Методи управління на етапі організаційно-технічного проектування
Завдання
Методи управління
Модель взаємин об’єктів і суб’єктів
Інформаційне проектування
Перегляд зв’язків процесу
Аналіз трудового процесу
Інструменти й інформатика
Інформаційне проектування
Вимір і оцінка інформації
Об’єднання інтерфейсів і інформації
Інформаційне проектування
Оцінка варіантів
Інформаційне проектування
Поліпшення режиму контролю
Інформаційне проектування
Модулювання
Інформаційне проектування
Розміщення обраних модулів
Інформаційне проектування
Застосування технологій
Інформаційне проектування
Стратегічна автоматизація
Реалізація плану
Управління проектом
Система планування організаційно-технічного розвитку на підприємстві включає комплекс різноманітних планів, які взаємодіють один з одним та спрямовані на здійснення за цілями, предметом, рівнями, змістом та періодом планування. Важливо виділити фактори, які визначають склад та зміст цього комплексу:
- організаційна структура та профіль інноваційної діяльності підприємства;
- склад інноваційних процесів, які здійснюються;
- рівень кооперації при їх проведенні, масштаби та постійність інноваційної діяльності.
Основним завданням організаційно-технічного розвитку є забезпечення прискорення впровадження перерахованих вище елементів у діяльність підприємства в рамках стратегічних та поточних планів. Комплексне планування розвитку і підвищення ефективності діяльності повинне знаходити висвітлення в плані організаційно-технічного розвитку підприємства, показниках ефективності виробництва та планах капітальних вкладень і капітального будівництва (інвестицій).
Технічний та організаційний розвиток розглядаються як напрями єдиного процесу, де технічний розвиток виступає визначальним та безпосереднім чинником зростання ефективності виробництва – він визначає динамічну основу розвитку підприємства, а організаційний розвиток забезпечує реалізацію створених технічно-потенційних можливостей інтенсифікації виробничо-трудових процесів, тобто веде до зміни форми процесу розвитку.
Технічний розвиток є визначальним чинником розвитку підприємств, його змістом, визначає його динамічну основу. Організаційний – веде до змін його форми.
Організаційний розвиток реалізується у технологічно раціональному існуванні елементів виробництва та забезпеченні необхідної системи виробничих зв’язків, активно впливає на формування технології та техніки.
108. Основні підрозділи плану організаційно-технічного розвитку підприємства та загальна характеристика
109. Загальна методика розрахунку (оцінювання) технічного та організаційного рівня розвитку виробництва підприємства: її основні складові та їх загальна характеристика
Особливості методу оцінювання впливу реалізації заходів плану організаційно-технічного розвитку підприємства на зміну показників його діяльності:
— всі розрахунки проводяться окремо по групах показників: натуральні, вартісні, трудові;
— вплив заходів визначається окремо на абсолютні та відносні, кількісні та якісні показники;
— розрахунковою базою виступають первинні дані (дані первинного обліку: бухгалтерського, оперативного, статистичного).
Методика визначення впливу організаційно-технічних заходів на техніко-економічні показники діяльності підприємства охоплює оцінювання за такими напрямами:
— випуск продукції (виконання робіт, надання послуг);
— собівартість продукції (робіт, послуг);
— прибуток та рентабельність;
— продуктивність праці;
— скорочення трудових витрат;
— скорочення матеріальних та енергетичних витрат;
— використання основних засобів;
— капіталовкладення.
Примітка: В свою чергу, по кожному з зазначених напрямів проводиться факторний аналіз впливу кожного з можливих для конкретного випадку факторів (наприклад, збільшення випуску продукції може бути досягнуто як за рахунок вищого рівня продуктивності роботи обладнання, так і за рахунок підвищення продуктивності праці, покращення використання обладнання, збільшення фондовіддачі).
