Техніки психологічного консультування
Техніки психологічного консультування - спеціальні прийоми, які психолог-консультант, діючи в рамках тих або інших процедур консультування, використає на кожному з етапів психологічного консультування.
Техніка може бути універсальною, однаково успішно застосовної на кожному етапі психологічного консультування, і специфічною, більше підходящої для того або іншого, окремого етапу психологічного консультування.
Техніка або терапевтичне втручання – це певний вид реакції з боку консультанта, спрямовані на досягнення проміжних та кінцевих результатів психологічного консультування.
Заохочення– це мінімальний засіб для підтримання викладу клієнтом своєї історії, підтвердження висловленого ним та забезпечення плавного перебігу бесіди. До заохочення відносять твердження, якими виявляють визнання, підтвердження та розуміння сказаного клієнтом.
Повторення– це майже буквальне відтворення сказаного клієнтом або вибіркове акцентування певних елементів його повідомлення. Повернення сказаного викликає у клієнта відчуття, що консультант прагне зрозуміти та відчути те, що їм було висловлене. Крім того, повторення фокусує увагу на висловлюваннях клієнта, які дозволять йому усвідомити додаткові значення та виразити невисловлене.
Запитання– це пропозиція про щось розказати, засіб отримання інформації, уточнення та дослідження досвіду клієнта.
· Закрите запитання – це з’ясування або уточнення конкретних фактів, про які згадав клієнт чи запропоновані консультантом. Це запитання, яке передбачає коротку відповідь чи підтвердження припущень консультанта. На такі питання, найчастіше, відповідають «так» чи «ні».
· Відкрите запитання – це можливість зосередити увагу клієнта на певному аспекті досвіду, задати напрямок бесіді, в межах якого клієнту надається повна свобода. Відкрите запитання спонукає клієнта висловлювати стою точку зору, власне бачення ситуації. Відкриті питання найчастіше починаються зі слів «що», «чому», «як» та служать для збору інформації. Потребують розгорнутої відповіді.
· Коротке запитання – самий економний спосіб (через вбудовані в контекст короткі фрази або окремі слова з питальною інтонацією) впливати на викладення клієнтом історії, змінювати напрям розмови або звертатися за поясненням. В запитанні випускаються слова, зрозумілі з контексту бесіди: «І що?», «А чому?», «З якою метою?». Консультант може з’ясувати, як клієнт бачить проблемну ситуацію, зібрати необхідні факти, з’ясувати емоційне ставлення клієнта до них, підвести до усвідомлення проблеми.
Прояснення – це повернення, як правило, до стислої та чіткої форми, суті висловлювання. Прояснення є звірка правильності розуміння консультантом повідомлення клієнта (звірка сприймання). Мета прояснення – більш чітке розуміння самим клієнтом власного внутрішнього світу, взаємодії з зовнішнім світом.
Конфронтація– це реакція, в якій виявляється протидія захисним маневрам або ірраціональним уявленням клієнта, які від не усвідомлює і тому не може змінити. Конфронтація – це звернення уваги клієнта на те, чого він уникає. Це виявляється у демонстрації протиріч або розбіжностей у його розповіді.
Інтерпретація – процес надання додаткового значення або нового пояснення тим чи іншим внутрішнім переживанням або зовнішнім подіям клієнта, поєднання поміж собою розрізнених ідей, емоційних реакцій та вчинків, побудова причинного зв’язку між психічними явищами. Інтерпретація – це також поєднання різних елементів досвіду клієнта.
Відображення почуттів – це відображення, словесне позначення вербально чи невербально виражених клієнтом емоцій (що відбулися в минулому, переживаються в теперішньому або очікуються в майбутньому) щоб полегшити їх відреагування та осмислення. Відображення відчуттів заохочує пряме вираження почуттів, допомагає увійти в більш повний контакт з тим про що він говорить та що відчуває в даний момент.
Найбільшою помилкою у застосуванні цієї техніки є часте застосування стереотипної фрази «Ви відчуваєте… ». Щоб цього уникнути, можна використовувати слово, яке виражає почуття «Ви були роздратовані (ображені, пригнічені), коли це сталося», «Інакше говорячи…», «Здається ви…», «Якщо я правильно розумію, ви відчували…», «Складається враження…».
Інша помилка – очікування, коли клієнт зупиниться, щоб застосувати відображення почуттів. Краще навіть перервати клієнта, щоб сфокусуватися на значущих і часто непомічених або проігнорованих почуттях.
Ще одна помилка – неадекватне відображення почуттів клієнта (недооцінка або переоцінка їх інтенсивності).
Крім безпосереднього відображення почуттів, що слідує за фразою клієнта, може застосовуватися «сумарне відображення почуттів», що включає в себе афективний зміст всієї бесіди чи її відрізка.
Інформування– повідомлення інформації у вигляді пояснення, викладу фактів або думок психологом за власною ініціативою або на прохання клієнта.
Порада (рекомендація) – це висловлення клієнту власної думки, заснованої на своєму баченні ситуації, пропозиція клієнту зробити щось або не робити чогось, як правило поза терапевтичною ситуацією.
Переконання – на відміну від навіювання, намагання психолога подолати позицію або думку клієнта за рахунок особистого впливу, пояснення та ін.
Парадоксальна реакція– створення незвичної перспективи, пропозиція альтернативного, часто протилежного до очевидного та звичного для клієнта сприймання ситуації або способу реакції на неї. Парадокс і жарти часто застосовуються в психотерапії.
Зворотній зв'язок – опис поведінки клієнта, що допомагає йому дізнатися, як інші сприймають його поведінку. Це спосіб допомогти задуматися над корекції своєї поведінки. Критерії ефективного зворотного зв’язку:
· Зворотній зв'язок описовий та безоцінний. Опис поведінки клієнта дає йому свободу вибору в тому, як реагувати на нього. Уникаючи оцінок, ми тим самим зменшуємо його потребу захищатися.
· Надання точної та конкретної інформації про ті чи інші аспекти поведінки клієнта спонукає до їх дослідження.
· Зворотній зв'язок спрямований на той аспект поведінки, в якому клієнт здатний щось змінити. Вказівка на її недоліки, які знаходяться поза контролем клієнта, тільки фруструють його.
· Зворотній зв'язок своєчасний. Він максимально корисний, коли виражається одразу, вслід за тією чи іншою реакцією клієнта.
Саморозкриття – це повідомлення клієнту власного досвіду, представлення інформації про себе, про події з сласного життя або безпосереднє вираження і відносинах з клієнтом почуттів та бажань, ідей та фантазій.
Директива– це спосіб залучення клієнта в процес дослідження та зміни своїх почуттів, знань або поведінки. Це пропозиція здійснити певні дії, виконати певні завдання.