Методи аналізу травматизму та його попередження

 

Для попередження травматизму на виробництві роботодавець, профспілкові організації, уповноважені з охорони праці на всіх рівнях управління безпекою життєдіяльності аналізують факти виробничого травматизму, щоб на їх основі розробляти заходи щодо попередження нещасних випадків. Найбільш розповсюдженими методами аналізу виробничого травматизму є:

• статистичний;

• монографічний;

• економічний;

• ергономічний;

• прогностичний.

Статистичний метод базується на аналізі статистики травматизму, коли вихідними даними служать акти за формою Н-1 про нещасний випадок, внаслідок якого працівник згідно з медичним висновком втратив працездатність на один день і більше або виникла необхідність перевести його на іншу, легшу роботу, терміном не менш ніж на один день, а також у звітах підприємства за формою 7-Т.

У цих документах наведена така інформація: кількість нещасних випадків, що призвели до втрати непрацездатності на чотири і більше робочих днів за звітний період А; кількість днів непрацездатності, викликаних нещасними випадками за звітний період Д; середня спискова чисельність працюючих на підприємстві за звітний період Б.

За цими даними визначають три показники виробничого травматизму - частоти, важкості та непрацездатності:

показник частоти травматизму:

2.4

показник важкості травматизму:

2.5

показник непрацездатності:

2.6

Показник частоти захворюваності на підприємстві визначають за формулою:

2.7

Показник середньої тривалості одного випадку захворювання (показник важкості захворюваності):

2.8

де Д - кількість днів тимчасової непрацездатності; 3 - загальна кількість випадків захворювання.

Результати статистичних даних використовують в груповому та топографічному методах досліджень.

При груповому методі дослідження нещасні випадки групуються:

• за професією та видами робіт;

• за характером та локалізацією пошкоджень;

• за низкою зовнішніх ознак: днями, тижнями, змінами, віком, стажем, статю, кваліфікацією потерпілого.

При топографічному методі досліджень всі нещасні випадки наносять відповідними позначками на план розташування устаткування цеху чи дільниці. Скупчення цих позначок свідчить про підвищений рівень травматизму в цьому чи іншому підрозділі чи робочому місці, дає уявлення про потенційно небезпечні зони.

Монографічний метод аналізу травматизму базується на аналізі небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які властиві тому чи іншому елементові виробничого процесу (обладнанню, технологічному процесу, індивідуальним засобам захисту та іншим факторам). Вивчення великої кількості виробничих факторів допомагає розкривати причини нещасних випадків. Монографічний метод використовують також і для розробки заходів з охорони праці під час проектування нових виробництв.

Економічний метод полягає у визначенні економічних втрат від виробничого травматизму з метою визначення економічної доцільності розробки та впровадження заходів з охорони праці. Оскільки цей метод не дає змоги з'ясувати причини травматизму, то його вважають під-методом.

Матеріальні витрати визначаються за формулою:

2.9

де Пгр - витрати виробництва, грн; Егр - економічні витрати, грн; Сгр - соціальні витрати, грн.

Ергономічний метод базується на комплексному вивченні системи «людина - машина (техніка) – середовище» (ЛМС). Він дає змогу досліджувати причини нещасних випадків залежно від індивідуальних особливостей людини, санітарно-гігієнічних умов, психофізіологічної структури діяльності тощо. По кожному нещасному випадку заповнюється спеціальний акт, що за формою нагадує акт Н-1, який містить 22 групи запитань.

Прогностичний метод базується на прогнозуванні (передбаченні) нещасних випадків на основі вивчення та виявлення потенційної небезпеки, причому аналізуються всі облікові й звітні матеріали про нещасні випадки, загальні та професійні захворювання, матеріали всіх видів контролю стану охорони праці, дані санітарно-технічних паспортів об'єктів, робочих місць, дільниць і цехів; матеріали спеціальних обстежень будівель, об'єктів, приміщень, обладнання тощо.

Прогностичний метод включає три підметоди:

• морфологічний, який передбачає детальне вивчення конструкції обладнання, виявлення його недоліків, характеру технологічних операцій і прогнозування можливих нещасних випадків;

• екстраполяційний, що базується на виборі математичної функції, яка б достовірно описала явище травматизму;

• експертних оцінок, який основується на вивченні думок кваліфікованих фахівців в галузі охорони праці шляхом анкетування.

Попередження травматизму має бути спрямоване на розробку планів заходів із охорони праці (табл. 2.3, 2.4), які можуть бути перспективними (на 3-5 років), річними та оперативними (квартальними, місячними, декадними).

Для забезпечення безпеки праці застосовують колективні та індивідуальні засоби захисту. До засобів колективного захисту відносять огороджу вальні пристрої двох категорій: а) для рухомих предметів; б) для різальних інструментів.

Таблиця 2.3 - Матриця безперервного контролю в СУОП

Рівень виробництва Характер контролю Вид контролю Періодичність контролю Зміст контролю Виконавці
Рівень інженерного забезпечення Комплексна перевірка Періодичний Щокварта льно Перевірка інженерного, організаційного, технічного забезпечення на відповідність нормативним вимогам Спеціалізовані комісії на чолі з головними спеціалістами і за участю керівників підрозділів, інженера охорони праці та інших осіб
Рівень організаційного забезпечення (середня ланка) Організаційно-технічна перевірка Оперативний Щомісячно Перевірка організаційно-технічного забезпечення на відповідність нормативним вимогам Комісії підрозділів на чолі з заступником керівника підрозділу, за участю інженера охорони праці та інших осіб
Рівень виконання (робочі місця) Перевірка нормативних умов Поточний Щомісячно Перевірка умов праці та виробничих процесів на відповідність нормативним вимогам Організатори (керівники) виробництв, виконавці (самоконтроль)

 

Запобіжні засоби передбачають ліквідацію небезпечного виробничого фактора безпосередньо у джерелі його виникнення. Вони поділяються на блокувальні та обмежувальні. Перші за конструктивним виконанням поділяють на муфти, штифти, клапани, шпонки, мембрани, пружини, шайби тощо. Використовують електромеханічне, фотоелектричне, пневматичне, гідравлічне та інші засоби блокування.

 

Таблиця 2.4 - План номенклатурних заходів з охорони праці на рік

Назва заходу Фінансування Термін введення заходу Відповідальний за виконання Економічна ефективність впровадження заходу Відмітка про виконання
І. Заходи щодо попередження захворюваності  
1.  
2.  
   
п  
II. Заходи щодо попередження нещасних випадків  
1.  
2.  
   
п  
III Загальні заходи щодо поліпшення умов праці  
1.  
2.  
п  

 

Гальмівні пристрої використовують для повної зупинки або сповільненні дії виробничого устаткування під час виникнення небезпечної виробничої ситуації. Вони можуть бути: колодкові, стрічкові, дискові, а за своєю формою конічними і клиновими. За принципом дії їх поділяють на механічні, електромагнітні, пневматичні, гідравлічні та комбіновані. За способом дії вони бувають ручними, автоматичними та напівавтоматичними.

Для контролю передавання та відтворення інформації (кольорової, звукової, світлової тощо) з метою привернення уваги працюючих до небезпечного виробничого явища використовують пристрої автоматичного контролю та сигналізації. За призначенням їх поділяють на інформаційні, попереджувальні, аварійні, а за характером подачі сигналу - постійні або пульсуючі.

Пристрої дистанційного управління призначені для керування технологічними процесами або виробничими устаткуваннями за межами небезпечної дії.