Біологічні фактори гомінізації

Біологічні передумови виникнення свідомості

Проблема грані між людиною і твариною

Загальні відмінності людини від тварини

Відмінності психіки тварин і людини

Біологічні відмінності людини від тварин

ЛІТЕРАТУРА

Вступ

Гомінізацією називають процес олюднення мавпи, початок якому поклало формування перших специфічних людських особливостей, а завершенням була поява людини сучасного типу. Для людської лінії еволюції специфічно виникнення принципово нового способу поведінки - адаптації до трудової діяльності.

Основним чинником і критерієм гомінізації, безумовно, є культура, перш за все трудова діяльність. З цієї точки зору зрозуміла першорядна роль археологічного критерію.

Основними системами гомінізації є: прямоходіння, великий високорозвинений мозок, пристосована до трудової функції рука, а також дентиція - будова зубної системи. Всі ці морфологічні ознаки в тій чи іншій мірі відображають і зміни в поведінці. Тобто трудова діяльність входить у морфологічний критерій гомінідів опосередковано, через «відбиток» її в анатомічних структурах.

До сімейства гомінідів слід відносити всіх двоногих вищих приматів, які в тій чи іншій мірі пристосувалися до нової обстановки і були змушені вдаватися до використання, а потім і до виготовлення штучних засобів культурної адаптації.

Іншими складовими компонентами критерію можуть бути: достатньо високий рівень церебралізаціі і первинне пристосування руки до трудової діяльності «силового» напряму.

Фахівцями обговорюється цілий спектр чинників, які могли надати той чи інший вплив на процес гомінізації і його темпи: це підвищення рівня радіації, геомагнітні інверсії, вулканізм, землетруси, зміна характеру харчування, ізоляції та ін.

Біологічні фактори гомінізації

Гомінізація - процес перетворення мавпи на людину від утворення перших людських особливостей до виникнення виду Людина розумна. У зв'язку з цим у антропогенезі виділяють 3 складові частини:

1. Морфогенез, тобто еволюція морфофізіологічної організації, пов'язаної, головним чином, із дією біологічних факторів гомінізації.

2. Психогенез – формування і розвиток інтелекту. Розвиток психічного відображення у часі пов'язаний із дією як біологічних, так і соціальних факторів гомінізації.

3. Соціогенез – формування і розвиток суспільства. У його еволюції вирішальну роль відігравали соціальні фактори гомінізації.

До біологічних факторів гомінізації відносяться:

1. Мутаційний процес. Причинами мутацій могли бути

- інверсії геомагнітного поля Землі,

- короткочасне зростання фона іонізуючої радіації,

- стрес: у дослідах на мишах було доведено, що серед нащадків тварин, які перебували в умовах стресу, значно зростає кількість мутантів і рекомбінантів;

2. Ізоляція, котра веде до інбридингу і гомозиготизації популяцій;

3. Гетерозис внаслідок процесів змішання;

4. Зміна харчової поведінки: розширення діапазону продуктів, котрими вид може харчуватися, значно збільшує його шанси на виживання;

5. Зміна стратегії розмноження, а саме, перехід від сезонного розмноження до поліциклічності; Полигамия → даже у современных людей примерно 75% - многоженцы

6. Неотенія,котра протягом антропогенезу проявилася в збереженні у дорослих людей деяких рис, які характерні для дитинчат понгід, зокрема, у них

- тіло вкрите рідким волоссям,

- ГМ порівняно великий і захищений опуклим черепом з тонкими кістками,

- немає яскраво вираженого надочного валика і потиличного гребеня,

- обличчя недорозвинене і не виступає вперед,

- зуби та щелепи невеликі,

- мозковий стовбур з'єднується з ГМ через отвір, розташований під середньою частиною черепа і таким чином при ході на двох ногах рівновага є більш досконалою тощо.

Крім того, у вищих тварин лідером еволюційного процесу може виступати поведінка,яка виникає еволюційним шляхом і становить собою адаптацію В першу чергу це стосується ЕРД і культури.

Поєднання всіх біологічних факторів, що змінювали будову і поведінку особин, призводило до розширення діапазону морфологічної мінливості гомінід, а потім – і до дивергенції.

Для кожного виду складалося специфічне співвідношення між морфофізіологічними та поведінковими ознаками, внаслідок чого різні види мали відмінні реакції на одні й ті самі фактори довкілля.

Особливого значення набувало формування свідомості.