Вимоги до юридичного процесу та юридичної процедури

При всій різноманітності видів юридичних процедур і юридичного процесу до них висуваються певні загальні вимоги:

1) виникнення матеріальних норм (здійсненню яких
процедура служить) і процесуальних норм повинне бути
синхронним. Створення нормативних моделей процедур не
повинне відставати в часі від тих норм і відносин, реалізацію
яких вони покликані забезпечувати. Інше приведе до безді­
яльності матеріальних норм. Наприклад, протидія злочин­
ності в Україні була утруднена внаслідок того, що новий
Кримінальний кодекс не буз своєчасно «оснащений» ухва­
ленням нового Кримінально-процесуального кодексу;

2) процесуальні норми повинні бути на тому ж рівні
ієрархії, що й матеріальні. Наприклад, якщо норми, які
процедура (процес) повинна забезпечувати, закріплені за­
коном, то й процедура (процес) повинна бути встановлена
на рівні закону. Наприклад, кримінальне і кримінально-
процесуальне законодавство не тільки перебувають на одно­
му рівні ієрархії, а й систематизовані однаковим способом


— у вигляді кодексу. Що стосується простіших процедур (наприклад, накладення дисциплінарного стягнення), то процесуальні норми слід по можливості розміщати в тих же актах, в яких містяться матеріальні норми, на реаліза­цію яких процедурні норми направлені. Так, у трудовому праві і матеріальні, і процесуальні норми (наприклад, по­рядок накладення дисциплінарного стягнення) зосеред­жені в одному нормативно-правовому акті — Кодексі за­конів про працю;

3) матеріальні і процесуальні норми з погляду змісту
мають бути узгоджені, взаємопов'язані, при цьому про­
цесуальні норми не повинні стосуватися змістовної сторони
матеріальних норм, а тим більше суперечити ним. Інакше
норми матеріального права перетворюються на порожню
декларацію;

4) процедури, що регламентують владні відносини, ма­
ють бути демократичними, тобто обслуговувати соціальні
інтереси, а не інтереси бюрократичної системи. Так, для
розвитку демократії в Україні актуальним є ухвалення
Адміністративного кодексу, який має сприяти оптимізації
державного управління, встановленню реальної відпові­
дальності за ухвалені посадовцями рішення;

5) правові процедури повинні по можливості мати якості
багатоваріантності і диспозитивності, інакше кажучи,
процедура має пропонувати різні варіанти реалізації мате­
ріальної норми і надавати суб'єктам право самим вибирати
порядок здійснення своїх прав і обов'язків, а в ряді випад­
ків — визначати його в договорі. Перш за все це стосується
сфери цивільного обороту. Так, в Україні суб'єкти цивіль­
но-правових і господарсько-правових відносин мають пра­
во вибрати різні варіанти рішення спорів" — звернутися до
судів загальної юрисдикції, третейського суду або ж вирі­
шити конфлікт позасудовим способом, наприклад, за допо­
могою нейтрального посередника-медіатора;

6) юридичний процес має відповідати вимозі доступно­
сті. Тут є кілька аспектів: доступність інформаційної
моделі процедури, тобто доступність інформації про по­
рядок реалізації тих або інших юридичних норм; простота
порядку звернення в компетентний орган; оперативність
розгляду питання; вартість витрат на процес;

7) особливе значення для юридичного процесу має
якість надійності. Надійність системи часто пов'язується
з її простотою: чим простіша система, тим вона надійніша.


Проте стосовно юридичного процесу це правило не завжди працює. Надійність юридичного процесу залежить від за­безпеченості його правовими гарантіями, але найголовні­ший специфічний чинник для цього параметра — відпра-цьованість процедури.

8) юридичний процес має бути послідовним. Від того, наскільки правильно в процедурі вибрана послідовність здійснення актів поведінки, залежать її досконалість, опти-мальність, ефективність.

Види юридичного процесу

У сучасній правовій науці юридичний процес одержав широке трактування і пов'язується не тільки з правозасто-суванням, а й з правотворчістю. Так, за характером ухва­люваних рішень юридичний процес може бути правотвор-чим, правозастосовчим і правороз'яснювальним.

Результат правотворчого процесу — нормативно-пра­вові акти. Процедури ухвалення нормативно-правових актів і ступінь врегульованості цих процедур процесуаль­ними нормами істотно розрізняються залежно від органу правотворчості, при цьому особливу значущість має зако­нодавчий процес.

Результат правозастосовчого процесу — ухвалення індивідуального юридичного рішення у певній справі або питанні. Процедури ухвалення правозастосовчих рішень різноманітні. Вони є відносно простими для органів і по­садовців виконавчо-розпорядчої влади (указ Президента про призначення голови обласної адміністрації, наказ ке­рівника про прийом на роботу). Найбільш складними є процедури ухвалення актів юрисдикційних органів (про­вадження зі встановлення фактів, що мають юридичне значення, провадження у кримінальних справах).

