Обговорення проблемних ситуацiй

5. Гра «Добрi чарiвники»

— А зараз я пропоную вам стати добрими чарiвниками. У мене є чарiвна паличка. Кожен iз вас буде передавати паличку iншому i називати тiльки хорошi вчинки дiтей класу або ваших друзiв

Гра «Добрi i поганi вчинки»

— Зараз я запропоную запитання, а ви, якщо так вчинить добра людина, плеснете в долонi, а якщо так може вчинити невихована людина, то залишитеся сидiти спокiйно.

Підсумки

 

підвищ бажання стати доросл, незалежним, незрілість моральних переконань, криза ідентичності, перебільш складності проблем.Психолого-педагогічна профілактика – це система попереджувальних заходів, які пов’язані з усуненням причин, факторів і умов, що викликають ті чи інші недоліки у розвитку дітей.

Моральне виховання: засвоєння неповнолітніми правил людського спілкування і норм моралі; формування моральних почуттів; формування і розвиток таких рис моральності Правове виховання: ознайомлення з правилами і обов’язками громадянина України відповідно до Конституції України; формування правової свідомості; Статеве виховання: формування почуттів совісті, сорому, гідності, честі, які регулюють поведінку у міжособистісних стосунках; Виховання несприятливості до нікотину, алкоголю, наркотиків: ознайомлення з негативним впливом нікотину, алкоголю, наркотиків на організм людини; Трудове виховання: формування розуміння ролі праці в житті людини; Розумове виховання: формування уявлення про користь знань, розуміння їх значення і прагнення оволодіти ними; вироблення вмінь і навичок самостійної роботи.

Естетичне виховання: формування розуміння краси в оточуючому світі, уміння відрізняти її від потворного; виховання естетичних смаків; прищеплення відповідних умінь і навичок вносити красу в працю, побут, поведінку; подолання жаргону, лихослів’я; прищеплення стійкого імунітету до бездуховності.

Фізичне виховання: виховання прагнення піклуватися про своє здоров’я і подолання зневажливого ставлення до нього; формування санітарно-гігієнічних навичок, подолання неакуратності, неохайності; привчання до щоденних занять фізкультурою і спортом як засобу попередження нездорових інтересів і потреб.

 

 

метою та діяльністю для досягнення цієї мети. Важливою умовою існування колективує контактність:члени колективу повинні знати один одного і мати про кожного власну думку.

А) Первинний колектив повинен мати деякі обов’язкові риси. Ось деякі з них:

· повна керованість (<=15 чоловік);

· соціальна нейтральність, тобто нездатність перетворюватись у групу друзів-приятелів (>7 чол.);

· антиавтономність чи нездатність жити лише своїми інтересами і відділятися від цілого колективу;

· наступність поколінь і можливість нагромадження традицій.

Б) Макаренко розробляє теорію дитячого колективу. Перш за все він видділяє основні ознаки, що визначають сутність колективу: наявність спільної соц.-цінної мети; спільна діяльність, спрямована на реалізацію цілей; відносини відповідальної залежності; наявність органів управління і координації.

На його думку колектив повинен відрізнятись від інших об’єднань контактністю: члени колективу повинні знати один одного, повинні мати один про одного особисту думку.

Макаренко запропонував єдино правильну класифікацію колективів за стадіями розвитку: колективу фактично немає і його керівник вимушений виступати в ролі своєрідного диктатора; виділяється актив, що бере на себе частину повноважень керівни5ка колективу; колектив пеовністю склався і більшість функцій керівництва переходять до самоврядування; кожний перебував на рівні самовиховання.

В) Значну увагу Макаренко приділяв стилю і тону дитячого колективу. Він виділяє харектерні ознаки стилю дитячого колективу:

1) мажор-постійна бадьорість і готовність діяти, радісний настрій;

2) почуття власної гідності. Ця впевненість у своїй власній особі випливає з уявлення про цінність свого колективу;

3) здатність до орієнтування;

4) ідея захищенності. Спияє встановленню гуманних взаємен в дитячому середовищі і створює передумови формування потреби заступатися за людей;

5) здатність до гальмування. Гальмувати себе потрібно на кожному кроці, і це повинно перетворитисяв звичку;

6) звичка поступатися товаришеві;

7) єдність колективу;

8) активність, яка повинна пролявлятись в постійній готовності до впорядкованого, ділового чи ігрового руху.

чинників його формування він виділяє загальну ерудицію і обізнанісь, відповідальність у всьому, зацікавленість справами дітей і допомога їм, господарність, ставлення до членів сім’ї тощо.

А.С. макаренко надавав великого значення вихованню дітей у сімї. На його думку, необхідними умовами правильного виховання дітей є «повна сімя» як виховний колектив, гарні взаємини між батьком і матірю, приклад батьків для дітей у всьому, правильні стосунки між батьками і дітьми,чіткий строгий режим життя, правильно організована трудова діяльність членів сімї. «Книга для батьків» є своєрідною енциклопедією сім. виховання.

Розглядаючи значення сімейного виховання, Макаренко аналізує ряд факторів(морально-психологічний мікроклімат сім’ї, приклад батьків, багатодітність тощо), які роблять сім’ю справжнім виховним осередком суспільства.

Значна увага приділена Макаренком проблемі батьківського авторитету. В статті “Про батьківський авторитет” він детально аналізує хибні його вади, а саме: авторитет придушення, авторитет віддалі, авторитет чванства, авторитет педентизму, авторитет резонерства, авторитет любові, авторитет дружби, авторитет підкупу. Ще більш цінним для батьків є його вказівки на те, якими повинен бути справжній авторитет, які чинники його формування. Серед них виділяє загальну ерудицію і обізнаність, відповідальність в усьому, зацікавленість справами дітей і допомога їм, господарність, ставлення до членів сім’ї тощо. Ідеї А.С. Макаренка надзвичайно актуальні в даний час, так як більшість дітей виховуються в неповних сімях

 

шкільного навчання. Далі продумайте і напишіть, що повинен зробити ваш вихованець своїми руками з першого дня навчання до вступу в пору зрілості – для матері, батька, для людей, щоб бути справжньою людиною, знати що таке праця, честь, гідність, турбота про людину. Написати назви книжок про видатних людей, які мають стати ідеалом для підлітка, юнака і дівчини. Вони повинні побачити те, що вони зробили своїми руками. Вони мають знати, що таке трудові мозолі, трудовий заробіток, трудовий відпочинок.

План виховної роботи на невеликий строк є ніби постійним, повсякденним зверненням того, що робиться щодня для досягнення ідеалу. План визначається насамперед життям. План виховання охоплює всю багатогранність діяльності учнів, а також роботу з батьками. План принесе безперечно користь вихователеві в тому разі, якщо буде продумано моральний зміст, мету кожного виду діяльності. Необхідною рисою і планування, і практичної роботи є в зв’язку з цим наступність і розвиток того, що вже досягнуто. Можна сказати, що одна з таємниць виховання полягає в тому, щоб постійно робити одне й те саме, але щоб вихованці цього не помічали. Як виховати справжню людину? «Виховати справжню людину, навчити її жити – це значить виховати в неї почуття громадського обов’язку, навчити служити обов’язку». Недопустимо робити предметом обговорення в колективі: відставання учня в навчанні в тому випадку, коли він має аномалії в розумовому розвитку, чи коли він виявляє старанність, але той чи інший навчальний матеріал для нього просто непосильний; поганий, неправильний вчинок, пояснення якого вимагає розповіді про глибоко особисті, дружні стосунки учня зі своїм ровесником чи із старшим або молодшим другом; поганий вчинок, мотиви якого пов’язані з особливими стосунками в сім’ї, про які дітям рано знати і які не можна їм роз’яснювати. Такі вчинки треба вміти тактовно і непомітно згладити, нейтралізувати.

