Проблема батьків і дітей у сучасній сім'ї

Відомо, що конфлікти між батьками і дітьми у сім'ї є одним із важ­ливих напрямки, що потребує уваги діяльності будь-якого спеціаліста, що працює у сфері психологічного допомогання особистості.

Існують різні моделі допомоги сім'ї, які може використати спеціаліст у роботі з сім'єю. Залежності від обраної моделі будуються програми корекції стосунків між батьками і дітьми. Домінують 5 моделей допомо­ги сім'ї:

1. Педагогічна модельґрунтується на гіпотезі про нестачу педагогіч­ної компетентності батьків. Суб'єктом скарги у такому випадку найчаст­іше виступає дитина. Консультант разом з батьками аналізує ситуацію, накреслює програму заходів. Спеціаліст орієнтується не стільки на інди­відуальні можливості батьків, скільки на універсальні з точки зору педа­гогіки і психології засоби виховання. Ця модель носить профілактичний характер. У ній особливо мають потребу проблемні, дисфункціональні сім'ї. Вона спрямована на підвищення психолого-педагогічної культури батьків, розширення і відновлення виховного потенціалу сім'ї, активне включення батьків у процес соціального виховання дітей.

Форми роботи у межах цієї моделі спрямовані на підвищення батьк­івської компетентності. Використовуються лекції і бесіди для батьків з питань сімейного виховання, дискусії, аналіз та обговорення реальних труднощів сімейного виховання, групові форми роботи з батьками, що спрямовані на оволодіння навичками спілкування з дітьми тощо.

2.Соціальна модельвикористовується у тих випадках, коли сімейні труднощі є результатом несприятливих зовнішніх обставин. У цих випад­ках окрім аналізу життєвої ситуації і рекомендацій, є потреба у втру­чанні зовнішніх сил.

3. Психологічна (психотерапевтична) модельвикористовується тоді, коли причини труднощів дитини знаходяться у сфері спілкування, особи­стісних особливостях членів сім'ї. Модель передбачає аналіз сімейної ситуації, психодіагностику особистості, діагностику сім'ї. Практична до­помога полягає у подоланні бар'єрів спілкування та виявлення причин його порушення.

4. Діагностична модельґрунтується на припущенні про дефіцит у батьків спеціальних знань про дитину або свою сім'ю. Об'єктом діагнос­тики є сім'я, а також діти і підлітки з порушеннями і відхиленнями у поведінці. Діагностичний висновок може виступати основою для прий­няття організаційного рішення.

5. Медична модельпередбачає, що в основі сімейних труднощів лежать хвороби. Завдання психотерапії — діагноз, лікування хворих і адаптація здорових членів сім'ї до хворих [4].

Спеціаліст може використовувати різні моделі допомоги сім'ї залеж­но від характеру причин, що викликають проблему дитячо-батьківських стосунків.

Будь-яка робота з батьками більш ефективна, якщо вона зорієнтова­на на потреби конкретних батьків або груп сімей в тій чи іншій інфор­мації. У практичній роботі спеціаліст може використати різноманітний психодіагностичний інструментарій.

Методикам діагностики дитячо-батьківських стосунків зазвичай не ставляться дуже суворі вимоги стосовно їх діагностичної і прогностич­ної валідності — вони використовуються для побудови робочих гіпотез, які згодом уточнюються та перевіряються [2].

Для систематизації методик психодіагностики використовують різні основи. Виходячи із структурних особливостей методик, виділяють чо­тири групи методів діагностики батьківського ставлення:

— бесіди, інтерв'ю;

— проективні;

— опитувальники;

— цілеспрямоване або включене спостереження реальної поведінки і взаємостосунків [2].

Проте, на нашу думку, не всі методи підлягають такій чіткій класиф­ікації, деякі вміщують в себе елементи різних груп методів. Наприклад, малюнок людини може розглядатися як своєрідне інтерв'ю, що дається за допомогою зображувальних засобів. Відмінною рисою цього "інтер­в'ю" виступає його проективний характер, оскільки в малюнку нерідко проявляються такі емоційні переживання людей, які ними повністю не усвідомлюються або про які діти прагнуть не розповідати.

Методики діагностики стосунків у сім'ї тісно пов'язані з завданнями психокорекційної роботи, тому бажано, щоб вони не тільки розкривали картину існуючих стосунків, а й розширювали можливість розуміння суб'єктивного світу як для спеціаліста, так і для досліджуваного [2].