1. Методика оцінювання впливу різних факторів на величину збільшення випуску продукції. Дана методика ґрунтується на ідентифікації впливу, в даному випадку, таких основних факторів:
1. Абсолютний приріст обсягу виробництва за рахунок приросту продуктивності праці (збільшення виробітку):
,
де вр та вб — виробіток на 1-го працівника промислово-виробничого персоналу, відповідно, у розрахунковому та базовому періодах;
Чб — чисельність працюючих в базовому періоді.
2. Абсолютний приріст обсягу виробництва за рахунок збільшення чисельності працюючих:
,
де Чр — чисельність працюючих у розрахунковому періоді.
3. Абсолютний приріст обсягу виробництва за рахунок впровадження нової техніки (що забезпечило підвищення продуктивності праці):
,
де ∆Внт — абсолютний приріст продуктивності праці (виробітку) за рахунок запровадження нової техніки.
4. Приріст середньорічної вартості промислово-виробничих засобів в результаті запровадження нової техніки:
,
де ∆Фр — приріст вартості введених промислово-виробничих основних засобів протягом розрахункового періоді в результаті запровадження нової техніки;
kфр — коефіцієнт, який характеризує частку середньорічної вартості основних виробничих засобів в їх вартості на кінець розрахункового періоду:
,
де Фр — середньорічна вартість основних виробничих засобів в розрахунковому періоді;
Фкр — вартість основних виробничих засобів на кінець розрахункового періоду.
5. Зміна фондовіддачі за розрахунковий період в результаті впровадження нової техніки:
,
де Qб — обсяг продукції (робіт, послуг) у базовому періоді;
∆Qрнт — приріст випуску продукції (робіт, послуг) за рахунок нової техніки в розрахунковому періоді;
Фб — середньорічна вартість основних виробничих засобів в базовому періоді;
∆Фрнт — приріст середньорічної вартості основних виробничих засобів за рахунок нової техніки з розрахунковому періоді.
6. Вплив впровадження нової техніки (технології) на зміну продуктивності праці (відносна зміна продуктивності праці):
7. Скорочення чисельності промислово-виробничого персоналу (умовне вивільнення) за рахунок запровадження нової техніки, технології виробництва пов’язане із зниженням трудомісткості продукції (робіт, послуг):
,
де цр — ціна за одиницю продукції (роботи, послуги) в розрахунковому періоді;
Qр — обсяг продукції (робіт, послуг) у розрахунковому періоді;
τб та τбр — трудомісткість одиниці продукції (роботи, послуги), відповідно, в базовому та розрахунковому періодах.
8. Зниження собівартості від запровадження нової техніки, технології, механізації та автоматизації виробництва, організації праці, а також використання нової продукції:
,
де сб та ср — собівартість одиниці продукції (робіт, послуг), відповідно, в базовому та розрахунковому періодах (до і після запровадження заходів).
110. Методика оцінювання рівня розвитку та використання техніки (складова загальної методики розрахунку (оцінювання) технічного та організаційного рівня розвитку виробництва підприємства): її основні показники та їх характеристика
Техніко-організаційний рівеньрозглядається як комплекс факторів, що становлять основні напрями підвищення ефективності підготовки і виробництва продукції, упорядкований набір ознак і показників, які відображають всі елементи, які вивчаються, для того чи іншого різновиду робіт на стадіях підготовки, виробництва й експлуатації виробів.
Метою визначення техніко-організаційного рівня виробництва є, по-перше, вибір найбільш практично корисних методів, механізмів, форм, засобів і способів досягнення оптимальних кількісних та якісних технічних й організаційних параметрів підготовки та виробництва виробів і, по-друге, підвищення основних показників ефективності діяльності підприємств і організацій.
