Виклад основного матеріалу. Із сукупності визначальних ознак іменникової номінації «подія»за тлумачними словниками можна виділити три найголовніші:
Із сукупності визначальних ознак іменникової номінації «подія»за тлумачними словниками можна виділити три найголовніші:
а) узагальнення факту, явища ( щось, те );
б) атрибутивна характеризація у формі короткої реченнєвої дефініції у вигляді предикативної моделі зі значенням буття в минулому (що сталося, що відбулося);
в) конкретизатор змісту, який регламентує номінацію в онтологічному аспекті ( подія + суспільного життя, особистого життя).
Саме така трьохимірність іменникової словоназви «подія» предметного денотата дозволяє розглянути низку теоретичних питань, пов’язаних із особливостями номінацій предметних денотатів, зокрема в плані однослівності/неоднослівності.
Замислюючись над визначальними характеристиками іменникової словоназви «подія» предметного денотата й звертаючи увагу на його першу ознаку, яку інтерпретують у словниках займенниковим словом «те»…, вважаємо доцільним бодай вибірково переглянути низку словоназв предметних денотатів, інтерпретація яких у словниках починається цим же займенником «те». Виявляється, що таких прикладів є досить велика кількість. Так, у новому чотирьохтомному «Словнику сучасної лінгвістики: поняття і терміни» Анатолія Загнітка (Донецьк: ДонНУ, 2012) їх виявлено більше сотні. Найголовнішим при цьому є те, що всі такі іменникові словоназви виявляють однотипні супроводження, як і словоназва «подія»: тема – те, що покладено в основу… (т. 4, с. 23); феномен – те, що з’являється… (т. 4, с. 77) і т.д. Ідеться про регулярність і відносну стабільність у витримуванні певного стандарту щодо двох перших характеристик в інтерпретації змістової площини словесних номінацій предметних денотатів, сутнісна природа яких залишається недостатньо виразною.
Повертаючись до аналізованої іменникової словоназви «подія», перш за все, можна кваліфікувати її як таку, що її референтна природа залишається недостатньо виразною й усвідомленою для словесного номінування одним повнозначним словом «подія».
Саме цим пояснюється її надзвичайно розгалужено різновекторна синтагматика в мовній системі:
· якась подія, яка + назва процесуального некаузованого денотата (відбулася);
· яка + назва процесуального каузованого на денотата (вплинула на…);
· з якої, до якої, з якої, перед (після) якої і т.д. + назва денотативної ситуації.
Явище розширення словесної номінації шляхом постійного «супроводження» іменникової словоназви охоплює майже всі синоніми слова «подія», зокрема іменникові словоназви: явище, факт, випадок, діло. Постійними супроводжувальними формами таких іменникових словоназв закономірно виступають прикметникові: Вияв такої неприхованої неповаги до рідні було рідкісним явищем на той час (З журн.); Безглузді факти не стали доказовими в його справі (З газ.); Сей маленький випадокзробив дуже багато: в перший раз почула Марися, де вона є, що з нею тут може статися (Ю.Хоткевич); Тоді саме в столиці велике діло скоїлось старий цар умер (П.Мирний).
Досить показовим у цьому плані є те, що, як у словникових фіксаціях, так і в аналізованих авторських матеріалах, супроводжувальними елементами зазначених іменникових словоназв виступають займенникові форми: Міцкевич-юнак знав про факти поміщицького свавілля, деспотизму, жорстокості – і не міг замислюватись над тим, за якого суспільного ладу такі явищаможливі (М.Рильський); Чернищеві хотілося підбадьорити хлопця, але він не знав,як це робиться в таких випадках (О.Гончар); Його зараз же спіймали і наган на ньому знайшли. На моє щастя – не скористувався він ним. Вилами бив. Щоб менше шуму. І після цього випадкучасто я згадую Сазона (Г.Тютюнник).
Нерідко такі синонімічні словоназви виявляють синсемантизм, супроводжуючись експлікаторами синсемантизму – іменниковими словоформами в родовому відмінку: Ми знову і знову гарячково згадували всі відомі в світі випадки втечі (Ю.Яновський); Міліція кваліфікувала цю подію як явище непорозумінняміж водієм і пасажиром (З газ.). У ролі експлікаторів також виступають інші іменникові чи частіше прийменниково-іменникові словоформи: Випадок з дівчиною сколихнув усе село (З газ.).
