Провадження у Верховному Суді України
Провадження у ВС - це стадія кримінального процесу, змістом якої є перегляд рішень суду касаційної інстанції у зв'язку з неоднаковим застосуванням ним норм закону про кримінальну відповідальність та рішень судів усіх інстанцій з підстави встановлення міжнародною судовою установою порушення при розгляді ними справи міжнародних зобов'язань України. Підстави і процесуальний порядок провадження у ВС врегульовані у гл. 33 КПК.
Перегляд кримінальної справи ВС утворює зміст такого поняття, як "повторна касація", оскільки воно здійснюється після перегляду судового рішення в порядку касаційного провадження. Вперше "повторна касація" була запроваджена в Україні у 2002 році з ухваленням Закону "Про судоустрій" (ст. 47). Збереглася така форма касації і Законі від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (ст. 38).
У "повторній касації", так само як і у "звичайній" касації, предметом перегляду є лише питання права, зокрема: застосування судом закону, який не відповідає Конституції; неправильного застосування судом норм міжнародних договорів; встановлення міжнародною судовою установоюфакту порушення міжнародних зобов'язань, що призвело до неправильного вирішення справи; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одного й того самого положення закону тощо.
В українському кримінальному процесуальному законодавстві передбачені 2 підстави перегляду справи ВС:
1) неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Друга підстава запроваджена у вітчизняне кримінальне процесуальне законодавство на виконання рекомендацій КМ РЄ. Останній рекомендував державам - учасницям ЄКПЛ прийняти закони, якими врегулювати порядок перегляду справ і відновлення провадження справ на внутрішньодержавному рівні у зв'язку з рішеннями ЄСПЛ1. Ця рекомендація грунтується на рішенні суду в справі "Papamichalopoulos v. Greece" від 31 жовтня 1995 року, згідно з яким рішення, у якому ЄСПЛ визнає порушення прав, накладає на державу-відповідача зобов'язання припинити порушення прав, зробити репарації за наслідками такого порушення таким чином, щоб, наскільки це можливо, відновити станови ще, що мало місце до такого порушення. У такий спосіб ЄСПЛ висловив широко відомий принцип міжнародного права restitutio in integrum.
Попри те, що ЄКПЛ не містить положень, якими б держави зобов'язувалися передбачати у внутрішньому праві можливості перегляду справ і відновлення провадження у справі, КМ РЄ у своїй Рекомендації зазначив, що наявність таких можливостей була б, за певних обставин, надзвичайно важливою, а в деяких справах - дійсно єдиним засобом досягнення restitutio in integrum. Все більша кількість держав приймають спеціальне законодавство, що забезпечує можливість перегляду справ і поновлення провадження в справі. У Законі від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що стягувачеві (заявникові до ЄСПЛ у справі проти України, на користь якого постановлено рішення цього суду, або його представнику чи правонаступнику) надсилається повідомлення з роз'ясненням його права порушити провадження про перегляд справи відповідно до чинного законодавства (п. "а" ч. 1 ст. 11). ВС за цією підставою переглядав кримінальні справи і до регламентації її у кримінальному процесуальному законодавстві. Так, на підставі рішення ЄСПЛ 2008 року у справі "Яременко проти України" у 2009 році було переглянуто судове рішення у кримінальній справі щодо Яременка.
ВС переглядає судові рішення з підстави неоднаковою застосування норм кримінальною закону.Якщо міжнародна судова установа констатує факт недотримання норм процесуальною права, то перегляд справи у порядку "повторної касації" здійснює ВСС за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку.
За наслідками провадження у ВС більшістю голосів від складу суду постановляється одна з таких ухвал: про повне або часткове задоволення заяви; про відмову в задоволенні заяви.
Ухвала ВС є остаточною і не може бути оскаржена, крім як з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Рішення за результатами "повторної касації" є обов'язковими для виконання усіма судами. Отже, ВС виконує завдання щодо забезпечення однакового застосування усіма судами норм вітчизняного кримінального та процесуального законодавства, а також норм міжнародних договорів України.