Коефіцієнт зайнятого в НДДКР персоналуКпр - характеризує професійно-кадровий склад підприємства, показує частку персоналу, що займається безпосередньо розробкою нових продуктів і технологій, виробничим та інженерним проектуванням, іншими видами технологічної підготовки виробництва для випуску нових продуктів або впровадження нових послуг стосовно середньооблікового складу всіх постійних і тимчасових працівників, що значаться на підприємстві, обчислюється за формулою
Коефіцієнт призначеного для НДДКР майнаКмндр - показує частку майна експериментального і дослідного призначення, придбаних машин і устаткування, пов'язаних з технологічними інноваціями в загальній вартості всіх виробничо-технологічних машин і устаткування. Цей показник характеризує матеріально-технічну базу і науково-дослідну озброєність підприємства порівняно з озброєністю основними виробничими фондами, включаючи господарський інвентар. У розрахунку цього показника можна співвідносити як ті засоби, що перебувають у власності підприємства або взяті на умовах фінансової оренди (лізингу), так і машини та устаткування, взяті в господарську оренду, що визначається за формулою
Коефіцієнт освоєння нової технікиК0нт - характеризує здатність підприємства до освоєння нового обладнання і новітніх виробничо-технологічних ліній. Основні виробничі фонди піддаються фізичному і моральному зношуванню. Останній обумовлений НТП, що сприяє розробці і впровадженню прогресивної техніки та технології й викликає необхідність своєчасного оновлення діючих основних виробничих фондів. Звідси постає потреба у вивченні співвідношення введених в експлуатацію основних виробничо-технологічних фондів порівняно з іншими засобами, включаючи будинки, спорудження, транспорт, що встановлюється за формулою
Коефіцієнт освоєння нової продукціїК0нп - характеризує здатність підприємства до впровадження інновацій або технологічних змін в оновленні асортименту продукції. Для нарощування темпів обсягів продажів і освоєння нових ринків слід повністю змінювати продукцію у період від трьох до п'яти років. Звідси для аналізу інноваційної активності оцінюють обсяги реалізації нових і удосконалених товарів і послуг, а також продукцію, виготовлену з використанням базових або поліпшених технологій
Коефіцієнт інноваційного зростання КІР- характеризує стійкість технологічного зростання і виробничого розвитку; показує частку засобів, які виділяються підприємством на власні і спільні дослідження з розробки нових технологій, на цілеспрямований прийом на роботу висококваліфікованих фахівців, навчання і підготовку персоналу, що пов'язано з введенням інновацій, господарські договори для проведення маркетингових досліджень у загальному обсязі всіх інвестицій. Цей коефіцієнт свідчить про досвід підприємства у справі управління інноваційними проектами, який визначають за формулою
111. Методика оцінювання впливу різних факторів на величину збільшення випуску продукції
Фактори, які впливають на величину виробничої потужностей. Процес формування і використання виробничої потужності складний і залежить від багатьох взаємопов‘язаних факторів. Різниця між ними полягає у тому, що одні фактори впливають на збільшення виробничих потужностей, а інші дають змогу оцінити рівень її використання. Це зумовлює необхідність системного підходу до їх розгляду, що в кожному конкретному випадку визначив вплив на збільшення та використання виробничих потужностей і допоможе встановити між ними існуючі зв‘язки і джерела утворення резервів підвищення ефективності виробничих потужностей підприємств. Для вивчення факторів що впливають на величину виробничої потужності підприємства, необхідний аналіз і класифікація їх відповідно до оновлених елементів процесу виробництва – засобів праці, предметів праці і самої праці. При класифікації вони можуть бути розділені на дві групи: фактори які впливають на розширення фронту роботи, і фактори, які позначаються на підвищенні продуктивності технологічного устаткування і робочих місць.
Отже, фактори збільшення виробничої потужності підприємства пов‘язані з усіма виробничими процесами виробничого процесу виробництва. Із засобами праці цей зв‘язок виявляється у кількісному і якісному аспектах, з предметами праці та самою працею - тільки в якісному.
112. Бізнес-план як складова (елемент) загального процесу планування діяльності підприємства: його економічна суть та основні функції. Класифікаційна характеристика бізнес-планів та їх характеристика.