Увага до функціонування в системі мови синонімічних іменникових словоназв в синонімічному ряді з домінантою «подія» проливає світло, крім усього іншого, на сутнісні об’єктивні ознаки синоніміки, які виявляють синтагматичні ряди, розкривають відповідні дистрибуції й фіксують словникові статті. Так, наприклад, в усіх випадках визначальною параметричною ознакою аналізованих іменникових словоназв предметних денотатів можна кваліфікувати супроводження їх відповідною сукупністю назв атрибутивних денотатів, без яких номінування предметного денотата іменниковими слово назвами видається майже неможливим:
подія (яка?) важлива
така
року
в суспільстві
, що сколихнула історію
явище (яке?) дивне
це
медицини
в економіці
, яке описано…
факт (який?) незаперечний
усякий
компромісу
із життя
, який підтверджує…
випадок (який?) неординарний
інший
юності (юнацьких років)
з життя
, що його забути не можна
Заявлена в статті теза «ресурсоспроможність» конкретної іменникової словоназви предметного денотата охоплює широке коло лінгвістичних проблем, розв’язання яких так чи інакше базується на синтагматиці. Не зайвим буде акцентувати на використанні й уживанні терміна «синтагматика» (грецьк. syntagma – устрій, лад, поєднання, з’єднання + ика) в розумінні одного із системних аспектів у вивченні мови, в ракурсі якого мовні одиниці розглядаються як послідовно розташовані поєднання, упорядковані за законами мови сполучуваності (пор.: парадигматика).
Основними категоріями теорії синтагматики виступають: «позиція» і «контекст». Невід’ємну складову в синтагматиці складає відношення між поєднуваними мовними одиницями, яке виявляє себе як лінійний контраст позиційних одиниць у системі мови та в тексті (в мовленні). Саме з таких концептуальних позицій і з урахуванням останніх досягнень лінгвістичної теорії проведено збір матеріалу, використано комплекс методів і методичних прийомів його аналізу та зроблено висновки.
Позиційними умовами (позиціями), що адекватно репрезентують і суттєво впливають на вияв ресурсоспроможності української іменникової словоназви «подія», можна звести до таких моделей:
1) П + І (подія) – сполучення іменникової словоназви «подія» з прикметниковою слово назвою (щаслива подія);
2) Іс (подія) + І – сполучення іменникової синсемантичної словоназви «подія» з іменниковою слово назвою (подія року);
3) І (подія) + Да – сполучення іменникової словоназви «подія» з автосемантичною дієслово назвою ( подія відбулася);
4) І (подія) + Дс – сполучення іменникової словоназви «подія» з синсемантичною дієслово назвою (подія вплинула на…);
5) І + І (подія) – сполучення іменникової синсемантичної словоназви з іменниковою словоназвою «подія» (свідок подій).
1. Особливо багату ресурсоспроможність у системі українського слововжитку виявляє іменникова словоназва «подія» в сполученні з прикметниковими слово назвами (П + І подія) різних лексико-семантичних груп прикметників: подія (яка?) + велика, значна, важлива, видатна, знаменна, історична, непередбачувана, хвилююча, щаслива, весела, цікава, сенсаційна, урочиста, довгоочікувана, сімейна, трагічна, буденна, тривожна, особлива, святкова, грандіозна, феноменальна, радісна, масштабна, надзвичайна, неординарна, незрозуміла, приголомшлива, глобальна, давня, жахлива, яскрава, сфальсифікована, серйозна, забута, приємна т. ін. В усіх цих і подібних випадках сполучення іменникової словоназви «подія» з прикметниковими відбувається за законом «семної кореляції» словоназв відповідних денотатів. кожна з прикметникових словоназв атрибутивного денотата по-своєму увиразнює номінацію предметного денотата іменниковою словоназвою «подія». Так, наприклад, ознаку об’єктивної важливості (значущості) події увиразнюють прикметникові словоназви: важлива, масштабна, знаменна, неординарна, грандіозна; а ознаку, що її емоційно сприймає людина, відтворюють прикметникові словоназви: цікава, щаслива, весела, трагічна, тривожна, радісна, жахлива, приємна.
