сучасного обладнання і новітніх технологій, про що нагадує девіз Всесвітньої туристської організації на 2000 рік: «Технологія і природа — два актуальних аспекти розвитку туризму на початку двадцять першого століття». Це стосується насамперед інформаційних технологій, ефективних і надійних систем захисту, без чого неможливо досягти високого рівня якості послуг.
Кількість готелів в Україні порівняно з туристськими країнами світу незначна. У Великій Британії, наприклад, функціонує близько 260 тис. готелів. У країнах Європи число великих готелів становить 15 — 25 % загальної кількості готельних господарств, 75 —85 % — мотелі та готелі сімейного типу. За даними аналізу структури готельного господарства України, такі форми готельного господарства, як мотелі, кемпінги, молодіжні бази, надзвичайно поширені в інших країнах, в Україні практично не розвинуті (табл. 6; рисунок на с. 137).
Як свідчить міжнародний досвід, саме такі підприємства могли б дати істотний поштовх розвитку галузі та створенню додаткової кількості робочих місць.
Чинне законодавство України нечітко визначає готельне господарство, його належність до сфери туристських послуг та відомче підпорядкування. Тому для розвитку готельного господарства України, підвищення попиту на ринку споживання готельних послуг, створення і входження на ринок малих готельних підприємств доцільним є розробка проекту Закону України про розвиток готельного господарства. Положення Закону мають визначити правові, економічні та організаційні засади створення і подальшого розвитку конкурентних відносин на цьому ринку.
Таблиця 6. Кількість готелів та інших місць для короткотермінового проживання за типами, од.
| Заклади для проживання | Рік | ||
| Усього по Україні у тому числі | |||
| готелів | |||
| мотелів | |||
| готельно-офісних центрів | |||
| кемпінгів | |||
| молодіжних турбаз та гірських притулків | |||
| Інших | |||
| у міських поселеннях, усього у тому числі | |||
| готелів | |||
| мотелів | |||
| готельно-офісних центрів | |||
| кемпінгів | |||
| молодіжних турбаз та гірських притулків | |||
| Інших | |||
| у сільській місцевості, всього у тому числі | |||
| готелів | |||
| мотелів | |||
| готельно-офісних центрів | - | - | - |
| кемпінгів | |||
| молодіжних турбаз та гірських притулків | |||
| Інших |
Велике значення для розвитку туризму мають транспортні шляхи, які повинні відповідати міжнародним вимогам щодо швидкого, безпечного, надійного, комфортного перевезення. Саме вони є першою ланкою ланцюга в успішному залученні туристського потоку іноземних громадян до України.
В Україні існує понад 13 тис. км автомобільних доріг державного значення, з них понад 9 тис. км — магістральних. Магістральні дороги сполучені з міжнародними транспортними коридорами. Щороку кордон України перетинає близько 605 млн іноземних транспортних засобів, які прямують як в Україну, так і транзитом в інші країни. Більшість автотуристів користуються існуючою сервісною інфраструктурою, розташованою вздовж автошляхів та в зоні їх тяжіння. Автомобільні туристські маршрути здебільшого збігаються з міжнародними транспортними коридорами.
Автошляхи України перебувають у незадовільному стані, вони ще не відповідають вимогам міжнародних стандартів і на них практично відсутні сучасні об'єкти для надання послуг автотуристам. Інтеграція дорожньо-транспортного комплексу України в міжнародну транспортну систему
Структура підприємств готельного господарства: а - у 1998 р.; б - у 2000 р.
потребує лише на Критських коридорах будівництва 10 нових і реконструкції 49 існуючих комплексних об'єктів туристської інфраструктури, до складу яких обов'язково мають входити готелі, ресторани, кафе та інші заклади для надання послуг автотуристам на рівні міжнародних стандартів. Орієнтовна вартість таких об'єктів становить 1,5 — 3 млн дол. СІЛА.
В Україні прийнято Державну програму створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів, її реалізація дасть змогу вирішити проблему облаштування доріг, створити сприятливі умови для розвитку туристської індустрії.
Взаємодія двох галузей — транспорту і туризму — допоможе кожній з них у короткі терміни вирішити більшість питань, зокрема розбудову туристської інфраструктури за напрямами національної мережі транспортних коридорів із залученням приватного капіталу (національного й зарубіжного).