 

 

національну свідомість, розвинуту духовність, моральну, естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру,

3. Розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

З розуміння мети життя випливає таке поняття як ідеал. Дане поняття відіграє суттєву роль у процесі виховання. Найбільш широко поняття ідеалу національного виховання розкриває Г. Ващенко у своїх творах “Виховний ідеал”, “Виховна роль мистецтва” та ін. В основу розуміння ідеалу він кладе людські та загально-національні цінності, що є духовним надбанням народу, - добро, боротьба зі злом, пошук правди та справедливості, любов і краса. Носієм цих цінностей виступає християнство.

Людина живе і народжується в конкретному національному середовищі, що вирізняється серед інших мовою, культурою, звичаями. Саме звідси для людини починається поняття свого народу, нації, етносу. Ідеал національного виховання грунтується на двох цілях: - служіння Богові і своїй нації. Бог - абсолютна правда, любов, краса. Нація - це реальна земна спільнота, в житті якої повинні реалізуватись абсолютні загально-людські вартості.

Ідеал - людина, яка служить Богові й Україні. Г. Ващенко протиставляє українське національне виховання більшовицькій моделі, яка грунтується на матереалізмі, атеїзмі, фашизмі.

Національне виховання в українській школі повинно орієнтуватися на історичні потреби нації, головною серед яких є державотворення. Проте, сформульована ще в довоєнні роки, загальна ціль виховання – прилучати молоде покоління до творчої участі у рідній культурі, а через неї також до культури загальнолюдської – залишається основоположною. Народ тільки тоді розвине національну зрілість, коли, не втрачаючи свою національну само зосередженість, спиратиметься на загальнолюдські духовні цінності (О.Вишневський). Основною ідеєю національного виховання залишається прилучення молодого покоління до творчої участі в рідній культурі, а через неї - до культури загальнолюдської. Співзвучність ідей Ващенка й української національної школи полягає в наступному: виховання Людини, свідомого громадянина, високих моральних якостей, які базуються на християнських засадах. Такі люди складатимуть національно-зрілий народ. Також повага до надбань національної культури, звичаїв традицій, і на цій основі підготовка особистості до виконання комплексу ролей, необхідних для суспільного життя. Це ролі громадянина, трудівника, громадського діяча, товариша.

1. Громадянин: формування людини з яскраво

підвищуються, то спостерігається велике пестування дитини. Це виводить дитину зі стану психічної рівноваги й викликає негативні реагування, які призводять до конфліктів між батьками і дітьми, а в школі - вчителями і дітьми.3.Недоліки навчально- виховної роботи 3.1. Порушення закономірностей і логіки педагогічного процесу-перевага словесних методів навчання;-невміння показати учням практичну значущість знань, пробудити в них мотивоване свідоме ставлення до оволодіння навчальним предметом;-одноманітність навчальної діяльності учнів, невміння спонукати іх до навчальної діяльності;-необгрунтовані вимоги до учнів;незнання індивідуальних особливостей їх навчальної діяльності, невміння врахувати їх у навчальній роботі;3.2. Помилки педагогів-недостатня робота з невстигаючими учнями, в результаті чого вони “випадають” з учнівського колективу розрив шкільного і сімейного виховання, ігнорування життям за межами школи, слабкий позаурочний вплив школи;-упереджене ставлення до важковиховуваних учнів, придушення їх ініціативи та самостійності;відсутність особистого прикладу педагогів.3.3. Антипедагогічні дії-байдужість до учнів, небажання вчасно прийти їм на допомогу;-неповага до особис ості учня,

Риси учнів, які спричиняють конфліктні ситуації впертість, недисциплінованість, небажання вчитися, невиконання розпорядження педагога, зарозумілість, грубість, лінь, зухвалість, нестриманість, невихованість, неуважність, пасивність, несамокритичність .Якості особистості вчителя які спричиняють конфлікти - нестриманість, роздратованість, грубість, зверхнє ставлення до учнів, невміння врахувати індивідуальні особливості учнів, наявність ‘любимчиків’, невміння доступно пояснити навч матеріал, необ’єктивність, надмірна вимогливість, невміння розібратися в ситуації, несправедливість, мстивість, невизнання своєї неправоти, недоброзичливість. .

Шляхи попередження та усунення конфліктів між учнями та вчителями1.Організація масових заходів профілактичного характеру;2.Індивідуальна виховна робота з учнями, які вже допускали відхилення від норми у поведінці, з їх батьками.3.Позакласна та позашкільна виховна робота;4.Виховна роль шкільного режиму;5.Реформування навчально-виховної діяльності школи;6.Нормалізація сімейних відносин у неблагополучних і формально благополучних сім’ях7.Формування нових орієнтацій і розумна переоцінка морально-етичних цінностей суспільства.8.Розробка комплексних.

зосередженість, уважність, повага і любов до традиції свого народу;

під час використання українських народних іграшок та ігор у навчально-виховному процесі виховується: шанування традицій минулого, повага до батьків, творців народних іграшок та ігор, інтерес до них, чесність та гідність.

Нац. спрямованість в-ня передбачає, оволодіння рідною мо­вою, формування нац. свідомості, любові до рідної землі, роду, прищеплення шанобливого ставлення до к-ри,спадцини,традицій і звичаїв. ляхи реалізації, у процесі вивченні). Шляхи реалізації: в процесі вивчення навчальних дисциплін (виявити потенційні виховні можливості свого предмету в усіх напрямках змісту виховання). у позакласній та позашкільній вих. роботі (залучення учнів до різних видів практичної діяльності, участь у яких сприяє виробленню навичок і звичок відповідної поведінки, залучення сім'ї і громад-кості до реалізації напрямків виховної роботи). Засоби реалізації. рідна мова, родовід, краєзнавство, рідна природа., нац. Міфологія, народний календар, родинно-побутова к-ра, нац творчість, нац. пріоритети і вих. Молоді, що реалізує на практиці принцип виховання народності, єдності загальнолюдського і національного, етнізації. Форми реалізації: групова робота (екскурсії, вих. заходи), батьківський всеобуч, родинні свята, індивідуальна робота, зустрічі з громадськістю, пошукова робота.

благородні людські якості, як любов до рідної землі, отчого краю і домівки, де виріс і став людиною, повага до батька-матері , світлої памяті своїх предків, до рідної мови, історії, відчуття належності до народу, прагнення пізнати, зберегти й передати його духовні надбання у спадок своїм дітям, внукам, правнукам.Вони не тільки вчать жити, але й зобовязують жити згідно з їх вимогами і настановами, тобто жити не тільки для того, щоб існувати, але й присвятити своє життя певній благородній меті, вірі, мрії і добру

 

 

форм i засобів, способів застосування знань у різних ситуаціях.

Дослідницьку - функція підручника, яка полягає в спонуканні учня до самостійного розв'язування проблеми.

Основні функції підручника пов'язані i3 системою дидактичних принципів науковості, доступності, цілеспрямованості, систематичності i послідовності, всебічності, зв'язку 3 життям та ін.