Бізнес-план – це документ, який містить комплексне обґрунтування стратегічного розвитку однієї, або декількох сфер діяльності підприємства на основі її поточного і перспективного планування. БП містить систему пов’язаних у часі і просторі заходів погоджених з метою проекту і ув’язаних з ресурсами необхідними для його реалізації.
БПдає обґрунтовані відповіді на 2 основні питання:
- можлива вартість проекту, який планується реалізовувати;
- очікувані доходи від реалізації проекту з урахуванням рівня ризику.
В загальному випадкуБП представляє:
1. Суть підприємницької ідеї.
2. Шляхи і засоби її реалізації.
3. Достатньо інформативно характеризує ринкові, виробничі, організаційні та фінансово-економічні аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ними.
Цілі розроблені в БП розкриваються через функції, які покликаний виконувати даний документ у кожному конкретному випадку.
Основні функції БП
1. Зовнішня – ознайомити представників ділових кіл з суттю та основними аспектами реалізації конкретної бізнес ідеї.
2. Внутрішня – комплексна система управління реалізації підприємницького об’єкта:
- проектування системи управління «новим бізнесом»
- своєчасне передбачення та усунення можливих перешкод і проблем у новому бізнесі.
- формування та розвиток управлінських якостей підприємства
- моделювання ситуацій (можливість перевірки доцільності бізнес ідеї, ще до її практичної реалізації)
Класифікаційні характеристики БП:
1. За сферою діяльності:
виробничі, будівельні, сільськогосподарські, послуги.
2. За масштабом діяльності бізнесу:
великий, середній, малий.
3. За масштабами локалізації бізнес ідеї:
БП ідеї, БП продукту, БП підрозділу підприємства, БП самого підприємства.
4. За рівнем ризику:
(чим «новіша ідея, тим вищий рівень ризику»)
113. Порівняльний аналіз (основні відмінності) між бізнес-планом та планом соціально-економічного розвитку підприємства.
Характеристика БП
1. БП зорієнтований на розроблення ідеї нової стратегії або тактики розвитку підприємства.
2. Він охоплює як правило одну з усіх цілей діяльності підприємства, яка визначає конкретний зміст планування.
3. Він є обмежений «у часі і просторі»
4. Виконує зовнішню та внутрішню функції
5. Розробляється за безпосередньою участю засновника підприємства.
Характеристика Плану соц.-екон. розвитку:
1. Цей план зорієнтований на реалізацію загальної стратегії розвитку підприємства.
2. Він комплексно охоплює різні види поточної перспективної діяльності підприємства
3. Немає обмеження у часі і просторі.
4. Виконує тільки внутрішню функцію.
5. Розробляється спеціальним підрозділом.
114. Процес (алгоритм) розроблення бізнес-плану: його основні етапи та їх загальна характеристика
115. Особливості методики оцінювання ризиків (питання “загальної ризиковості”) процесу розроблення бізнес-плану на підприємстві. Основні напрями (методи) дослідження та їх загальна характеристика.
Аналіз потенційних ризиків дозволяє прийняти рішення щодо реалізації бізнес-плану підприємства з урахуванням багатьох факторів: політичних, соціальних, технологічних, економічних, ринкових. При прийнятті рішення про доцільність бізнес-плану всі ці фактори необхідно врахувати у формі передбачуваного ризику.
Для запобігання ризикам необхідно їх ідентифікувати, оцінити, вибрати методи та інструменти, які дозволять запобігти їх появі, або ж їх контролювати.
Одна з основних цілей підготовки бізнес-плану до реалізації полягає у розподілі ризиків між тими учасниками бізнес-плану, що знаходяться у найкращій позиції, щоб узяти на себе той чи інший ризик, або спромогтися його максимально знизити. Основними факторами ризику, які зустрічаються найчастіше і можуть впливати на кінцеві результати бізнес-плану є:
Ризики, що відносяться до загальної соціально-економічної ситуації:
політична нестабільність;
існуюча та майбутня правова база для інвестицій;
перспективи економічного розвитку в цілому;
фінансова нестабільність (можливі зміни в оподаткуванні, інфляція тощо);
неконвертованість національної валюти.