Сервісний благоустрій коридорів залучить додаткові транспортні потоки, причому не лише туристські, а й вантажні. Туристські транспортні потоки в Україні, збігаючись з основними вантажними потоками, посилюють фактор зниження загальної собівартості туристських і вантажних перевезень.
Прийнята Програмою розвитку транспортних коридорів національна мережа автомагістралей зонами свого економічного впливу охоплює практично всю територію України, що дає змогу прив'язати 90 % туристських об'єктів до затвердженої Кабінетом Міністрів України мережі нових автомагістралей і з порівняно невеликими витратами впорядкувати також місцеві дороги, що сполучають об'єкти туризму з автомагістралями.
За аналітичними дослідженнями Міжнародного туристичного альянсу, збережеться тенденція до використання для подорожей переважно авіаційно-автомобільного транспорту (90% перевезень туристів, у тому числі 2/3 — автомобілями).
Викладене вище дає змогу визначитися щодо необхідності оперативної перебудови існуючих стратегічних цілей з урахуванням пріоритетного розвитку автомобільної складової туризму.
Департамент туризму і курортів Держкоммолодьспорттуризму разом з іншими міністерствами й відомствами розробив «Програму розбудови туристської інфраструктури в зонах економічного тяжіння за напрямами національної мережі транспортних коридорів в Україні». У Програмі передбачено створення низки різноманітних туристських комплексів у зоні економічного тяжіння транспортних коридорів, будівництво нових і реконструкцію наявних мотелів, кемпінгів та інших сервісних пунктів уздовж автомобільних доріг міжнародних транспортних коридорів, які б відповідали вимогам міжнародних стандартів.
Актуальність розгортання роботи в цьому напрямі полягає насамперед у тому, що запропонована схема розміщення туристської інфраструктури, як діючої, так і перспективної, дуже вигідно доповнює затверджену Кабінетом Міністрів України Державну програму створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні.
Нові транспортні магістралі, перетинаючи в різних напрямах нашу країну, є частиною і продовженням Критських коридорів, що значною мірою робить переміщення туристів по країні комфортним і безпечним. Тому поєднання розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів, з одного боку, і облаштування транспортних коридорів туристською інфраструктурою згідно з міжнародними вимогами, з іншого боку, буде активно сприяти подальшому розвитку туризму, а відповідно, і економіки України.
Розроблена і реалізується міжгалузева «Програма створення і забезпечення функціонування на автомобільних шляхах України системи надання оперативної дорожньої допомоги, комплексу супровідних послуг та інформаційно-довідкового обслуговування автомобільних туристів як складової частини міжнародних транспортних коридорів».
6.3.3. [арантуєання захисту то безпеки туристів
Відповідно до Закону України «Про туризм» у галузі була розроблена і діяла «Програма забезпечення захисту та безпеки туристів на 1996 — 2000 роки»; 7 травня 2001 р. була затверджена «Програма захисту та безпеки туристів на 2001—2005 роки». В Автономній Республіці Крим і областях України діють відповідні програми, розроблені Міністерством курортів і туризму Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. Ці програми передбачають реалізацію державної політики в галузі туризму, проведення комплексних практичних заходів щодо забезпечення захисту й безпеки туристів, запобігання їх загибелі, травматизму та іншим нещасним випадкам. Заходи щодо гарантування захисту та безпеки туристів, запобігання аваріям, нещасним випадкам та професійним захворюванням на виробництві, безпечної експлуатації об'єктів, профілактики травматизму невиробничого характеру розглядаються на засіданнях
обласних рад з питань туризму, на нарадах з керівниками суб'єктів туристської діяльності.
Фахівці структурних підрозділів Міністерства курортів і туризму (Автономна Республіка Крим), обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій разом з інспекторами ДАІ, працівники санепідемстанцій перед початком нового туристського сезону проводять комплексні обстеження туристсько-рекреаційних об'єктів та прилеглих до них ділянок і шляхів, основних туристських маршрутів, вживають необхідних заходів, спрямованих на дотримання правопорядку і безпеки туристів, захист їхніх інтересів.