Принципи формування змісту навчального матеріалу підручника:

Логічний — принцип формування змісту навчального матеріалу підручника, який перед6ачае його розміщення відповідно до сучасної логічної структури певної науки.

Психологічний - принцип формування змісту навчального матеріалу підручника, який передбачає виклад матеріалу 3 урахуванням пізнавальних можливостей учнів.

Генетичний - принцип формування змісту навчального матеріалу підручника, що передбачає його розміщення у такий послідовності, в якій він формувався історично.

Структура підручника містить тексти та поза текстові компоненти.

Тексти підручника поділяють на основний, додатковий i пояснювальний. Крім цього, за характером відображення дійсності і дидактичною метою тексти в підручнику поділяють на теоретичні й емпіричні.

Тексти теоретичного характеру містять: теорії, закономірності, методологічні знання. У текстах емпіричного характеру йдеться про факти, явища, події, вправи, правила.

За провідним методом викладу матеріалу тексти підручника поділяють:

Репродуктивні - високоінформативні, структуровані, зрозумілі учням Тексти підручника, які відповідні завданням пояснювально-ілюстративного навчання.

Проблемні - тексти підручника (форма монологу ), в яких визначено суперечності, розв’язується проблема, аргументується логіка руху думки.

Програмовані - зміст подається частинами, а засвоєння кожної частини інформації перевіряється

