РОЗДІЛ 25 ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРЯДОК

Законність та її принципи

Законність — це режим суспільно-політичного життя, що заснований на правовому характері його організації і виражається у вимозі точного, строгого і неухильного до­тримання і виконання чинних правових актів усіма суб'єк­тами права.

Сутність законності полягає в добросовісному і не­ухильному дотриманні і виконанні всіма суб'єктами права діючих законів, яке й забезпечує стан правомірності су­спільних відносин. Мета законності в демократичній державі полягає в забезпеченні прав і свобод людини і громадянина. Засоби і методи реалізації вимог законно­сті повинні носити правовий характер. Єдність сутності, мети і засобів реалізації вимог законності виражається в категорії правозаконності. За класичним визначенням англійського конституціоналіста Альберта Дайсі: «Право-законність — це абсолютний авторитет і верховенство чинного законодавства, що протиставлені довільним роз­порядженням влади і виключають не тільки свавілля з боку уряду, а й саму можливість діяти в якихось ситуаціях на свій розсуд».

Принципи законності є основними ідеями, що розкри­вають зміст законності як стани правомірності суспільних відносин, законоподібності поведінки індивідів:

1) принцип верховенства закону передбачає, що закон очолює систему нормативно-правових актів, оскільки є актом вищого законодавчого органу, який безпосередньо виражає волю народу. Всі підзаконні акти не мають супе­речити законам і повинні прийматися в строго встановле­ному законом порядку і формі, а правозастосовчі акти ма-


ють відповідати законам і виданим відповідно до них під- ■ законним актам;

2) принцип єдності законності, що означає одноманіт­
не розуміння і застосування законів на всій території дер­
жави. У демократичній державі не може бути законності
«калузької» або «рязанської», правосуддя «басманного»
або «печерського» — всі органи держави, їхні посадовці і
громадяни повинні однаково сприймати і виконувати ви­
моги законів;

3) принцип загальності законності, який передбачає,
що вимоги законів і підзаконних актів поширюються на
всіх суб'єктів права без будь-якого винятку. Ніхто не має
права самостійно вирішувати, який обсяг вимог закону по­
ширюється особисто на нього, ніхто не має права ставити
себе над законом або поза законом;

4) принцип рівності всіх перед законом, тобто наявність
рівних прав і обов'язків у кожного, незалежно від соціаль­
ного стану, посади, раси, статі; рівна захищеність усіх і
кожного; однакові гарантії від зловживань із боку посадов­
ців і органів державної влади;

 

5) принцип гарантованості основних прав і свобод
людини, що полягає в необхідності забезпечення пріорите­
ту прав індивіда , а також гарантіях їх із боку держави;

6) принцип взаємозв'язку законності і демократії.
Законність є основою для становлення і розвитку демокра­
тії, і навпаки, демократія є основним чинником зміцнення
режиму законності. Без демократії законність може пере­
рости у свавілля держави щодо особи, без законності демо­
кратія може виродитися в охлократію (влада натовпу),
анархію і свавілля натовпу щодо особи. Цей принцип по­
в'язує дію законності тільки з правовими законами. Тоді
законність набуває якості правозаконності;

7) принцип доцільності, що розкриває, як співвідно­
сяться цілі та засоби їх реалізації в діяльності держави.
Передбачається, що закон утілює в собі вищу суспільну
доцільність, тобто відповідає цілям і завданням суспільства.
В рамках закону слід обирати найбільш оптимальне рішен­
ня. Неприпустимим є порушення закону під приводом до­
цільності (житейської, місцевої, корпоративної), рівно як
неможливо досягти навіть найблагородніщих цілей шляхом
утиску і відчуження прав людини;

8) принцип невідворотності відповідльності, який
означає, що будь-яке протиправне діяння має бути своєчас-


но розкрите, а винні в його вчиненні особи повинні понести справедливе покарання. Усвідомлення неминучості відпо­відальності є головним стримуючим чинником для потен­ційних правопорушників.

Законність, у свою чергу, розглядається як загальнопра-вовий принцип, суть якого полягає в категоричній вимозі правомірної поведінки всіх суб'єктів права в усіх сферах правового життя.

•ті'

Гарантії законності

Гарантії законності — це система умов і засобів, що за­безпечує процес реалізації законності.

Законність як суспільний феномен є результатом взає­модії різних чинників, які й визначають її природу. За характером дії цих чинників на створення режиму закон­ності їх можна умовно розділити на дві групи: загальні умови і спеціальні (юридичні) засоби.

Загальні умови впливають на формування законослух­няної поведінки особи побічно, створюючи передумови для зміцнення режиму законності. У розряд загальних вклю­чаються такі умови:

1) економічні (безкризовий економічний розвиток су­
спільства, ефективна організація системи господарювання,
стійка грошова система тощо);

2) політичні (стан державної влади, її легальність і
легітимність, здатність реагувати на потреби населення, а
також демократична політична культура і зрілість інсти­
тутів громадянського суспільства — партійна система,
наявність опозиції, вільна преса тощо);

 

3) духовні (рівень духовної і правової культури, система
правових ціннісних орієнтації, організація правової про­
паганди і виховання, характер ідеології, стан етичної сві­
домості);

4) соціальні (достатній рівень життя і забезпечення со­
ціальної захищеності населення).

Спеціальні (юридичні) засоби забезпечення законно­сті — це сукупність умов і засобів, закріплених в чинному законодавстві, безпосередньо спрямованих на забезпечення : режиму законності, дотримання і захист прав і свобод осо­бистості.


Серед юридичних гарантій слід зазначити: 'он

1) досконале і повне законодавство, що адекватно відо­
бражає тенденції суспільної еволюції, ефективний механізм
реалізації правових норм, засоби правового регулювання.
Прогальне, колізійне законодавство, яке відстає від суспіль­
них потреб, саме по собі є перешкодою для здійснення ре­
жиму законності;

2) засоби попередження правопорушень, призначення
яких полягає у своєчасному запобіганні можливим право­
порушенням (наприклад, митний огляд);

 

3) засоби виявлення правопорушень, спрямовані на
ефективне виявлення правопорушень правоохоронними
органами;

4) засоби припинення правопорушень (затримання,
арешт, обшук, підписка про невиїзд, скасування незакон­
них актів посадовців і органів тощо);

5) засоби захисту і відновлення порушених прав, усу­
нення наслідків правопорушень;

6) заходи юридичної відповідальності як заходи дер­
жавного примусу за вчинене правопорушення;

7) процесуальні гарантії — наявність ефективного
механізму реалізації правових норм. Законодавчо закрі­
плені права і обов'язки суб'єктів права можуть бути успіш­
но реалізовані тільки за наявності надійних і доступних
юридичних процедур і юридичних процесів;

8) гарантії правосуддя — наявність незалежної судової
влади, що своєчасно вирішує цивільні та кримінальні
справи.

Загальні умови і спеціальні (юридичні) засоби забезпе­чення режиму законності мають існувати і функціонувати в комплексі, у взаємозв'язку один з одним.

З/І '