Обробка кріпильних отворів корпусних деталей
Обробка кріпильних та інших мілких отворів у технології виробництва корпусних деталей займає помітне місце. Кріпильні отвори розміщують групами з вимогами координації усередині її (крок, коло розташування) і відносно осей симетрії заготовок, базових площин або інших отворів.
Задане розташування отворів забезпечується звичайно по кондуктору і тільки в дрібносерійному виробництві обробка виконується за розміткою. Треба відзначити, що обробка по ній більш трудомістка, а точність розташування отворів нижча, ніж по кондуктору (точність положення отворів по кроку не вище ±0,25мм).
Обробка зазначених отворів в кілька переходів здійснюється наступними методами:
1. При послідовному переміщенні заготовки в кілька позицій, що оснащені відповідним інструментом (наприклад, І позиція – свердлами; ІІ позиція – зенківками; ІІІ позиція – мітчиками). При цьому переведення заготівки в нову позицію здійснюється поворотом столу чи поступальним пересуванням. У кожній позиції всі отвори обробляють одночасно.
2. При нерухомому положенні заготовки в одній позиції шляхом послідовного виконання переходів із заміною інструментів у шпинделі радіально-свердлувального верстата або кондукторних втулок для напрямку інструментів. Для технологічної операції із заміною інструментів характерна значна трудомісткість обробки та великий допоміжний час в штучному (50...60% і більше).
3. При використанні комбінованого чи збірного інструменту (свердло-зенкер, свердло-розгортка, а також свердло із зенківкою). Операція різьбонарізання виділяється та виконується на свердлувальних верстатах за допомогою різьбонарізного патрона без кондуктора.
Основним напрямком підвищення продуктивності праці при обробці кріпильних отворів є збільшення кількості одночасно працюючих інструментів. На спеціальних агрегатних верстатах число шпинделів досягає кількох десятків, а в автоматичних лініях сумарно - кілька сотен.
У серійному виробництві обробку кріпильних отворів виконують на агрегатних або універсальних свердлувальних верстатах, які обладнані багатошпиндельними голівками для свердлування. Застосування револьверних голівок на шпинделі радіально-свердлувального верстата усуває необхідність ручної заміни інструменту при послідовній обробці отворів. Зазначений вид обробки групи отворів у стінках корпусних деталей на радіально-свердлувальному верстаті доцільно здійснювати в поворотному кондукторі.
При невеликому обсязі випуску виробів, а також для свердлування незначних груп отворів у серійно виготовлюваних корпусах застосовують накладні й збірні кондуктори на базі універсально-збірних пристроїв. Установлення накладного кондуктора, що визначає розміщення усієї групи оброблюваних отворів, виконують одним з трьох методів:
ü від оброблених поверхонь корпуса – основних отворів або бічних поверхонь;
ü за сполученням рисок, що визначають положення осей на кондукторі та деталі, при цьому риска на деталі наноситься від заданої бази, іноді із застосуванням допоміжного шаблона;
ü за сполученням контурів кондуктора та деталі на око.
При серійному виробництві розйомних корпусів їх отвори в площинах розйому обробляють в поворотному кондукторі, призначеному для свердлування спряжених отворів у корпусі та кришці позмінно через одні кондукторні втулки. При цьому досягається добре сполучення отворів у процесі складання обох частин корпуса і забезпечується безперервність постачання потоку комплектом деталей.
Технологічні вимоги до конструкції корпусних деталей, які зв’язані з обробкою кріпильних отворів, полягають в наступному. Кріпильні отвори в корпусах повинні мати по можливості однакові розміри. Це особливо важливо для скорочення допоміжного часу при обробці отворів із заміною інструменту.
Отвори з одного боку повинні мати паралельні осі. Для їх обробки під іншими кутами потрібні нові установи заготовки або додаткові кути фіксації в поворотних пристроях. На автоматичних лініях це пов’язано з установленням агрегатних голівок під кутом.