Щороку проводиться комплексне обстеження туристсько-рекреаційних об'єктів на предмет дотримання пожежної, екологічної, майнової і особистої безпеки туристів та відпочиваючих. Разом із зацікавленими відомствами проводяться перевірки закладів розміщення туристів з метою виявлення і вжиття відповідних заходів щодо порушень паспортно-візових правил, запобігання незаконному перебуванню громадян, виявлення заборонених предметів і речовин. У курортних зонах України проводяться рейди з метою вивчення готовності органів внутрішніх справ до забезпечення правопорядку на курортах.
Суб'єкти туристської діяльності регулярно проводять інструктажі стосовно прав та обов'язків туристів, виконання ними митних і прикордонних правил, дій у разі екстремальних ситуацій чи завданої їм шкоди, вимог законодавства країни перебування, оформлення медичного страхування, профілактики травматизму невиробничого характеру (пожеж, отруєнь алкоголем, ураження електрострумом, утеплень) тощо. У колективних договорах і угодах передбачено вирішення питань про запобігання аварійності, травматизму та професійним захворюванням. Ці питання розглядаються туристськими підприємствами та організаціями за участю профспілкових організацій.
Особлива увага приділяється питанню гарантування безпеки дітей як під час подорожей і екскурсій, так і під час їхнього відпочинку та оздоровлення.
З метою створення умов для безпечного проведення туристських подорожей, запобігання нещасним випадкам і травматизму Наказом Міністерства освіти України від 6 квітня 1999 р. № 96 затверджено «Правила проведення туристських подорожей з учнівською та студентською молоддю України». Пунктом 4-м «Обов'язки і права керівника та заступників керівника туристської групи (подорожі) учнівської та студентської молоді» цих Правил визначено:
Під час підготовки та проведення будь-яких туристських подорожей з учнівською та студентською молоддю керівник і заступник (заступники) керівника зобов'язані:
— провести цільовий інструктаж учасників з техніки безпеки в туристській подорожі з обов'язковою реєстрацією в журналі за відповідною формою;
— забезпечити під час подорожі додержання учасниками належного громадського порядку, санітарно-гігієнічних норм, виконання правил дорожнього руху, пожежної безпеки, використання туристського спорядження, а також інших правил безпеки життєдіяльності.
На туристських маршрутах, у місцях гірськолижного відпочинку, лісових і печерних зонах України діють загони державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби пошуку і рятування туристів. Вони разом з іншими підрозділами Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій брали участь у ліквідації стихійного лиха в Закарпатській та інших областях України. Лише в 1998 р. ці загони здійснили 150 виїздів для профілактики нещасних випадків, опікувалися безпекою туристів і екскурсантів на 199 спортивних та масових заходах з чисельністю учасників понад 10 тис. осіб, врятували 250 осіб (серед них 198 травмованих).
У багатьох готелях особиста і майнова безпека туристів, охорона громадського порядку забезпечується підрозділами міліції, які утримуються за кошти цих готелів. Заслуговує на увагу досвід організації патрулювання силами дорожньої міліції туристських трас у Чернівецькій області. Розміщення нарядів міліції проводиться на основі постійного аналізу стану особистої та майнової безпеки туристів і правопорядку на основних автошляхах області. Туристські підприємства й організації з метою гарантування безпеки іноземних туристів, запобігання нелегальній міграції постійно інформують органи виконавчої влади та внутрішніх справ про графіки заїздів груп іноземних туристів. Питання забезпечення захисту й безпеки туристів розглядаються в окремих посібниках і методичних рекомендаціях. Наприклад, туристсько-спортивна спілка в Дніпропетровській області видала збірник методичних рекомендацій «Сімейні та молодіжні подорожі по рідному краю», де є окремий розділ «Головне — безпека», а генеральне агентство з туризму підготувало посібник «Дніпропетровщина — перлина історико-культурної спадщини України», де також розглянуто питання безпеки туристів.