Виробничі ризики:
підвищення поточних витрат;
зрив графіку поставок сировини, матеріалів, технологічного устаткування, паливно-енергетичних ресурсів;
нові вимоги по екології;
нестача трудових ресурсів;
зміна умов транспортування.
Ринкові ризики:
зміна попиту на продукцію;
втрата позицій на ринку;
зміна якісних ознак продукції;
поява конкуруючої продукції;
несвоєчасність виходу на ринок.
116. Загальна методології (3 основні етапи) розроблення і представлення бізнес-плану: коротка характеристика та особливості кожного з етапів бізнес-планування
117. Порядок розробки бізнес-плану (порядок розробки основної стадії бізнес-планування): коротка характеристика та особливості кожного з етапів бізнес-планування
Стадії розробки бізнес-плану
Складання бізнес-плану – нагальна потреба, продиктована виробничою діяльністю. Робота над планом – це робота над організацією виробничої діяльності. Запорукою успіху підприємницької діяльності є успішний початок справи. Процес складання бізнес-плану є специфічним у кожному конкретному випадку. Тому практично неможливо дати якусь універсальну (стандартну) схему його розробки. Найбільш складною є процедура опрацювання бізнес-плану для започаткування нового бізнесу. Узагальнення підприємницького досвіду дає змогу виділити в процесі розробки такого бізнес-плану три стадії: початкову, підготовчу, основну. Якщо йдеться про розробку бізнес-плану для розширення вже наявного бізнесу, то необхідність у початковій стадії відпадає. Обґрунтовуючи проект удосконалення діяльності підприємства, теж можна обмежитися лише основною стадією. Розглянемо докладніше кожну зі стадій розробки бізнес-плану.
Початкова стадія. Опрацювання бізнес-плану для заснування нового бізнесу починається з розробки концепції, тобто тих принципових рішень, які закладаються в його основу. У межах роботи над концепцією майбутнього бізнесу: здійснюється пошук підприємницької ідеї;
· вибирається сфера діяльності;
· обґрунтовується доцільна форма організації бізнесу;
· приймається рішення щодо способу започаткування бізнесу.
Найвідповідальнішим етапом, від якого багато в чому залежать усі інші рішення щодо створення бізнесу, є пошук ідеї майбутнього бізнесу. Джерелами таких ідей найчастіше бувають:
· вивчення запитів і побажань споживачів; критичний аналіз товарів, які випускають інші фірми;
· бесіди з продавцями торговельних закладів; вивчення технічної літератури та патентної інформації;
· результати власних досліджень і розробок. Для пошуку підприємницьких ідей використовуються різноманітні методи ("мозкового штурму", конференції ідей, "колективного блокнота", контрольних запитань, фокальних об`єктів, тощо).
Вибір сфери підприємницької діяльності (виробництво, оптова торгівля, роздрібна торгівля, послуги, будівництво, фінансова діяльність тощо) відбувається з урахуванням:
1) суті та спрямованості самої ідеї майбутнього бізнесу;
2) особистих факторів (власний практичний досвід та потенціал, наявність відповідної освіти та знань, відповідність сфери бізнесу інтересам і вподобанням самого підприємця);
3) зовнішніх факторів (реальна економічна ситуація, заборонені законодавчо сфери й види діяльності, необхідність ліцензування діяльності, державні пріоритети в розвитку окремих галузей, сучасні й майбутні потреби споживачів, ступінь конкуренції в галузі, стадії життєвого циклу виробів, наявність необхідних ресурсів, інші специфічні зовнішні фактори).