2. Синтагматика іменникової словоназви предметного денотата «подія» виявляє непоодинокі вияви її синсемантизму в сполученнях Іс (подія) + І, у яких ця іменникова словоназва разом із залежною від неї іменниковою словоформою в непрямому відмінку утворюють семантичні єдності типу: подія року, події минулого, подія в житті, подія в країні та ін. У цих випадках здатність іменникової словоназви «подія» номінувати денотат знижена: до номінування предметного денотата «залучається» експлікатор синсемантизму (іменникова чи прийменниково-іменникова словоформа обов’язково залежної словоназви). Нерідко такі експлікатори синсемантизму розширюють свою структуру прикметниковими (займенниковими) слово назвами чи відповідними ланцюговими рядами із син семантичними словами( подія міжнародного життя, події далекого минулого, події далеких років, подія великого значення, подія всесвітнього значення, події його життя, події в Америці, події в особистому житті, події розкриття злочину).
3. Одним із можливих підходів до розкриття вияву ресурсоспроможності іменникової словоназви «подія» є аналіз її в ракурсі синтаксичного моделювання структури простого речення дієслівної будови (І подія + Да), в якому присудкову позицію заповнюють авто семантичні дієсловоназви. Онтологічно обмежений обсяг сем іменникової словоназви «подія» впливає на синтагматичний «вибір» обмежених дієсловоназв предметних денотатів у таких реченнях: Подія відбулася; Подія трапилась; Подія мала місце.
4. Досить частими виявилися реченнєві структури дієслівної будови з іменниковою словоназвою «подія» в підметовій позиції у реченнях із син семантичними дієсловоназвами в позиції присудка (І подія + Дс): Подія спрогнозувала (щось); Подія нагадала (про щось); Подія вплинула (на щось). Здебільшого такі реченнєві утворення являють собою предикативно-однооб’єктні моделі, в яких прийменниково-іменникові форми експлікаторів дієслівного синсемантизму функціонують у ролі обов’язкових компонентів прислівної залежності.
5. Словоназва «подія» (найчастіше у формі множини) в системі української мови виявляє достатню ресурсоспроможність щодо обов’язкової позиційної участі в двохелементних семантичних єдностях іменникової структури: учасник подій, підсумок подій, очевидець подій, розвиток подій, значення подій і т.д. Проаналізовані структури цього типу дають підстави зробити такі висновки:
· іменникова словоназва подія,виконуючи компенсаційну функцію «завершення» змісту синсемантичного іменникового слова, водночас виявляє деякий вплив на його вибір;
· сферу іменникових синсемантичних словоназв як лівобічних партнерів у двохелементних семантичних єдностях із залежною словоназвою «подія (події)» обмежуть: типові значеннєві варіанти стрижневих іменникових словоназв, а саме:
а) конкретні назви груп людей – безпосередньо включених у подію (події): учасник подій, сучасник подій, герой подій, очевидець подій, свідок подій;
б) абстрактні узагальню вальні назви, що є результатом розумової діяльності людей: опис подій, розгадка подій, підсумок подій, типізація подій, оцінка подій, розуміння подій;
в) абстрактні узагальнювальні назви, які відтворюють саму природу «подійності», її умовну процесуальність: перебіг подій, розвиток подій, початок подій.
· формальним експлікатором синсемантизму в усіх випадках виступає безприйменниковий родовий відмінок (І + чого? = І + (подій).
Висновки дослідження та перспективи подальших наукових розвідок у визначеному напрямі:
1. Дослідивши чималу кількість синтагматичних реалізацій словоназви «подія» в мовленні, можна констатувати, що це слово виявляє досить виразні ознаки синсемантизму в реалізації його потенційних можливостей номінувати предметний денотат. Цю властивість засвідчують сполучуваності словоназви «подія» у мовленнєвих зразках – ілюстрація усіх зазначених вище типових моделей. Це зайвий раз підтверджує достовірність усіх трьох виокремлених визначальних ознак іменникової словоназви «подія».
2. У результаті дослідження іменникової словоназви «подія» предметного денотата виокремлюється низка проблемних питань, які на матеріалі інших словоназв предметних денотатів можуть бути успішно розв’язані саме в аспекті синтагматичних вимірів.
3. Запропонована методика аналізу іменникової словоназви «подія» може слугувати орієнтиром для дослідження й детального опису повнозначних слів ( авто семантичних, синсемантичних, повнозначних слів абсолютної семантики), кількісно-якісні моделі яких з успіхом можуть слугувати надійними параметрами розмежування стилів, підстилів та авторського мовлення.