6.4. Яктивізація міжнародної туристської діяльності України як складової зовнішньоекономічної діяльності
З метою підвищення ефективності туристської галузі України, поліпшення просування національного туристського продукту на світовому ринку, проведення широкомасштабної та комплексної реклами туристського потенціалу, залучення туристів до країни, підвищення іміджу й авторитету нашої держави в туристському співтоваристві, інтеграції нашої країни в європейську спільноту, розвитку національної економіки та культури, ефективного використання туристських ресурсів, розбудови інфраструктури, залучення до світового інформаційного простору,
визначення передового досвіду організації туристської діяльності розроблено заходи щодо розширення міжнародного туристського співробітництва. Серед них:
— удосконалення договірно-правової бази зовнішніх відносин, укладання угод міжурядового та міжвідомчого характеру про співробітництво в галузі туризму. Перевага віддається встановленню договірних відносин з країнами, що є перспективними туристськими ринками для України, вивченню та впровадженню практики створення нормативно-правової бази туризму, організаційних засад функціонування високорентабельної туристської індустрії країн розвиненого туризму, прогресивного досвіду державного регулювання та стимулювання галузі;
— активізація співпраці в складі численних спільних міжурядових комісій з питань економічного та науково-технічного співробітництва, особливо з країнами, з якими створено правову базу співробітництва, формування в їх складі робочих груп з туризму з метою аналізу та вирішення поточних проблем двостороннього співробітництва, визначення шляхів збільшення обсягів туристських обмінів;
— вироблення дійового механізму взаємодії з міністерствами, відомствами, іншими органами виконавчої влади України, насамперед з Міністерством закордонних справ і Департаментом зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі Мінекономіки, а також обласними та міськими державними адміністраціями щодо оптимізації спільної діяльності з розвитку міжнародного співробітництва України в галузі туризму;
— розвиток інституційного співробітництва, використання організаційно-фінансових механізмів міжнародних і регіональних органів, поглиблення безпосереднього партнерства між туристськими підприємствами та організаціями, насамперед у межах членства України у ВТО та в складі ЇЇ керівного органу — Виконавчої ради ВТО, Ради по туризму держав СНД, Організації Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), участь у діяльності світових і міжнародних структур усіх рівнів: Організації Об'єднаних Націй (ООН), Ради Європи, Європейського Союзу (ЄС) тощо;
— розвиток інформаційно-рекламної та виставкової діяльності, організація міжнародних і регіональних туристських салонів, ярмарків, бірж в Україні, зокрема в основних туристських центрах: Міжнародного туристського салону «Україна» в Києві, Міжнародного туристського ярмарку «Крим. Курорти. Туризм» в Ялті, Міжнародного туристського ярмарку-виставки «Чорноморська Одіссея. Туризм. Відпочинок. Здоров'я» в Одесі, Міжнародного туристського салону в Харкові, Міжнародної туристської виставки «ТурЕкспо» у Львові, Міжнародного туристського ярмарку «Турконтакт» в Ужгороді; забезпечення планомірної та систематичної участі українських туристських підприємств у провідних зарубіжних міжнародних виставках: «ІТВ» у Берліні, «\УТМ» у Лондоні, «Еііиг» у Мадриді, «МІТТ» у Москві, «ЕХРО-2000» у Ганновері.
Організація спільно з ВТО семінару з нових інформаційних технологій у туризмі в рамках VII Міжнародного туристського салону <<Ук-раїна-2000».
6.5. Підготовка кадрів для туристичної галузі
Підготовка кадрів у туризмі традиційно була пов'язана лише з підвищенням кваліфікації працівників, що за відсутності базової освіти не вирішувало кадрової проблеми.
Чисельність працівників туристських підприємств України становить близько 113,3 тис. чол., а з урахуванням інших галузей народного господарства (транспорт, торгівля, зв'язок тощо) туризм надає роботу 1,8 — 2 млн чол.
Розвиток туризму в Україні як чинник формування економіки держави зумовлює необхідність створення галузевої системи підготовки та підвищення кваліфікації туристських кадрів, яка б виховувала фахівців, здатних в умовах конкуренції працювати індивідуально і продуктивно.
У жодній галузі немає такої кількості працівників, які безпосередньо контактують з покупцями їх продукції, як у туризмі. Одночасно туризм є однією з найбільш працезатратних галузей виробництва. Середній показник зайнятості в туризмі становить 3 працівники на 10 туристів.
Упродовж тривалого часу вищі та середні навчальні заклади України не готували спеціалістів для туристичної галузі. Тому фундаментальна туристична освіта в Україні — відносно нова сфера освіти. Підготовкою фахівців у туристичній сфері України займаються понад 50 вищих навчальних закладів освіти різних форм власності та рівнів акредитації. Серед них перший в Україні навчальний заклад нового типу — навчально-науково-виробничий комплекс «Туризм, готельне господарство, економіка і право»,створений у 1995 р. Міністерством освіти України за погодженням з Міністерством юстиції України, Державним комітетом України по туризму, Державною митною службою України та Генеральною прокуратурою України.