Будь-яка підприємницька діяльність відбувається в межах певної організаційної форми. Процедура вибору організаційно-правової форми бізнесу передбачає: визначення форм організації бізнесу, які відповідають законодавству України; визначення особливостей, переваг і недоліків кожної з цих форм;
· визначення критеріїв вибору форми організації бізнесу (ступінь відповідальності, ситуація з податками, обсяг фінансових потреб для започаткування бізнесу, ступінь контролю за фірмою, можливість залучення інших власників, наявність управлінських здібностей у підприємця, можливість зростання бізнесу в майбутньому чи простота його ліквідації);
· безпосередній вибір форми організації бізнесу.
До основних питань опрацювання концепції майбутнього бізнесу належить також вибір способу започаткування бізнесу. Традиційно розглядають три основні способи започаткування бізнесу:
1) створення нового підприємства "з нуля";
2) придбання фірми, що вже існує;
3) придбання франшизи, тобто ліцензії, яка надає підприємцеві (фірмі) право на продаж (виробництво, заняття певною діяльністю) товарів чи послуг, у великої фірми, яка вже добре відома споживачам.
Підготовча стадія. Наявність концепції власної справи ставить перед підприємцем велику кількість цілком конкретних запитань. Чим його бізнес відрізнятиметься від бізнесу конкурентів? Що сприятиме або заважатиме його становленню та розвитку? На які конкурентні переваги слід орієнтуватися? Якими мають бути програма дій та пріоритети діяльності майбутнього бізнесу? Отримати відповіді на них – це завдання підготовчої стадії розробки бізнес-плану. Відтак на підготовчій стадії:
1) збирається та аналізується маркетингова, виробнича, фінансова й загальноекономічна інформація про майбутній бізнес (процес формування інформаційного поля бізнес-плану). Чим більше інформації буде зібрано, тим більш обґрунтованими будуть наступні розрахунки;
2) з`ясовуються сприятливі можливості та загрози розвитку бізнесу в зовнішньому середовищі. Для вивчення факторів зовнішнього середовища всю їх сукупність, як правило, поділяють на три групи: загальноекономічні фактори, галузеві фактори, конкуренти;
3) оцінюються сильні та слабкі сторони фірми. Сильні сторони фірми – це її особливі, унікальні або принаймні оригінальні способи конкурентної боротьби. Слабкі сторони – це те, в чому фірма відстає від конкурентів;
4) визначається місія фірми, тобто головне призначення, специфічна роль, особливий шлях у бізнесі, що відрізнятимуть її від конкурентів;
5) формулюються конкретні цілі діяльності фірми, тобто чітко визначається те, чого фірма хоче досягти за певний проміжок часу;
6) аналізуються стратегічні альтернативи та вибирається стратегія діяльності фірми
Вибираючи стратегію, підприємець, як правило, орієнтується на одну з можливих типових стратегій бізнесу: контроль за витратами, диференціацію, фокусування.
Основна стадія – це безпосереднє опрацювання бізнес-плану. Головна мета цієї стадії – довести економічну доцільність створення даного бізнесу, переконливо показати, як саме гроші чи інші ресурси потенційного інвестора забезпечать йому очікуваний зиск. Інвестор має побачити прибуток не після, а до того, як вкладе гроші в запропонований проект. Звичайно, зробити це можна за допомогою ретельно підготовленого бізнес-плану. При цьому сформульовані на початковій і підготовчій стадіях концепція, місія, цілі та стратегія майбутнього бізнесу утворюють "каркас" бізнес-плану, визначають його спрямованість, логіку побудови і зміст відповідних розділів. Можна стверджувати, що процес розробки бізнес-плану має внутрішню логіку, яка заважає підприємцеві "перескочити" через ключові етапи цього процесу. Наприклад, неможливо досліджувати ринок майбутнього бізнесу, не визначивши спочатку, який конкретно продукт чи послуга будуть продаватися. Доки не будуть проведені дослідження ринку, неможливо скласти реальний маркетинг-план. Бізнес-план – це своєрідний рекламний документ, на підставі якого можна зробити висновки не лише про бізнес, а й про його власників. Тому важливим є як зміст, так і зовнішній вигляд бізнес-плану.