Розглянемо, які методики діагностики може використати соціальний працівник для вивчення взаємостосунків у системі "батьки і діти", а також деякі методи групової роботи з батьками.

Як зазначалося вище, однією з характеристик морально-психологічного клімату сім'ї є система "вертикальних" взаємостосунків, яка відоб­ражає динаміку взаємин між батьками і дітьми. Провідною ознакою цих взаємостосунків є ступінь і характер емансипації (звільнення від залеж­ності) дітей від батьків по мірі дорослішання перших. На думку С.В. Ковальова, вона (емансипація) здійснюється як би у чотирьох вимірах, що у сумі і складають сутність взаємин між людьми:

— емоційнасторона взаємин — коли емоційні зв'язки дітей і батьків поступово розриваються або витісняються зв'язками з іншими — друж­бою, коханням;

— когнітивна — якщо між батьками і дітьми з кожним днем зростає стіна непорозуміння;

— поведінковийаспект взаємин — коли батьки виявляються неспро­можними регулювати поведінку своїх дітей;

— нормативна — якщо ті норми і цінності, на які орієнтуються батьки, стають чужі для їх дітей [1].

В основі відчуження, що виникає у взаємостосунках батьків і дітей можна вбачати такі дві причини:

— реально існуючу зміну позицій у взаєминах з дітьми, як підросли;

— невміння дорослих врахувати ці зміни і небажання зробити свої взаємини з вже дорослими дітьми такими, що відповідають цим змінам [1].

Отже, перше, на що слід звернути увагу соціальному працівнику, що працює з сім'єю, це на роз'яснення батькам необхідності пере­гляду їхніх поглядів на питання влади іавторитетуу взаєми­нах з дітьми, що дорослішають.

З метою виявлення у батьків знань щодо особливостей юнацького віку можна використати тестову методику "Чи знаєте Ви юнацьку психологію?", розроблену Є.І.Роговим.

Існує й ряд інших психодіагностичних методик, спрямованих на ви­явлення особливостей сімейного виховання та ставлення до дитини.

Методика "Тест-опитувальник ставлення батьків"(А.Варга, В.Столін) орієнтований на вивчення особливостей батьківської позиції матері або батька, по відношенню до конкретної дитини, які звертаються по психологічну допомогу з питань виховання дітей і спілкування з ними. Батьківське ставлення розуміється як система різноманітних по­чуттів стосовно дитини, стереотипів поведінки, що практикується в спілку­ванні з нею, особливостей сприйняття, розуміння характеру та особис­тості дитини, її вчинків. Опитувальник містить 61 твердження, з якими батьки або погоджуються або не погоджуються і які відображають інди­відуальний досвід батьків у вихованні конкретної дитини.

Методика "Аналіз сімейного виховання"(АСВ) Е.Г. Ейдеміллера спрямована на аналіз сімейного виховання та причин його неефектив­ності. Це опитування призначене для батьків, які мають дітей підлітко­вого віку і виявляє індивідуальний досвід батьків у вихованні підлітка. Опитувальник складається із 130 тверджень, які мати (батько) вибирає чи відхиляє.

Методику доцільно використовувати для діагностики стосунків у сім'ях, де виховуються підлітки, в яких спеціаліст припускає наявність неврозу чи неврозоподібного стану, психопатію чи акцентуацію характеру.

Опитувальник "Виявлення батьківських установок і реакцій" (РАКУ) Е. Шефера спрямований на дослідження найбільш за­гальних особливостей батьківського виховання. Батьки висловлюють свою думку стосовно виховання дітей взагалі. Це дозволяє вивчати установки батьків на виховання дитини апріорно, що необхідно у практиці усинов­лення і при створенні сімейних дитячих будинків. Методика містить 115 тверджень, що стосуються сімейного життя і виховання дітей. Як показ­ники виділені 23 аспекти-ознаки (шкали), кожна з яких містить 5 тверджень. Оскільки РАКУ є багатоаспектним опитувальником, виявленні зв'яз­ки між шкалами згруповані у три фактори, які визначають певний тип стосунків:

1) надмірна концентрація на молодому поколінні;

2) оптимальний емоційний контакт;

3) надмірна емоційна дистанція з молоддю.

Це далеко не весь перелік методик психодіагностики сімейних сто­сунків.