3 Осмислення і розуміння навчального матеріалу Осмислення інформації, формування наукових понять. Вони безпосередньо пов'язані з розумінням і запам'ятовуванням навчального матеріалу. Осмислення передує розумінню сприйнятого. Осмислити — означає для учня побачити у сприйнятій інформації відповідний смисл. У процесі осмислення, узагальнення учнями фактів, формування понять, розуміння закономірностей вчитель має турбуватися про розвиток їх конкретного й абстрактного мислення. Осмислення і розуміння навчального матеріалу відбувається у процесі аналізу, синтезу, індукції, дедукції. При його узагальненні вчитель звертає особливу увагу на найважливіші ознаки предметів, явищ, процесів. Процес осмислення складається з таких мисленнєвих операцій (дій): а) аналіз сприйнятих, зафіксованих в уявленнях зовнішніх властивостей і ознак предметів та явищ, що підлягають вивченню; б) логічне групування ознак і властивостей предметів та явищ, що вивчаються, і виділення з-поміж нихнайсуттєвіших, найбільш загальних; в) мисленнєве осягнення суті (причин і наслідків) предметів і явищ, що підлягають вивченню, формування теоретичних понять, узагальнюючих висновків, правил тощо; г) перевірка обгрунтованості й достовірності зроблених теоретичних висновків. Результатом осмислення є розуміння матеріалу, що вивчається, утворення відповідних понять. Поняття — це форма наукового знання (думки), в якій розкривається суть пізнаних предметів і явищ, що виражається у вигляді законів, правил, висновків та інших теоретичних узагальнень. Тема: Medicine, 7 клас Мета уроку: вивчити нову лексику по темі «Medicine»розвивати уміння логічно осмислювати навчальний матеріал..виховувати бажання вести здоровий спосіб життя. матеріалу, який полягає в більшій к-ті повторювань пояснення нового матеріалу для учнів 2-ї та 1-ї груп. К-ть повторень залежить від ступеня складності матеріалу і відмінностей у навчальних можливостях учнів. 4.Первинна перевірка розуміння нового матеріалу. На цьому етапі диференційований підхід до учнів різних типологічних груп полягає в “адресності” запитань різного типу в умовах фронтальної роботи. Так, учням 1-ї групи призначаються загальні питання, відповіді на які містяться безпосередньо в тексті підручника і не потребують складних розумових операцій на найвищому рівні. Учням другої групи необхідно адресувати запитання альтернативного характеру Які потребують біль розгорнутої і аргументованої відповіді і стимулюють здійснення складніших розумових операційна вищому порівняно з 1-ю групою рівні. Учні третьої групи дають відповіді на проблемні запитання , які потребують ще поширеніших і аргументованіших відповідей з елементами власних суджень і вимагають таких розумових операцій, як аналіз, синтез, доведення, порівняння, узагальнення, висновки . 5 Первинне закріплення знань 6 Закріплення знань7 Узагальнення та систематизація Основний метод роботи на цьому етапі уроку - метод керованої самостійної роботи. Етап первинного закріплення знань починається з фронтальної роботи: вчитель дає зразок виконання завдання за темою уроку, викликає до дошки учнів, які під керівництвом вчителя виконують завдання за зразком. Потім учні третьої групи самостійно виконують ,відтворюючи завдання за зразком. Вчитель продовжує фронтально працювати з учнями 1-ї та 2-ї груп, потім учні 2-ї групи починають працювати самостійно, а з учнями 1-ї групи вчитель ще деякий час працює і тільки потім дає завдання С/Р 8.Контроль і систематизація9 Підведення підсумків уроку10 Інформація про виконання Д/З, інструктаж про виконання Д/З обов”язково диференціюється відповідно до індивідуально-типологічних особливостей учнів. Вчитель повинен забезпечити розуміння мети Д/З, змісту 30. недоліки в перевірці і оцінці знань , умінь У жодному разі не можна допускати щоб єдиною метою перевірки знань було виставлення оцінок. Оцінка-це один з найточніших інструментів виховання, заохочення, покарання, але використаня його вимагає величезного вміння та кільтури (Сухомлинський). Вона стає стимулом тоді, коли відносини між вчителем і учнем побудовані на взаємних довірі і доброзичливості. Учні і вчитель - це єдина система, в якій кожен добре знає звички один одного. Якщо вчитель постійно проводить індивідуальне опитування, то решта дітей думають: “тільки б не спитав”. На виставлення оцінки не повинні впливати ефекти субєктивізмуЖ ефект сукупності (високі оцінки з усіх інших предметів), ефект контрасту (клас слабкий, а 1 учень дещо кращий і йому завжди високі оцінки), ефект соціального стану, ефект ідалу (учні не можуть так добре знати предмет як вчитель), ефект голосу (неприємне відчуття від тону відповіді та чутності учня), ефект очікування (сподівався на іншу відповідь), ефект надмірної поблажливості чи суворості. Субєктивізм та формалізм у оцінці знань можна подолати, виставляючи оцінку не за інерцією, а за наявний рівень ЗУН, не допускаючи впливу інших чинників, не допускаючи заотичності у виставленні оцінок заради оцінок, невмотивованості їх чи орієнтування на середніій бал. 1. Нехай оцінок буде менше, але вагоміших Оцінка завжди повинна охоплювати працю учня за певний період і включати оцінювання декількох видів праці: відповідь, доповнення, письмову роботу. 2. Не потрібно ставити негативну оцінку, якщо учень в силу якихось обставин не вивчив уроку. 3. Потрібно уникати питань, які вимагають точного відтворення. Трансформація знань повинна бути основою повторення. Шляхи подолання: 1. Виставляти оцінку за належний рівень знань. 2. На оцінку не повинні впливати інші фактори (поведінка). 3. Не виставляти оцінки за інерцією, Враховуючи попередні успіхи чи невдачі. 4. Подолання хаотичності у виставленні оцінок за ради оцінок. 5. Не орієнтуватися на середній бал. 6. Вести тематичний облік знань.А також потрібно враховувати індивідуальні особливості учнів не всі однакові (одним легше, другим важче).     сприймання явищ дійсності. практичні методи Вправи - багаторазове повторення певних або видів діяльності для їх засвоєння Лабораторними роботами називають вивчення в шкільних умовах явищ природи за допомогою спеціального обладнання Суть практичних робіт - у безпосередньому використанні знань учнів у суспільно-корисній праці Дослідні роботи застосовуються в процесі вивчення будь-яких предметів, особливо на факультативах та гуртках метод проекту – організація навч за якого учні набувають знань у процесі планування та виконання практичних завдань Усі ці методи тісно переплітаються між собою, Так зокрема елементи бесіди у лекції виступають в ній прийомом(деталь методу) і в той же час бесіда сама є методом навчання, Спостереження виступає прийомом методу самоспостереження та дослідних робіт, На спостереженні також базується повідомлююча бесіда, Деякі методи доповнюють один одного, Так метод демонстрування передбачає демонстрування різних приладів і препаратів, а лабораторні і практичні роботи формують в учнів навички використання цього приладдя та препаратів     Правила навчальної праці учнів: раціональна організація режиму розумової роботи (розпорядок дня), працювати уважно і зосереджено, вести записи, працювати з двомовними та спеціалізованими словниками, використовувати схеми, таблиці та mindmaps для запамятовування, дотримуватися інструкцій, починати роботу з простого, при виникненні труднощів не падати духом, заспокоїтися, подумати, приступити до роботи наново, відповідати впевнено, чітко, вкінці відповіді чи вивчення матеріалу робити висновки, уважно слухати, спостерігати. Не виправляти друга, коли він робить мовленнєві помилки відразу ж, а бути уважним самому. Бути активним на уроці та якомога менше використовувати українську мову, це урок англійської. Систематично виконувати завдання, бо кожна прогалина у знаннях означає майбутні помилки та паузи у мовленні. Якомога більше читати іноземної лутератури, слухати англійські радіохвилі, дивитись пізнавальні фільми та передачі англійською мовою. Для того, щоб досконало володіти англійською мовою, вчи рідну, адже потрібно знати відмінності та подібні елементи, тоді легше буде спілкуватись. Прагни до самонавчання і памятай, що мову неможливо вивчити всю і відразу, вона змінюється, поширюється, тому потрібно постійно удосконалювати зання. Без тренування забуваються навички.     