В ході правороз''яснювальної (правотлумачної) ді­яльності видаються специфічні юридичні рішення — інтер-претаційні правові акти, які відрізняються як від норма­тивних, так і від правозастосовчих актів. Разом із тим за­конодавець в Україні поки не виділяє особливої процедури ухвалення актів офіційного тлумачення й, отже, не вважає таку діяльність особливим видом юридичного процесу.

Специфічні особливості має також провадження із ви­конання правозастосовчих рішень: судових вироків, рі-


шень у цивільних справах, постанов про адміністративний арешт та інших рішень про застосування заходів держав­ного примусу. Подібну правовиконавчу діяльність держав­них органів слід розглядати як особливий різновид право-застосовчого процесу.

Традиційно за галузевою ознакою виділяються цивіль­ний, господарський, кримінальний та адміністративний процес.

Цивільний процес передбачає розгляд справ про спори, які виникають із цивільних, сімейних, трудових право­відносин, в яких хоча б однією стороною є громадянин (фізична особа).

Господарський процес передбачає розгляд справ за по­зовними заявами підприємств і організацій, які звертають­ся до господарського суду за захистом своїх прав і інтересів, що охороняються законом.

Адміністративний процес передбачає розгляд спорів: між фізичними або юридичними особами і суб'єктом влад­них повноважень щодо оскарження його рішень, дій або бездіяльності; з приводу прийняття громадян на публічну службу та її проходження; між суб'єктами владних повно­важень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управ­ління; щодо виборчих правовідносин.

Кримінальний процес складається з кількох стадій про­вадження у справі, кожна з яких завершується підсумковим процесуальним рішенням. Досудове провадження поді­ляється на такі стадії: порушення кримінальної справи; дізнання; досудове слідство. Судочинство в суді першої інстанції поділяється на такі стадії: попередній розгляд справи; судовий розгляд, який включає підготовчу части­ну судового розгляду, судове слідство, судові дебати, зо­крема — останнє слово підсудного, постановляння та оголо­шення вироку.

Факультативною стадією для всіх видів судових проце­сів є апеляційне і касаційне виробництво. Апеляційне провадження — перегляд справи по суті (повністю або ча­стково — в межах апеляційної скарги) судом вищої інстан­ції і винесення нової ухвали (хоча воно може повністю збігатися з попереднім). Касаційне провадження — пере­вірка законності і обґрунтованості рішення, винесеного нижчим судом. Нове рішення в цьому випадку не виносить­ся. Якщо касаційна інстанція доходить висновку про неза-


конність або необґрунтованість рішення, воно скасовується і справа передається на новий судовий розгляд.

Питання, завдання та тести для самоконтролю

1. Дайте визначення юридичної практики.

2. Визначте структуру юридичної практики.

3. Охарактеризуйте види юридичної практики за схе­
мою:

 

Види юридичної практики залежно від змісту Види юридичної практики за суб'єктами Види юридичної практики залежно від функціональ­ної ролі
     
     

4. Дайте визначення юридичного процесу та охаракте­
ризуйте його ознаки.

5. Назвіть стадії юридичного процесу.

6. Охарактеризуйте вимоги до юридичного процесу та
юридичної процедури.

7. Порівняйте види юридичного процесу за допомогою
схеми.

 

Критерії порівняння Правотвор-чий процес Правозастосов-чий процес Правотлумач-ний процес
Суб'єкти      
Мета      
Результат •    
8. Знайдіть відповідність між стовпцями «Види юридич­них процесів».
1. Цивільний процес А. Розгляд справ за позовними заявами підприємств і органі­зацій
2. Господарський процес Б. Провадження у справі про вчинення злочину

 

3. Адміністративний процес В. Процес підготовки та видання нормативно-правового акта
4. Кримінальний процес Г. Процес підготовки та видан­ня інтерпретаційного акта
5. Правотворчий процес Д. Розгляд спорів між фізични­ми або юридичними особами і суб'єктом владних повнова­жень
6. Правотлумачний процес Е. Розгляд справ про спори, які виникають із цивільних, сімейних, трудових правовід­носин

Додаткова література

Карташов В.Н. Юридическая деятельность: понятие, структура, ценность. — Саратов: Изд-во Саратов, ун-та, 1989.— 218 с.

Лукьянова Е.Г. Теория процессуального права. — М.: Норма, 2004. — 187 с.

Луць Л.А., Фулей Т.І. Деякі аспекти впровадження за­гальнолюдських принципів права в юридичну практику України // Держава і право. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. — Вип.20.

Оніщенко Н.М. Юридичний процес як форма правової діяльності // Право України. — 2002. — № 7. — С 7-13.

Папанова И.В. Юридический процесе. — Саратов: Све­топись, 1998.— 74 с.

Протасов В.Н. Юридическая процедура. — М.: Юрид. лит., 1991. —79 с. .

Теория юридического процесса / Под ред. В.М.Горше-нева. — X.: Вища школа, 1985. — 192с.


Розділ 24