Які ж форми роботи з сім'єю може використовувати соціальний пра­цівник? Розглянемо метод батьківських груп, запропонований Р.В. Овчаровою [4].

Метод батьківських груп.

Оскільки сім'я являє собою цілісну систему, тому проблеми діади "батьки — діти" не можуть бути вирішені за допомогою психокорекції тільки дітей або тільки батьків.

Причини неефективного батьківського ставлення можуть бути різно­манітними. Психологічна корекція дозволяє виправити більшість з них. З цією метою використовуються батьківські групи. Паралельна робота (тобто, і з дітьми, і з батьками) дозволяє підвищити ефективність занять батьківської групи.

Цілі і форми групової роботи обмежені батьківською темою. Група передусім звертається до проблем виховання молодого покоління і спілку­вання з ним. Особистісні проблеми учасників обговорюються лише в тій мірі, в якій це необхідно для вирішення батьківських проблем.

За стилем проведення корекції групи структуровані (тобто, теми для обговорення, ігрові і домашні завдання пропонує ведучий). Кількість учасників — 10-15 батьків (сімейні пари або один із батьків). Заняття проводяться раз на тиждень протягом чотирьох годин. Весь курс (10 занять) складає 40 годин. Паралельно працють підліткові групи, в яких можуть займатися 5-8 осіб віком 14-17 років.

Основний метод корекції батьківських ставлень — когнітивно-поведінковий тренінг. Основним змістом занять корекційних батьківських груп є обговорення і психодраматичне програвання типових ситуацій внутрісімейного спілкування і особливостей взаємодії з підростаючою дитиною. Заняття включають також психогімнастичні прийоми і різно­манітні варіанти соціометричних методик. В батьківських групах викори­стовують також різноманітні допоміжні методи психокорекції. Метод групової дискусіїпідвищує психолого-педагогічну гра­мотність батьків, їх загальну сензитивність до дитини та її проблем, дозволяє виявити індивідуальні стереотипи виховання.

Метод вербальної дискусіїнавчає культурі діалогу в сім'ї, ви­робляє вміння аргументувати свої доводи і уважно розглядати думки іншої людини, у тому числі і власної дитини.

Метод конструктивної суперечкидопомагає порівнювати різні точки зору батьків на позицію дітей у вирішенні проблемних ситуацій, прислуховуватися одне до одного, обирати найбільш раціональні та ефек­тивні підходи на основі співробітництва.

Метод гридозволяє моделювати і відтворювати в контрольованих умовах сімейні ситуації. Прикладами таких ігор можуть бути:

1. "Архітектор і будівельник"— будівельник із зав'язаними очима під керівництвом архітектора, якому заборонені будь-які дії руками, по­винен розмістити у певній послідовності кубики на великій карті. При цьому кожен з присутніх має побувати у різних ролях;

2. "Приємні спогади" — необхідно згадати і поговорити про щось приємне для сім'ї і одного з батьків та показати, як це було;

3. "Неприємні спогади" — необхідно згадати і програти останню сварку одного з батьків з власною дитиною, а потім поговорити про почуття, що відчували обоє.

Метод спільних дійоснований на виконанні дитиною і одним із батьків спільного завдання. Після виконання завдання проводиться його аналіз.

Спеціальні вправи на розвиток навичок спілкування. При­кладом таких вправ може бути вправа "Тренінг ефективного вербально­го спілкування, в комунікації один з батьків — дитина (Як будувати Я-повідомлення)" [3].

Література.

1. Ковалев С.В. Психология современной семьи. — М., 1988.

2. Марковская И.М. Тренинг взаимодействия родителей с детьми. — СП6.,2000.

3. Минияров В.М. Психология семейного воспитания (диагностико-коррекционный подход). — М.; Воронеж, 2000.

4. Овчарава Р.В. Психологическое сопровождение родительства. — М., 2003.

5. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: В 2кн. — 2-е изд. — М., 1998. — Кн. 2.: Робота психолога со взрослыми. Коррекционные приемы и упражнения.

 

Питання для самоперевірки.

1. Охарактеризуйте моделі допомоги сім'ї?

2. Охарактеризуйте рівні емансипації дітей від батьків?

3. Які психодіагностичні методики сімейних стосунків може викори­стовувати соціальний працівник у практичній роботі?

4. Які методи можуть використовуватися у груповій роботі з батьками?