29. Розкрити причини найбільш поширених порушень дисципліни учнями на уроці і обгрунтувати шляхи їх попередження та подолання порушення дисципліни на уроці виникає там, де вчитель не вміє викрити мотивів дитячих вчинків і не замислюється над цими мотивами(сухомл) Дисципліна учня формується, насамперед, за умови чіткої організації режиму його життя і праці, узгодженості вимог до нього школи і сім'ї. Виховання свідомої дисципліни — одне із важливих завдань школи. Порушення дисципліни спричиняють низька якість виховного й навчального процесу, що зумовлено непрофесійними діями вчителя (нецікавий виклад матеріалу, невміння організувати діяльність учнів). Іноді учні не можуть заспокоїтися після події, що сталася перед уроком, або збуджені, очікуючи захід, запланований після занять. Нерідко порушення дисципліни викликане погіршенням особистих взаємин учнів з учителем, його грубим, нетактовним ставленням до дітей. Причини порушень дисципліни на уроці: А) зумовлені впливом зовні. Б) пов’язані з якістю уроку (проходить нецікаво) В) пов’язані з внутрішнім життям класу (після уроку якась подія) Г) викликані не нормальністю особистих взаємин учня з учителем Д) причиною може бути хворобливість учня. Знання причин у кожному конкретному випадку дає вчителеві змогу знаходити адекватні способи для їх усунення. Дбаючи про належну дисципліну учнів, учитель мав би виходити з таких педагогічних позицій: 1. Попередньо ознайомитися з індивідуальними особливостями кожного учня, передбачивши можливі відхилення у їх поведінці. 2. У перші дні роботи слід поставити чіткі вимоги, попередньо обговоривши їх на спільних зборах класу і прийнявши як волевиявлення колективу, своєрідний кодекс поведінки. Надалі неухильно домагатися їх виконання. 3. Виявляти повагу до дітей, не допускати приниження їх гідності. 4. Уникати хворобливого реагування на дріб'язкові пустощі, необдумані, ненавмисні дії та вчинки учнів, зумовлені їх недостатнім соціальним досвідом. 5. На дріб'язкові відхилення від норм поведінки доцільно відповідати жартом, переключати увагу учнів на навчальну діяльність. 6. У процесі планування уроку передбачати, щоб кожна хвилина була заповнена навчальною діяльністю. Якщо школярі зайняті серйозними і захоплюючими справами, то часу на пустощі, порушення дисципліни не залишається. За твердженням К. Ушинського, «у шкільній нудизі криється джерело багатьох дитячих провин і навіть пороків: пустощів, лінощів, примх, відрази до навчання, хитрощів, лицемірства, обманів і таємних гріхів». 7. Необхідно протягом уроку тримати у полі зору весь клас, намагатися збагнути психологію учнів, розпізнавати їх наміри, запобігати негативним діям і вчинкам. Це значно легше, ніж залагоджувати конфлікти внаслідок порушення дисципліни. 8. Потрібно запроваджувати на уроці різні види навчальної роботи, змінюючи їх (особливо в молодших і середніх класах), дбати про новизну, цікавість у пропонованих видах робіт. Це відвертає учнів від пустощів. 9. Якщо на уроці сталися порушення дисципліни або конфлікти, не варто витрачати час на детальний їх аналіз, а якнайшвидше ліквідувати причини, що призвели до цього, переорієнтувати увагу учнів на конкретну навчальну діяльність. Розглядом негативних вчинків і конфліктів доцільніше займатися після уроку. Шляхи подолання: а) переключення уваги учнів на корисну роботу б) спокійне зауваження порушнику дисципліни в) цікавий виклад матеріалу і захоплення ним учнів,швидкий темп уроку г) пояснення порушнику шкідливості його поведінки д) нейтральне зауваження всьому класу використання штучно створених вербальних опор. Вправа 3.1. Учитель: Запросіть свого іноземного гостя піти до театру або концертного залу у вихідний день. Скажіть йому/їй про свої вподобання, з’ясуйте, чим цікавиться ваш гість. Домовтеся, куди конкретно ви підете. IV рівень вправ. Мета – навчити учнів створювати власні діалоги різних функціональних типів. Продукт мовлення учнів – діалог певного функціонального типу, що включає принаймні два мікродіалоги. Вправа 4.1. Учитель (першому партнеру): Ви – представник туристичної фірми з США в Україні. Ви розмовляєте з працівником міжнародної молодіжної фірми “Глобус”. Удвох ви маєте скласти культурну програму для туристів із вашої країни на час їх перебування в Києві. (Другому партнеру): Ви працівник “Глобусу”. З’ясуйте у представника зарубіжної туристичної фірми смаки туристів, порекомендуйте театри/концертні зали, які вони можуть відвідати в Києві. Поцікавтеся, чи володіють вони російською /українською мовами, бо від цього теж залежатиме вибір вистави/концерту. Вправа виконується в режимі одночасної роботи учнів у парах на місцях (або з використанням прийому “натовп”). Дві-три пари учнів мають виступити перед класом. Єдина опора, що допускається, – театральна афішавідповідною іноземною мовою. Експерименти показують, що використання нетрадиційних форм навчання якісно підвищує рівень знань учнів, крім того, посилюється мотиваційна частина уроку. Через це кожному вчителеві необхідно наполегливо оволодівати педагогічною майстерністю, систематично збагачуватися свої знання шляхом самооцінки та самонавчання     13. На конкретному уроці з фаху показати шляхи реалізації його виховної і розвивальної мети. Розвиваюча мета реалізується у процесі навчання там, де учень застосовує свій інтелект, волю, почуття, пам'ять, увагу, уяву. Розвиваюча функція найкраще реалізується на етапах вивчення нового матеріалу та практичної роботи. Виховна мета на уроці іноземної забезпечується використанням виховних можливостей навчального матеріалу та спеціальних прийомів роботи з ним, завдяки чому формуються відповідні суспільно-політичні погляди учнів, почуття, ставлення до морально-етичних категорій, до навколишнього світу. Реалізація виховної функції переважно реалізується на всіх етапах уроку. Тема уроку: Великобританія. Розвиваюча мета: розвивати мовну здогадку та мовленнєву реакцію учнів (на прикладі умовно-комунікативних вправ "Вгадай слово за його дефініцією", "Дай відповідь на запитання", "Заповни пропуски словами"). Розвивати уяву учнів в умовах гри/драматизації тексту/роботи в парах ("Намалюй одне з визначних місць Лондона", "Уявіть, що ви жителі Лондона, розкажіть про ваші улюблені місця міста", "Розіграйте сценку – прийом іноземних послів у Королеви"). Розвивати естетичне сприймання дійсності. Розвивати культуру спілкування в змодельованих ситуаціях. Розвивати здатність мовного самоконтролю. Виховна мета: Виховувати самостійність. Формувати почуття патріотизму та виховувати повагу до традицій народу Англії (протиставлення, порівняння традицій та звичаїв двох країн у текстах, розповідях). Виховувати почуття ввічливості, чуйність та повагу у стосунках з товаришами (виконання вправ у парах, групах).     15. Назвати та обґрунтувати можливі дослідницькі завдання, які можна пропонувати учням під час вивчення предмету вашої спеціальності. Дослідні роботи належать до методів організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності - це сукупність методів, які спеціально спрямовані на передачу і засвоєння учнями знань, умінь і навичок. Педагогічна функція дослідних робіт полягає в індивідуалізації навчання, розширенні обсягу знань учнів. Під час вивчення предмету учням можна пропонувати такі дослідницькі завдання: 1. Написати статтю-розповідь "5 визначних людей моєї країни" до одного з популярних журналів з описом 5 людей, чиї вчинки є визначними для держави. 2. Розробити презентацію туристичного агентства про " Навколосвітня подорож за 80 днів". 3. Намалювати будинок мрії та розповісти про нього. 4. Наведіть приклади життя, що доводять, що ви оптиміст/песиміст 5. Написати репортаж для одного з телевізійних каналів про 6. У парах підготувати доповідь про нові види спорту, які з'явилися в останні кілька десятків років. 7. розповысти про традицыъ та структуру своэъ сымыъ використовуючи дерево родоводу Візьміть інтерв’ю у іноземця (очевидця подій, видатної особи) про події, що відбуваються (відбувалися, 8. використовуючи самопрезентацыю розповысти про своъ захоплення 9. конференція країн 9. Проведіть уявну екскурсію для туристів, що приїхали з країни, мова якої ви- вчається, по різних музеях міста, країни. Сформулюйте поради, рекомендації тим, хто збирається в туристичний похід (на екс- курсію, на канікули, у відпустку, до своїх родичів, друзів).   учні(в школі і поза нею).Чи уважні до товаришів, помагають їм. Чи виявляють школярі вимогливість до своїх друзів, чи вміють бачити недоліки. Як ставиться клас до дезорганізаторів,відмінників, активу, відстаючих. Чи правильно ставляться учні до товаришів з фізичними вадами. 6.Актив класу.Склад активу. Офіційний і фактичний актив. Чи має актив авторитет. Чи виконуються розпорядження активу. Як ставляться активісти до однокласників. Чи є учні які постійно в активі. Чи живуть загально шкільеі активісти життям свого класу. 7.Звязок класного колективу із загально шкільним.