Уміння керувати голосом: Тембр. Завдання. Вправи

Твердження про те, що голос людини багатобарвний, не потребує доведення. За голосом можна відчути, чи людина задоволена, чи невдоволена, радісна чи смутна. Досягається це завдяки здатності голосу набувати відповідного тембру, тобто забарвлен­ня. І в цьому легко переконатися. Спробуймо по-різному вимовляти фразу «Сто мільйонів»: перший раз — швидко, недбало, а другий — повільно, із значимістю. Як сприймемо ці фрази? У першому варіанті — як назву незначної, у другому, навпаки, як підкреслено великої суми.

Цікавими й повчальними у цьому розумінні є спостереження А. С. Макаренка щодо сили впливу тембру на зміст промовлюваного: «Проста фраза: «Можете йти!», але цю просту фразу, ці два слова можна сказати 50 способами. При цьому в кожен спосіб ви підпускаєте такі нотки, що це буде каплею яду, якшо це потрібно для того, хто повинен це відчути».

Утворення тембральних відтінків голосу пов'язане з іншими голосовими якостями: з висотою і напруженістю вимови, з паузами і темпом. Це ще раз упевнює в тому, що кожна з якостей не є самодостатньою в інтонаційному виразі думки. Тільки у взаємодії вони забезпечують належне її оформлення.

Для пояснення сказаного візьмемо байку Л. Глібова «Коник-стрибунець». У ній ідеться про те, що:

У степу, в траві пахучій, Кинувсь він до Мурав'я:

Коник, вдатний молодець, «Дядьку, он зима біліє!

І веселий, і співучий, От тепер же згину я!

І проворний стрибунець, Чуєш — в лісі ворон кряче

Чи в пшениченьку, чи в жито, Вітри буйнії гудуть.

Досхочу розкошував і цілісінькеє

літо Порятуй, порадь, земляче,

Як се лихоперебуть!"

Невгаваючи, співав; Опізнився, небораче, —

Розгулявся на всі боки, Отказав земляк йому, —

Все байдуже, все дарма... Хто кохав життя ледаче,

Коли гульк — аж в степ широкий Непереливки тому»,

Суне злючая зима. «Як же в світі не радіти?

Коник плаче, серце мліє! Все кругом тебе цвіте. —

Каже Коник, — пташки, квіти, Муравей йому сказав:

Любе літечко на те; «Проспівав ти літо боже, —

Скочиш на траву шовкову - Вдача вже твоя,-

Все співав би та співав...» А тепер танцюй, небоже,

На таку веселу мову На морозі гопака!»

За настроєм героя початок байки природно передати підвищеним тоном, відповідним безмежній радості стрибунця, якому «все байдуже, все дарма». Підвищену тональність викладу мають супроводжувати інші якості голосу. Це і паузи, що служать для наголошення на емоційних оцінках героя (перед словосполученням «вдатний молодець») і виділення однорідних означень «і веселий, і співучий, і проворний». Це і напружена вимова змістовно важливих для розуміння тексту слів «коник» І «розкошував» (слова з логічним наголосом). Це, нарешті, розтягнена вимова синтагм «цілісінькеє літо» і «невгаваючи, співав». Ці інтонаційні засоби дають змогу слухачеві зрозуміти безтурботливу вдачу героя.

Однак на цьому висока тональність читання закінчується. На це вказують три крапки після «все байдуже, все дарма». Як їх розуміти? Виявляється, Коник-стрибунець міг би іще щось розважливе утнути, але... Читаємо далі:

Коли гульк — аж в степ широкий Суне злючая зима.

Тепер не до співів. А раз так, то і тональність має змінитись. Далі текст слід читати на низьких регістрах. Щоправда, в спога­дах Коника з'являтимуться веселі нотки:

Як же в світі не радіти? Все кругом тебе цвіте...