До складу комплексу ввійшли навчальні та наукові заклади, підприємства і установи: Київський інститут туризму, економіки і права, Київський технікум готельного господарства, Економіко-юридичне училище, Державна льотна академія України, Курси підвищення кваліфікації, Науковий центр розвитку туризму, Українська нотаріальна палата, Управління юстиції м. Києва, готельні комплекси «Дніпро», «Братислава-Десна», «Русь», туристичний комплекс «Пролісок», Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство», Бориспільська митниця та ін.
Головними завданнями комплексу, викладеними у його уставних документах, є: координація спільної діяльності навчально-виховних закладів, організацій, установ з реалізації Закону України «Про освіту»; впровадження системи ступеневої підготовки фахівців за наскрізними на-
вчальними планами та програмами; ефективне використання науково-педагогічних кадрів, навчально-лабораторної та виробничої баз, спеціальної інфраструктури; організація підвищення кваліфікації викладачів навчальних закладів та працівників підприємств; спільне проведення науково-дослідних робіт, апробація та використання їх результатів; підготовка наукових кадрів; розробка навчально-методичного забезпечення тощо.
Навчальний процес у комплексі забезпечує висококваліфікований професорсько-викладацький колектив, у складі якого 52 професори та 96 доцентів. Заняття проводяться на сучасній навчально-матеріальній базі.
Спеціалісти, яких готують навчальні заклади комплексу, мають високий рівень знань і практичних навичок, відмінно зарекомендовують себе на роботі на підприємствах і в установах.
За рекомендацією Уряду України, у 1998 р. Київський інститут туризму, економіки і права було прийнято до складу Всесвітньої туристської організації (ВТО).
Участь у ВТО дає можливість отримувати необхідну методичну допомогу, широку інформацію про міжнародний туризм і вивчати міжнародний туристичний досвід, брати участь у семінарах та стажуванні в межах ВТО. На базі інституту було створено кафедру ЮНЕСКО.
З лютого 2002 р. Київський інститут туризму, економіки і права набув статусу університету.
Київський університет туризму, економіки і права є провідним навчальним центром з підготовки фахівців туристичної галузі України. Готує бакалаврів, спеціалістів і магістрів зі спеціальностей:
— менеджмент організацій (спеціалізація — менеджмент туризму і готельного господарства);
— маркетинг (спеціалізація — маркетинг туризму і готельного господарства);
— економіка підприємства (спеціалізація — економіка туризму і готельного господарства);
— міжнародні економічні відносини;
— облік і аудит;
— правознавство.
Термін навчання в університеті становить;
— на базі повної загальної середньої освіти — 5 років;
— на базі освітньо-кваліфікаційного рівня «Молодший спеціаліст» з відповідних спеціальностей — 3 роки (за скороченою програмою).
Виникнення комплексу «Туризм, готельне господарство, економіка і право», набутий досвід у підготовці фахівців і встановлення широких зв'язків зі спорідненими навчальними закладами в Укра'їні та за її межами мало своїм закономірним підсумком створення за його ініціативою і на його науково-практичній базі Асоціації навчальних закладів України туристичного й готельного профілю.
Статутом визначено, що:
— Асоціація навчальних закладів України туристичного і готельного профілю є добровільною недержавною організацією, що діє на принципах законності, демократії, гласності, самоврядування, рівноправності її членів — юридичних осіб;
— засновниками Асоціації є навчальні заклади різного рівня акредитації, що мають ліцензію на освітню діяльність і здійснюють підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації фахівців, науково-дослідні галузеві роботи, видавничу діяльність у сфері туризму, готельного господарства та послуг;
— метою діяльності Асоціації є сприяння у створенні ефективної системи правового й професійного захисту її членів, розвитку національної освітньої діяльності, системи підготовки і підвищення кваліфікації кадрів туристичної галузі України, участь у співробітництві з національними освітніми об'єднаннями, асоціаціями, навчальними закладами інших держав та міжнародними організаціями туристсько-рекреаційного профілю.