Чи знають в класі про те що відбувається в школі. Чи вносяться в класі пропозиції про поліпшення життя школи. Чи виконує клас загальношкільніц доручення. Який характер зв’язків учнів з іншими класами. Яку участь бере клас у заг.шільн. заходах 8.Заходи щодо дальшого згуртування класу.Які педагогічні заходи слід провести з метою згуртування та організації класного колективу. Як використати класний колектив для виховного впливу на окремих учнів. Основними методами при вивченні учнівського колективу є метод педагогічного спостереження, бесіди, анкетування, вивчення шкільної документації, метод соціометрії, аналізу результатів діяльності. Методи вивчення 1. Соціометрія – структура і стиль взаємин в колективі, статус членів 2. Спостереження – поведінка колективу в різних ситуаціях – систематичне, тривале. 3. Бесіда з колективом і окремими членами(думки, настрої) 4. Рейтингу (збір і аналіз експертних оцінок) 5. Анкетування 6. Аналіз діяльності колективу. Макаренко про колектив 1)колективу ще нема, керівник змушений виступати “диктатором”; 2)виділяються активісти, що підтримують керівника і беруть на себе частину його повноважень; 3)колектив складений, більшість ф-ії керівника перейшла до активу; 4)кожен перебуває на рівні самовиховання, ставлячи колективну вимогу сам до себе     6. показати шляхи реалізації основних принципів виховання. Вих. захід Ніщо не коштує так дешево і не ціниться так дорого як ввічливість 1. Цілеспрямованість – спрямув вих. роботи на досягнення мети вихов – формув всебічнорозв особистості. Мета – вих. почуття відповідальності за вчинки, підвищення рівня вихованості учнів 2. Зв. виховання з життям – розвиток навички спілкування у щоденних ситуаціях, вивч правил етикету, норм поведінки з ровесниками і старшими люд. 3.Єдність свідомості і поведінки. Аналіз відомих висловів, обговорення випадків позит і негат поведінки, спираються на власний досвід 4. Вихов в праці – колект працюють над вирішенням запитань, спільно працювати в команді добиватись поставленої мети бути толерантними, повага до суперників, ініціатива 5. Комплексний підхід у вих. втілюється завдяки єдності мети і завдань, форм і методів виховання. Застосовуються різноманітні прийоми – бесіда, змагання, драматизація. 6. Виховання особ у колективі – працюють спільно, доп одне одному, команди, засвоюють правила взаємодії в колективі 7.Поєднання пед керівництва – вчитель налаштовує дітей на захід, керує проведенням, пропонує форми діяльності, учні діляться досвід, виявляють ініціативу в обговоренні питань, вирішенні проблемних ситуацій, провед конкурсів. 8. Індивідуальний підхід – можливість кожного висловити думку, враховуються Інд інтереси, задатки учнів при формулюванні завдань і цілей виховання 9. Системність, послідовність – вих. західвідповідає віковим потребам враховує наявний рівень вихованості, прогнозується вплив на учнів. 10.єдність школи, сім”ї, громадскості. норми і правила поведінки у громадських місцях, спирання на досвід вих. у сімї, ввічливість із старшими, правила етикету для різних соц ролей.   8. Етапність виховної роботи з форм якості Моральне виховання – вих. д-ть школи і сімї, метою якої є формування стійких морал якостей, потреб, почуттів, навичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі. Педагог повинен уявити процес вих. особистості учня як послідовність етапів, знання яких доп йому спланувати вих. роботу, передбачивши її сміст і методику проведення. 1 етап – визначити сукупність рис і властив особистості які слід формувати Ввічливість – на які аспекти слід звернути увагу, ставлення учнів до поняття 2. Вивч Інд рис і особливостей вихованця, позитивні риси і недоліки у вихованні. Методи – анкетування, спостереження. На якій стадії розвитку якість ввічливість, порівняти з наміченим ідеалом, визначити напрямки вих. роботи. 3 етап. Реалізовується програма виховання, заплановані вих. заходи, залуч учнів до різних видів діяльності. Бесіда на тему «Що означає бути ввічливою люд» Тест «Рівень ввічливості та знання правильної поведінкт» Вих. захід Ввічлива людина – яка вона ( обговорення прикладів з літ, вирішення проблемних запитань, вивч правил етикету, розігрування ситуацій, конкурс на знання слів ввічливості) день «Приємних вчинків» 4 етап спонукати учнів до самостійної роботи, розробити спільно програму виховання риси, вказати учням на перспективи самовдосконалення. Учитель здійснює управління процесом на всіх етапах, забезпечує планомірний і цілеспрямований вплив, підбір змісту вих. роботи з урахуванням вимог суп. Методи і прийоми що імпонують учням.     10. рівень дисципліни Шкільна дисципліна - це дотриманпя учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке і організоване виконанняй ними своїх обов’язків, підкорення громадянському обов’язку. Свідома дисципліна виявляється в усвідомленому суво­рому, неухильному виконанні суспільних принципів і норм поведінки й ґрунтується на сформованості в учнів такої риси, як дисциплінованість і почуття обов'язку та відповідальності. Шляхи виховання свідомої дисципліни, обов'язку і відповідальності: ознайомлення учнів з правилами поведінки в школі, права­ми і обов'язками школяра, організація порядку і дисципліни на уроках (зайнятість, самостійність і активність, заохочен­ня за успіхи у пізнавальній діяльності, вміння бачити усіх і кожного зокрема), чітка організація режиму праці і відпочинку в поза навчальний час, використання громадської думки колективу в дисциплінуванні учнів, спрямування органів учнівського самоврядування у процес дисциплінування учнів, роль традиції у дисциплінуванні учнів, використання методів заохочення і покарання; єдність ви­мог педагогів і батьків у дисциплінованості учнів; контроль за їх поведінкою, шляхи їх попередження і подолання. Причини порушення, дисципліни на уроках: 1.Зумовлені впливом ззовні; пов'язані з якістю уроку (нудний, нецікавий); пов’язаний з внутрішнім життям класу (після уроку - якась подія); викликані ненормальністю особистих стосунків учня з учителем, хворобливість учня. Шляхи подолання порушень: переключення уваги на корис­ну роботу, спокійне зауваження порушнику дисципліни; цікавий виклад матеріалу і захоплення ним учнів, швидкий темп уроку; пояснення порушнику або всьому класу шкідливості його поведінки, зауваження приємні для дітей, дії мімікою, жестами; неприємні зауваження. Умови успішного дисциплінарного впливу: не розібравшись у справі, не користуйтесь стягненням; справедливість виховного впливу; апеляція до почутів власної гідності. Мотиви недисциплінованості: привернення уваги, влада; бажання бути головним, помста; уникнення невдачі. Показники: 1)ставлення до оточуючих; 2)ставлення де себе (адекватність самооцінки, почуття влас­ної гідності, вимогливість до себе; 3)ставлення до навчання і праці; 4)Морально-вольові якості( принциповість, цілеспрямованість); 5)Культура поведінки у школі та за межам; 6)Громадська активність; 7)Самостійність у будь-якому виді діяльності; 8)К-ть пропусків навчальних занять, к-ть запізнень; 9)сформованість наукового світогляду; 10)прилучення до національної та світової культури; 11)Працелюбність. Показниками високого рівня дисципліни є розуміння учнями необхідності дотримання її в школі, громадських місцях, в особистій поведінці; готовність і потреба у вико­нанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни пра­ці, навчання, вільного часу; самоконтроль у поведінці; бо­ротьба з порушниками дисципліни в школі та за її межа­ми. Основні показники рівня вихованості школяра: 1)зовнішній вигляд, культура поведінки у школі і за її межами;2)громадська активність;3)самостійність у всіх видах діяльності;4)сформованість наукового світогляду, національної самосвідомості;5)ставлення до навчання, інтерес до знань і усвідомлення їх ролі у своєму розвитку;6)прилучення до національної та світової культури, мистецтва, літератури;7)фізичне здоров’я, потяг до занять фізичною культурою і спортом;8) працелюбність, орієнтованість на майбутню професію. Оцінити рівень вихованості особистості можна за її ставленням до оточуючої дійсності:1)ставлення до суспільства: патріотизм, суспільна дисципліна, громадська активність, працьовитість, відповідальність, солідарність, відданість справі;2)ставлення до інших людей: повага х гідності, піклування, терпеливість;3)ставлення до себе: гідність, самокритичність, самоконтроль, ініціатива, оптимізм; 4)ставлення до культури: повага до культурних цінностей, контакти з діячами культури, розуміння прекрасного;5)ставлення до природи: повага до всіх форм життя, милування природою, примноження її багатства і раціональне його використання;6)ставлення до моральних цінностей: демократизм, гуманізм, повага до волі.     