Методи встановлення норм праці
Існують 2 групи методів:
- аналітичні (більш точні та наукові);
- сумарні або експериментальні або дослідно-статистичні (спрощені, менш точні, але менш трудомістські).
СУМАРНІ МЕТОДИ
За їх допомогою встановлюють агреговані норми на весь процес, операцію без розчленування на трудові прийоми, елементи. Тому неможливо визначити ступінь їх раціональності.
Сумарні методи мають такі різновидності:
- статистичні;
- розцінні (дослідні);
- порівняльні (аналогії).
Статистичні методи засновані на використанні статистичних даних про витрати часу на вироблення одиниці продукції за попередні періоди.
Виявити резерви підвищення продуктивності праці по таких нормах неможливо. Інколи для цього застосовується не зовсім коректний метод – метод середньопрогресивних норм (оцінок). Він заснований на тому, що з статистичних даних вибирають кращі значення показників, ніж їх середнє значення, і по відібраних даних знаходять середнє (тобто середньопрогресивне) значення. Це і буде більш прогресивна норма.
Розцінні (дослідні) методи вживають керівники, які використовують свій досвід і часто для підгонки норм під заробітну плату. Це не прогресивний метод, а навпаки, регресивний метод.
Порівняльні методи засновані на застосуванні вже відомих норм, які використовують на других роботах з аналогічними процесами та умовами праці. Цей метод застосовується тимчасово, доки не встановлять норми на даній роботі, операції.
АНАЛІТИЧНІ МЕТОДИ
Вони передбачають наступне:
- попереднє розчленування трудового процесу на окремі операції, елементи, прийоми;
- його аналіз;
- виключення необґрунтованих витрат часу;
- використання провідного досвіду для виконання трудового процесу;
- розрахунок прогресивних норм праці.
Існують 2 різновидності цех методів:
- аналітично-розрахунковий;
- аналітично-дослідний.
Аналітично-розрахунковий метод заснований на використанні готових норм і нормативів часу по складових частинах процесу, який нормують. Але для цього треба мати вже готові норми, які, як правило, відсутні. Тому цей метод практично не використовують.
Аналітично-дослідний метод заснований на встановленні витрат часу на основі досліду – спостереження виконання працівниками виробничого процесу, окремих його операцій, елементів, прийомів та наступної обробки даних спостережень.
Найбільш розповсюджені такі аналітично-дослідні методи: фотографії використання робочого часу, хронометражу, моментних спостережень.
МЕТОД ФОТОГРАФІЇ
Фотографія робочого часу – це вивчення трудових процесів шляхом дослідження і вимірювання усіх без винятку витрат робочого часу протягом заданого робочого періоду (як правило, зміни).
Фотографію проводять з метою:
- аналіз використання робочого часу, виявлення втрат робочого часу, причин низької продуктивності праці та розробка заходів з їх усунення з метою підвищення продуктивності часу;
- встановлення технічної норми часу (норми виробітку).
Фотографія може бути індивідуальною, груповою, маршрутною, виробничого процесу.
При індивідуальній фотографії спостерігають за одним працівником або машиною, а при груповій – за декількома працівниками (машинами).
Маршрутна фотографія здійснюється по маршруту шляхом обходу працівників (робочих місць) та спостерігання часу обробки предметів праці, які переміщуються (наприклад, на конвейєрних лініях).
Фотографія виробничого процесу дозволяє вивчити його тривалість по окремих елементах. Співставлення цієї фотографії з фотографією робочого часу працівника дає можливість знайти раціональне сполучення витрат часу працівника і роботи машини.
Самофотографія – це індивідуальна фотографія працівником використання свого робочого часу. Застосовується керівним складом підприємства з метою поліпшення використання власного робочого часу.