118. Основні вимоги до процесу складання бізнес-плану (вимоги до процесу бізнес-планування)
Основні вимоги до складання бізнес-плану:
1. Стиль викладу матеріалу бізнес-плану:
— “виважена інформативність” (розкриття суті бізнес-плану для визначеної аудиторії, використання кількісних показників з дотриманням конфіденційності важливої інформації);
— стислість (25 – 40 аркушів);
— простота викладу (простота мови);
— “доступність наукової мови”;
— зрозумілість (очевидність);
— реалістичність (не надто оптимістичний);
— беземоційність (в прагненні переконати потенційних інвесторів);
2. Оформлення бізнес-плану:
— стандарти оформлення ділових аналітичних документів;
— наочність (використання графіків).
Note: Залежно від цілей представлення інформації виділяють три групи графіків:
1) графіки, що ілюструють організаційні відносини у виробництві і виражають не кількісні, а якісні співвідношення (класифікаційні графіки, організаційні схеми, схеми робочого процесу, блок-схеми та сіткові графіки);
2) графіки, що виражають розміщення елементів, предметів чи явищ природи (схеми розміщання виробництва, технологічні схеми виробництва, схеми вантажопотоків на підприємстві, графіки змінності, маршрутні графіки обслуговування обладнання, планово-контрольні графіки використання обладнання, хронограми робочих операцій);
3) графіки кількісних співвідношень (діаграми простого порівняння, структурні діаграми, діаграми часових рядів, діаграми функціональних залежностей та номограми).
119. Особливості змісту бізнес-планів, які стосуються різних видів підприємницької діяльності: загальна характеристика
Особливості змісту бізнес-планів, які стосуються різних видів підприємницької діяльності:
1. Бізнес-план започаткування нової фірми:
— характерна особливість — високий рівень ризику (а отже мінімум три сценарії);
— акцентує увагу на безпосереднє функціонування бізнесу і характеристику продукту;
— містить детальний аналіз ринку і аргументи щодо можливості фірми потрапити в цей ринок (ґрунтується на припущеннях і прогнозах);
2. Бізнес-план діяльності існуючої фірми:
— характерна особливість — значно нижчий (по відношенню до попереднього) рівень ризику;
— акцентує увагу на предметі бізнес-планування (вдосконалення діяльності, коригування процесу збуту, модернізація, розширення чи диверсифікації бізнесу; зростання ефективності виробництва, потреба в кадрах та фінансах);
3. Бізнес-план роздрібної торгівлі:
— характерна особливість — широкий діапазон рівня ризику (в залежності від інших факторів);
— містить детальний опис таких чотирьох складових: – закупівля товару (асортимент, якість, ціну та обсяги товару тощо); – організація продажу; – організація обслуговування клієнтів; – команда (персонал);
— акцентує увагу на нецінових факторах (візуальний стиль оформлення магазину, чистота, наявність “власного стилю”, місце розташування);
4. Бізнес-план виробничої фірми:
— характерна особливість — широкий діапазон рівня ризику (в залежності від інших факторів);
— містить детальний опис таких чотирьох складових: – план виробництва (асортимент і номенклатура продукції); – управління запасами та система контролю; – цінова політика та збут; – контролю виробничого та товарного запасу; – організація обслуговування клієнтів; – організація роботи з підрядниками* (якщо вони є); – кадрове забезпечення*;
5. Бізнес-план фірми, яка надає послуги:
— характерна особливість — широкий діапазон рівня ризику (в залежності від інших факторів);
— містить детальний опис таких складових: – пакет послуг; – індивідуальність (імідж) фірми та працівників; – орієнтації на потреби клієнта; – позиціонування на ринку; – якість роботи персоналу (навчання, системи мотивації та заохочення збереження навчених професіоналів та кваліфікованих працівників).