Але ж повчальний тон Мурав'я бере верх над веселою мовою Коника. Так урахування настрою героїв диктує обрання відповідного тембру, супроводжуваного іншими якостями голосу.

Різні ситуації можливі і в навчальній роботі вчителя й вихователя. Діти чутливі до зміни тональності голосу свого наставника. Вони радіють разом з ним, якщо він сповіщає їм приємну новину, і клопочуться, коли він вболіває за чимось. Діти відчувають задоволення від лагідно сказаного слова. Більше того, доброзичливе слово дорослого окрилює дитину. Про це він повинен не тільки пам'ятати, але й намагатись виявляти максимум поваги до особистості, що прагне до знань і пізнання світу.

Завдання. Вправи

Доберіть відповідний тембр читання наведених уривків.

а) Слова я вибираю люті, б) Гайда, дітки, у садок!

Щоб з ворогом поговорити. Любо там та мило!

Слова я вибираю добрі Скільки всяких квіточок

Для друзів, що мене не знають. Сей рік уродило!

Д. Павличко. О. Пчілка.

в) Над ґанком гніздо ластів'яче, г) Зиову літечко прийшло,

У нім ластів'ята малі. Знову їдемо в село.

Одненьке упало і плаче Ви, дідусю і бабусю,

В дворі, на холодній землі. Зустрічайте нас,

П. Воронько алло!

О. Палійчук.

д) Все навколо зеленіє, е) Коли ворог на тебе брехню

Річка ллється і шумить. свою горне —

Тихо, тихо вітер віє Ти скажи мені: «Встань!

І з травою гомонить. Правду оборони!

Як тут всидіти у хаті, Д- Павличко.

Коли все живе, цвіте,

Скрізь дзвенять пташки крилаті,

Сяє сонце золоте?.. О. Олесь.

2. Текст складається з трьох речень. Як прочитати кожне з них? Складіть партитуру голосного читання.

Історичні обставини поставили під знак питання дальше майбутнє української мови, а також і всіє! української культури. Бути чи не бути українському народові, який втратив останні рештки автономії, який перетворився в малій своїй частині в «малоросійське дворянство», а в більшій — у кріпаків і все сильніше відчував соціальний і національний гніт царського уряду? Бути! — відповіла на це запитання «Енеїда» Котляревського... О. Білецький.

3. Складіть партитуру твору С. Руданського «Вовки», вивчіть напам'ять, прочитайте в аудиторії.

«Чого, брате, так збілів? — Ну, Іванцю! Нехай так,

Що з тобою сталось?» але десять гналось.

— Ах, за мною через став «Та і десять не було!

аж сто вовків гналось! - Знать, один усього?»

«Що з тобою?.. Сто вовків!.. — А як один? Аби вовк!

Та б село почуло...» Страшно і одного...

—Та воно так і не сто, «А може, то і не вовк?»

а п'ятдесят було. - А що ж то ходило?

«Та й п'ятдесят диво в нас... Таке сиве та мале,

Де б їх стільки взялось?..» а хвостик, як шило.

4. Ознайомтесь із текстом про «бабине літо». Підготуйте повідомлення за таким планом: 1) що означає словосполучення «бабине літо»? 2) на який час воно припадає? 3) чим пояснюється потепління на початку осені? 4) що таке циклон і антициклон?

«Бабиним літом» з давніх-давен у народі називають період м'якої, сонячної, теплої погоди, яка часто встановлюється восени, після короткочасного похолодання. Тривалість періоду хорошої погоди на початку осені е різні роки буває різною, як і час, коли настає «бабине літо». Здебільшого це один-два тижні, що припадають на середину вересня, але в окремі роки це може бути й наприкінці вересня або навіть на початку жовтня. З метеорологічної точки зору «бабине літо» — це перший осінній період із стійкою антициклонічною погодою, коли нічне охолодження ґрунту і повітря ще не дуже сильне, а денне прогрівання хоча й істотне, але не досягає межі, яку сприймали б як спеку,