Основними завданнями Асоціації є:
— сприяння розвитку бази освітньої діяльності, вдосконаленню системи підготовки і підвищення кваліфікації кадрів туристичної галузі, наданню послуг у сфері туризму, рекреації, готельного господарства, поширенню знань з питань туризму серед молоді та інших верств населення, залученню громадян до участі в туризмі та його розвитку;
— сприяння проведенню науково-дослідної роботи, видавничої діяльності в сфері туризму, готельного господарства та послуг;
— координація дій щодо створення сприятливих умов для використання фахівців сфери туризму як на вітчизняному, так і на міжнародному ринках праці, а також для різноманітного фахового обміну;
— забезпечення членів Асоціації і широкий обмін інформаційними, нормативними, методичними та іншими матеріалами як засобами навчально-виховного процесу;
— сприяння обміну викладачами, навчальними планами, учбовими програмами, виданню навчально-методичних матеріалів, навчальних посібників та підручників, уніфікації відповідно до державних стандартів навчальних планів і програм;
— надання допомоги навчальним закладам у встановленні міжнародних зв'язків, у організації стажування студентів та викладачів за кордоном;
— участь у різноманітних заходах, що пропагують інтелектуальну, духовну, культурно-історичну спадщину України і формують її імідж як туристичної держави, а також у заходах, спрямованих на охорону довкілля;
— взаємодія з органами державної влади і місцевого самоврядування, громадськими організаціями, підприємствами, фондами та іншими юридичними й фізичними особами, діяльність яких відповідає цілям діяльності Асоціації;
— співробітництво з Державною акредитаційною комісією Міністерства освіти і науки України з питань, що стосуються навчальних закладів туристичного й готельного профілю;
— участь у розробці та реалізації програм і проектів загальної, туристсько-рекреаційної, фахової вищої безперервної освіти.
За роки свого існування Асоціація утвердила себе як ефективний механізм об'єднання інтелектуальних зусиль навчальних закладів різних рівнів акредитації в справі підготовки кадрів індустрії гостинності. Серед ЇЇ членів — дві академії в Харкові, університети в Києві, Одесі, Херсоні, три інститути туризму в Києві й Донецьку, 14 технікумів, коледжів і колегіумів, професійно-технічні училища — понад 50 навчальних закладів, які готують фахівців з усіх галузей сфери туризму. У 2001 р. до складу Асоціації прийняті навчальні заклади з Республіки Болгарія, Російської Федерації, Республіки Білорусь.
Серед безперечних позитивних моментів її діяльності — здійснення в семи навчальних закладах — членах Асоціації спільного українсько-німецького Проекту «Модернізація професій готельної і ресторанної справи», у межах якого 86 викладачів цих закладів пройшли стажування в Німеччині; проведення міжнародних науково-практичних конференцій під гаслом «Туризм на порозі XXI століття».
Комплекс «Туризм, готельне господарство, економіка і право» уклав угоди про творчу співпрацю з Академією педагогічних наук України, Інститутом історії України, Інститутом філософії, Інститутом держави і права, Інститутом соціології, Інститутом міжнародних відносин, Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Інститутом політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, Національною бібліотекою України імені В. Вернадського.
Комплекс має міжнародні договори про співпрацю із закладами освіти Бельгії, Німеччини, Польщі, Болгарії, Італії, Канади, Китаю, Франції, Чехії, Словаччини, Білорусі, Росії. На базі Комплексу 11 листопада 2001 р. вперше в Україні створено Академію туризму.
Академія туризму України є добровільною всеукраїнською громадською організацією, яка об'єднує осіб, що займаються науковою, навчальною та практичною роботою в галузі туризму. Академія діє на основі Конституції України, чинного законодавства, на принципах демократії, самоврядування та рівноправності її членів.
Метою діяльності Академії як об'єднання фахівців у галузі туризму є: реалізація їх прагнення сприяти подальшому якісному вдосконаленню та розвитку туристичної сфери України засобами наукових досліджень актуальних проблем туризму; прогнозування розвитку; участь у розробці засад державної політики у туристській галузі; розвиток системи освіти, що забезпечує підготовку висококваліфікованих кадрів для туристської справи в Україні, а також захист законних інтересів своїх членів.