зовнішні атрибути вихованості відрізняють культурну людину. Які якості притаманні культурній, вихованій людині? Освічченість, професіоналізм, висока духовність, порядність, інтелектуальність. Ми говоримо про культуру праці, побуту, культуру спілкування, а не рідко і про культуру почуттів, припускаючи, що в культурній людині повинні сполучатися моральні і естетичні якості. В школі, сімї, учнівському колективі на даний час є дуже актуально тема культури поведінки, тому вчителі, класні керівники, батьки повинні багато часу приділяти вихованню культурної особистості. Для цього в школах проводиться багато різних заходів, але найлегший з них за підготовкою і проведенням і досить ефективним є проведення з учнями етичної бесіди. Її можна проводити з всіма учнями, так і індивідуально. 1. Вступне слово вчителя 2. Питання які розглядаються 1. Привітання Хто має вітатися першим? 2. Кілька приписів гречної поведінки 3. Велика тайна слів 4. Поведінка вдома на вулиці 5. Поведінка на уроках 6. Поведінка в кіно, в театрі, в концертному залі 7. Заключне слово вчителя     19. Підготувати план виступу перед батьками п’ятикласників на одну з тем сімейної педагогіки. Обгрунтувати актуальність обраної теми і питань запропонованого її плану. Тема: «Сімя міцний і дружній колектив» мета: ознайомити батьків з виховним впливом сімї на дитину; показати провідну роль дитини, сімї, дому для формування особистості дитини; виробляти на основі тестів, діагностичних вправ навички аналізу, прогнозування взаємовідносин, виховувати почуття взаєморозуміння, взаємовиручки, взаємовідповідальності План. 1. Вступне слово вчителя. 2. Питання що розглядатимуться: а) Сім’я - природнє середовище первинної соціалізації дитини, джерелом матеріальної і емоційної підтримки, необхідної для розвитку її членів, засобом збереження і передачі культурних цінностей від покоління до покоління Інтереси членів сім’ї.Б) Вимоги батька і матері до сина (дочки). Трудові традиції в сім’ї В) Організація праці та дозвілля в сімї. Г) Атмосферна в сімї, виступ психолога. Анкетування. Тест «Батьківська ефективність» 3. Заключне слово вчителя та психолога. Зміст сімейного виховання: моральне, розумове, трудове, естетичне, фізичне виховання. Реалізуючи ці напрямки змісту, особливу увагу слід приділяти вихованню в дітей любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свого народу, поваги до людей, піклування про молодших, старших, співчуття та милосердя до них, хто переживає горе і шанобливе ставлення до традицій, звичаїв, обрядів, знання свого родоводу, історії народу. На таких батьківських зборах потрібно розясняти батькам, що основне виховання дитини і формування особистості проводиться в сімї. Тому саме розглядаються питання про виховання дитини в сімї, про вимоги батька і матері до дитини, про правильне трудове виховання та правильно організоване дозвілля. Також найбільш важливим фактором для формування особистості дитини в сімї є атмосфера в сімї, взаємини батьків і дітей. Так, психолог школи розказує про стилі виховання в сімї. Проводить також анкетування та тест для батьків, які психолог обробляє дані і коментує. По проведенні анкетування робить висновок і дає рекомендації батькам. На мою думку потрібно з батьками часто проводити такі заняття, так, як це досить важливі теми Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є співробітництво школи і сім’ї, що передбачає належний рівень педагогічної культури батьків. Тісний взаємозв’язок школи та сім’ї може розвиватись завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до вих.роботи. форми і методи роботи вчителя з батьками бувають індивідуальні і колективні. Провідна роль належить індивідуальним: відвідування сім’ї учня, пропаганді сімейного виховання, виконанню батьками педагогічних доручень, пед.консультаціям. до колективних належать батьківська школа, педагогічний лекторій, університет педагогічних знань, підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання, день відкритих дверей, класні і загальношкільні батьківські збори. Пропоную план семінару “Як виховувати без покарань”.План симінару: Чому покаркння не спрацьовує? звідки зявилось насильство у вихованні?чому діти погано поводяться?усі ми домашні психопрограмісти. Як змінювитиповедінку людини за допомогою позитивного підкріплення? Чого можна досягти за допомогою позитивного підкріплення? Як зазначає В. О. Сухомлинський, без турбот про педагогічну культуру батьків не можливо розв’язати жодного завдання, що стосується навч. і вих. У своїх творах він знайомить із роботою батьківської школи у Павлишській середній школі. Паралельно із навчанням дітей у школі ботьки теж навчалися у батьківській школі.отже одним із завдань школи є здійснення педагогізації батьків.   21. Розкрити шляхи виховання свідомої дисципліни учнів, обгрунтувати доцільність використання методів і прийомів виховного впливу. Шкільна дисципліна — дотримання учнями правил поведінки в школі та за ії межами, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, підкорення громадському обов'язку. Показниками високого рівня дисципліни є розуміння учнями необхідності дотримання її в школі, громадських місцях, в особистій поведінці; готовність і потреба у вико­нанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни пра­ці, навчання, вільного часу; самоконтроль у поведінці; бо­ротьба з порушниками дисципліни в школі та за її межа­ми. Свідома дисципліна виявляється в усвідомленому суво­рому, неухильному виконанні суспільних принципів і норм поведінки й ґрунтується на сформованості в учнів такої риси, як дисциплінованість і почуття обов'язку та відповідальності. В основі дисциплінованості — прагнення й уміння осо­бистості керувати своєю поведінкою відповідно до суспіль­них норм і вимог правил поведінки. Робота вчителів щодо засвоєння правил поведінки. нагадувати про вимоги, не поділяти правила на головні і другорядні. Вимогливість і суворість мають бути доброзичливі. прощати помилки А. Макаренко велику роль у дисциплінуванні учнів відводив шкільному режимові, вважаючи, що він виконує свою виховну роль лише тоді, коли доцільний, точний, за­гальний і визначений. Важливе місце у привчанні учнів до належної поведін­ки в школі та за її межами належить чіткому контролю за їх поведінкою, що передбачає облік відвідування ними уроків, вжиття відповідних заходів до тих, хто система­тично запізнюється або не з'являється на уроки без поваж­них причин У дисциплінуванні учнів важливу роль відіграє щоден­ник. Педагог повинен вимагати від них акуратного веден­ня щоденника. Оцінюючи поведінку школяра за тиждень, слід ураховувати також його зовнішній вигляд і участь у прибиранні класу, чергування в їдальні, ставлення до то­варишів і дорослих. Залучення органів самоврядування до контролю за дисц, профілактика конфліктних стосунків, методи заохочення, бесіди на морально-етичні теми.   Г) весь колектив в очах Макаренка поділявся на такі групи: 1) діючий актив; 2) резерв активу; 3) здоровий пасив (це ті які не доросли, але беруть участьв гуртках, йдуть слухняно за старшими); 4) гниючий актив; 5) “шпана”; 6) “болото”. Д) розглянута організація колективу в закладах відкривала широкі можливості для застосування методики паралельної педагогічної дії. Сутність якої полягає не в прямому впливі на особистість, а через первинний колектив, до якого ця особистість входить. Е) Колектив на думку Макаренка, завжди повинен жити напруженним життям, прагненням до визначеної мети. Він вказує на необхідність будувати виховнуроботу так, щоб у вихованців неперервно росла потреба діла, творити. Велике значення Макаренко у формуванні дитячого колективу надавав традиціям. важливою умовою розвитку дитячого колективу Макаренко називав «закон руху вперед»-виховну роботу треба будувати так, щоб неперервно рослапотреба творити щось нове, потреба діла. у цьому напрямку розробив систему перспективних ліній, яка ставила далекі і близькі цілі, дозволяла жити колективу напруженим і цілеспрямованим життям. Я вважаю, що в сучасній школі потрібно дотримуватися цих принципів і впевнено їх запроваждувати. Тоді дітям буде цікавіше вчитися, вони будуть із задаволенням ходити до школи.     