Види масовокомунікаційних технологій

На сьогодні в теорії масової комунікації чітко не окреслено види масово-

комунікаційних технологій.

Масовокомунікаційні технології належать до інформаційно-комунікацій-

них. Найбільш очевидним є поділ їх за галузями використання:

медійні технології,

технології в рекламі,

піар-технології тощо.

Український вчений В. І. Набруско у своєму дисертаційному дослідженні

“Формування громадської думки в умовах легітимації політичної влади (ма-

совокомунікативний вимір)” схиляється до думки, що комунікаційну взає-

модію варто розглядати в (1) імперативно-індоктринальному, (2) маніпу-

ляційному та (3) діалогічному режимах. Кожен з режимів застосовується не

сам по собі, а в рамках певної комунікаційної технології — сукупності засо-

бів трансформації громадської думки відповідно через:

— радикальну зміну переконань та настанов, тобто повну реновацію ког-

нітивної сфери психічної реальності (1);

— приховане «щеплення» певної поведінкової субпрограми, яка зумов-

лює прийняття ситуативних рішень (2);

— рівноправну комунікаційну взаємодію в діалогічному обміні на взає-

мовигідних для комуніканта та комуніката засадах (3).

Традиційно масовокомунікаційні технології спираються або на (1), або на

(2) позиції залежно від суспільно-політичної ситуації в державі й ролі ЗМІ в

ній. У тоталітарних державних системах масова комунікація тримається пе-

реважно на імперативно-індоктринальних технологіях, а також маніпуля-

ційних, в той час як концепт “четверта влада” переносить медіа у світ суге-

стивно-маніпуляційних технологій.

Діалогічний режим (3) власне не властивий масовій комунікації, бо він зі

світу відкритих демократичних суспільств, в яких поширюються нові медіа

завдяки розвитку інформаційних технологій, виникненню глобальних ме-

реж, для яких характерна активна участь комуніката у пошукові інформації,

самостійному виборі власного медіа і т. п. Тобто масова комунікація ніби

витісняється новітнім видом комунікації, який називається транзактною

медійною комунікацією.

Проте діалогічний режим (або інтерактивна технологія) активно симу-

люється як “демократичний засіб” в лоні масової комунікації. Насправді ж

інтерактивні масовокомунікаційні технології є завуальованою формою одно-

сторонньої, суб’єктно-об’єктної масової комунікації.

Усе ж глобальне завдання інтерактивних технологій вивести спілкування

з тіні масового у світ міжособистісного, хоч масове завжди буде пристосову-

ватися до будь-яких нових технологій.

Яскраво про це пишуть американські вчені Дженнінгз Брайант та Сузан

Томпсон у своїй книзі “Основи впливу ЗМІ”: “Нові технології змусили нас

змінити традиційне уявлення про процеси масової комунікації. В останні ро-

ки традиційні форми медійної комунікації, яка має величезну різнорідну та

анонімну аудиторію... поступово почали об’єднуватися, а часто просто за-

тьмарюватися іншими формами комунікації, аудиторія яких має ширші

можливості для зворотного зв’язку і набагато більше “влади користува-

чів”... одностороння масова комунікація поступово еволюціонує до більш

інтерактивного або транзактного зв’язку. Багато нових комунікаційних

технологій, поряд із послугами масової комунікації, надають своїм користу-

вачам міжособистісне спілкування ” (Брайант, Дженнингз, Томпсон, Сузан.

Основы воздействия СМИ.— М.: Издательский дом «Вильямс», 2004.— С.

395).

У сучасній науковій літературі зроблено спробу виділити ряд інформацій-

но-комунікаційних технологій, які мають відношення до масової комуніка-

ції. Серед них:

технології проектування та змін соціального простору,

інформаційні технології,

інформаційні інтерактивні технології,

піар-технології,

рекламні технології,

пропагандистські технології

та інші.