'/,6 2—200
Основні завдання діяльності Академії:
— розробка науково-теоретичних засад туризму, сприяння становленню та розвитку нового напряму наукового знання — «теорії туризму» ( «ту ризмо логії» );
— консолідація фахівців туристичної галузі у справі підготовки науково обґрунтованих пропозицій щодо розвитку туризму;
— узагальнення вітчизняної та світової практики туристичної діяльності, розробка методології наукового прогнозування розвитку туризму та вироблення практичних рекомендацій щодо його вдосконалення в Україні;
— удосконалення внутрішньої та зовнішньої політики України в галузі туризму;
— участь у підготовці проектів нових нормативних актів з питань туристичної діяльності;
— консультування державних органів, громадських організацій та рухів з питань туристської проблематики;
— експертиза політичних рішень, державних документів, проектів, що стосуються туристичної діяльності;
— проведення досліджень, у тому числі соціологічних та маркетингових, на замовлення державних, громадських та комерційних структур, у тому числі міжнародних, з питань туризму;
— координація розробок і досліджень у туристичній галузі;
— сприяння підготовці, публікації та розповсюдженню наукових, навчальних і методичних матеріалів з проблем туризму;
— сприяння розвитку туристичного бізнесу в Україні;
— розвиток відносин та співробітництва в галузі туризму;
— визначення пріоритетів у проведенні наукових досліджень, сприяння формуванню актуальних напрямів для проведення дисертаційних досліджень у зазначеній галузі;
— всебічне вивчення та використання досягнень світової цивілізації в галузі туристичної теорії й практики;
— сприяння удосконаленню форм зв'язків між теорією туризму, освітою і практикою;
— участь у проведенні підготовки наукових кадрів, підвищенні кваліфікації викладачів навчальних закладів з цього профілю;
— розвиток ділового співробітництва з фахівцями в галузі туризму зарубіжних країн, здійснення обміну делегаціями;
— видавнича діяльність;
— надання підтримки, в тому числі матеріальної, здібній молоді, науковим і практичним працівникам;
— допомога членам Академії і захист їхніх соціальних прав.
Своїми науковими дослідженнями і всією своєю діяльністю Академія активно сприяє входженню України як самостійної держави у світову співдружність, утвердженню гуманістичних відносин між країнами, зміцненню миру між народами, розвитку міжнародної дипломатії тощо.
При цьому деякі питання кадрового забезпечення туристичної галузі потребують вирішення на рівні центральних органів виконавчої влади. Передусім це якість підготовки фахівців, рівень навчальних програм, планів, методичних розробок та їх адаптація до вимог сучасного міжнародного туристичного ринку.
Підвищенню якості підготовки фахівців, безумовно, сприятиме введення з 2002/2003 навчального року до Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1997 р. № 507, напряму 0504 «Туризм» (Наказ Міністерства освіти і науки України № 241 від 08.04.2002 р. і за погодженням з Кабінетом Міністрів України від 28 березня 2002 р. № 3694/33).
Особливу увагу слід приділити не лише підготовці кваліфікованих кадрів, а й вихованню особистостей, які своєю діяльністю сприятимуть створенню і розвитку демократичного, соціальне та гуманістично орієнтованого суспільства.
Отже, за 10 років незалежності в Україні закладено ґрунтовні підвалини для розвитку туризму. Подальший розвиток туристичної індустрії має ґрунтуватися на нових механізмах господарювання, ефективних організаційно-управлінських структурах, економічній свободі виробників туристського продукту, що в умовах вільної конкуренції забезпечить насичення ринку високоякісними послугами і сприятиме соціально-економічному розвитку країни.
Контрольні запитання
І.Коли був прийнятий Закон України «Про туризм»? Наведіть основні його тези. Які інші державні документи з питань туризму ви знаєте?
2. Коли Україну було прийнято до Всесвітньої туристської організації? Як це вплинуло на подальший розвиток вітчизняного туризму?
3. Чому туристична індустрія в Україні переживає складні часи?
4. Схарактеризуйте сучасний стан різних видів туризму: соціального, молодіжного й дитячого, спортивно-оздоровчого, сільського, екскурсійного та ін.
5. Схарактеризуйте основні напрями розвитку матеріальної бази туризму.
6. Що ви знаєте про підготовку кадрів для туристичної галузі? Назвіть провідні навчальні заклади туристично-готельного профілю.
7. Коли було створено Асоціацію навчальних закладів України туристичного й готельного профілю?
8. Які основні завдання діяльності Академії туризму?
'/,6*