26. основні ідеї В. О. Сухомлинського, які стосуються виховання гуманізму у Сухомлинський казав «Дитина робить не завжди тому, що її вчать робити погане, а частіше тому що її не вчать робити добре» 1) проводити масові заходи «Свято матері», «Свято троянди», «Закладення саду вдячності» 2) розповіді про гарні вчинки людей (матеріал брати із газет, журналів, книг, як сучасного життя так і минулого) 3) сам уклав хрестоматію маленьких повчальних розповідей (все що робить вчитель повинно схвилювати вихованця і тільки це схвилювання повинно вилитись обов’язково в справу, допомогу школі, людям, сімї, тоді ці розповіді не залишаються просто розмовами) 4) щоб діти не робили, в них повинно виникнути почуття задоволення від зробленої справи . Дуже важливо, щоб з дитинства в людини було духовне життя в світі моральних цінностей – святинь нашої ідеології, нашої батьківщини, нашої історії, нашого народу. Суть духовного життя маленького громадянина повинна бути в захопленні, одухотворенні красою людини й красою ідеї, у прагненні стати справжнім патріотом, справжнім борцем. Той хто живе в світі моральних цінностей з малих років почуває себе сином Батьківщини. Велику роль у етичному вихованні відіграє усвідомлення і переживання вдячності інших людей. Презирство до невдячності - благородне почуття, яке треба виховувати з малих років. Повага, шанування старших поколінь – закон нашого життя. Поважати старших треба тому, що вони мудріші, духовно багатші за тебе. Повага до старших тим сильніша, чим глибше осмислюється і переживається недопустимість вчинків, невихованість почуттів. Додержання 10 заповідей вважається в колективі справою честі й гідності порушення – ганьбою й моральним невігласом. Берегти матір – значить піклуватися про чистоту джерела, з якого ти пив з першого свого подиху, й питимеш до останньої миті свого життя. «Суть виховання я вбачаю в тому, щоб кожен вихованець загартовував свою волю і силу духу, виявляв себе в активному прагненні до добра, в рішучості досягти ідеалу добра, щоб то не було».   вираженою активною громадянською позицією, з почуттям обов’язку і відповідальності перед суспільством. (національне виховання - історія України, героїчне минуле її народу). 2. Трудівник: вміння і бажання активно працювати, створювати нові матеріальні та духовні цінності (національне виховання - споконвічно складені норми і культура праці до землі, повага до праці). 3. Громадський діяч: активна участь особистості в громадському житті (національне виховання - історія України, героїчне минуле її народу, бажання покращити життя народу, країни). 4. Сім’янин: майбутній чоловік, батько, мати, дружина (сформовані поколіннями нашого народу норми поведінки у сім’ї, родині, на вулиці, в громадських місцях; повага до старших, обов’язки, які накладаються на кожного члена родини). 5. Товариш: володіння вміннями розуміти іншу людину, співчувати жалітись, поступатись, поділитись...(християнські засади - 10 Заповідей Божих, 6 Правд Віри та ін.). Виховання забезпечує у сім’ї всебічний розвиток особистості: розумове, моральне, трудове, естетичне, фізичне виховання. У зміст національного виховання входить утвердження рис національного характеру, усунення чи запобігання негативних рис.     програм з профілактики відхилень у поведінці учнів і системи її реалізації.9.Подолання недоліків сімейного виховання.10.Популяризація педагогічних знань серед батьківської громадськості та залучення батьків до виховної роботи у школі Прийоми: позитивної взаємодії – порівн. досягнень з минулими а не з однолітками використ ігрових методів проведення бесід з батьками позитивне мислення релаксаційні вправи самоаналіз Поради нетактовність – прояв профнепридатності урок не місце для зясування стосунків учитель повинен знати Інд особливості учнів не карати за поведінку оцінками не вживати різких слів іти на розумний компроміс   31. Аналіз вих. заходу І. Аналіз готовності педагога (педагогічного колективу) до проведення ви­ховного заходу: 1. постановка мети і завдань заходу; на виховання яких якостей учнів спря­мовано захід; . урахування рівня вихованості учнів під час визначення мети і зав­дань заходу; 3. місце даного заходу в загальній системі виховної роботи.II. Процес підготовки: 1. спрямовуюча роль класного керівника (педагога-організатора, керівника гуртка) у ході підготовки заходу, тактовна допомога учням;2. роль органів самоврядування під час підготовки й проведення заходу;3. забезпечення в процесі підготовки згуртованої, злагодженої роботи колек­тиву; формування стосунків співробітництва, взаємодопомоги, вимогливості;4. організація діяльності учнів (вихованців): уточнення обов'язків і повнова­жень кожного учня (вихованця) та встановлення конкретних термінів виконан­ня окремих завдань тощо. Проведення заходу Організація: місце проведення, оформлення приміщення, обладнання, використання наочності, ТЗН; своєчасність початку та організоване проведення; дотримання регламенту, доцільність його використання; участь представників громадськості, батьків у проведенні заходу; ефек­тивність їхньої участі; дотримання під час заходу санітарно-гігієнічних вимог, правил пожежної безпеки, техніки безпекизапобігання перевтомі та врахування особливостей фізичного розвитку учнів (вихованців); дисципліна. Зміст : цілеспрямованість; чи доведено мету до учнівзв'язок із життям класу використання під час проведення заходу питань, які хвилюють учнів; врахування вікових та індивідуальних особливостейвплив на розширення світогляду учнів, на розвиток пізнавальних інтересів. Методика проведення: форма, роль пед, рівень самостійності Результати досягнення завдань, цілей виконання плану, ставлення учнів до заходу, чи був захід цілісною сист, що вдалося кращу/гірше, цікаві знахідки пед. Заг Висновки Рекомендації     контрольними запитаннями. Комплексні - тексти підручника, які містять певні дози інформації, необхідної учням для розуміння про6леми, а сама про6лема визначається логікою проблемного навчання. Додаткові - тексти підручника, мета яких розширювати, збагачувати знання учнів 3 важливих компонентів змісту навчального матеріалу. Позатекстові компоненти підручника: Апарат організації засвоєння - запитання i завдання, інструктивні матеріали (пам'ятки, зразки розв'язків задач, прикладів), таблиці, надписи-пояснення до ілюстрованого матеріалу. Ілюстративний матеріал. Апарат орієнтування - вступ, зміст, 6ібліографія. Всі запитання i завдання підручників за ступенем пізнавальної самостійності учнів можна поділити на репродуктивні i продуктивні. Питання i завдання, які вимагають від учнів відтворення знань без істотних змін — репродукmuвнi. Питання i завдання, які перед6ачають трансформацію знань, істотні зміни в структурі засвоєння знань або пошук нових знань - продуктивні. основним функціональним призначенням підручника іноземної мови є формування в учнів навичок і вмінь у різних видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, читанні, говорінні та письмі. Окрім того підручник передбачає формування лінгвістичних, країнознавчих та інших знань. Особливістю підручників іноземної мови у порівнянні з іншими є те, що ці знання учні отримують, як правило, за допомогою іноземної мови як основного об’єкту вивчення. Тобто мова слугує засобом здобування нової інформації, і без відповідного рівня володіння мовою ці знання не завжди можуть стати надбанням учнів.
Етапи уроку Дидактичні завдання Зміст навчального матеріалу Метод навчання Форми організації роботи на уроці Домінуючі принципи
За зoвн.формою За рівнем пізн.діяльн.учня
Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація учіння школярів Активізація пізнавальної діяльності учнів Нова тема Medicine,основні поняття: що таке хвороба, де проводиться лікування хворих, хто такий лікар, чи потрібно вести здоровий спосіб життя. Розповідь з елеметнати бесіди Пояснювально –ілюстратичний. Частково репродуктивний Фронтальна Активності, свідомості та наковості.
Сприймання і усвідомлення учнями нового матеріалу Забезпечити осмислення нової теми та нових лексичних одиниць для їх розуміння та вміня вживати в мовленні Нові ЛО до теми Medicine, словосполучення та речення з новими ЛО. вживання нових ЛО у зв’язному мовленні (розповідь: напр. казка, у якій вжиті нові ЛО). Розповідь, пояснення з елементами бесіди, ілюстрування Пояснювально-ілюстратвний Фронтальна Науковості, доступності, наочності, систематичності і послідовності, звязку з життям.
Узагальнення і систематизація (автоматизація) знань Повторення щойно вивчених ЛО,встановлення звязку з раніше засвоєними знаннями, перевірка розуміння учнями нового матеріалу Виконання вправ на диференціацію, підстановку, пропущених ЛО у словосполученні та реченні, дефініцію, переклад, вживання нових ЛО в словосполученнях, реченнях; в діалогічному та монологічному мовленні Практична робота Репродуктивний, продуктивний Фронтальна, індивідуальна Міцності знань, активності і свідомості, систематичності і послідовності, індивідуального підходу до учнів.